Україна у вогні: чому збільшення штрафів за підпали нічого не змінить - Резонанс - о коррупции, взятках, судьях, власти

05 июнь 2020, Пятница, 22:07

взятка декларация ДТП в Харькове задержание в Иванковичах Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Україна у вогні: чому збільшення штрафів за підпали нічого не змінить

21 апреля 2020г.
0

Кілька днів тому ЗМІ голосно повідомили, що президент України Володимир Зеленський підписав закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою збереження довкілля (щодо посилення відповідальності за дії, спрямовані на забруднення атмосферного повітря та знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу)» № 556-ІХ. Верховна Рада його ухвалила на позачерговому пленарному засіданні 13 квітня 2020 року.

Сидить тепер влада і чекає коли ж ті масштабні пожежі вщухнуть. Адже штрафи ж за підпал трави й лісу підвищили. Тільки ця міра – це все рівно, що відро води для лісової пожежі.

Поясню чому.

Кримінальний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає штрафні санкції за забруднення атмосферного повітря, знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу, порушення вимог пожежної безпеки в лісах та самовільне випалювання сухої рослинності. Це статті 241 та 245 КК України та ст. 77 та 77-1 КУпАП.

Дійсно передбачені санкції у сфері охорони природи не відповідають вимогам сучасності та не можуть виконувати карну функцію адміністративної відповідальності через занадто малий розмір. Але! Навіть у підручниках з теорії держави та права для студентів йдеться про те, що ефективність юридичної відповідальності залежить не тільки від виду або розміру покарання, а й від дотримання принципу невідворотності такого покарання.

Іншими словами: щоб закон виконувався – потрібен дієвий механізм контролю за його реалізацією.

А тепер давайте подивимось – хто ж залишається, як і раніше уповноваженим за накладання санкцій, які так рішуче на голосно підвищив парламент.

Згідно ст. 241 КпАП, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та розглядає справи про адміністративні правопорушення зокрема й по ст. 77 та 77-1 Кодексу є Держлісагентство (яке координується через Міністерство енергетики та захисту довкілля). Уповноважені на складання протоколів є:

— громадський лісовий інспектор (стаття 77);

— громадський інспектор з охорони довкілля (ст. 77, 77-1).

Окрім того, повноваження складати адмінпротоколи за цими статтями мають інспектори Державної екологічної інспекції.

Але на практиці часто ці уповноважені державні органи перекладають відповідальність один на одного. В результаті – бездіяльність. За даними Державної служби статистики за рік за ст. 77-1 КУпАП було накладено аж …. 792 стягнення. Враховуючи те, що це правопорушення характерне для сільської місцевості, а кількість сільських населених пунктів становить 25 543 територіальні одиниці, очевидно, що в більшості населених пунктів процес самовільного випалювання рослинності та її залишків взагалі не контролюється.

Риторичним тут залишається запитання: де роль громади, яка має вести інформаційну та превентивну роботу? Вони якщо це і роблять – то лише для «галочки». Або взагалі посилаються на відсутність бюджету на ці заходи. По суті – це тотальна злочинна недбалість керівників громад.

Фіксація і доведення вини людини, яка здійснила підпал, а також визначення розміру нанесеної шкоди – це найбільша наразі юридична проблема.

І в цьому контексті окремо стоїть питання про роль поліції, зокрема по кримінальним провадження в рамках ст. 241 (Забруднення атмосферного повітря) та ст. 245 (Знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу) КК України.

Коли ми говоримо про кримінальну відповідальність, ми повинні досліджувати завдану шкоду рослинності, навколишньому середовищу і це має бути умисний підпал. На практиці поліція не займається цією категорією справ, якщо немає загиблих або знищення споруд. Та й в цих випадках – справ доведених до суду надто мало. З 2012 року лише 4 вироки, з яких лише один з реальним терміном через тяжкі тілесні ушкодження внаслідок пожежі.

Довести розмір заподіяної шкоди для навколишнього середовища в рамках такого кримінального провадження практично неможливо – немає адекватної методології таких експертиз. Наразі Держекоінспекція, а також ДСНС складають акти про пожежу, в яких вказують прямі (вартість того, що безпосередньо пошкоджено вогнем) та непрямі (вартість роботи пожежників, вартість пального на дорогу тощо) збитки. Але цього не достатньо для доведення кримінальної справи до суду. Так все й губиться.

Інший бік «медалі», який також стосується роли Нацполіції, – це робота «офіцерів громад» (до «реформи – це звичайна служба дільничних інспекторів). У сільській місцевості дільничні були хіба що не єдиними реальним превентивним механізмом. При належному виконанні обов‘язків, вони могли контролювати хто з селян підпалює траву, оперативно реагували на це. Тепер, окрім красивих слайдів на сайті Нацполіції від служби на місцях залишилось майже нічого. Не доведена до кінця «реформа», як більшість подібних в Нацполіції, знищила інститут дільничних, так і не замінивши його на інший дієвий механізм. Відповідальність за такі невдалі експерименти так ніхто і не несе.

І наостанок – ще один аргумент, який демонструє нелогічність підходу в новоприйнятому Законі до вирішення глобальної проблеми підпалів. Нагадаю, що Закон має назву «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою збереження довкілля (щодо посилення відповідальності за дії, спрямовані на забруднення атмосферного повітря та знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу)», однак зміни вносяться лише до окремих статей КК і КУпАП, а не до всіх, об’єктом яких є відносини у сфері охорони атмосферного повітря та об’єктів рослинного світу. Так, у Законі передбачається збільшення розмірів штрафу за знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загально небезпечним способом (ч. 1 ст. 245 КК). При цьому, поза увагою залишились санкції ст. 65 КУпАП «Незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка», ст. 65-1 КУпАП «Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень», ст. 66 КУпАП «Знищення або пошкодження підросту в лісах» та ін.

Залишились незмінними розміри штрафу, наприклад, за викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, або за недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, за інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об’єктів (ст. 78 КУпАП). Штрафи за такі діяння і надалі складають всього від 85 до 136 гривень, тоді як за самовільне випалювання сухої рослинності (розмір шкоди від якого зазвичай є значно меншим за шкоду, заподіяну правопорушенням, передбаченим ст. 78 КУпАП), становитиме від 3060 до 21 420 гривень. Де тут адекватність підходу?

Отже, в сухому залишку. Маємо у вигляді новоприйнятого закону чергову «мильну бульбашку» від влади. Закон НІЧОГО не змінить в катастрофічній ситуації, що склалася для екології, навколишнього середовища та безпеки громадян. Збільшені адмінштрафи нічого не дадуть, адже накладати їх фактично немає кому. Кримінальні справи порушуватися не будуть, превенції також не чекайте – через некомпетентність Нацполіції та невдалі «експерименти» та «реформи» над її структурою та компетентністю особового складу.

І найстрашніше – влада жодним чином не демонструє розуміння, що потрібен ГЛОБАЛЬНИЙ, СТРУКТУРНИЙ та ЄДИНИЙ підхід до проблеми. Як із законодавчого аспекту, так і з аспекту реформи державної структури управління. Тож Україна буде горіти й далі. Але чи надовго нас вистачить?

Джерело: Hubs

СПАЛЕННЯ КРАЇНИ РУКАМИ САМИХ ЖЕ УКРАЇНЦІВ?

Григорій Мамка Народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, доктор юридичних наук