Із початку російсько-української війни постала потреба актуалізувати український Кримінальний кодекс та привести його у відповідність з міжнародними договорами, які регулюють питання воєнних злочинів. Законопроєкт №2689 у першому читанні Верховна Рада ухвалила лише 17 вересня цього року.
Про це повідомляє Резонанс 21 вересня із посиланням на Судово-юридичну газету.
«Ми витратили близько п’яти років, щоб пояснити це владі та розробити зміни до Кримінального кодексу, але за поодинокими винятками, зустрічалися із цілковитою байдужістю. Одного разу нам довелося провести в кулуари колишніх полонених, які ловили народних депутатів перед входом у сесійну залу та просили їх підтримати цей законопроєкт», - так описала досвід просування відповідних змін до ККУ правозахисниця Олександра Матвійчук у коментарі для Радіо Свобода.
Зміст документа
Перш за все, варто відзначити, що у прикінцевих та перехідних положеннях ККУ передбачено, що у випадку з воєнними злочинами та злочинами проти людяності закон матиме зворотну силу. Це стосується тих злочинів, які на момент вчинення не були передбачені у ККУ, але визнавались злочином геноциду, злочином агресії, злочином проти людяності або воєнним злочином за міжнародним правом. Тобто осіб, що вчинили відповідні злочини навіть на самому початку війни, можна буде притягнути до відповідальності. Також варто підкреслити, що такі злочини не будуть мати строків давності, щодо них не застосовуватиметься звільнення від відповідальності та ряд інших обмежень, які мають забезпечити покарання осіб, що вчинили воєнні злочини.
Універсальна юрисдикція щодо найтяжчих злочинів
Законопроєкт пропонує запровадити принцип універсальної юрисдикції щодо злочинів агресії, геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Так, якщо іноземець або особа без громадянства вчинила подібний злочин за межами України та його не можуть видати іншій державі чи міжнародній судовій установі, така особа має бути притягнена до відповідальності в Україні.
Кримінальна відповідальність командирів та начальників
У разі, якщо командир (в тому числі – особи, які виконують обов’язки командира фактично) або інші начальники не вжили заходів для запобігання воєнних злочинів чи злочинів проти людяності своїми підлеглими, їм загрожуватиме таке саме кримінальне покарання, як і їхнім підлеглим.
Криміналізація злочинів проти людяності
Статтею 442-1 передбаченого широкий перелік злочинів проти цивільного населення. Зокрема, переслідування за певними ознаками, депортація до іншої держави, насильницьке переміщення, незаконне позбавлення волі та інші злочини. За такі діяння передбачено покарання позбавленням волі від 7 до 15 років. За вчинення апартеїду, винищення або систематичних чи широкомасштабних вбивств пропонують карати позбавленням волі від 15 років до довічного. Разом з тим у примітках депутати відзначають, що під нападом на цивільних осіб у цій статті слід розуміти багаторазове вчинення будь-якого з діянь, зазначених у цій статті, політики держави чи організації, спрямованої на вчинення такого нападу.
Оновлення статей щодо інших злочинів
Ряд змін до Кримінального кодексу стосується доповнень та специфікації інших статей, які стосуються воєнних злочинів. Зокрема, замість узагальнених норм статті 438 «Порушення законів та звичаїв війни», у законопроєкті передбачено розділення цієї статті на ряд окремих і деталізованих статей, які стосуються різних злочинів. Так, виділяються воєнні злочини проти особи, проти власності, застосування заборонених методів війни та інші. Такі зміни необхідні для забезпечення більш ефективного притягнення до відповідальності злочинців.
«Наразі ми можемо переслідувати осіб, які вчинили воєнні злочини, лише на підставі статті 438 КК України — порушення законів та звичаїв війни. Правова основа є, але вона настільки узагальнена, що встановити рівень кримінальної відповідальності за конкретний вид злочину доволі складно», — так прокоментував нинішню ситуації у цій сфері заступник генпрокурора Гюндуз Мамедов у коментарі для Радіо Свобода.
Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram.