Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Про це повідомляє Резонанс 28 серпня із посиланням на Судово-юридичну газету.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/2357/20.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що ТОВ «С» звернулося із позовом до господарського суду Дніпропетровської області до ТОВ «А» про стягнення коштів, які компенсують частину вартості предметів лізингу в сумі 77 021 588,33 грн за договорами фінансового лізингу.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ «А» задоволено; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволення заяви ТОВ «С» про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено; стягнуто з ТОВ «С» на користь ТОВ «А» витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у сумі 2102 грн.
Висновок Верховного Суду
У даній справі Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було змінено назву статті 79 ГПК «Достатність доказів» на нову – «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
ВС зауважив, що тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи за апеляційною скаргою ТОВ «А» ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову, надаючи оцінку обставинам та правовим підставам вжиття заходів забезпечення позову, передбаченим статтями 136, 137 ГПК України, допустив порушення норм процесуального права, зокрема статей 74, 86 ГПК України, щодо дослідження доказів як окремо так і у сукупності, оцінюючи їх вірогідність. Відтак висновки щодо скасування ухвали суду першої інстанції не є такими, які узгоджуються з нормами процесуального права, а саме статтями 74, 86 136, 137 ГПК України, а тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram.