«Жучки» у ДБР та причини «злиття» резонансної справи — Резонанс - о коррупции, взятках, судьях, власти

14 август 2020, Пятница, 17:09

взятка декларация ДТП в Харькове задержание в Иванковичах Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

«Жучки» у ДБР та причини «злиття» резонансної справи

2 июля 2020г.

Директор теруправління ДБР у Полтаві Володимир Тимошко дав розгорнуте інтерв’ю про роботу установи після його повернення, а також розповів про хід ведення справ та недоліки чинного законодавства, які стають на заваді розслідувань.

Директор ТУ ДБР, розташованого у Полтаві, Володимир Тимошко очолив управління наприкінці 2018-го. Не пропрацювавши і року, він був звільнений з ДБР нібито через невідповідність займаній посаді, яку виявили під час випробувального терміну. Тимошко оскаржив це рішення у суді.

Повернутися на посаду він зміг лише на початку цього року — коли його керівника Романа Трубу замінила Ірина Венедіктова. Через чотири місяці після повернення та напередодні Дня працівників слідчих органів, яке відзначають 1 липня, Володимир Тимошко дав велике інтерв’ю, під час якого відповів на запитання та розповів про нюанси роботи.

Варто почати з того, що до призначення на посаду директора ДБР у Полтаві Володимир Тимошко працював у міліції, реформованій потім у поліцію. Так, близько півроку у 2017-2018-му він керував слідством ГУНП у Полтавській області.

До цієї посади Тимошко близько 1,5 року провів у зоні АТО. «Полтавщині» він розповів, що під час служби на Донбасі очолював групу слідчих у кримінальному провадженні, яке розслідувалося за фактом діяльності незаконних збройних формувань.

— В АТО я був 1,5 роки. Працював старшим слідчим слідчої групи МВС України із розслідування діяльності незаконних збройних формувань усієї Донецької області. За 1,5 роки кількість слідчих, що була у цій групі перевищує 500 людей. Це все були добровольці — люди, яких я поважаю. Тому вітаю з професійним святом усіх, хто був у цій групі. Це було одне кримінальне провадження, в рамках якого усі ці слідчі проводили слідчі дії. Його розслідували з 14 липня 2014 року — майже одразу після звільнення Слов’янська. В рамках цієї справи було затримано та арештовано понад 400 осіб, які брали участь у незаконних збройних формуваннях. Понад 1200 оголошено у розшук. Серед них досить відомі Гіркін, Безлер, Моторола (Арсен Павлов — ред.), Стрелюк, Аносов тощо. Частина цих людей, яких ми арештували, була надалі передана для обміну. Цих осіб обміняли на наших солдатів ЗСУ та Нацгвардії, громадян. Зокрема, було передано 59 людей з переліку тих, яких затримала наша група, — поділився Володимир Тимошко.

— Уже після вашого повернення, у травні, на анонімному Telegram-каналі «Веселые истори о ДБР» було опубліковане відео, де увечері у будівлі ДБР, разом з вами ходять чоловіки з інструментами. Автори натякають, що майстри встановлювали «жучки» на ваше замовлення. Можете пояснити, що відбувається на відео?

— 21 січня, на той час, т.в.о. Директора ДБР Ірина Венедіктова представила мене особовому складу у якості директора, тому що вона винесла наказ про поновлення мене на вказаній посаді. Це рішення було прийнято на підставі рішень суду, які на той час уже набули чинності, де був встановлений факт мого незаконного звільнення.

З 23 травня 2019 року по 21 січня 2020-го фактично я не знаходився у своєму службовому кабінеті. Тобто весь цей час він залишався без використання. Тому коли мене у січні поновили на посаді, мені потрібно було устаткувати меблі, підключити комп’ютер, налагодити електрику (бо будівля аварійна) та хоча б візуально перевірити, чи немає у кабінеті сторонніх предметів, які можуть бути використані для незаконного зняття інформації.

Будь-яких посадових осіб у самому ТУ ДБР, які можуть зробити це за своїми функціональними обов’язками, у нас немає. Тому, у неробочий час, запросив людей, які зайшли до мого службового кабінету (на відео видно, що вони заходять саме до мого кабінету). Вони переглянули кабінет, налаштували комп’ютер, налаштували техніку та вийшли з приміщення. Цей факт був у подальшому використаний лише для штучного створення ажіотажу та облиття брудом. Так, такий факт був, але те, що було написано у якості коментаря — ні. Це все бруд, який не вартий уваги.

Наприклад, якщо завтра будь-яку людину зі сторони знімуть тоді, коли вона п’є каву у кафе. Що є злочинного у тому, що ви п’єте каву? Нічого. А якщо до цього додати коментар, що ви п’єте не каву, а якийсь наркотичний напій? Нездорової фантазії у непорядних людей, у людей з відсутністю виховання, багато.

— Як це відео могло потрапити у відкритий доступ?

— Приміщення Теруправління ДБР обладнане відеокамерами. Доступ до цих камер має дуже невелика кількість працівників. Щойно це відео потрапило в Інтернет, я одразу ж написав доповідну записку на ім’я т.в.о. Директора ДБР. Було прийнято рішення про початок службового розслідування з приводу оприлюднення даних про те, де і яким чином розташовані камери відеоспостереження. На даний час розслідування триває.

— Газета «ПолитАрена», з посиланням на власні джерела повідомляла, що ваші заступники Світлана Савченко та Олексій Новіков були відсторонені від посад. Це правда?

— Так, це правда. Управління внутрішнього контролю ДБР проводить службове розслідування по заступниках. І на цей період вони відсторонені.

— Можете пояснити детальніше? Через які факти чи події почалася перевірка? Чи не пов’язане це із закупівлями ДБР, які проводилися за Вашої відсутності?

— Поки триває службове розслідування, подробиці я не можу озвучити.

— Останнім часом не оголошувалося нових конкурсів на посади в ТУ ДБР. Чи триває наразі набір слідчих та оперативників у штат ДБР у Полтаві?

— Набір, на жаль, зараз не йде і слідчих, дійсно, не вистачає. Але ми очікуємо зміну структури територіального управління, яке анонсувало керівництво центрального апарату. Планується створити окремі структурні підрозділи в областях. Для цього потрібно внести зміни у законодавство та має винести окреме рішення Директор ДБР. Це потрібно для оптимізації роботи — аби в кожній області людина мала можливість прийти до слідчого, подати заяву та отримати відповідь. Щоб для цього не було потрібно їхати у Полтаву з Дніпра, Сум, Харкова, а також для оперативності реагування слідчими на вчинені кримінальні правопорушення. Зараз ДБР розробляє можливість зміни структури та штатного розпису територіальних управлінь для оптимізації роботи.

Сподіваємося таким чином вирішити проблему, тому що навантаження на слідчих зараз немале — від 100 проваджень на 1 людину і вище. Загалом слідчих у нас до 50. Тому зміни, яких ми чекаємо, як про оптимізацію, так і про збільшення штату.

— Якщо штат працівників розшириться, чи вистачить розмірів будівлі? Чи вам потрібне буде розширення?

— Є така проблематика. Ми ставимо це питання і є підтримка від облдержадміністрації. Зараз підшукуємо нову будівлю, аби розмістити усе теруправління або його частину.

Будівля, у якій ми зараз — історична, хороша та гарна, але перший поверх фактично взагалі не пристосований для розміщення людей, другий поверх — лише частково, бо ми не можемо вносити зміни і довелося облаштувати пластикові кабінети у залі на другому поверсі. На третьому поверсі можливості розмістити працівників зараз немає, адже всі кабінети вже зайняті.

Якщо навіть ми приймемо рішення про виїзд із будівлі, то внесок у розвиток Полтави, про який я казав на початку роботи, ми все ж зробили. Провели у будівлі частину робіт і поліпшили стан історичного будинку.

Будівлі ТУ ДБР у м. Полтава на вул. Соборності, 37

«Особливий контроль — кримінальні провадження, які стосуються катувань»

— ДБР у Полтаві розслідує злочини, вчинені у чотирьох областях: Полтавській, Харківській, Сумській та Дніпропетровській. Враховуючи велике навантаження на слідчих, можете пояснити, як виставляється пріоритет по розслідуваннях? Як ви визначаєте, які справи важливіші, а які поки можна «покласти на поличку»?

— У нас є три слідчих відділи:

  • з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції;
  • з розслідування злочинів, вчинених правоохоронцями або у сфері правосуддя;
  • з розслідування військових злочинів

Ми намагаємося дотримуватися спеціалізації, однак це вдається не завжди. У нас все ж є недостатня кількість слідчих, тому ми вимушені різні категорії справ доручати різним відділам. На сьогодні, кількість кримінальних проваджень майже 3500. Лише за перше півріччя 2020 більше 400 осіб повідомлені про підозру.

Взагалі з моменту утворення ДБР у Полтаві ми розслідували понад 7400 кримінальних проваджень, а підозри оголошені у понад 1700 справах. Це 23% від загальної кількості. За весь час є вироки уже у понад 300 кримінальних провадженнях. Це все силами невеликої кількості слідчих.

Майже щодня у нас ідуть реалізації. Дуже рідко бувають дні, коли у нас немає затримання або вручення повідомлень про підозру у вчиненні злочинів. Не всі факти ми публікуємо — лише найрезонансніші або ті, що можуть викликати інтерес у суспільства.

Якщо ж говорити про пріоритети у розслідуванні, то це не зовсім коректно. Адже будь-який заявник, що до нас звертається вважає свою справу пріоритетною. Тому ми не поділяємо провадження на важливі і менш важливі.

А от провадження, які на особливому контролі, так це ті, що, наприклад, стосуються катувань. Але якщо буквально підходити до цього питання, то не завжди застосування фізичного чи психологічного насильства можна кваліфікувати за статтею 127 Кримінального кодексу. Наприклад, стаття 365 ККУ (Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу — ред.) також передбачає наявність чи можливість застосування фізичного насильства. Тому ми говоримо про катування у розрізі й інших злочинів, які вчиняють правоохоронці, в результаті яких до людей застосовується насильство: фізичне, психологічне чи моральне. Таких справ у нас, на жаль, немало.

Наприклад, у січні цього року у Кривому Розі, поліцейські затримували людину — начебто за крадіжку велосипеда. Завели у райвідділок, почали «вибивати зізнання». У результаті лікарям довелося видалити чоловіку пошкоджені органи: нирку та селезінку. Він пробув у райвідділку майже добу, після чого його виносили звідти на ношах у лікарню.

З цього приводу двом працівникам поліції повідомлено про підозру й обвинувальний акт уже направлено до суду.

— Схожі випадки відбувалися й у Полтавській області. Наприклад, у грудні 2018 року у Кременчуці четверо правоохоронців побили та пограбували чоловіка. Наразі усім обвинуваченим змінили міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Як Ви можете це прокоментувати, адже двоє з них взагалі не визнають своєї провини, тобто в теорії можуть переховуватися від суду?

— На сьогодні, ця справа все ще знаходиться на розгляді суду. Зарано говорити про якісь результати, тому що вироку суду поки немає. На початку розслідування кримінального провадження всім особам, які вчинили злочин, було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Чому потім суд змінив запобіжний захід на більш м’який, я не можу казати. Неправильно коментувати дії суду. На етапі розслідування право потерпілого ми захистили.

— Загалом у судовому процесі часто бувають ситуації, коли підозрюваним або обвинуваченим пом’якшують міри запобіжних заходів на підставі того, що, будучи під вартою, вони не порушували умов тримання.

— Це проблематика загальна по всій країні. Ситуацію можна змінити, але потрібно «звузити рамки». Ми рано чи пізно до цього прийдемо. Коли широкі рамки можливості вибору для судді — від особистого зобов’язання до тримання під вартою — об’єктивно виникає питання можливості зловживання. Зараз приблизно за одні й ті самі злочини у Київській області особа може знаходитися на особистому зобов’язанні, а в Полтавській — під вартою. І обидва рішення будуть ґрунтуватися на реальності. Все ж таки, якби рамки були вужчими, то рішення приймалися б однаково. Це стосується не тільки суддів, а й слідчих та прокурорів, які звертаються з клопотанням до суду.

Звісно, такі широкі рамки — це про захист прав підозрюваного, але у нас забувають і про потерпілого. Буває так, що захищаємо права підозрюваного за рахунок того, що звужуємо права у потерпілого.

Зміни до законодавства, які б виправили цю ситуацію, уже напрацьовані і подаються до Верховної Ради. Однак на часі велика кількість змін, які потребують того, аби їх прийняли «ще вчора» — навіть не сьогодні.

Також на контролі провадження, що стосуються вирубки лісів. Тут нам є чим похизуватися — зараз розслідується значна кількість кримінальних проваджень. На сьогодні, 63 посадовим особам у кримінальних провадженнях, пов’язаних з вирубкою лісів, повідомлено про підозру. Це більше, ніж у решти держави разом. Переважно це стосується Харківської області. Є провадження і по Полтавській області, а також Сумській та Дніпропетровській — але менше. Об’єктивно, сподіваємося на результат найближчим часом.

Один з прикладів — у Валківському районі Харківської області в рамках одного кримінального провадження повідомлено про підозру 18 особам. Серед них 11 цивільних осіб та 7 співробітників поліції. Вони підозрюються у тому, що фактично здійснювали «кришування» незаконної вирубки лісів, а вивезення деревини супроводжували на службових машинах. Ми провели понад 40 обшуків та задокументували діяльність цієї групи.

Що ж до корупції, то це загальне лихо. Вона була завжди і, мабуть, на жаль, завжди буде. У нас нульова толерантність до корупції взагалі. Це постійний напрям нашої роботи, який завжди буде. Ми не можемо говорити, що ставимо її на перше чи будь-яке інше місце за пріоритетністю. Може здатися, що це найпріоритетніше, тому що про такі справи ми частіше говоримо. Це так, тому що, на жаль, рівень корупції «зашкалює». Практично кожний день іде реалізація по таких справах.

Скандал зі «злиттям» справи розкрадання піску у Хорольському районі виник через недоліки Кримінально-процесуального кодексу

— Упродовж 2018 року полтавські слідчі майже довели до кінця справу розкрадання надр у Хорольському районі на 240 млн грн. Коли вони оголосили про підозру фігурантам, ДБР завело справу щодо порушень під час затримання. Це була єдина, за останній час, справа такого розміру, доведена до розкриття. Нині через таку ситуацію, слідчі поліції не хочуть братися ні за цю, ні за інші подібні справи. Можете прокоментувати дії ДБР, а також ставлення до таких злочинів: чи дійсно порушення у складанні документів рівнозначно розкраданню піску та глини на сотні мільйонів?

— Так, таке кримінальне провадження було. За фактом незаконного затримання осіб слідчими Нацполіції. Факт незаконного затримання встановив суд. Відомості по кримінальному провадженню вносилися до ЄРДР саме на підставі ухвали суду, у якій було зазначено, що затримання слідчими осіб в рамках кримінального провадження по розкраданню піску було незаконним.

Надалі розслідування по ньому проводили слідчі ДБР, однак я не можу це коментувати, бо я не є керівником органу досудового розслідування, і тому що воно відбувалося у той період часу, коли я був відсторонений. Наразі обвинувальний акт за вказаним фактом стосовно слідчих Нацполіції направлений до суду і триває розгляд цієї справи судом.

Чому тоді суд визнав затримання незаконним? Єдина причина — тому що вказані особи були затримані слідчим після того, як минув певний час з моменту вчинення злочину.

У статті 208 Кримінально-процесуального кодексу прописано, що слідчий має право затримати особу за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, якщо це відбувається безпосередньо після вчинення злочину. Поняття, що таке «безпосередньо після», було викладено у роз’ясненнях та усталеній судовій практиці, відповідно до яких вважається, що це приблизно доба з моменту вчинення злочину.

Тому якщо відбувається вбивство й особу затримують упродовж доби, то слідчий має повне право застосувати статтю 208 КПК, помістити його до ІТТ і з ізолятора відправити до суду для обрання запобіжного заходу.

Якщо ж вбивство розкрили на третю добу, то слідчий не має права затримати особу одразу. Він зобов’язаний вручити йому письмове повідомлення про підозру, клопотати про обрання міри запобіжного заходу. В такому випадку слідчий стає «на розтяжку»: вчинити за законом або за совістю.

За совістю, ми розуміємо, що вбивця повинен сидіти у в’язниці і своїми ногами він до суду не прийде. А за законом, ми не маємо на це право, тому що, цілком імовірно, він звернеться до суду. І суд, за заявою адвоката чи підозрюваного, визнає дії слідчого незаконними. Отримавши таку ухвалу, слідчий ДБР уже буде вимушений вносити відомості до ЄРДР і оголошувати про підозру уже самому слідчому.

Питання змін до 208-ї статті стоїть дуже давно. Такі зміни були внесені — для співробітників НАБУ. Вони дозволили співробітникам НАБУ затримувати особу не тільки одразу після вчинення злочину.

Актуальне питання: чому ми вважаємо, що детективи НАБУ, яких ми поважаємо, розслідують більш значущі справи для суспільства та людини, ніж слідчі ДБР чи Нацполіції? Тільки тому, що ми вважаємо, що там високопосадовці, які беруть великі суми хабарів? А як це пояснити бабусі чи дідусю, у яких вбили родича? І вбивцю знайшли на 5-6 добу і не мають права затримати тільки тому, що термін пройшов. Що для них важливіше: хабар чи життя родича? Як це взагалі можна порівнювати?

Після справи щодо піску було ще два схожих провадження. Слідчі Нацполіції затримали чоловіків, які вчинили розбійний напад на банк у Кобеляках. Цих осіб затримали на 4-ту добу. Слідчі виписали протоколи за ст. 208 КПК. Судді винесли ухвали про арешт, але при цьому затримання слідчими було незаконне, бо вийшов термін. І одному зі слідчих, лише на підставі цього, слідчі ДБР повідомили про підозру.

У нас є адміністративна відповідальність, дисциплінарна, цивільно-правова та кримінальна. Дуже часто важко відрізнити кримінальну від дисциплінарної, якщо це стосується посадових осіб. Наприклад, тих же поліцейських та слідчих: в якому випадку вони скоїли все ж-таки дисциплінарний проступок чи це вже кримінальне діяння.

— Дуже часто ми натрапляємо на справи, які розслідуються із порушеннями або не розслідуються роками та передаються від слідчого до слідчого. Іноді це виглядає як «кругова порука». Слідчий бачить, що його колега ще на початку неправильно зібрав докази або пропустив якісь кроки тощо, але не виправляє цього, бо не хоче визнавати недолугою роботу попередника.

— Іноді просто доволі важко переробити те, що було зроблено у перші дні. Я кажу це як слідчий. Якщо ти 5-й чи 6-й слідчий й отримуєш справу і заздалегідь розумієш, що відновити все те, що було рік тому чи півтора, уже практично неможливо... Так, це халатне відношення до розслідування і у нас велика кількість скарг з цього приводу.

Наша позиція яка: якщо у вас розслідується справа у Нацполіції, наприклад, то користуйтеся можливостями процесу, які дає вам кримінальне провадження. Там є слідчий, у нього є керівник, а у того — начальник Головного слідчого управління. Пишіть скарги, оскаржуйте їхні дії. У цій же справі 100% є прокурор. Оскаржуйте у рамках процесу, ідіть вище — якщо не реагує прокурор та слідчий, скаржтеся керівництву, слідчому судді.

У Нацполіції, припустимо, мільйон кримінальних проваджень і ми допускаємо, що частина з них не розслідується — вони просто лежать. Але вимагати від ДБР посадити слідчого, бо він не розслідує справу — це не вихід. Де тоді різниця між дисциплінарним проступком і кримінальним діянням? Як зрозуміти: це халатність слідчого чи проступок, за який його можна просто звільнити?

Коли слідчий, наприклад, губить речовий доказ — це недбалість. Якщо це можна порахувати як збиток, то за це, теоретично, можна повідомити про підозру. Якщо вони відверто фальсифікують матеріали, беруть хабарі чи б’ють — це кримінальні правопорушення і за це треба слідчих карати. Але якщо вони погано розслідують справу — це все ж ближче до дисциплінарної відповідальності, ніж до кримінальної.

Я можу лише гарантувати від себе особисто, що ми слідкуватимемо за тим, щоб розслідування проводилося прискіпливо і не було неоднозначних тлумачень дій ДБР. Неоднозначні тлумачення ми хочемо виключити взагалі з практики. Ми прихильники того, щоб суспільство розуміло, чому в тому чи іншому випадку ми приймаємо те чи інше рішення. За кожне рішення, яке приймається, юридично, моральну відповідальність несе слідчий. Однак усе ДБР також несе частину моральної відповідальності за прийняті рішення.

І я, не будучи посадовою особою, яка може надавати вказівки слідчому, займаюсь організаційною функцією ДБР, можу сказати, що поки я обіймаю посаду директора ТУ ДБР у Полтаві, будь-яких справ, які будуть трактуватися неоднозначно, не буде, не буде справ, які можна назвати «замовними», не буде справ, які розслідуватимуться лише з метою тиску на бізнес.

До того ж, нещодавно Конституційний Суд визнав неконституційною статтю 375 ККУ (Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови). Ми розслідуємо і такі справи. Часто люди до нас звертаються із заявами про те, що суд виносить, на їхню думку, неправосудне рішення. За півроку ця стаття має бути декриміналізована. Тому зараз ми стоїмо на порозі того, що нам доведеться приймати рішення, зокрема і по кримінальних провадженнях, які були внесені до ЄРДР за цією статтею. Хоча у Верховній Раді є два проекти закону, які передбачають нову редакцію 375-ї статті. Але будемо дивитися, яке діяння буде криміналізуватися, з моменту, коли це буде прийнято.

Наприкінці нашої розмови хочу привітати колег із Днем слідства. Ви — ті, хто працює 24 години на добу, зустрічаючи щоденні нові випробування, готові у будь-який час виїхати на місце події, аби професійно виконати свою роботу. Усім, хто присвятив своє життя слідству, бажаю виваженості в ухваленні рішень, міцного здоров’я, наснаги в роботі та особистих успіхів!

Джерело: "Полтавщина"