Ще на минулому тижні було широко анонсовано випуск “Наших грошей” Дениса Бігуса та його команди «Армія! Друзі! Бабки!» про не просто розкрадання коштів в оборонній сфері, а справжнє мародерство під час війни. Ця інформаційна бомба була запланована на вечір 25 лютого. А зранку 25-го запустили, аби відволікти уваги іншу інформаційну бомбу – про Заману. Якщо ця версія хоча би частково відповідає дійсності і метою усіх дій із Заманою є звичайна контрпропаганда – це просто дно! Дно для усіх причетних до цього “правоохренітелей”. Інакше їх назвати не можна. Час, а головне, зміст підозри генералу Замані – усе розставить на свої місця. А когось, можливо, і посадить…
Звертаюсь до свідомих і небайдужих працівників військової прокуратури. Знаю, що вам керівництвом категорично заборонено перебувати зі мною в друзях на сторінках Фейсбуку та інших соціальних мереж, щоб ускладнити ознайомлення з моїми критичними постами про їх діяльність та бездіяльність. Аби заперечити – немає аргументів. Тому вдалися до перевіреного методу – цензури: просто заборонили читати.
Чи вирішить ДБР проблему розслідування самогубств українських військових, від якої відмахнулась військова прокуратура?
Не популістською, а більш реальною турботою про «маленького українця» була би обіцянка врешті решт навести жорсткий порядок з комерційним обліком газу на ринку і терміново встановити у 3,3 мільйони квартир газові лічильники. Це уберегло би мільйони кубометрів газу від постійного розкрадання і повторного продажу нам же, але за вищими цінами. Зекономлені на цьому кошти можна було би через вже більш-менш налагоджену систему субсидій нужденним верствам населення повернути людям, які цього дійсно потребують. І це було би реальною, а не показною турботою про людей.
Захоплення російськими військовими українських військових моряків біля Керченської протоки активізувало обговорення важливого питання – чи є вони військовополоненими. Україна наполягає, що захоплені українські військові повинні мати статус військовополонених, а РФ – ні, розцінюючи їх, як звичайних кримінальних злочинців.
Звичайному військовому, щоб дослужитись до генерала, потрібно не менше 15-20 років навчання та служби. Стати генералом за 3 роки практично з нуля, як у випадку з Цицаком, – це просто нонсенс і повна дискредитація самої сутності військового звання. В очах військового суспільства подібні випадки ще більше принижують усю військову прокуратуру.
Військова прокуратура, тим більше після оголошення в Україні воєнного стану, мала би займатись проблемами у військовій сфері, а не завзятим розслідуванням секс-скандалу між особами, які не мають жодного відношення до війська. Вона знову влізла у справі відверто не своєї юрисдикції.
Українські військові зазнали поранень та були захоплені разом із технікою біля окупованого Росією Криму внаслідок нападу, вчиненого під безпосереднім керівництвом заступника очільника прикордонної служби ФСБ РФ – начальника департаменту берегової охорони контр-адмірала Сергія Станкевича, а також начальника прикордонного управління ФСБ АР Крим та м. Севастополя віце-адмірала Геннадія Мєдвєдєва, які координували та організували здійснення артилерійського обстрілу та тарану українських суден. Про це повідомляє Резонанс із посиланням на Слідче управління військової прокуратури Південного регіону України.
Після суттєвого збільшання у 2016 – 2017 роках таких повідомлень виникла вже тривога за те, чому саме військовим прокурорам несподівано кинулись носити хабарі. Знаючи з більше, ніж 20-річного досвіду роботи у військовій прокуратурі, що у військовій сфері на кілька порядків менше база для корупції, ніж у цивільних умовах, було щось неприродне в тому, що так масово понесли хабарі саме військовим прокурорам, враховуючи незначну їх чисельність і суть питань, які вони можуть вирішувати. Це спонукало оцінити нове явище у правоохоронній системі з більш широким поглядом на те, що тоді відбувалось у державі.
Минає рік, як органи прокуратури позбавлені права проводити досудове розслідування. В тому числі і військова прокуратура. А чим саме займаються зараз близько 600 військових прокурорів і слідчих та близько 100 технічних працівників, які забезпечують їх діяльність. Інформації про їх скорочення не було, в конкурсі на перехід у Державне бюро розслідувань участь приймали одиниці.
На початок 2018 року залишок зареєстрованих кримінальних правопорушень складав 335 779. За 10 місяців 2018 року було зареєстровано ще 447 843 кримінальних правопорушення. За цей же строк до суду було спрямовано 147 047 обвинувальних актів. На 01.11.2018 року залишок кримінальних правопорушень, по яких ще не прийнято рішення, складає усього 291 998. Де ті півтора мільйона кримінальних проваджень, що, ніби то, очікують спрямування до суду? Цифра завищена у 5 разів, а по направлених до суду – в 10!!! Навіщо так безсоромно і зухвало брехати на усю Україну, вводячи в оману громадян? Невже тільки відвертою брехнею в очі можна підтримати сумнівний авторитет генерального прокурора і того незрозумілого органу, в якій перетворилась прокуратура після її реформування великим фахівцем Юрієм Луценком.
Правоохоронці розпочали кримінальне провадження за фактом травмувань військовослужбовців внаслідок розриву міномету “Молот” на території Донецької області. Про це повідомляє Резонанс із посиланням на речника Генпрокуратури Андрія Лисенка.