Останнім часом побільшало інформації у ЗМІ про події, пов’язані з військовою прокуратурою або її очільником. Щоправда, зміст цих повідомлень – все більше не на користь підлеглих Анатолія Матіоса
Ярослав Берендаков, для Резонанса Старший следователь ГПУ Руслан Ляшко, изъявший в конце 2017 года вместе с сотрудниками ГФС зерна на 200 млн гривень, подал документы для участия в конкурсе на должность руководителя Второго управления организации досудебных расследований Государственного бюро расследований.
Київською місцевою прокуратурою № 1 спільно з Нацполіцією під час документування протиправної діяльності в сфері надання сексуальних послуг викрито працівника ГУ ДФС України в м. Києві, який здійснював прикриття цих злочинів та регулярно отримував за це винагороду. Про це повідомляє Резонанс із посиланням на прес-службу прокуратури міста Києва.
Не зрозуміло чому взагалі керівника правоохоронного органу потрібно призначати саме Президенту України? По суті мова йдеться про колишню податкову міліцію (звісно із більш ширшими і глибшими повноваженнями), очільників якої в нашій історії ніколи спеціально не виокремлювали, на відміну від Генерального прокурора чи Голови Служби безпеки України, які мають дуже великі спеціальні повноваження. Ще більш цікавим повноваженням наділяє Главу держави пункт 8 частини восьмої статті 41 основного проекту, а саме Президент України має право дати доручення центральному органу виконавчої влади створити медичну комісію для перевірки стану здоров’я (!) Директора НБФБ і на підставі цього висновку керівника цього Нацбюро він може звільнити (!!!).
Навіть при реальній перспективі суттєвого скорочення нинішні військові прокурори фактично проігнорували конкурс в ДБР. Проте, зробили так не по своїй вині, а вимушено. Основна причина цього вбачається у відвертому саботуванні роботи по становленню цього нового органу з боку керівників військової прокуратури. Головний військовий прокурор А. Матіос, програвши в конкурсі за посаду директора ДБР, яку він вже вважав своєю, вирішив таким чином помститися, заблокувавши можливість переходу фахівців з військової прокуратури в ДБР. Це приклад, як один чиновник може перешкоджати реформі правоохоронних органів в Україні. Прикро, що при цьому особисте поставлене вище, ніж інтереси держави, інтереси обороноздатності країни, а зведення особистих рахунків А. Матіоса до Р. Труби відбувається за державні кошти, тобто кошти платників податків.
Має бути певна категорія спорів за якими судовий збір, на моє переконання, має бути мінімальним (якщо не символічним), або такі спори мають відбуватися взагалі без судового збору. Між тим є ще один аспект проблеми за який поки що мало говорять, але він достатньо актуальний. Це витрати сторони на правничу допомогу.
Чому законодавець не відніс судовий збір до числа загальнодержавних зборів, передбачених Податковим кодексом України? Мені можуть заперечити: мовляв то ж просто збір, а то – судовий збір. Утім, я також можу запитати – чому тоді у переліку місцевих зборів вказано, наприклад, «туристичний збір». Чим це визначення краще від визначення «судовий збір»? Якщо ж вдуматися, то ця проблема не є грою в слова. Питання ставиться про законність стягнення судового збору і навіть не сьогодні, а протягом принаймні часу дії Податкового кодексу України.
Родзинка цієї історії полягає в тому, що про майбутнє затримання Шепелева було відомо ще наприкінці січня 2018 року – про це, зокрема, писалось на сайті «ОРД». Як стверджували джерела «ОРД», Шепелев за домовленістю між Путіним і Порошенком був таємно доставлений у Чернігівський слідчий ізолятор з тим, щоби пізніше імітувати його затримання в Києві.
Надія Печерська, для Резонансу Посада члена Вищої ради правосуддя є привабливою для багатьох представників суддівського корпусу. Зарплата члена ВРП становить приблизно 225 тис. грн. на місяць.
Пропоную щоб не ламати чинний порядок, ввести норму про необхідність винесення постанови про внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань чи постанови про відмову внесення таких даних. Причому дати право фізичній чи юридичній особі щодо якої винесено постанову про внесення даних до ЄРДР оскаржити цю постанову до суду за місцем знаходження органу, що її виніс.
До Окружного адміністративного суду Києва надійшла справа щодо законності призначення Артема Ситника директором НАБУ.