» Міжнародне товариство з прав людини засудило Prosud, ГРД та низку ЗМІ за дезінформацію про діяльність системи правосуддя

24 октябрь 2020, Суббота, 20:35

Міжнародне товариство з прав людини засудило Prosud, ГРД та низку ЗМІ за дезінформацію про діяльність системи правосуддя

29 января 2020г.
фотка_4

6-7 грудня 2019 року українська секція Міжнародного товариства прав людини представила на Східно-Європейській конференції з дезінформації у Франкфурті-на-Майні (Федеративна Республіка Німеччина) доповідь на тему «Проблема розпалювання ненависті і дезінформації в ЗМІ в судовій сфері»Редактор: О.Ф. Алексєєв, виконавчий директор української секції Міжнародного товариства прав людини. Про це повідомляє портал "Судова влада України".

Доповідь підготовлена у  рамках проектів «Зміцнення верховенства права в Україні», «Мас-медіа, формування думки, права людини в країнах Східного партнерства і Росії».

У 2019 Міжнародне товариство прав людини, за підтримки Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина розпочало роботу над проектом «Мас-медіа, формування думки, права людини, в країнах Східного партнерства і Росії». Проект охоплює вісім країн (Азербайджан, Вірменія. Білорусія, Німеччина, Грузія. Молдавія, Росія і Україна) і 22 міста, в яких відбулися заходи, присвячені проблематиці поширення недостовірної інформації і розпалювання ненависті в ЗМІ.

В Україні зустрічі пройшли в Харкові, Запоріжжі та Києві. Вже на першій зустрічі, крім обговорення проблеми «фейкових новин» і розпалювання ненависті, була порушена проблема використання слів образливого характеру, а також визначень, зазначених у законодавстві України, як такі, які можуть спричинити за собою цивільну або навіть кримінальну відповідальність.

Крім цього, Міжнародне товариство прав людини в 2019 році розпочало активну роботу над проектом «Зміцнення верховенства права в Україні», в основу якого було покладено моніторинг права на справедливий суд, що проводиться організацією з 2017 року. Проект, охоплює шість регіонів України (Київська, Житомирська, Харківська, Полтавська, Львівська. Запорізька області).

У круглих столах в рамках проекту «Зміцнення верховенства права в Україні» взяли участь, в тому числі, представники судової влади (Вищої ради правосуддя, Національної школи суддів України, судової адміністрації та безпосередньо голови судів, судді та судді-спікери судів), адвокатури (у т.ч. ВКДК, НААУ і Центру ВПП), прокуратури, ОБСЄ та інші. Однією з тем, що активно обговорювалися на обох зустрічах, стала взаємодія засобів масової інформації та судової системи. З усіх шести регіонів, охоплених обома проектами, ми отримували інформацію про тиск ЗМІ та учасників судових процесів, в т.ч. про публікації недостовірної чи перекрученої інформації про справи, що знаходяться на розгляді в судах, використанні особистих даних суддів (опублікованих ними в розгорнутих деклараціях), нехтуванні презумпцією невинуватості тощо.

У результаті такого обговорення вдалося виділити кілька основних проблем взаємодії представників ЗМІ та учасників судових процесів, на основі яких і було складено цю доповідь. Наявну в ній інформацію слід сприймати не як комплексну роботу, а як означення проблематики, яка вимагає подальшого  ретельного вивчення і комплексного збору фактів тиску ЗМІ на учасників судових процесів.

Журналісти отримують занадто слабкі юридичні знання (за інформацією, отриманою від доцента Запорізького національного університету І. Бондаренко), що створює проблему в розумінні того, що відбувається на судових засіданнях. У першу чергу, має місце нерозуміння основних принципів, таких як «презумпція невинуватості», відмінність понять «підозрюваний» і «обвинувачений», використання інформації, якій суд ще не дав свою оцінку, як єдино правильну і достовірну. Керуючись принципом оперативності, ЗМІ не звертаються до суду за роз'ясненням того, що відбувається, слабо володіють інформацією про роботу прес-служб судів.

Для створення «цікавого» контенту, ЗМІ використовують провокаційні заголовки, особисту інформацію про учасників процесу і виривають з контексту окремі процесуальні моменти.

ПРИКЛАДИ ТИСКУ НА УЧАСНИКІВ СУДОВИХ ПРОЦЕСІВ

Зазначені способи тиску ЗМІ здійснюють проти всіх учасників судових процесів. Неодноразово спостерігачі МТПЛ стикалися з ситуацією, коли журналісти присутні не на всьому засіданні, а лише на його частині, робили згодом помилкові висновки або подавали інформацію занадто суб'єктивно. За інформацією, отриманою від І.Бондаренко, майбутніх журналістів навчають в публікаціях відокремлювати факти від міркувань і об'єктивну інформацію від власних висновків. Тим не менше, порівнюючи звіти МТПЛ і статті в окремих ЗМІ, можна прийти до висновку про некоректність і нехтування вищевказаним принципом. У деяких випадках така діяльність прямо суперечить «Міжнародним принципам професійної етики в журналістиці» (ЮНЕСКО, 1983), де позначені: право громадян на достовірну інформацію, об'єктивне висвітлення подій як обов'язок журналіста, а також принципи соціальної відповідальності, чесності представників журналістської професії, поваги приватного життя і загальних цінностей.

СУД

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що робота судів, які виступають гарантами справедливості і відіграють основну роль в державі, повинна користуватися громадською довірою. І таким чином повинна бути захищена від необґрунтованих публічних нападів, безпідставної і деструктивної критики («Скалка проти Польщі», «Праґер і Обершлік проти Австрії»).

За даними, наданими прес-службою Вищої ради правосуддя, в 2019 році (станом на 4.10) в ВРП надійшло близько 350 повідомлень про  втручання в здійснення правосуддя, в тому числі щодо тиску з боку або за участю ЗМІ. За 93-ма з них ВРП було прийнято рішення про здійснення заходів щодо забезпечення незалежності суддів і авторитету правосуддя.

Яскравим прикладом тиску на суд є інтерв'ю українського Генерального прокурора Р. Рябошапки від 15.11.2019, опубліковане «Радіо Свобода» (Radio Liberty), в якому вказується, що судова система так і залишилася «закритою кастою, де декілька прізвищ фактично керують цією судовою системою». На думку Генерального прокурора, з противниками президентської програми «перезавантаження» органу, який відповідає за відбір і звільнення суддів, необхідно спілкуватися більш «радикально» і в рамках КПК. Таке інтерв'ю ВРП розцінив як спробу дискредитувати судову систему і вплинути на ВРП з метою ручного управління з боку прокуратури (Рішення ВРП від 21.11.2019 №3099/0/15-191).

ВРП також визнав тиск на суддю Чаплинського районного суду Херсонської області Пилипенко І.О. Судді у зв'язку із розглядом однієї із справ погрожували в будівлі суду, ображали, та не давати увійти до зали засідань для винесення рішення, намагалися зірвати засідання. За цим спостерігав кореспондент місцевого видання «Херсонщина 24». Після зазначених подій видання «Херсонщина 24» звинуватило суддю Пилипенко І.О. в умисному затягуванні справи за грошову винагороду. На думку Міжнародного товариства прав людини, подібного роду публікації, не підтверджені фактами, розхитують авторитет судової влади і заздалегідь формують громадську думку про те, що суд винесе завідомо  неправосудне рішення.

Публікацією, що підриває авторитет судді зокрема і судової влади в цілому, можна назвати опубліковане інтерв'ю судді Конституційного Суду України Віктора Городовенка. Кореспондент ресурсу «Нова влада» ставила судді досить провокаційні питання, в т.ч. скільки коштує крісло судді КСУ і чи пропонували судді коли-небудь хабар. Попри те, що суддя відповів негативно, в тому ж інтерв'ю інформаційний ресурс розмістив наступний коментар члена Громадської ради доброчесності: «... вся судова система існує і живе на хабарах. Це факт. Це те, що всі знають, і що не вимагає доведення».

Подібні формулювання, особливо з позначкою «не потребують доведення», «це факт» і т.д., не підкріплені насправді жодними даними або дослідженнями, сприяють утворенню іміджу судової системи як корупційної і несправедливої. Вони часто використовуються ЗМІ, вкрай негативно впливаючи на рівень правосвідомості суспільства і довіри до судової влади. Окремі ресурси дозволяють собі скептичні формулювання на адресу всієї судової системи і окремих судів, називаючи, наприклад, суди «скандальними», а суддів – «одіозними».

Інтернет-ресурс «PROSUD», аналізуючи рішення, прийняте суддею Львівського окружного адміністративного суду О.О. Карп'як, щодо скасування рішення Львівської міськради в частині заборони використання комуністичної символіки на будівлях державної і комунальної власності, оперував у своєму «власному розслідуванні» своєю власною інформацією про те, що суддя – мати-одиначка, яка проживає з неповнолітнім сином, а також аналізував вартість її майна, яке фактично було придбано ще за кілька років до призначення О. Карп'як суддею. Що фактично не мало ніякого відношення до її рішення у цій справі і зачіпало приватне життя жінки.

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Ю.Горбачова за рішення у справі, що має «політичний підтекст» (не визнала факт загибелі одного з військових України через російську агресію), була піддана цькуванню у ЗМІ. Окремі джерела публікували висловлювання про суддю як про «сепаратистську «консерву» у мантії», маючи на увазі в тому числі всіх суддів, які не визнають, на думку авторів, у своїх рішеннях факт російської агресії. Крім того, на сайті видання «Обозреватель» запропонували для таких суддів створити «штрафбат». А у схожих справах, що стосуються необхідності прийняття рішень щодо військових дій на Сході України, автор цієї статті визнав, що він займається боротьбою з суддями за правильні рішення. Наскільки така «боротьба» знаходиться у правовому полі, автором зазначено не було.

ПРОКУРОРИ

Можливо в силу специфіки професії, щодо прокурорів набагато рідше зустрічаються публікації в ЗМІ, які можна було б розцінити як тиск. Проте, періодично можна зустріти натяки або відкриті висловлювання про неправомірне отримання вигоди окремими представниками професії. Практично у всіх подібних публікаціях, знайдених МТПЛ у ході підготовки цієї доповіді, така інформація подається без будь-яких фактів, проведення журналістських розслідувань і тим більше не ґрунтується на рішенні суду. Хоча, природно, такі висловлювання йдуть у розріз із гарантованим України правом на захист честі, гідності та ділової репутації. Окремі ЗМІ в назвах також як і з судами воліють використовувати епітети «скандальний» і «одіозний».

АДВОКАТИ

Досить часто тиску або цькуванню у ЗМІ піддаються і адвокати. Попри те. що статтею 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», заборонено ототожнення захисника з його клієнтом, ЗМІ, ігноруючи правила журналістської етики, ставить адвоката на один щабель, проектуючи на нього правопорушення, інкриміновані його клієнту. Найчастіше об'єктами цькування стають адвокати у політичних або економічних процесах, де предметом спору є великі суми грошей. Так, наприклад, адвоката В. Рибіна, за те, що він веде справи з  політичною складовою (справа А. Хандрикіна – екс-співробітника «Беркут», справа Михальчевського – хірурга, колишнього заступника міністра охорони здоров'я Криму та інших), ЗМІ називають проросійським. Особисті дані таких адвокатів, зокрема, публікуються на інтернет-ресурсі «Миротворец», визнаному Міністерством закордонних справ Федеральної Республіки Німеччина і Моніторингової місією ООН з прав людини таким, що суперечить міжнародним нормам. Створення засобами масової інформації подібних характеристик згідно українській практиці можуть спричинити за собою як кримінальну відповідальність, так і психологічний і фізичний тиск з боку «активістів».

ОБВИНУВАЧЕНІ

 «Призначення винних» засобами масової інформації є постійною проблемою. Необхідно відзначити позицію Європейського суду з прав людини, яке зазначає, що справедливий судовий розгляд може стати неможливим при запеклій кампанії в пресі, спрямованій проти обвинуваченого (Бернс і Еверт проти Люксембурга).

У справі А. Мельника та інших (яке МТПЛ моніторить з 2017 року), проти обвинувачених у ЗМІ йде гучна кампанія. Кілька видань, у тому числі місцева газета «Автограф», називає обвинувачених вже винними в скоєнні інкримінованих їм злочинів. Необхідно відзначити, що справа тягнеться багато років, на цей час обвинувачені А. Мельник, А. Крижанівський та І.Кунік вже шостий рік перебувають під вартою. Їх вина не  доведена. Але через те, що один з обвинувачених – І. Пасічний, – пішов на угоду зі слідством і визнав провину, ЗМІ про інших обвинувачених говорять вже не інакше як про винних, злочинців, чекаючи коли вони всі «відправляться за колючий дріт».

Журналіста Павла Волкова, якому інкримінували статтю 110 «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України» і статтю 258-3 Кримінального кодексу України (створення терористичної групи чи терористичної організації) в частині пособництва терористам, деякі ЗМІ ще до рішення суду «призначили» винними, а докази, надані стороною обвинувачення, визнали беззастережними. У ході всього судового розгляду справи його називали не інакше як сепаратистом. На думку цих же засобів масової інформації П. Волков однозначно винен і в тих злочинах, які йому інкримінувалися, і навіть в тому, що не значилося в повідомленні про підозру і обвинувальному акті. Навіть після того, як суди першої та апеляційної інстанції виправдали журналіста повністю, в деяких місцевих ЗМІ його продовжували називати сепаратистом, звинувачувати в отриманні коштів від Російської Федерації.

Вплив засобів масової інформації на громадську думку, складно переоцінити. Так, Європейський суд з прав людини, підтримує свободу вираження думки, прихильно сприймає і ту, що є нешкідливою або нейтральною, як і ту, яка ображає, шокує або викликає занепокоєння. Такі, на думку ЄСПЛ, вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких неможливо демократичне суспільство. Проте, Європейський суд наполягає на тому, що преса не повинна виходити за межі, в тому числі щодо репутації та прав окремих осіб і використовувати надійні джерела для підтвердження інформації, яка здатну завдати шкоди репутації особи (Рішення Великої палати у справі «Лендон, Очаківський-Лорап і Іюлі проти Франції», п.67 і «Передсен і Бодсгор проти Данії», п. 78).

Практика показує, що подібні А.Мельнику і П.Волкову дії трапляються не рідко. І. людина, що ще тільки є підозрюваною або обвинуваченою у скоєнні злочину, завдяки ЗМІ автоматично в очах суспільства стає злочинцем, ніби щодо нього вже було прийнято рішення суду. І як ми бачимо з наведених вище прикладів, навіть рішення суду не зупиняє ЗМІ і не є для багатьох новинних порталів обов'язковим. Презумпція невинності ігнорується істотною кількістю українських ЗМІ.

Для прикладу, ТСН, що належить телеканалу «1+1» відразу ж після публікації прес-службою СБУ інформації про затримання журналіста Василя Муравицького, 2 серпня 2017 року опублікував матеріал під таким заголовком: «На Житомирщині викрили журналіста-блогера, який писав антиукраїнські статті на замовлення Кремля». Той же ресурс називав В.Муравицького «пропагандистом» і «прокремлівським», заявляючи, що він «готував і поширював антиукраїнські матеріали», попри те, що до сих пір, станом на середину грудня 2019 року, суд не виніс рішення у цій справі.

ВИСНОВКИ

Навівши приклади публікацій в ЗМІ, ми хочемо привернути увагу громадськості до необхідності відстороненого сприйняття інформації, яку надають медійні ресурси. Створення громадської думки шляхом маніпулювання інформацією – це одне з безумовних явищ інформаційного світу, яке не можна заперечувати. Проте, існує запит на «чистоту контенту», що надається ЗМІ. Цією роботою ми в черговий раз хочемо привернути увагу широкої громадськості і зацікавлених суб'єктів (суддів, адвокатів, прокурорів тощо) до проблеми взаємодії судової системи (в широкому сенсі) і засобів масової інформації.