Ситник заявляє, що не погоджується з тим, що написано в Основному Законі, й публічно обурюється, що слідчі судді відмовляються задовольняти клопотання НАБУ про арешт своїх колег, якщо до клопотання, як того вимагає Конституція, не докладена згода Вищої ради правосуддя.
Всеволод Розумовський для “Резонансу”
Ночним голосуванням 21 грудня 2016 року парламентом було прийнято Закон України «Про Вищу раду правосуддя». В прикінцевих та перехідних положеннях до цього Закону містяться зміни до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, якими посилюються повноваження вже відомої нам Громадської ради доброчесності, органу, що має сприяти Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
Всупереч Декларації про державний суверенітет, за яку проголосував весь Український народ, був прийнятий неконституційний Закон, потім змінена структура Конституції. З‘явилися нові державні органи Генеральний прокурор, Верховний суд і все це на фоні Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та інших українських державних інституцій. Як виявилося, відсутність назви держави у згаданих класичних державних інституціях України, перш за все використовується, як у давні комуністичні часи, для активної роботи кадрових підрозділів для експансіїї туди вірних лише їм працівників
Лише однієї статті Кримінального кодексу далеко не достатньо для належного гарантування конституційного права на захист, особливо коли більшість громадян обмежені в права на належні засоби самозахисту. Випадок з Пашинським тому яскравий приклад. Одне очевидно – зброя повинна бути крайнім засобом захисту життя, а не інструментом переваг в ініціюванні і розв’язанні побутових (дорожніх) конфліктів
В Україні статус політичних в’язнів не урегульований, а тому є потреба законодавчо закріпити поняття «український політичний в’язень за кордоном», а також визначити правовий статус їх та членів їх сімей. Вимагає законодавчого урегулювання питання соціального захисту українських політичних в’язнів за кордоном та членів їх сімей
3 листопада 2016 року Верховна Рада України розглянула проект Закону «Про Вищу раду правосуддя» (реєстраційний № 5180), поданий Президентом України та визначений ним як невідкладний, та альтернативний законопроект за № 5180-1. За відповідне рішення проголосували 232 народні депутати
Всі проведені НАБУ так звані «перевірки майнового стану» бувшого Генпрокурора В. Шокіна, обставин придбання нерухомості народними депутатами С. Лещенком та С. Заліщук престижних квартир в центрі м. Києві, заяв того ж Лещенка про можливу належність будинку в м. Києві Генпрокурору Ю. Луценку, начебто, необгрунтованого преміювання членів НАЗК не ґрунтуються на вимогах закону і в черговий раз свідчить про перевищення Антикорупційним бюро наданих йому повноважень.
Про суттєве погіршення якості досудового розслідування, особливо в частині суворого додержання конституційних прав і свобод громадян – учасників процесу, про відсутність будь-якого нагляду за додержанням будь-якого закону з боку органів прокуратури на цій стадії, за що треба завдячити, перш за все, прийнятому в такому вигляді в жовтні 2014 року Закону «Про прокуратуру» та внесеним змінам до Конституції України в цьому році в частині так званої «судової реформи», де взагалі вже не згадується про нього, свідчать навіть попередні аналітичні дослідження цієї проблеми, про що чомусь уперто мовчать нинішні «реформатори», різноманітні експерти, які не зникають з екранів телевізорів, ті ж народні депутати, в т.ч. із профільних комітетів ВР, я вже не говорю про вищих посадових осіб держави, яких ця тривожна ситуація не хвилює.
Справа ніжинського майстра-реконструктора історичної зброї Дениса Дубровського оголила дуже важливу для країни, що перебуває у стані війни, проблему неврегульованості обігу зброї.
Останнім часом, у стінах Верховної Ради, ми бачимо велике засилля старого мотлоху нікчемних і відкрито антиукраїнських законопроектів яки гармонізують нас с законодавчим полем головного нашого ворога і агресора. І взагалі тут не йде мова ні про яку євроінтеграцію….
Нам потрібно нарешті відійти від популізму, а опиратися на факти. І тоді не доведеться гадати на зорях – хто і де краде, і чи взагалі краде.