Олексій Баганець А хіба не відвертим шкідництвом та фактично усуненням оперативно-розшукових підрозділів правоохоронних органів від розкриття злочинів є введені в 2012 році норми КПК про наділення, Ви тільки вдумайтесь, саме слідчих повноваженнями на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, форми і методи проведення яких є таємними, а більшість слідчих навіть такого предмету у ВУЗах не вивчали! У той же час, оперативні працівники того ж, наприклад, карного розшуку, які можуть і вміють це робити, бо вони вивчали у своїх навчальних закладах цей предмет, навчались цьому «ремеслу» у своїх досвідчених наставників і набули відповідний досвід роботи, вже протягом 5 років усунуті фактично від самостійного проведення оперативно-розшукових заходів чи негласних слідчих (розшукових) дій після реєстрації кримінального провадження в ЄРДР, обмежившись лише виконання доручень слідчих і прокурорів!
Ви думаєте, що Генпрокурор повинен радіти, що функцію слідства у нього забрали. На мою думку, при такій ситуації плакати потрібно!
Хіба це не колапс правоохоронної системи України, коли до закінчення повноважень органів прокуратури по розслідуванню злочинів Державне бюро розслідувань так і не було створено? І що можна чекати від цього правоохоронного органу?
Правоохоронцям (зокрема, Генеральній прокуратурі) вкрай необхідно роз’яснити суспільству і своїм колегам дійсну долю цих коштів та відкрити завісу таємничості щодо реальної «спецконфіскації коштів Януковича». До речі, оприлюднені заступником Генерального прокурора Єніном причини засекреченості вироку Краматорського міського суду по справі не витримують ніякої критики.
«Солодкі» розповіді про найбільш результативну спецоперацію Генпрокуратури і суду по цій, вибачте, утаємниченій справі не додають правоохоронцям авторитету. Як би хто про це не повторював із експертів телеефіру.
Відсутність реальних результатів у боротьбі із корупцією саме у вищих ешелонах влади пов’язана не з тим, що у нас не створено Антикорупційний суд, а з зовсім іншими причинами, на що ні Європа, ні США, ні їх профінансовані «грантоїди» не звертають уваги та і не хочуть цього робити
Олексій Баганець, для Резонансу Кожен із новообраних наших президентів намагався «перекроїти» Основний Закон, зробити його більш гнучким та зручним для себе з тим, щоб гарантувати собі, так званий, «імунітет» вічної влади (повноважень). Не виключенням стала і «конституційна реформа» за нинішньої влади, яка почалась з фальшстарту, а саме із внесення у червні 2016 року змін до Конституції України в частині правосуддя, а точніше прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», які, за визначенням багатьох експертів, направлені, перш за все, на значне розширення повноважень нинішнього Глави держави, а тому дійсно несуть у собі ризики майбутньої узурпації останнім влади
Поява на місці події високопоставлених керівників МВС і Нацполіції, які з розумним виразом обличчя контактували із очевидцями, з’ясовували у них обставини даної події, а тим більше активно коментували їх, висуваючи різні версії, не несло за собою ніяких юридичних наслідків (окрім піару, звичайно ж), в той же час я не побачив там професійних дій по організації огляду місця події та розкриття цього резонансного злочину компетентних і головне уповноважених для цього прокурора і слідчого, в проваджені яких і знаходиться це кримінальне провадження
Відсутність оперативного інтересу командирів САП та НАБУ до викриття «діамантової банди перевертнів» складно пояснити… хіба тим, що Назар Холодницький та Артем Ситник поступово перетворюються на політиків. Відтак, чітко прогнозують не лише правові, а й політичні наслідки тих чи інших антикорупійних кроків…
Про який «нагляд» за Нацполіцією та іншими правоохоронними органами на цих нарадах вів мову Ю.Луценко мені не відомо, бо таких повноважень сьогодні ні він, ні підпорядковані йому прокурори не мають. Взяти хоча б вимоги очільника ГПУ до процесуальних керівників (як він їх полюбляє часто називати «процкерами») про необхідність перевіряти в органах поліції стан дотримання законів, які зобов’язують поліцію здійснювати нагляд за особами, які звільнились з місць позбавлення волі? Хіба важко команді нинішнього Генпрокурора ознайомити свого керівника із повноваженнями тих же процесуальних керівників і їх вищестоящих прокурорів, які передбачені ст. 36 Закону «Про прокуратуру»?
Чи буде Коломойський оголошений замовником вбивства Євгена Щербаня (а заодно – і Вадима Гетьмана), залежить лише від нього самого, а точніше – від його бажання виконати обіцянки, дані президенту України напередодні націоналізації «Приватбанку». Тож запасаймося попкорном і чекаймо, коли Генеральна прокуратура запалить циркові вогні чергової вистави.
Олена Мельник, Резонанс «У повідомленні про підозру Тимошенко Ю.В. у замовленні та організації вбивства Щербаня Є. О. має місце перекручення фактів. Жодне з перерахувань, яке інкримінується Тимошенко Ю.В. не має відношення до неї або згаданої вище компанії “Somolli Enterprises Limited”. Натомість Генеральною прокуратурою так і не встановлені мотиви перерахування коштів на користь Лазаренка П.І. посадовими особами групи «Приват», зокрема Тігіпком С.Л. Не встановлені також мотиви перерахування коштів компаніями “Ronly Holdings” та “L.I.T.A.T.”. Більше того, Генеральною прокуратурою по обставинах перерахування коштів за вбивство Щербаня Є.О. ніколи не допитувався Тігіпко С.Л., як не допитувались інші власники «Приватбанку» Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов». Це вже висновки незалежного юридичного аналізу, проведеного начебто на замовлення згаданих «аналітиків» ГПУ.
Ніяких привілеїв щодо підслідності злочинів у будь-якого правоохоронного не повинно бути, бо ми таким чином скоро перетворимося в таку собі латино-американську республіку, куди нас поступово і затягують (візьміть хоча б справжній натиск на владу з метою створення того ж Антикорупційного суду, який функціонує лише в Гватемалі, де, до речі, в її столиці протягом дня вчиняються більше 40 умисних вбивств)!