Президентський законопроект хоч і визначений як невідкладний до розгляду, однак потребує суттєвого доопрацювання. Адже наразі вся ця реформа адвокатури аж ніяк не полегшує і не покращує нікому життя.
Якщо влада хоче змінювати одну модель на іншу, то спершу нехай доведе 100%-ву неефективність першої. Наразі я, як адвокат, не бачу, аби чинна система себе настільки дискредитувала, що її необхідно так кардинально змінювати. Хоче це не означає, що її не потрібно вдосконалювати. Дуже б не хотілось, аби важливі державні рішення ухвалювались з-під коліна.
Хотів написати привітання до дня юриста, а вийшло про наші проблеми професії. Бо креативність влади – це круче ніж героїн. Те, що чудять сьогодні при владі, нормальна людина просто ніколи не зможе передбачити. Нове ноу-хау – «сурогатні» нотаріуси! Знаєте, як є натуральна шкіра, а є шкірзамінник – дерматин. Так і тут.
В проекті бюджету також передбачено зменшення видатків на окремі медичні програми. З огляду на весь той хаос, який відбувається у медичні сфері, це додатковий цвях в її труну.
Реалії вітчизняних музейних фондів – м’яко кажучи, плачевні. Чого лише варті всі ці історії про таємничі зникнення коштовних експонтатів, а потім – не менш дивовижні їх появи в приватних колекціях топ-чиновників та бізнесменів. Це тема не одного журналістького розслідування. Шкода, що часто не правоохоронних органів. «Чорний ринок» музейних скарбів – не єдина проблема, з якою держава відчайдушно не бореться. Виявляється, в Україні немає детальної системної інформації про стан справ в цій галузі. Виходить, музеї є, гроші які-не-які з держбюджету виділяють, а що там відбувається – нікому не цікаво.
В Україні майже 90% пенсій не дотягують до реального прожиткового мінімуму. Відповідно, уряд не в змозі забезпечити навіть фізичне виживання абсолютної більшості пенсіонерів. При цьому, подаючи Основи бюджетної політики, Кабмін фактично проігнорував рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 квітня.
Втрати від корупції на українській митниці “складають набагато більше десятої частини надходжень в державний бюджет і вдвічі перевищують суму кредитів, які Україна має намір прийняти в МВФ, ЄС і Світового Банку в 2018 році”.
В обох скаргах запропоновано застосувати до керівника САП дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури.
Однак у ст. 41 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що звільнення з адміністративної посади заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратуру здійснюється Генеральним прокурором за рекомендацією Ради прокурорів України та винятково з підстав, передбачених частиною першою ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». А саме – якщо він не може виконувати свої повноваження за станом здоров’я. Натомість, як в дисциплінарній скарзі Генерального прокурора, так і в дисциплінарній скарзі Директора НАБУ, не наведено жодних доказів, які б підтверджували саме таку підставу для звільнення. Так де ж тут юридична логіка? Її немає. У цій історії мало, власне, правового підґрунтя, зате дуже багато – політичного. Усе виглядає, як чергова хитромудра розправа з неугодними, яку намагаються прикрити законом. В принципі, нічого нового – «ручне правосуддя». Все по-українськи.
Показово, що керівництво Міноборони не забезпечило належного реагування на рекомендації Рахункової палати за результатами попереднього контрольного заходу. Ніхто і пальцем не повів, аби усунути причини допущених порушень, які набули системного характеру. І звісно, як у нас зазвичай відбувається, посадові особи, які допустили зловживання при витрачанні бюджетних коштів в попередні роки, до відповідальності не притягнуті! Ніхто. Ось вам приклад корпоративної солідарності: ви собі розслідуйте, а ми «своїх» не чіпаємо. Звісно, ніхто не хоче руйнувати налагоджену систему, яка так послідовно, і не перший рік збагачує високо достойних генералів.
Будівництво Керчинсьткого мосту – це не лише чергова маразматична ідея Кремля, а й можливість для нас відстояти свої інтереси та тиснути на агресора усіма можливими законними методами. Лише так можемо протистояти у цій гібридній війні, заганяючи Росію в глухий кут її беззаконня
Я не кажу, що нам також потрібно 30 років створювати Вищий антикорупційний суд. Україна – не Норвегія. Але от що можемо у них запозичити – так це сам принцип державницької роботи, системність розробки та ухвалення важливих законопроектів, вміння слухати, насамперед, своїх громадян, доходити якогось консенсусу, а не йти на поклін до кредиторів при першій ліпшій нагоді. А потім з дитячою наївністю виправдовуватись, чому не вдалось.
Право кожного українця – знати, що на нього чекає, які плюси і мінуси будуть від членства України в НАТО. Лише тоді можна досягнути бажаного консенсусу, а не у звичній для наших політичних еліт совковій традиції нав’язувати людям «правильну» картину світу.
Безумовно, членство в НАТО – це потужний механізм міжнародного захисту від дій агресора. В першу чергу – від Росії. І такий захист нам дуже потрібен.