30 вересня на засіданні Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності був серйозно розкритикований підготовлений Мін’юстом законопроект №3892 (далі — законопроект) щодо відшкодування шкоди потерпілим від насильницьких кримінальних правопорушень. Розкритикований і повернутий на доопрацювання. Під виглядом того, що у багатьох країнах є подібна практика, автори проєкту хотіли просунути незрозумілий та недоопрацьований механізм.
Завтра на засіданні Комітету з питань правоохоронної діяльності планується розгляд президентського законопроекту № 1007 від 29.08.2019 «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності Національної гвардії України».
В Україні багато хто нарікає на корумпованість та заангажованість судової гілки влади. Але у медалі завжди є дві сторони. І друга – це тиск на суддів з боку політиків та прокурорських працівників.
Мені все рівно, яку «мишачу метушню» влаштували навколо цього законопроекту його лобісти та противники, які афілійовані з певним олігархом чи політичними силами. Але як юрист та колишній правоохоронець, я не можу спокійно споглядати як вчергове гвалтують Закон та юридичну логіку.
Маємо у вигляді новоприйнятого закону чергову «мильну бульбашку» від влади. Закон НІЧОГО не змінить в катастрофічній ситуації, що склалася для екології, навколишнього середовища та безпеки громадян. Збільшені адмінштрафи нічого не дадуть, адже накладати їх фактично немає кому. Кримінальні справи порушуватися не будуть, превенції також не чекайте – через некомпетентність Нацполіції та невдалі «експерименти» та «реформи» над її структурою та компетентністю особового складу.
Намагання влади боротися із масовою спекуляцією товарів протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню пандемії коронавірусу – можна остаточно визнати імітацією. Адже практичний юридичний механізм Парламент надав. Але Уряд в умовах піку пандемії навіть не квапиться його використати, щоб зробити доступними такі необхідні для лікарів та населення товари. Доки українці , купляють за шалені гроші маски та антисептики сумнівної якості, урядовці та топ-політики плодять порожні за змістовністю відео-роліки та сумнівні за логікою та доцільністю карантинні обмежувальні заходи.
Прийняття 30 березня у першому читанні Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності» (в народі – «антиколомойського» закону») суспільству подали як безперечну перемогу. Звичайно, це політична перемога. Але як часто в останні роки буває в Україні «благими політичними намірами вимощена дорога в юридичне пекло».
Генеральний прокурор Ірина Венедіктова підтримує пропозицію народних депутатів щодо відновлення класних чинів прокурорів. Про це вона заявила сказала під час робочої зустрічі в Офісі Генерального прокурора з групою парламентарів, де обговорювали законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо підвищення ефективності діяльності органів прокуратури».
Ціла доба владою була витрачена на продукування юридичної нісенітниці та недолугих піар-заяв, які не будуть нести в собі жодних конструктивних наслідків для процесу розслідування цієї авіакатастрофи. Скоріш за все така «бурхлива діяльність» була спродукована, щоб лише відволікти увагу суспільства від скандалу навколо відпустки Зеленського в Омані
Натомість джерело Резонансу, наближене до ОПУ, ці відомості назвало “плітками”, які поширюють “нинішній директор ДБР та Андрій Портнов, під дудку якого співає і танцює Труба”.
– У призначеного у День юриста 8 жовтня 2019 року заступника Руслана Рябошапки роботи вистачає й у ГПУ, а про свій “імовірний перехід до ДБР” Віктор Трепак дізнався від журналістів, – твердить поінформаваний співрозмовник Резонансу.
Водночас він визнав, до очільника Бюро розслідувань є чимало аргументованих питань і в Офісі Президента України, і в Генеральній прокуратурі. Відтак, на часі перезавантаження керівництва цього органу.
– Не має суттєвого значення особа тимчасового керівника ДБР, який забезпечить проводення конкурсу. ТВО очолюватиме Бюро лише 2-3 місяці. Важливіше, хто там переможе – у чесній і прозорій боротьбі, – переконує наш співбесідник.
В нині чинній редакції підозрюваний, обвинувачений у разі вчинення слідчих дій, наприклад, обшуку, має право запросити свого адвоката. В новій редакції слідчі можуть залучити адвоката з системи безоплатної правової допомоги й провести за його участю усі потрібні процесуальні дії. І що це буде за адвокат та який рівень його незаангажованості – як то кажуть: «Тільки слідчому буде відомо». *** Тож, поспішаючи робити реформи, законотворці знову нехтують об’єктивними українськими реаліями, такими як: далека від незалежності судова система, величезний тиск політики на напівзруйновану правоохоронну систему, хаотичне самоврядування та саморегулювання адвокатської спільноти.
Недільну «спецоперацію» фахівці називають проявом безсилля МВС перед обличчям організованої злочинності та виправданою лише в одному випадку: якщо поліцейським вдалося таким, нехай і сумнівним з правової точки зору, чином зірвати якесь дуже важливе рішення криміналітету. Нічого про це поліція офіційно не повідомляє. Але де гарантія, що на наступних вихідних «авторитети» не зможуть знову зібратися, ухвалити потрібне рішення, а поліцейських послати подалі, як нещодавно в Ірпені?