На початку березня цього року Верховна Рада провалила голосування за формування Комісії з азартних ігор та лотерей. У зал були винесені три законопроекти (4351-1, 4351, 4351-2), які б могли дозволити Фінансовому комітету парламенту сформувати Комісію, та жоден з них не знайшов підтримки. Справа в тому, що, згідно закону про азартні ігри, протягнутому монобільшістю, по-різному можна трактувати, хто проводитиме конкурс з відбору її членів. Але нещодавній провал в голосуванні свідчить про те, що та Комісія, яка вже була створена Кабміном, влаштовує тих, кому це вигідно.
Юридическое общество, после изучения этого решения суда, задалась вопросом, если действовать по аналогии, какова законность сдачи экзаменов и прохождения стажировки в адвокатуре действующими прокурорами и сотрудниками других правоохранительных органов? Возможно ли теперь признавать все адвокатские свидетельства, выданные действующим сотрудникам правоохранительных органов, судов, других учреждений, незаконными и аннулировать? Что делать тем, кто либо перед увольнением из госорганов или перед угрозой увольнения подал документы для сдачи экзаменов или уже их сдал и проходит стажировку в адвокатуре? Но кроме этих практических вопросов, возникает также ряд вопросов общеправовых.
Якщо будь-якого правника з іншої країни познайомити з українським законодавством та Конституцією, він, у переважній більшості, дійде висновку, що права громадян та їхніх захисників – захищені. Однак, лише одного разу стикнувшись з діяльністю української поліції та прокуратури, він замислиться над логічним питанням: а для кого писалось законодавство, якщо поліція живе за правилами організованого злочинного угруповання і не боїться покарання за своє свавілля?
Всі, в тому числі слідчі СБ України розуміють, що дане провадження закінчиться нічим, тобто навіть про підозру жодній особі повідомлено не буде, й потихенько на фоні інших резонансних подій ця справа піде в забуття.
З тих пір, як Державне бюро розслідувань мало б «перезапуститись», минуло більше року, але в органі, який займається розслідуванням справ, в яких фігурують правоохоронці, судді та інші високопосадовці і в якому розслідуються “справи Майдану”, досі відсутній легальний керівник.
«Депутат-казнокрад сховався від в’язниці у Верховній Раді», «Суд на допомогу: як в Україні «йдуть» від люстрації», «Спрут: від лави підсудних до нардепа» – це лише декілька з десятків назв, що в той чи інший спосіб описували один з найдовших корупційно-судових серіалів в постмайданній Україні.
На початку лютого НАЗК надало ВРП на погодження проєкт Наказу «Про затвердження Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої суддею». ВРП невідкладно було проведено фахове обговорення цього документу, до якого було залучено суддів, науковців, адвокатів, з метою вироблення єдиних підходів до запропонованих змін до механізму перевірок.
Якби в Україні був би генеральний прокурор, то Чумак зараз би знайомився з меню Лук’янівського СІЗО, а Рябошапка б не премії в Державному департаменті США отримував, а ходив би на допити й пояснював, хто його напоумив призначати прокурорів без конкурсу, з якою метою він влаштував Чумака на 16 днів на військову службу й чи отримав за це грошову подяку від Віктора Васильовича. Але доки в кабінеті на вулиці Різницькій засідає безграмотна генеральська донька, про таке можна лише мріяти.
Те, що немає нічого більш постійного, аніж тимчасове, було сказано не вчора. Таврійський національний університет імені Вернадського переїхав до столиці з анексованого Криму ще влітку 2016 року. Метою цього переїзду було, по-перше, начебто, спасіння українського вишу, що опинився в окупації, а по-друге – надання якісної української освіти для студентів з окупованих територій. З якісною освітою, як це не сумно, не склалось. Та й звільнитись від «окупації», як згодом виявилось, теж. Бо увесь цей час університет не вилізає зі скандалів, спровокованих виконуючим обов’язки ректора Володимиром Казаріним.
Ранее поднимал дискуссию об уголовной ответственности судей Испании за ненадлежащее осуществление правосудия. Сейчас приведу отдельные примеры из Уголовного кодекса Испании, устанавливающие уголовную ответственность для чиновников за совершение преступлений, за которые у нас ответственности не предусмотрено.
Здавалось би, крига скресла: Кабінет міністрів подав до парламенту законопроєкт про внесення змін до закону про НАБУ. Документ передбачає певне «відсторонення» Артема Ситника з посади директора Національного антикорупційного бюро, і це – мабуть, головне. Особа, яка давно є каменем спотикання, може нарешті піти на заслужений (або ні) відпочинок, але, звісно, за умови, що парламент підтримає урядовий законопроєкт. Втім, група підтримки Ситника волає ультразвуком, закликаючи цього не робити. «Ситникоботи» вказують на те, що подібний крок розсварить Україну з нашими західними партнерами.
Монобільшість у парламенті намагалася знайти так звану «золоту середину» між балансом коштів у державі і вимогами «євробляхарів», які вже декілька років поспіль приходять до владних будівель у столиці, аби їх почули…