Анатолій Маркевич, для Резонансу
Врешті решт, дійшло! Майже через чотири роки після відновлення діяльності військової прокуратури України її працівники зрозуміли, як, а, головне, для чого, слід виконувати одну із своїх основних функцій під час бойових дій - фіксація, розслідування фактів вчинення воєнних гуманітарних злочинів у зоні бойових дій та прийняття обґрунтованих юридичних рішень по них.
25 квітня 2018 року сталася видатна подія – військовою прокуратурою винесено перші постанови про закриття кримінальних проваджень відносно 9 українських військовослужбовців, яких слідчий комітет Росії намагається притягнути до кримінальної відповідальності за, ніби то, вчинення воєнних гуманітарних злочинів проти мирного населення у зоні бойових дій. Відносно дев’яти з більше, ніж 200, щодо яких росіяни, порушуючи загальновизнані міжнародні правила, порушили і розслідують кримінальні справи.
3,5 роки із серпня 2014 року неодноразово у письмових зверненнях до Генеральної прокуратури, до Ради національної безпеки і оборони, адміністрації Президента України і під час інтерв'ю різним ЗМІ керівники військової прокуратури закликались до того, щоб організувати фіксування, розслідування фактів вчинення воєнних злочинів на території Донбасу. Вказувалось, що це є однією з основних функцій військової прокуратури, важливим чинником у підтриманні правопорядку в зоні бойових дій. А ще більш важливим є прийняття військовими прокурорами обґрунтованих юридичних рішень по цих розслідуваннях, що в нинішніх умовах є формою правового захисту інтересів України і українських військовослужбовців від правового свавілля росіян.
До тих «фахівців», які були призначені керувати українською військовою прокуратурою, але до цього не мали жодного відношення до військової сфери, доходило важко. Лише у вересні 2015 року, коли вже давно закінчились найбільш гарячі бойові дії, після «чарівного пенделя» з адміністрації Президента України нарешті у структурі Головної військової прокуратури було створене Управління з розслідування злочинів проти миру, безпеки і людства та міжнародних правопорушень.
Його працівники почали концентрувати ті розпорошені між різними правоохоронними органами: міліцією, територіальною прокуратурою, слідчими підрозділами СБУ, матеріали процесуальної фіксації російської агресії, вчинення військовими формуваннями воєнних злочинів у зоні бойових дій. Звичайно, багато чого було вже упущено і неможливе для відновлення. Але хоча би щось почалось робитися так, як це мало бути з самого початку бойових дій.
Проте, ці скороспечені з колишніх працівників різних цивільних правоохоронних органів військові прокурори, схоже, ніяк не могли второпати, для чого вони усе це мали робити. Так і працювали довгий час звичайними статистами, чемно складаючи у купки повідомлення і протоколи слідчих дій, проведених переважно міліцією, а потім поліцією, по фіксуванню фактів, що мали ознаки міжнародних воєнних гуманітарних злочинів.
Докази воєнних злочинів, скоєних Росією у Донбасі, були зібрані і передані в Міжнародний кримінальний суд у Гаазі у квітні 2016 року не Україною, а депутатом польського Сейму Малгожатою Госевською. Військова прокуратура України залишилась осторонь від цього процесу, хоча її керівники ще наприкінці 2015 року були попереджені про підготовку цих матеріалів і їм пропонувалось встановити контакти з групою Малгожати Госевської та співпрацювати з ними, готувати звернення в Міжнародний кримінальний суд у Гаазі разом. Незрозуміло з яких причин, але цього не сталось. Можна припустити, що ці «фахівці» просто не зрозуміли, про що йдеться.
Українська військова прокуратура оговталась лише через рік. Та й використала звернення Малгожати Госевської у Міжнародний кримінальний суд у Гаазі лише для того, щоб направити туди матеріали розслідування Іловайської трагедії, щоб таким чином позбутись він нього і зняти з себе відповідальність за його подальше розслідування та прийняття по ньому юридичних рішень. Сказати, що у всьому винна Росія і перекласти остаточне рішення на когось значно легше
Результати розслідування Іловайської трагедії
Хоча російський слідчий комітет з 2014 року оголошував про відкриття кримінальних справ відносно українських військовослужбовців, жодної реакції на це з боку військової прокуратури України не було. На сьогодні за повідомленнями СК Росії таких кримінальних справ вже більше 200.
Непрофесійні керівники української військової прокуратури ніяк не могли, а може не хотіли, розуміти, що їх розслідування цих фактів, а головне – винесення аргументованих постанов про закриття кримінального провадження за відсутністю події злочину або складу злочину в діях конкретних українських військовослужбовців є формою правового захисту цих військовослужбовців від можливого безпідставного правового переслідування російським слідчим комітетом.
Коли у 2018 році по цих кримінальних справах в Україну стали масово надходити зі слідчого комітету Росії клопотання про допити українських військовослужбовців і їх почали допитувати українські військові прокурори, це викликало хвилю обурення військової спільноти. Військовим навіть не додумались пояснити, що насправді російські клопотання про допити не виконувались і повертались. Що ці клопотання для української військової прокуратури стали лише приводами для проведення власного розслідування. І, звичайно, ніяких юридичних рішень щодо цих військовослужбовців не приймалось.
Військова прокуратура продовжувала працювати не для захисту інтересів людей, а виключно, щоб щось робити, не розуміючи, для чого. Така собі бурхлива імітація роботи без кінцевого результату.
Лише коли цією темою наприкінці квітня 2018 року зацікавився журналіст ТРК «Україна» Андрій Кузаков і почав ставити військовим прокурорам конкретні і не дуже приємні для них питання, вони «знялись з ручника» і продемонстрували перші свої постанови про закриття кримінальних проваджень відносно перших 9 українських військовослужбовців. Ці постанови були складені в лічені дні після звернення журналіста. Чому цього не було зроблено раніше, зрозуміти важко, адже це породило черговий віток напруження між військовою прокуратурою і військовою спільнотою.
Дуже би хотілось, щоб ці постанови виявились не останніми і військові прокурори нарешті зрозуміли, для чого було відновлено цей орган.
Коментар речника ГПУ Андрія Лисенка:
Генеральна прокуратура України вживає рішучі заходи щодо недопущення порушення прав військовослужбовців Збройних Сил України, задіяних у проведенні операції об’єднаних сил (раніше АТО) на Сході України, та їх незаконного переслідування правоохоронними органами Російської Федерації.
Управлінням з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування та процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за фактом сприяння Слідчим комітетом Російської Федерації терористичним організаціям «ДНР» та «ЛНР» шляхом притягнення завідомо невинних громадян України до кримінальної відповідальності та жорстокого поводження з ними.
Під час розслідування встановлено, що у травні-червні 2014 року в структурі центрального апарату Слідчого комітету Російської Федерації (далі – СК РФ) створено управління з розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням заборонених засобів та методів ведення війни.
Метою діяльності цього управління, як вбачається з офіційного сайту установи, є притягнення українських військових до кримінальної відповідальності за нібито вчинені ними злочини стосовно мирних громадян.
Тобто створення у структурі СК РФ вказаного управління, а також порушення ними кримінальних справ відносно українських військових направлено на сприяння терористичним організаціям «ДНР» та «ЛНР» у їх злочинній діяльності.
Генеральною прокуратурою України отримано дані про незаконне притягнення СК РФ до кримінальної відповідальності українських військовослужбовців за нібито вчинені злочини на території Донецької та Луганської областей.
Завдяки плідній співпраці між Генеральним штабом Збройних Сил України та Генеральною прокуратурою України наразі вже здобуті беззаперечні докази безпідставності висунутих звинувачень дев’ятьом діючим та колишнім командирам бригад Збройних Сил України, більшість з яких взагалі не перебувала в зоні проведення АТО в інкримінований їм період.
У зв’язку з цим слідчим Управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України прийнято процесуальне рішення про закриття кримінального провадження стосовно цих військовослужбовців.
Зазначене рішення в чергове підтверджує безглуздість звинувачень СК РФ та є доказом незаконного притягнення громадян України до кримінальної відповідальності, що становить склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 372 (притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності) КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.