21 июль 2018, Суббота, 08:18

взятка декларация ДТП в Харькове НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Екс-заступника Павла Петренка визнано винним у корупційному правопорушенні

27 декабря 2017г.
0

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.12.2017 року колишнього заступника Міністра юстиції П.Мороза визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП за самостійний розгляд скарги на самого себе, тобто, за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Рішення наводиться нижче, не буду повторюватись і коментувати, зазначу лише одне.

У нас в країні це «фішка» абсолютно всіх державних органів та їх посадових осіб, розглядати самостійно скарги на їх самих же. Більше того, в деяких випадках навіть вищестоящі органи пересилають такі скарги «кривдникам». І зневірені громадяни остаточно втрачають віру у справедливість, а державні чиновники, відповідно, у свою безкарність.

Я спробував зламати цей усталений стереотип, і пройшовши півторарічний шлях судів, звернень і скарг, мені це вдалося.

Публікую цей матеріал з метою, щоб, по-перше, громадяни, на права яких зневажають, не опускали рук і «лупали цю скалу», і по-друге, чиновники не вважали, що прийшли на завжди і відповідальність не настане.

Справа № 755/13558/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2017 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, за ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 41-03/81 від 04 вересня 2017 року, ОСОБА_1 (далі - особа, що притягається до адміністративної відповідальності) перебуваючи у статусі заступника Міністра юстиції України, тобто особи, уповноваженої на виконання функцій держави, на яку поширюється дія закону України «Про запобігання корупції», у приміщенні Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Є.Сверстюка, 15) вчиняв дії щодо розгляду скарги громадянина ОСОБА_3 від 05.03.2016 на власні ж неправомірні дії та приймав рішення в умовах реального конфлікту інтересів, що знайшло своє відображення у листі Міністерства юстиції України від 08.04.2016 № 12019/6575/19, чим порушив встановлені пунктом 3 частини першої статті 28 Закону України "Про запобігання корупції вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів".

В судовому засіданні, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнав, у зв'язку з відсутністю з його боку дій, за які передбачена відповідальність ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Крім того, адвокат Лазаренко Е.О. та особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просили суд звернути увагу на наступне. Листом від 08.04.2016 № 12019/6575/19 Заступником Міністра з питань державної реєстрації ОСОБА_1 було надано відповідь на скаргу ОСОБА_3 лише в межах третього пункту поданої скарги, а саме в частині роз'яснення законодавства з питань державної реєстрації. При цьому отримавши скаргу ОСОБА_3, особа, що притягається до адміністративної відповідальності виявив, що даною скаргою оскаржуються його дії та дії службової особи Департаменту реєстрації та нотаріату - ОСОБА_5, а тому з метою уникнення конфлікту інтересів ОСОБА_1 було прийнято рішення про призначення відповідальною особою за розгляд скарги ОСОБА_6, оскільки як ОСОБА_5 так і ОСОБА_7 є відповідальними особами за розгляд звернень та є взаємозамінними особами. Однак, ні наказом про розподіл повноважень № 602/к ні Положенням про МЮУ не передбачено заміщення заступника Міністра за напрямками функціональних обов'язків у разі присутності на роботі того заступника міністра, до обов'язків якого належить вирішення відповідних питань. Тобто ОСОБА_1 не мав можливості передати дану скаргу на розгляд іншому заступнику міністра, а був зобов'язаний надати відповідь за результатами розгляду даної скарги.

Крім того, зауважили, що відповідно до п. 12 Положення про МЮУ до повноважень Міністра Юстиції України не входить безпосередній розгляд звернень громадян. При цьому вказали, що в протоколі НАЗК не доведено наявності у особи, що притягається до адміністративної відповідальності, приватного інтересу, а допущено лише абстракті припущення, не доведено наявність факту реального впливу суперечності між його приватним та службовим інтересом на об'єктивність чи неупередженість при наданні відповіді на скаргу. Таким чином, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, та захисник Лазаренко Е.О., кожен окремо просили провадження пор справі закрити, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Прокурором, що брав участь в розгляді справи - прокурором відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Генеральної прокуратури України Р.Сказком, було подано висновок в порядку ч. 1 ст. 205 КУпАП, яким визначено, що в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності вбачається порушення ч. 2 ст. 172-7 КУПАП, оскільки в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, які виразилися у підписанні листа від від 08.04.2016 № 12019/6575/19, яким надано відповідь на скаргу ОСОБА_3 від 05.03.2016, та не було досліджено питання правомірності його дій.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Так, ОСОБА_1 згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 63-р призначено заступником Міністра юстиції України з питань державної реєстрації. Таким чином, останній відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 3 ЗУ «Про запобігання корупції» є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, на яку поширюється дія ЗУ «Про запобігання корупції».

Наказом Міністра юстиції України П.Д. Петренка від 1002.2016 № 602/к затверджено розподіл повноважень між Міністром юстиції, першим заступником Міністра юстиції, заступниками Міністра, заступником Міністра з питань європейської інтеграції, заступником Міністра з питань виконавчої служби, заступником Міністра з питань державної реєстрації та заступником Міністра - керівником апарату.

18.02.2016 електронною поштою до Міністерства юстиції України надійшло звернення громадянина ОСОБА_3 від 18.02.2016 за вх. №Г-4462, щодо надання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до реєстраційно-конрольної картки до вхідного документа за виконання останнього відповідальним підрозділом призначено Департамент державної реєстрації та нотаріату.

Листом Міністерства юстиції України від 03.03.2016 №7022/Г-4462/19.3 за підписом заступника Міністра з питань державної реєстрації ОСОБА_1, громадянину ОСОБА_3 надано відповідь, відповідно до якої роз'яснено порядок отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

09.03.2016 до Міністерства юстиції України надійшла скарга громадянина ОСОБА_3 від 05.03.2016 адресована Міністру юстиції України Петренку П.Д., відповідно до якої громадянин ОСОБА_3 просив:

1. Роз'яснити заступнику Міністра з питань державної реєстрації ОСОБА_1 та службовій особі Міністерства юстиції України ОСОБА_5 про необхідність виконання Конституції і законів України в частині забезпечення права на доступ до інформації та використання набутих у вишах юридичних знань саме в цьому напрямку, а не в напрямку вільного тлумачення норм та як наслідок, наданні формальних і не відповідних законодавству відписок;

2. Притягнути до відповідальності відповідно до пункту 4 частини першої ЗУ «Про запобігання корупції» та пунктів 2, 3 частини першої статті 24 ЗУ « Про доступ до публічної інформації» заступника Міністра з питань державної реєстрації ОСОБА_1 та службову особу Міністерства юстиції України ОСОБА_5 за безпідставну та неправомірну відмову у задоволені запиту на інформацію;

3. Зобов'язати посадових осіб Міністерства Юстиції України відновити його права на доступ до інформації шляхом виконання інформаційного запиту від 17.02.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2016 за № Г-4462.

При цьому дане звернення було зареєстроване як повторне, а розгляд даної скарги було доручено Департаменту держаної реєстрації Міністерства юстиції України.

Листом Міністерства юстиції України від 08.04.2016 № 12019/6575/19, за підписом заступника Міністра з питань державної реєстрації ОСОБА_1, громадянину ОСОБА_3 надано відповідь, зі змісту якої вбачається, що остання надана лише в межах третього пункту поданої скарги, тобто виключно щодо роз'яснень положень законодавства з питань державної реєстрації.

Так, ч.2 ст. 172-7 КУпАП встановлено відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Так ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про звернення громадян» встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ч. 4 ст. 3 зазначеного закону під скаргою розуміється звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Згідно із ч. 4 ст. 7 даного закону забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

При цьому Інструкцією про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затвердженою  Наказом Міністерства юстиції України 18.03.2004 N 26/5 (далі - Інструкція), що була чинною на час розгляду вищезазначених заяви та скарги громадянина ОСОБА_3, встановлено, зокрема: п. 2.7. Повторними вважаються звернення, в яких: 2.7.1. Оскаржується   рішення,   прийняте  за  попереднім зверненням, що надійшло до органу чи установи юстиції;  2.7.2. Повідомляється про несвоєчасне вирішення попереднього звернення, якщо з часу надходження останнього минув установлений законодавством  термін розгляду  і відповідь громадянину не наддавалась; 2.7.3. Не вирішене по суті або вирішене не в повному обсязі питання, порушене в першому зверненні; 2.7.4. Звертається увага на інші недоліки, допущені при вирішенні питання, порушеного в попередньому зверненні.

Пунктом 2.8. Інструкції вставлено, що повторні  звернення  реєструються  так  само, як і попередні. При цьому в правому верхньому кутку картки (в журналі) робиться позначення "Повторно" і до звернення долучається все попереднє листування.

А пунктами 2.9., 2.10 та 2.11 Інструкції передбачено, що керівник  органу  чи  установи юстиції зобов'язаний ретельно розібратися в причинах повторного звернення громадянина. Якщо воно викликано порушенням установленого порядку розгляду, то до посадових осіб, які припустили порушення прав громадянина, вживаються відповідні заходи реагування.

Щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення в підвідомчий орган чи установу юстиції; надіслати за належністю до іншого відомства,  якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів та установ юстиції, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду при наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ). Якщо у зверненні поряд з питаннями, що належать до компетенції органів та установ юстиції, порушуються питання, які підлягають вирішенню в інших органах державної влади чи місцевого самоврядування, то при наданні відповіді на звернення органом чи установою юстиції  громадянину  також  роз'яснюється  порядок вирішення цих питань.

Ситемний аналіз про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затвердженою  Наказом Міністерства юстиції України 18.03.2004 N 26/5, дає змогу прийти до висновку, що особі, що звернулася зі скаргою, в разі якщо питання яке ставиться у скарзі не підпадає під компетенцію органу, що його розглядає, повинно бути роз"яснено яким саме чином таке пиатння має бути вирішено.

Як вбачається зі змісту листа Міністерства юстиції України від 08.04.2016 № 12019/6575/19, за підписом заступника Міністра з питань державної реєстрації ОСОБА_1 громадянину ОСОБА_3 надано відповідь, лише в межах третього пункту поданої скарги, тобто виключно щодо роз'яснень положень законодавства з питань державної реєстрації. При цьому, така відповідь надана в супереч вимогам ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян», оскільки останній не міг розглядати скаргу, що була подана щодо дій особи, що притягається до адміністративної відповідальності, що вбачається зі змісту останньої та двох пунктів прохальної частини скарги, зокрема. Та, в порушення вимог інструкції, оскільки, навіть відповівши лише на третій пункт даної скарги, особі, що звернулась зі скаргою, не було роз'яснено порядок вирішення питань, які ставились останнім, а саме щодо правомірності дій Заступника Міністрами ОСОБА_1 та притягнення його до відповідальності. Тим самим дані питання взагалі розглянуті не були.

Крім того, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Як вказує в своїх поясненнях особа, що притягається до адміністративної відповідальності, при отриманні та вивченні повторного звернення громадянина ОСОБА_9, з метою уникнення конфлікту інтересів між його підлеглими, ним було прийнято рішення про заміну виконавця та призначено виконавця - ОСОБА_6, однак він був зобов'язаний надати відповідь , оскільки в Міністерстві юстиції України не передбачено взаємозамінності між заступниками Міністерства у разі виявлення конфлікту інтересів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, дано скарга ОСОБА_3 не передавалася жодним іншим підрозділам Міністерства юстиції України, таким чином не була розглянута в частині щодо правомірності дій Заступника Міністрами ОСОБА_1 та притягнення його до відповідальності.

А особою, що притягається до адміністративної відповідальності було дотримано порядку встановленого ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», лише в частині врегулювання конфлікту інтересів між його підлеглими, однак, останній усвідомлюючи наявний конфлікт інтересів і щодо нього, все ж розглянув вище зазначену скаргу, при цьому не вживши заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів та не повідомивши безпосереднього керівника про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів, внаслідок чого порушив п. 3 ст. 28 даного закону, а саме: «не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів».

Таким чином, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7  КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця, способу та суті вчинення самого адміністративного правопорушення;

- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 63-р, згідно якого ОСОБА_1 призначено заступником Міністра юстиції України з питань державної реєстрації;

- даними, що містяться в наказі Міністерства юстиції України, про розподіл повноважень від 10.02.2016 № 602/к;

- даними, що містяться в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, згідно якої, було визнано неправомірними дії Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_1 щодо розгляду скарги громадянина ОСОБА_3 від 05.03.2016;

- листом начальника Відділу запобігання корупції Міністерства юстиції України, з якого зокрема вбачається, що після надання відповіді особою, притягається до адміністративної відповідальності, на третій пункт скарги, зазначена скарга не передавалася до інших підрозділів Міністерства юстиції України, для її розгляду в частині інших питань, поставлених заявником. Крім того, сам конфлікт інтересів був врегульований визначенням іншого виконавця ( замість ОСОБА_5 - ОСОБА_6)

- даними, що містяться у листі громадянина ОСОБА_3 від 18.02.2016 за вх. №Г-4462, щодо надання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- даними, що містяться у листі - відповіді Міністерства юстиції України від 03.03.2016 №7022/Г-4462/19.3 за підписом заступника Міністра з питань державної реєстрації ОСОБА_1, громадянину ОСОБА_3 надано відповідь, відповідно до якої роз'яснено порядок отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- даними, що містяться у сказі  ОСОБА_3 від 05.03.2016, що адресована Міністру юстиції України Петренку П.Д.;

- даними, що містяться у листі-відповіді Міністерства юстиції України від 08.04.2016 № 12019/6575/19, за підписом заступника Міністра з питань державної реєстрації ОСОБА_1

Будь-яких інших доказів, у розумінні ст. 251 КУпАП, особою, що притягається до адміністративної відповідальності, та його захисником надано суду не було, а тому суд вважає позицію останнього сумнівною, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд, у відповідності до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 172-7КУпАП.

При накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адмінінстративної відповідальності, суд враховує, що п. 7 ст. 247 КУпАП імперативно визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

За таких обставин, суд враховуючи той факт, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, строки, передбачені ст. 38 КУпАП минули, вважає за необхідне на виконання положень п. 7 ст. 247 КУпАП розпочате провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити.

В свою чергу, суд враховує, що Законом України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 172-7, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 1, 28 ЗУ «Про запобігання корупції» , ст.1 , 3, 7, 16 ЗУ «Про звернення громадян», суддя

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-291 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

С у д д я :                                                              О.В. Бірса

Василь Гайдар Судовий експерт