19 сентябрь 2019, Четверг, 18:18

взятка декларация ДТП в Харькове задержание в Иванковичах Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Ще раз про розслідування небойових втрат ЗСУ

22 января 2019г.
0

Чи вирішить ДБР проблему розслідування самогубств українських військових, від якої відмахнулась військова прокуратура?

Вже 5-й рік українські правоохоронні органи не можуть вирішити дуже складну і актуальну для суспільства проблему якісного розслідування випадків небойових втрат українських військових, особливо випадків, які кваліфікуються командуванням військових формувань, як самогубства. Таких випадків доволі багато, вони складають не менше 500 осіб, хоча останнім часом військове командування ухиляється від оприлюднення офіційної статистики. Але від приховування проблеми вона не стає менш актуальною і болючою. За кожним цим випадком біль і горе родини, сім‘ї, часто дітей. Особливо для сільської місцевості інколи це – пляма на усе їх життя.

Не є таємницею, що неякісне, а доволі часто відверто недбале розслідування причин загибелі військовослужбовців призвело до того, що під категорію «самогубств» могли попадати випадки відвертих вбивств або смерті від іншого насильства. Повторювати подібні випадки немає сенсу, багато з них наводилось ще влітку 2017 року.

Навіть випадки очевидних самогубств військовослужбовців потребували і потребують якісного розслідування і з’ясування причин таких дій. Щоб лікувати хворобу, потрібно ліквідувати її причини. В умовах військового середовища, тим більше в умовах бойової обстановки, віддаленого розташування підрозділів доволі часто причинами самогубств можуть бути не особисті мотиви і переживання, а так звані «позастатутні взаємовідносини», незаконні вимоги командирів і спів службовців, конфліктні ситуації, приниження та інші дії, які можуть бути кваліфіковані, як доведення до самогубства.

Ці обставини можуть бути встановлені лише при ретельному і якісному досудовому розслідування з урахуванням особливостей конкретного військового колективу, в якому сталась надзвичайна подія, дослідженням усіх особистих зв’язків загиблого не лише у військовому колективі, але й за його межами.

На жаль, військова прокуратура, поки вона була наділена правом досудового розслідування, старанно і наполегливо ухилялась від розслідування випадків самогубств, переклавши це на поліцію. Ії керівник А. Матіос полюбляє поговорити на публіку про небойові втрати, вразити громадськість великими цифрами, звинувачуючи командування в приховуванні реальних втрат, навіть повчати військових психологів і психіатрів, як слід запобігати проявам посттравматичних стресових розладів.

Але, як кажуть, язиком молотити – не мішки носити. Далі наукообразних і зарозумілих розмов керівника військова прокуратура так і не просунулась. Розслідувати обставини самогубств та інших випадків загибелі військовослужбовців не від дій супротивника вона відмовлялась, допоки за законом не втратила права проводити досудове розслідування.

Тим часом випадки самогубств військовослужбовців, особливо в зоні ООС, набули стійкої тенденції до зростання.

Та й як їм не зростати, коли причини та умови цих надзвичайних подій військова прокуратура розслідувати не бажає, поліція це робити також не бажає, вважаючи це не властивою для себе справою. Де в чому вони праві, так як слідчих поліції не вчать військовому законодавству, особливостей функціонування військових колективів вони не знають. Та й часто їх у військові частини та підрозділи просто не пускають.

А представники військового командування часто також не зацікавлені у викритті глибинних причин загибелі військовослужбовців. Раптом буде виявлено, що вони в чомусь недопрацювали – їх покарають. Та й військове відомство економить кошти на виплаті страхових сум в разі офіційного висновку про самогубство. Тому для командування висновок про самогубство краще, ніж висновок про загибель внаслідок будь чиїх неправомірних дій.

З 27 листопада 2018 року почало функціонувати Державне бюро розслідувань. Згідно чинному законодавству саме воно уповноважене розслідувати військові правопорушення. І знову спостерігається та сама картина – випадки самогубств військовослужбовців продовжує розслідувати… поліція.

Це пояснюється формальною підставою – такі кримінальні провадження реєструються за статтею Кримінального кодексу не про військові злочини, підслідні ДБР, а про загальнокримінальні злочини, підслідні поліції.

Якість подібних розслідувань не витримує ніякої критики. Їх навіть розслідуванням важко назвати. Просто формальний збір час від часу різних папірців. Це можна продемонструвати на прикладі.

18 вересня 2018 року на території військового містечка, де розташовані Міністерство оборони України і Генеральний Штаб ЗСУ, було знайдено тіло чатового на посту з вогнепальним пораненням у підборіддя. При огляді місця події тоді же було вилучено автомат, 2 магазини до нього з патронами і стріляна гільза.

Балістична експертиза, яка відноситься до першочергових слідчих дій, призначена…лише через майже 4 місяці - 9 січня 2019 року!!! Про яку оперативність розслідування обставин загибелі військовослужбовця можна говорити!

Про вкрай низьку якість клопотання слідчого про призначення експертизи та й професійний рівень цього слідчого можна робити висновок з того глузування над ним, від якого не втримались навіть в суді. У судовій ухвалі зокрема вказано: «Слідчий зазначає, що з метою всебічного, повного і неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин що підлягають доказуванню, та з'ясуванню обставин у кримінальному провадженні, необхідні спеціальні знання виникла необхідність доручити експертній установі провести експертизу «холодної зброї».

Можливо, з точки зору цього слідчого, автомат за 4 місяці, тим більше, взимку, охолодився і став на дотик холодніше, ніж у вересні. Але ж він ніяк не міг з того часу перетворитись з категорії «вогнепальна зброя», на «холодну зброю».

Звичайно, що суддя, до речі, жінка, яка апріорі далека від військової сфери, максимально виправила слідчого. Але безглуздість і елементарна неграмотність наданого ним документа навіть її вивела з себе, що вона відобразила тонким глузуванням над слідчим в ухвалі. Відсутність в цього слідчого навіть елементарних понять про предмет розслідування, надзвичайна тяганина багато говорять про рівень самого «розслідування». Чекати від нього якогось реального результату – марна справа.

Законодавством передбачена підслідність ДБР по суб’єктному принципу. Лише щодо військових злочинів визначена підслідність цьому органу виключно по предметному принципу. Більш логічним і правильним було би визначити підслідність ДБР усіх злочинів по суб’єкту – військовослужбовцю, що зробило би цей орган уповноваженим розслідувати усі правопорушення, вчинені військовослужбовцями або на території військової частини, а не тільки військові злочини.

Після початку роботи ДБР виникла необхідність внести низку змін в Закон України «Про Державне бюро розслідувань» та інші законодавчі акти - доцільним було би змінити і правила підслідності ДБР у військовій сфері.

САМОГУБСТВА ЧИ ВБИВСТВА? РОЗСЛІДУВАННЯ НЕБОЙОВИХ ВТРАТ В АТО

Анатолій Маркевич Закінчив із відзнакою у 1982 році військово-юридичний факультет Військового Інституту. У 1982-1991 роках працював на різних посадах у військових прокуратурах Збройних Сил СРСР. У 1992-2005 роках - в системі військових прокуратур Генеральної прокуратури України. Пройшов службові сходинки від слідчого військової прокуратури гарнізону (армії) до заступника військового прокурора Центрального регіону України, полковник юстиції запасу, почесний працівник прокуратури України, ветеран прокуратури України. З 2006 року адвокат в м. Києві.