Винуватцем нинішнього цугцвангу є не чинний президент. І навіть не чинний склад КСУ. Винуватцем є людина, котра наразі стоїть в стороні і гріє руки над полум’ям скандалу. Не забуваючи час від часу підкидати туди дрова. Ім’я цієї людини – Петро Олексійович Порошенко.
«КС практично відкрито намагається перетворитися вже у свого роду політичний інститут, активно бере участь у політичному процесі та політично роз’яснюючи свої дії. І це ще раз доводить нам, що всі останні рішення – спекулятивні, а їхня юридична необґрунтованість самими суддями розуміється навіть на підсвідомому рівні», – резюмував радник глави Офісу президента
Хто додумався організувати скликання засідання РНБО у зв’язку із рішенням КСУ? Це все рівно, що скликати РНБО з приводу прийнятого, але такого що не сподобався комусь Закону, й доручення правоохоронцям розібратися із кожним депутатом, чому він голосував «за». Хтось розуміє абсурдність (навіть чисто з позицій простої людської логіки) таких дій?
Зеленський запропонував терміново розробити та внести на розгляд Верховної Ради як невідкладний законопроект про відновлення довіри до конституційного судочинства. Також було ухвалено рішення про активізацію діяльності Комісії з питань правової реформи при Президентові України та прискорення подання пропозицій щодо судової реформи.
Я порадив би нинішньому Президентові України з’ясувати, коли і ким розроблено зміст проекту законів норми яких протирічили Основному закону нашої держави, хто їх погоджував і хто за них голосував, по якій причині були проігноровані застереження науково-експертного і юридичного управління ВР з цього приводу, які звернули вже тоді увагу на невідповідність частини норм цих проектів вимогам Конституції, і на якій підставі ці закони були підписані тодішнім Головою Верховної Ради і Президентом та чи були дотримані всі вимоги Закону «Про Регламент Верховної Ради України».
28 жовтня о шостій годині вечора, НАЗК закриває реєстр електронних декларацій на виконання рішення Конституційного суду.
Крім цього 28 жовтня оприлюднено заяву Зборів суддів Конституційного Суду України до Президента України, голови Верховної Ради України Разумкова та прем’єр-міністра України.
Конституційний Суд визнав неконституційною статтю 366-1 Кримінального кодексу, яка передбачає покарання за недостовірне декларування.
Логічним продовженням історії з «всеукраїнським опитуванням 25 жовтня» стало те, що президент Зеленський знову заговорив про референдум. Главі держави справедливо дорікали, що його опитування не має нічого спільного із плебісцитом, а тому і позбавлене правових наслідків. Власне, президент із цим погодився. А тому і нагадав в останньому інтерв’ю кільком телеканалам, що проєкт закону про референдум наразі готовий до другого читання.
Суд встановив, що при складенні позовної заяви позивачем не було дотримано вимог Кодексу адміністративного судочинства України, положень Конституції України щодо статусу державної мови та сфер її застосування. Суд залишив позовну заяву без руху та надав строк для усунення недоліків, зокрема, шляхом викладення позову державною (українською) мовою.
Проведений аналіз вищенаведеного законодавства дає достатні підстави зробити зовсім невтішний висновок про те, що, окрім Директора ДБР, жоден із названих керівників правоохоронних органів не зобов’язаний звітувати хоча б один раз на рік на сесії ВР, як про дотримання законності, так і особливо про стан дотримання прав і свобод громадян в їх діяльності, що стало б підставою для їх звільнення із займаних посад, у зв’язку із визнанням ВР їх роботи незадовільною. І це є однією із головних причин незадовільного стану дотримання прав і свобод громадян під час розкриття і розслідування злочинів протягом останніх 6-ти років, так званого, «реформування» органів правопорядку і прокуратури.
Розвитку військово-польової криміналістики у нашій юридичній науці ще недостатньо приділено уваги та ця дисципліна потребує наукового переосмислення з урахуванням досвіду діяльності військових прокуратур та слідчих підрозділів відповідних правоохоронних органів у зоні проведення ООС (АТО).