У вітчизняній політиці, не те, що найбезглуздіші та найкумедніші варіанти – просто допускаються, а як показує практика, чим безглуздіша [шоу, ми не можемо без шоу] твоя поведінка, тим більше в тебе буде шансів «схопити Бога за яйця» та хоч трохи погрітися у променях власної «слави» на політичному Олімпі… Така вже наша природа – ми полюбляємо мучеників та циркових артистів на посадах, одних ми – жаліємо, бо жалісливі ж за своєю природою, а інших – самі приводимо до влади, бо тоді ні про кого буде говорити на кухнях…за нудьгуємо, ще й того гляди..

Слід враховувати закордонний досвід, а зокрема, досвід тих країн, котрі є нашими партнерами в рамках реформування вітчизняних правоохоронних органів. Наприклад, у Канаді існує Закон про захист інформаторів. Відомо, що до лобіювання ухвалення цього Закону були залучені такі органи, як Федеральна ініціатива з відповідальності за реформи (FAIR), благодійна організація, до складу якої входять члени канадського парламенту, вчені і представники громадськості. Зокрема Федеральною ініціативою FAIR навіть було розроблено такі основні принципи оцінки законів про інформаторів: повні права свободи слова; право розкривати всі незаконні дії і проступки; недопущення тиску на інформаторів; суд совісті для винесення судового рішення (ефективний судовий процес для інформаторів); обов’язкові виправні заходи органів виконавчої влади стосовно правопорушників.