Фактично кожна війна у світі супроводжується сексуальним насильством.
У деяких випадках зґвалтування стають чи не найбільш поширеним способом знущання над беззахисними цивільними людьми та полоненими.
За даними Світової організації охорони здоров’я кожна третя жінка (35%) у світі протягом свого життя зазнає фізичного чи сексуального насилля від свого інтимного партнера або сексуального насилля від іншої людини.
В Україні 43% жінок хоча б раз у житті зіштовхувалися зі спробами сексуального насилля. І 20% жінок зазнавали фізичного насилля з боку свого партнера.
Сексуальне насильство – форма насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно особи без її згоди, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення протии статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
У поняття сексуального насилля входить:
- зґвалтування і спроба зґвалтування;
- небажані сексуальні дотики чи примушення торкатися іншої людини;
- підглядання або фотографування людини в інтимній ситуації без її згоди;
- сексуальні домагання;
- ексгібіціонізм, примусова демонстрація людині порнографії;
- будь-які інші сексуальні дії з людиною, яка не дає на них згоди або нездатна відмовити ґвалтівникові чи чинити йому спротив.
Наразі в Кримінальному кодексі України розрізняють п’ять злочинів протии статевої свободи і статевої недоторканості особи:
• зґвалтування (ст. 152) Покарання за злочин: ч. 1 ст. 152 – позбавлення волі на строк від 3 до 5 років; ч. 2 ст. 152 – позбавлення волі на строк від 5 до 10 років; ч. 3 ст. 152 – позбавлення волі на строк від 7 до 12 років; ч. 4 ст. 152 – позбавлення волі на строк від 10 до 15 років;
•насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153) Покарання за злочин: ч. 1 ст. 153 – позбавлення волі на строк до 5 років; ч. 2 ст. 153 – позбавлення волі на строк від 3 до 7 років; ч. 3 ст. 153 – позбавлення волі на строк від 10 до 15 років;
• примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154) Покарання за злочин: ч. 1 ст. 154 - штраф до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6 місяців; ч. 2 ст. 154 - арешт на строк до 6 місяців або обмеження на строк до 3 років;
• статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155) Покарання за злочин: ч. 1 ст. 155 – обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк; ч. 2 ст. 155 – позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого;
• розбещення неповнолітніх (ст. 156) Покарання за злочин: ч. 1 ст. 156 - арешт на строк до 6 місяців або обмеження волі на строк до 5 років; ч. 2 ст. 156 – обмеження волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.
За 5 місяців 2018 року було зареєстровано 3847 заяв щодо домашнього насильства.
По 213 з них розпочато досудове слідство, а у 2845 випадках складено адміністративні протоколи.
За минулий 2017 рік до органів Національної поліції України було направлено 9088, з них 2 заяви було подано дітьми.
Досудове розслідування було розпочате по результатах 335 заяв, у 6134 випадках складено адміністративні протоколи (з них підрозділами дільничих офіцерів поліції –5610, превентивної діяльності з ювенальної пробації – 58 протоколів).
Верховна Рада ухвалила у другому читанні законопроект №5294 щодо запобігання та протидію домашньому насильству.
Документ передбачає створення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Туди потраплятимуть відомості про кожний випадок насильства:
- особу, яка повідомила про вчинення насильства (зберігатимуться там протягом року);
- постраждалу особу (зберігатимуться там 3 роки);
- кривдника (зберігатимуться там протягом року);
- інформацію щодо випадку домашнього насильства;
- потреби постраждалого;
- заходи, що застосовувались при виявленні і реагування на випадок насильства.
Загроза, яку сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, становить для миру і безпеки у світі, була спочатку визнана в Резолюції 1325 Ради Безпеки ООН, ухваленій 31 жовтня 2000 року. Ця резолюція стала основою «Порядку денного з питань жінок, миру і безпеки» (WPS), що демонструє зв'язок між миром і безпекою та непропорційно великим впливом збройних конфліктів на жінок і дівчат.
Після ухвалення Резолюції 1325 Рада Безпеки ООН ухвалила ще вісім резолюцій в рамках порядку денного з питань жінок, миру і безпеки, з яких чотири були зосереджені на сексуальному насильстві, пов’язаному з конфліктом: Резолюції 1820, 1888, 1960 і 2106. У цих резолюціях важливим поясненням стало те, що мішенями також стають чоловіки і хлопчики.
На додаток, є інші резолюції, які зв’язують сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, з іншими відповідними питаннями, як-то торгівля людьми і войовничий екстремізм, як, наприклад, Резолюція 2331 Ради Безпеки ООН.
