Читацька громадськість, ознайомившись з моєю публікацією про те, як співробітники Оперативно-технічного управління НАБУ слідкували за директором НАБУ Артемом Ситником, мене питає, чи не розглядаю я версію контрспостереження, тобто версію, що це слідкування проводилось з відома Ситника й мало на меті виявити можливе зовнішнє спостереження за паном директором? Відповідаю: ні, не розглядаю. І ось чому.
По-перше, подумаймо, хто може негласно слідкувати за директором НАБУ? Якісь корупціонери, які бояться викриття з боку чесного та непідкупного Артема Сергійовича? – Категорично ні. За стінами своєї організації Ситник, на відміну від детективів чи співробітників Оперативно-технічного управління, не займається ніякими розслідуваннями. За ним злочинцям просто немає сенсу слідкувати, оскільки робота директора НАБУ суто кабінетна: заслуховування звітів, проведення нарад і т.п. Напевно, багато кому було б цікавим довідатись, що саме відбувається в кабінеті Ситника, але захист цього кабінету та ліній зв’язку здійснюється зовсім в інший спосіб.
За Ситником можуть слідкувати лише інші правоохоронні органи, лише в разі відкриття щодо нього кримінального провадження й тільки згідно ухвали слідчого судді апеляційного суду.
Дійсно, така кримінальна справа є – вона була відкрита в Генеральній прокуратурі України в зв’язку з тим, що кілька років тому Артем Ситник взяв активну участь у дерибані землі разом з колишніми колегами по роботі в прокуратурі Київської області. Особисто собі Ситник тоді відірвав ділянку в Пущі-Водиці. Зараз ГПУ вже провела обшуки в людей з найближчого оточення Ситника, двом колишнім соратникам Артема Сергійовича навіть обрано запобіжний захід.
І тому зі сторонніх організацій за Ситником могла слідкувати хіба Служба безпеки України на виконання доручення слідчого Генпрокуратури – з метою зафіксувати його контакти з людьми, разом з якими він раніше розкрадав київську землю.
Але чи став би Ситник, будучи взірцем законослухняності, державним коштом проводити заходи, спрямовані на перешкоджання здійсненню щодо себе можливих негласних слідчих (розшукових) дій? – Звісно, ні.
Нагадаю, що коли 12 серпня 2016 року співробітники Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генпрокуратури виявили незаконний стаціонарний пост візуального спостереження, обладнаний НАБУ у дворі цього Департаменту, Ситник за допомогою спецназу НАБУ звільнив затриманих «топтунів» і навіть відкрив кримінальне провадження відносно прокурорів за те, що вони посміли заважати слідкуванню за самими собою.
Тому всякій неупередженій людині зрозуміло, що якби СБУ здійснювала б щодо Ситника негласні слідчі (розшукові) дії, він би ніякою мірою цьому б не перешкоджав. Оскільки сам Ситник стверджує, що таке перешкоджання – то є злочин.
А тому я роблю єдиний можливий висновок: співробітники НАБУ слідкували за Ситником не з метою перешкодити проведенню щодо директора НАБУ можливих негласних заходів з боку СБУ, а з тим, щоби «зливати» в американське посольство інформацію про його неофіційні зустрічі з колишніми прокурорами Київської області, в ході яких обговорювались земельні питання.