За що понад 100 років тому судили українського генерала Мирона Тарнавського?
У 1919 році Начального Вождя Галицької Армії генерала Мирона Тарнавського судили за те, що він пішов на підписання угоди із Добровольчою армією російського генерала Денікіна.
Мирон Тарнавський врятував тією угодою життя сотням українських військових, які могли загинути у полоні.
Яким і чому був вирок для генерала Мирона Тарнавського?
Військовий суд виправдав генерала Тарнавського, тому що під час судових засідань було чітко установлено: йдучи на угоду, М.Тарнавський діяв в інтересах України, в інтересах Української Армії, в інтересах українських військовиків, в інтересах українців.
Прочитайте уважно матеріали процесу над Тарнавським – рядок за рядком, незважаючи на розбіжності у словах минулих, незвичних, і словах сучасних.
Прочитайте, і ви не пошкодуєте за часом.
Адже, коли на очі попадаються справжні українські історичні дослідження, відчуваєш водночас подвійне: і наскільки далеко ми пішли від тих історичних подій, і наскільки історія здатна повторюватися та бути поясненням сьогодення і нас нинішніх.
Для уважного військового читача історія сама по собі – очікування несподіваного поранення. Як на фронті військова людина – більшою чи меншою мірою – думає про те, що може бути поранена, уражена, так і при читанні історичних документів очікуєш, що ось, зараз, на цій сторінці, ось цим і наступними рядками – будеш вражений. Здивований. Зробиш відкриття для себе і відкриття самого себе. Історія України – рана, що не заживає. Історія Українського Війська – рана, що не заживе.
До таких – незабутніх і корисних, обов’язкових – вражень належить читання справи генерала Мирона Тарнавського. Того генерала, що після життя був похований на Янівському цвинтарі Львова. Того українського генерала, який, за життя був притягнутий до суду за дії в посаді Начального Вождя Галицької Армії.
Прочитайте, і Ви укотре зрозумієте глибину історичних процесів, що відбуваються сьогодні під час російсько-української війни.
Ви іще раз переконаєтеся, що історія України – рана, що не заживає.
А історія Українського Війська – рана, що не заживе.
Отож, процес генерала Мирона Тарнавського, 1919-й рік.
