За розмовами про судову реформу та ухвалені для цього законопроекти непоміченою залишилася важлива новина. Вищий адміністративний суд України 31 травня скасував постанову Верховної Ради України про розпуск Коцюбинської селищної ради.
Я повністю підтримую всіх тих, хто захищає Біличанський ліс. І всіх, хто вважає, що голову селищної ради відсторонили незаконно - принципову жінку, яка вирішила боротись із мафією забудовників.
14 квітня 2016 року Верховна Рада, нехтуючи чинним законодавством і Конституцією України, прийняла рішення про дострокове припинення повноважень Коцюбинської селищної ради, призначивши позачергові вибори в цьому населеному пункті. Мова йде про Постанову Верховної Ради України №4383.
Здавалося, невідповідність рішення вимогам закону була очевидною, адже частина 1 статті 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», справді, передбачає лише три випадки, які дозволяють достроково припинити повноваження виборного органу місцевого самоврядування. Зробити це можна виключно у таких випадках:
1) якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції України, цього та інших законів, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень у відповідність із законом;
2) якщо сесії ради не проводяться без поважних причин у строки, встановлені цим Законом, або рада не вирішує питань, віднесених до її відання;
3) у випадках, передбачених Законом України "Про військово-цивільні адміністрації".
Вказаний вище обмежений перелік підстав для розпуску виборного органу місцевого самоврядування встановлений невипадково. Адже таке рішення можна приймати у виключних випадках, тому що ніхто не має права на власний розсуд підміняти волевиявлення виборців.
Однак ані у самій Постанові, ані у доданих до неї документах не вказано, якою саме правовою підставою керувалися народні депутати, приймаючи рішення про дострокове припинення повноважень Коцюбинської селищної ради.
По-перше, ініціатори цієї Постанови посилаються лише на ч.1 ст. 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», без вказівки на конкретний пункт цієї частини статті, який би стосувався саме ситуації в селищі Коцюбинську. Адже розпустити місцеву раду через те, що нею приймалися рішення, які суперечать Конституції України, чи через те, що сесії ради не проводяться, або через те, що було створено військово-цивільну адміністрацію – зовсім різні речі. Тому відповідний пункт цієї статті мав би враховуватися у першу чергу, якщо хочеться прийняти обґрунтоване рішення про розпуск органу місцевого самоврядування. Однак народні депутати, які підписалися під цією Постановою, чи то від незнання того, що пункти статті необхідно виконувати; чи то умисно, бо, можливо, передбачених у законі обставин і немає, не вказали, яка саме підстава є умовою розпуску Коцюбинської селищної ради. А вважати, що вся частина 1 ст. 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосується ситуації у селищі Коцюбинську, неможливо, оскільки в межах Київської області рішення про створення військово-цивільної адміністрації насправді не приймалось.
По-друге, із інформації, наведеної у пояснювальній записці до проекту Постанови, можна зробити висновок, що в селищі має місце конфлікт між головою селищної ради та депутатами цієї ради. Відповідно до ст. 124 Конституції України, «юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі», тому правильно було б, щоб спір між посадовими особами селища Коцюбинське вирішувався у судовому порядку. Цей спосіб є цивілізованим і правильним, оскільки члени територіальної громади своїм волевиявленням надали мандат довіри, як селищному голові, так і депутатам ради. Однак народні депутати вирішили, що вони можуть цим знехтувати і призначити ще одні вибори.
По-третє, згідно з частиною 4 ст. 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення про дострокове припинення повноважень місцевої ради Верховна Рада України може приймати лише тоді, коли є висновок профільного комітету. Однак відповідного висновку щодо цього проекту Постанови надано також не було.
Кожному більш-менш грамотному юристу відомо, що рішення державного органу, прийняте з порушенням закону, навіть якщо таке рішення є абсолютно корисним для суспільства, є небезпечним з точки зору його юридичної вразливості. Подібно до того, як неправомірно отримані слідчими докази, що доводять провину особи, не беруться до уваги судом з мотивів недотримання слідством процесуальних норм (читай – встановленого законом порядку), і злочинець уникає покарання, прийняті всупереч Конституції і законам нормативно-правові акти будуть скасовані судом як такі, що не відповідають закону.
Зрештою, сталося так, як гадалося, і 31 травня цього року Вищий адміністративний суд України скасував постанову Верховної Ради України про розпуск Коцюбинської селищної ради. Таким чином, зневага до закону може призвести до того, що, маючи більшість у парламенті, можна буде абсолютно безпідставно завтра прийняти рішення про розпуск чи то Лубенської, чи то Івано-Франківської міської ради – було б бажання. У правовій державі це неприпустимо.
Але по факту через некомпетентність такої більшості (не хочеться думати, що це чийсь хитрий план) парламентарів, їх бажання перебрати на себе функції суду та правоохоронних органів громада Коцюбинського з її розкішним лісом знов залишена на поталу «хижим» забудовникам.
Тим часом, з суду роблять цапа-відбувайла – мовляв, це ж суд перешкодив проведенню перевиборів, а депутати зробили все, як треба.
З огляду на всю цю абсурдну з правової точки зору ситуації хочеться закликати владу менше дбати про свої рейтинги, а більше – про законність своїх дій, вчитися на власних помилках та позбутися звички приймати популістські рішення.
