Напередодні другого туру президентських виборів, маємо чергову істерику. Центрвиборчком заявив про некомплект у членів ДВК у 33-х територіальних виборчих округах і стурбовано заявив про терміновий призов «волонтерів», аби усунути цю дивну колізію.
Водночас штаби обох кандидатів – Володимира Зеленського та Петра Порошенка – зробили аналогічні заяви. Представники штабу Порошенка протранслювали звичне «У Багдаді усе спокійно» та висловили упевненість, що ситуація якось розрулиться. У той же час саме президентський штаб не дав своїх представників до більшості ДВК, спровокувавши «дефіцит», який може мати негативні наслідки, якщо мова піде про бажання оголосити результати виборів недійсними.
Головний висновок озвучений вже не раз – у випадку, якщо вибори не пройдуть чисто і прозоро, Україна остаточно втратить паростки іміджу демократичної держави та вчергове розчарує світове співтовариство.
Ми маємо також акцентуватись на головній небезпеці з боку Росії, яка пішла у наступ на зовнішньополітичних фронтах, зокрема, намагаючись повернутись в ПАРЕ та знівелювати санкційний тиск. Виборчий процес, враховуючи його показову нервовість, може сприйматись як період інституційної слабкості держави і ми не можемо давати приводів Москві трактувати події в Україні саме з такого боку.
Неважко також помітити, що вигоду від проблеми із комплектуванням ДВК, матиме саме діючий президент. У вигляді аргументів на майбутнє.
По-перше, неукомплектованість комісій – прямий шлях до спростування результатів волевиявлення на цих дільницях.
По-друге, «волонтерський призов» містить небезпеку комплектування комісій людьми без будь-якого досвіду організації виборчого процесу. Для ЦВК, враховуючи дефіцит часу, є проблемою дати цим людям навіть початкового рівня розуміння їхніх повноважень і дій. Неофітами легше маніпулювати, їхню недосвідченість також можна використати у якості аргументу в ситуації, коли хтось забажає спростувати результат виборів.
Отже, з будь-якого боку це чергова міна уповільненої дії, підкладена під легітимність президентських виборів.
Багато хто запитує – навіщо це потрібно при такому вражаючому відриві між претендентами? Якщо перемога одного з них нині вважається аксіомою? Тут також напрошується висновок про певну вигоду для команди діючого президента на випадок, якщо він програє.
Наприклад, зрив другого туру із призначенням нової дати проведення голосування, дає бонус у вигляді короткотермінової пролонгації владних повноважень. Це означає, що новий президент отримає свої повноваження у термін, коли, скажімо, вже не зможе розпустити Верховну Раду. Як відомо, парламент отримає «імунітет» 28 травня, адже можливість президента щодо розпуску законодавчого органу зникає за півроку до парламентських виборів. А попри твердження Порошенка, привід розпустити Раду є, причому давно – у ВР не має формалізованої парламентської більшості. Таким чином, технологія зриву волевиявлення і переносу його на новий термін, фактично вибиває із рук нового президента можливість позбутись остаточно дискредитованого депутатського корпусу. А це – «блок» на шляху нового виборчого законодавства, збереження діючого уряду, мінімум піврічна протидія ініціативам нового глави держави. За великим рахунком - вибудовування площадки для нового заходу у владу на старими правилами.
Тому наразі проблема некомплекту частини ДВК не виглядає дрібною, попри бажання представити її такою спікерами президентського штабу.
Ми маємо чітко знати, що «дефіцит» усунуто, штаби мають проконтролювати обізнаність нових членів ДВК, а Центрвиборчком, який чомусь схопився за голову у останній день, зобов’язаний організувати термінове навчання недосвідчених «волонтерів» і публічно про це звітувати.
Щоб потім не виповзли назовні великі негаразди від маленької «дрібнички».
