19 ноябрь 2018, Понедельник, 07:59

взятка декларация ДТП в Харькове Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Що не так з українським «Молотом»

6 июля 2018г.
0

Анатолій Маркевич, для Резонансу

Артилерія – Бог війни. Бойові дії української армії протягом 2014-2018 років лише підтвердили важливість цієї істини. Проте, ще з часів 2-ї світової війни більшість підприємств, що виробляли артилерійські пристрої, було розташовано глибоко в тилу колишнього СРСР, а тому після розпаду Союзу вони опинились на території РФ.

Для кожної держави, тим більше під час військових дій, важливо організувати власне виробництво зброї та боєприпасів. Це одна із запорук перемоги. Тому суспільство зраділо інформації, що вже на початку 2016 року у війська було поставлено перші 120-мм міномети українського виробництва, які отримали яскраву і характерну назву - «Молот».

Щоправда, трохи засмучували короткі строки. Замовлення на розробку було видане Міністерством оборони в травні 2015 року, а за 3 місяці був готовий першій міномет.

Завдання полегшувалось тим, що його прототипом став зразок радянських часів - міномет 2Б11. Відтак  їзначна їх кількість і досі перебувала на озброєнні української армії. Тобто, конструкція «Молоту» фактично повторює радянський міномет 2Б11 із певним технічним вдосконаленням. Зробити копію завжди легше, ніж конструювати щось нове... Тому сподівалися, що короткі терміни виробництва не позначяться на технічних характеристиках зброї.

Одна з основних проблем вбачалась у налагодженні виробництва стволів міномета, так як ствол має обмежений ресурс кількості пострілів, після чого його слід міняти. Ще одна важлива деталь міномета – запобіжник від подвійного заряджання, пройшов багаторічну експлуатацію на радянських мінометах і особливих реконструкцій не потребував. Третя важлива складова – приціл. На «Молот» за презентацією виробника встановлений приціл МПМ-44М. Це той приціл, яким були оснащені міномети ще з 70-х років минулого сторіччя і яких в Україні на ринку, та й на військових складах достатньо.

Тобто, з високотехнологічного виробу в цьому мінометі – лише ствол. Але оскільки міномет є гладкоствольною зброєю і не потребує внутрішніх нарізів, уся складність його виготовлення зводилася лише до виробництва звичайної гладкої труби з якісного металу. Усе інше «залізо» в мінометі не є складним у виробництві. Тим більше, є можливість використання старих, ще радянських часів, запасів запчастин.

Проте, наш рідний державний «Укроборонпром» виставив на свій виріб ну дуже хорошу ціну – півмільйона гривень за одиницю. Ціноутворення за сім’ю замками, хоча одна із самих складних деталей – приціл, коштує не більше 15-20 тисяч гривень. Усе решта – звичайні залізні деталі досить простої конструкції. На що не підеш заради перемоги. І Міноборони погодилось платити таку ціну за наші з вами кошти платників податків. Легко бути щедрим за рахунок інших!

Хоча зразки нової техніки завжди ретельно проходили військові випробування - аж до їхнього прийняття на озброєння, перша серійна партія «Молотів» надійшла у війська вже на початку 2016 року. І тут же почались проблеми!

25 липня 2016 року на полігоні «Широкий лан» в Миколаївській області під час стрільб міномет розірвався. У результаті вибуху загинув військовослужбовець, ще 10 дістали поранення (один із них помер в лікувальному закладі).

Того ж 2016 року у ніч із 1 на 2 листопада через розрив міни у каналі «Молота» загинули ще двоє бійців.

30 березня 2017 від вибуху міномету під Авдіївкою загинуло троє військових. Після цього рішенням міністра оборони використання мінометів було призупинено до закінчення розслідування причин вибуху і вдосконалення конструкції.

6 липня 2018 року сталася трагедія під час навчальних стрільб на Рівненському полігоні. Загинуло троє військовослужбовців, ще 9 отримали поранення. Знову керівництво вирішило призупинити експлуатацію мінометів до закінчення розслідування.

Загалом від розриву "Молотів" під час стрільб загинуло 10 військовослужбовців, 18 зазнали поранень. За кожною із таких надзвичайних ситуацій проводилось службове розслідування командуванням, відкривались кримінальні провадження. Лише один вибух міномета стався в зоні бойових дій. Решта – під час навчальних стрільб, що передбачає більш ретельний, ніж у бойових умовах, контроль за використанням зброї з боку військових посадових осіб.

Хтось щось чув про причини вибухів цієї продукції «Укроборонпрому»? Про винних, встановлених розслідуваннями, та про їхнє притягнення до відповідальності, в тому числі кримінальної?! Чому досі суспільство не знає, що не так із мінометом українського виробництва? Чому "Молоти" продовжують вибухати? Конструктивні недоліки, порушення технології у виробництві, використання неякісних матеріалів, неякісні боєприпаси, недбалість посадових осіб при експлуатації?

Ні!!! Схоже, винних у загибелі 10 юнаків і пораненні ще 18 - немає...

Кожен з нас сплачує податки та військовий збір. На ці кошти Міноборони купляє в «Укроборонпромі» вибухонебезпечні «Молоти».

За наші податки та військовий збір утримуються військові посадові особи, які мали би відповідати за якість закупленого озброєння, за належне навчання військовослужбовців і за безпеку під час бойових навчань.

Насамперед, батьки загиблих і поранених, а потім і громадянське суспільство мають отримати докладну і достовірну інформацію про причини циї трагедій. Один раз – це ще можна списати на  випадковість, але чотири вибухи із небойовими втратами – це вже система!

Жевріє надія, що керівництво МОУ, як унтер-офіцерська вдова, само себе посіче. Це ж воно на найвищому рівні приймало рішення купляти ці «Молоти», що дійсно несуть смерть. Зокрема, українським військовослужбовцям.

Але ж в Україні поки що є військова прокуратура, котра була зобов’язана провести незалежне ретельне розслідування причин вибухів. Нібито там щось розслідували, але де покарані за загибель і поранення військовослужбовців?! Безкарність породжує нові злочини і нових загиблих.

Може на часі матіосівським військовим прокурорам припинити вихвалятись затриманням дрібних цивільних хабарників на митницях, у психдиспансерах, а зайнятись своїми безпосередніми обов'язками, саме тим для чого і відновили військову прокуратуру 2014 року?! Може вже час спитати з головного військового прокурора та його підлеглих за бездіяльність?

ВИБУХ МІНОМЕТУ «МОЛОТ»: АНАТОЛІЮ МАТІОСУ ЗАКИДАЮТЬ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ

Анатолій Маркевич Закінчив із відзнакою у 1982 році військово-юридичний факультет Військового Інституту. У 1982-1991 роках працював на різних посадах у військових прокуратурах Збройних Сил СРСР. У 1992-2005 роках - в системі військових прокуратур Генеральної прокуратури України. Пройшов службові сходинки від слідчого військової прокуратури гарнізону (армії) до заступника військового прокурора Центрального регіону України, полковник юстиції запасу, почесний працівник прокуратури України, ветеран прокуратури України. З 2006 року адвокат в м. Києві.