26 июнь 2019, Среда, 18:57

взятка декларация ДТП в Харькове задержание в Иванковичах Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Синдром Семочка косить і воєнну розвідку

10 апреля 2019г.
0

Може ми щось не розуміємо і володіння нерухомістю та ведення бізнесу в тимчасово окупованому Криму необхідні українським розвідникам для виконання їх прихованих тайною завдань? А може це мода така між ними?

Викриття першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки України С. Семочка у тому, що члени його сім’ї не тільки мають бізнес у Криму, але й є громадянами Росії привернули увагу до українських лицарів плаща і кинджалу. І виявилось, що він є зовсім не одинокий.

У Головному управління розвідки Міністерства оборони України проходить службу такій собі «військовий розвідник» Артур Дудко. Відповідно до займаної посади він був зобов’язаний подавати щорічну декларацію про свій майновий стан. Але чомусь жодної його декларації у відкритому доступі немає. Відомості щодо Дудка не можуть бути таємними, так як його посада не оперативна, а скоріш пов’язана із обслуговуванням деяких потреб генералітету. Тому утаємничити від суспільства його декларацію жодної законної підстави немає.

Сам себе він вважає людиною досить впливовою, вихваляється перед усіма тим, що, ніби то, є протеже колишнього керівника ГУР, що зараз є заступником керівника Адміністрації Президента України, а тому зараз залишився наближеною особою до нинішнього начальника ГУР. Так би мовити, у спадщину від попередника. Не виключно, що бреше, але хто знає… У всякому випадку, щоки роздуває пихато, грудку старанно вип’ячу і до кабінетів багатьох посадових осіб ГУР вхожий, а тому має доступ до інформації, яку іншим, а може і йому, знати не слід.

Можливо, хворобою неподання щорічної декларації про доходи він заразився від свого патрона В. Кондратюка, якого журналіст Українських новин підловила на наступному: Чому Адміністрація Президента ховає від НАЗК декларації свого заступника голови.

 

Може, якщо би А. Дудко хоч раз подав декларацію, а НАЗК перевірило її, то виявили би, що це є Семочко № 2. З першої спроби шукач Гуглу видає несподівану інформацію, що Артур Миколайович Дудко є одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальність «Ласковий берег», код ЄДРПОУ 31395192, яке є готелем у ….м. Алушта, вул. Набережна, 24-Г. І внесок у статутний фонд за Дудком немаленький – 1 057 500 гривень. Це на той час, коли долар ще був по 5 гривень. В співзасновниках в Дудка москвичка М. Палло і кримчанка, нині також громадянка Росії, С. Гукасян.

Ой, може це глибоко законспірована розвідувальна операція по проникненню українських розвідників у середовище ворога, яка розпочалась задовго до нинішнього військового конфлікту? І відкрито говорити про це не слід. Проте, опаски, скоріш, зайві, Дудко «військовим розвідником» став лише у 2014 році, а до цього був звичайним ментом-борцуном з корупцією, який живе за правилом: з чим борюсь - то і маю. З тим і прийшов із органів внутрішніх справ укріпляти військову розвідку.

Але дивно, як він пройшов завжди досить ретельну особисту перевірку при переведенні з міліції у такий закритий розвідувальний спецорган, як Головне управління розвідки МО?! Чи її не було зовсім? Тому що наближена до керівництва особа.

Адже Законом України «Про запобігання корупції» посадовим особам заборонено займатись підприємницькою діяльністю. І куди вже 4 роки дивляться суворі та похмурі погляди органів внутрішньої безпеки розвідувального органу та СБУ на те, що співробітник Головного управління розвідки МО відверто порушує вимоги антикорупційного законодавства і має бізнес та нерухомість в окупованому Росією Криму.

І якби це було єдиним, на що слід було звернути увагу. Простий пошук свідчить, що крім бізнесу у Криму наш скороспечений «військовий розвідник» має і інший бізнес.

Він є співзасновником кооперативу «Надія», код ЄДРПОУ 21567745, який займається у Києві ресторанною діяльністю. Справжній розвідник має зустрічатись зі своїми агентами у затишку ресторану або кафе. Що може бути надійнішим, ніж свій власний ресторанчик. Одна дрібничка – цей бізнес був у Дудка ще до того, як він став «військовим розвідником». Прийшов з цим підприємницьким багажем в ГУР з міліції. Посилив, так би мовити, військову розвідку.

І це ще не усе. Дудко має ще і приватне підприємство «Автоломбард», код ЄДРПОУ 36472894, в якому він є не тільки засновником, але й офіційним керівником, що категорично заборонено чинним антикорупційним законодавством. За тим самим адресом у Києві по вул. Набережно-Лугова, 6-А зареєстровані ще дві комерційні фірми того самого спрямування, які, не виключається, можуть бути також бізнесом Дудка, оформленим на підставних осіб.

Але цими дослідженнями нехай займаються внутрішня безпека ГУР, НАЗК, СБУ та інші антикорупційні органи, яких в Україні вже більше, ніж треба. Результату від їх існування, щоправда, поки не видно. Махрові корупціонери, як Артур Дудко, просто квітнуть і нікого та нічого не бояться.

На фоні цього Дудка з болем згадується нещасний солдат-контрактник, який 10 днів підробляв вантажником у підприємця в Херсоні і заробив за це 1500 гривень:

У контрактника, який від невеликої зарплатні був змушений своїм горбом заробляти, рішенням суду конфіскували зароблені 1500 гривень та й ще оштрафували на 5000 гривень. А потім, скоріш за все, ще і з військової служби звільнили, як корупціонера.

Так в нашій державі і є. Контрактник – це корупціонер, якій заробленими важким фізичним трудом півтора тисячами підриває устої держави. А високооплачуваний «розвідник», якій тільки офіційної зарплати має рази в 3 більше від контрактника, і в усі сили займається підприємницькою діяльністю, в тому числі і в окупованому Криму, не може бути корупціонером. Принаймні, в очах наших борцунів з корупцією.

АПД: Це тільки та інформація про Артура Дудка, що лежить на поверхні і є у відкритому доступі. За 4 роки його перебування у військовій розвідці він чимало "накрутив" дивного і відверто злочинного....

Про це – у наступній частині.

Анатолій Маркевич Закінчив із відзнакою у 1982 році військово-юридичний факультет Військового Інституту. У 1982-1991 роках працював на різних посадах у військових прокуратурах Збройних Сил СРСР. У 1992-2005 роках - в системі військових прокуратур Генеральної прокуратури України. Пройшов службові сходинки від слідчого військової прокуратури гарнізону (армії) до заступника військового прокурора Центрального регіону України, полковник юстиції запасу, почесний працівник прокуратури України, ветеран прокуратури України. З 2006 року адвокат в м. Києві.