» Ляльководи та кадрові помилки

26 октябрь 2020, Понедельник, 15:29

Ляльководи та кадрові помилки

18 сентября 2020г.
0
777

Олексій Баганець

Нещодавно на одному із телеканалів, де обговорювали недоліки та негативні наслідки, так званих, «реформ» Рябошапки в органах прокуратури, ведуча мені поставила запитання (при чому, склалося враження, як в докір). Чому я, маючи такий великий досвід слідчої і прокурорської роботи, не хочу допомогти керівництву Генеральної прокуратури в наведенні ладу в організації роботи для покращення ефективності у боротьбі із злочинністю та корупцією?!

Я відповів, що це помилкова думка, бо я ніколи не ухилявся від надання такої допомоги і не тільки тому, що протягом останніх 6-ти років постійно пишу критичні статті на цю тему і висловлюю свої думки під час теле і радіо ефірів з приводу помилковості та відвертої шкідливості постійних «потрясінь» в органах прокуратури і правопорядку, в т.ч. і так званого, «очищення» їх рядів від недоброчесних працівників, а фактичного витіснення звідтіля саме професійних кадрів.

Поряд з цим, я завжди даю поради і пропоную конкретні заходи з тим, щоб такі «реформи» проводились виключно з дотриманням вимог Конституції України та прав і свобод громадян, бо в результаті їх порушення фактично руйнується робота не тільки самої прокуратури, звідкіля вже на цей час звільнено, в подавляючій більшості незаконно, більше 1000 прокурорів, а і блокується діяльність органів досудового розслідування, які не можуть без призначення у кожному провадженні з моменту його реєстрації процесуального керівника виконувати до 90% слідчих, НСРД і інших процесуальних дій!

Окрім того, саме в результаті створеного таким шляхом цього кадрового безладу в органах прокуратури систематично зриваються судові процеси, в першу чергу у кримінальному судочинстві, при розгляді тих же обвинувальних актів, залишки яких в судах з кожним роком тільки збільшуються. При цьому, я не приховую, що ця тенденція не тільки не змінюється на краще, а і має всі шанси продовжуватись, бо на черзі «переатестація» прокурорів місцевих прокуратур, де найбільші навантаження, але останні роботою вже майже не займаються, вчать тести.

Зі своїми конкретними зауваженнями і пропозиціями по цій темі я неодноразово звертався до Президента України, його Офісу, профільного комітету ВР та Генерального прокурора, але, за виключенням хіба що останньої, ніхто на мої звернення навіть не зреагував.

Ірина Венедіктова першою за стільки років провела вже кілька координаційних нарад із керівниками правоохоронних органів з метою покращення їх взаємодії, відгукнулась, на відміну від її попередників, на звернення голови Союзу юристів України С.Піскуна і провела круглий стіл, де спільно були обговорені наші пропозиції щодо внесення необхідних змін до КПК України, без чого не буде «посадок» ні весною, ні восени, як не буде і посилення боротьби із злочинністю та корупцією, як до цього закликає нинішній Президент України.

Я особисто підтримую її і в тому, що вона призначає на посади своїх заступників та керівників тепер уже обласних прокуратур саме прокурорських працівників, а не інших «фахівців в галузі права», випадкових людей, в т.ч. із числа рекомендованих дипломатичними місіями та міжнародними фондами на зразок Відродження, чого не дотримувались двоє останніх її попередників.

Я не стверджую, що вона обрала на вказані посади найкращих із прокурорів і не всі її призначення є вдалими. Це правда. Дійсно, можна було підібрати більш професійно підготовлених і маючих достатній як прокурорський, так і життєвий досвід кандидатів.

Але, у нас Генеральний прокурор (і не тільки Венедіктова) завжди залежний від діючого Президента, його Офісу і не тільки. І так було не тільки зараз. На жаль.

Разом з тим, зверніть увагу, як реагують на такі її підходи до підбору і призначення кадрів на найвищі посади (на відміну від відвертих «проколів» її попередників), я вважаю, неприховані недоброзичливці (мяко кажучи) України, які вишукують в цих новопризначених нею керівниках будь-які недоліки, забуваючи про те, що ідеальних, в т.ч. і прокурорів, в нашому суспільстві взагалі немає та і сьогодні не може бути.

Взяти для прикладу хоча б ситуацію із новопризначеним керівником Тернопільської обласної прокуратури, якого одразу звинуватили в колективному розпитті спиртних напоїв на робочому місці. Я не знаю, чи мав місце в дійсності цей факт чи ні, але, за спростуванням самого цього прокурора, проведена перевірка працівниками Генеральної інспекції даної інформації, начебто, не підтвердила.

В той же час, я хотів сказати про інше. Хіба головна проблема в тому, як «обмивав» своє призначення новий обласний прокурор зі своїми підлеглими? Якщо підтвердиться, що це мало місце, тим більше, на робочому місці і в робочий час, необхідно вжити відповідних і принципових заходів реагування.

В той же час, для мене більш актуальним і тривожним є та обставина, що на таку високу посаду призначили зовсім молоду людину, 30-ти річного віку, з досвідом роботи в органах прокуратури, начебто, лише 8 років, чого явно замало, на мою думку, щоб забезпечити належну організацію виконання покладених на прокуратуру функцій, тим більше, на обласному рівні і в нинішній не простий час.

Немаловажливим є і відсутність у нього життєвого досвіду. Для багатьох також не зрозуміло, а за які його службові досягнення відбулося таке стрімке підвищення в посаді: чи може він направив до суду достатньо велику кількість обвинувальних актів по актуальних тяжких і особливо тяжких злочинах, тим більше, вчинених в організованих формах, за якими вже винесені обвинувальні вироки; чи, може підтримав ефективно публічне обвинувачення у справах про такі злочини; чи пропрацювавши досить тривалий час в органах прокуратури на цих напрямках діяльності, ніколи не допускав грубого порушення прав і свобод громадян, зокрема, не повідомляв нікому необгрунтованих підозр, не клопотав безпідставно перед судом про застосування виняткової міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, які ще не визнані винними, в установленому законом порядку, не оголошував нікого безпідставно в розшук, особливо міжнародний, тобто незаконно нікого не притягав до кримінальної відповідальності, не порушував строки досудового розслідування і т.д., в чому я особисто не впевнений.

Але, на ці обставини ніхто, в т.ч. і так звані «представники громадськості», які делеговані до нас іноземними державами, будь-якої уваги не звертають, як до речі вони це робили і перебуваючи в складі так званих «кадрових комісій», бо їм очевидно вигідно, щоб кадрова ситуація в прокуратурі була якомога гіршою, бо в цьому мабуть прямо зацікавлені і їх господарі.

Про явні бажання як іноземних держав, так і, на жаль, нинішньої влади, зруйнувати прокуратуру повністю, ослабити таким чином здатність нашої держави активно протидіяти злочинності, перетворивши нашу державу в протекторат, свідчать і чергові намагання залежних від зовнішнього впливу «слуг народу» обмежити знову матеріальне забезпечення саме прокурорів, не дивлячись навіть на нещодавнє рішення Конституційного суду України.

Що я маю на увазі: наш Кабмін, при підтримці профільного комітету і подавляючої більшості теж саме і «слуг народу» підготували проект Державного бюджету, в якому, вдумайтесь, з метою «економії державних коштів» (хоча б було набагато краще забезпечити належні нагляд і контроль за їх цільовим витрачанням, в т.ч. і на будівництво та ремонт доріг, якомога швидше припинити контрабанду і корупцію на митницях, за що так активно брався В.Зеленський одразу після обрання Президентом) запланували в порушення вимог Конституції України вираховувати на наступний рік посадовий оклад прокурора окружних прокуратур не на підставі розміру мінімальної зарплати, як це вже передбачено ч.3 ст.81 діючого Закону «Про прокуратуру», а значно меншого прожиткового мінімуму, що не приховано посягає на незалежність прокурорів.

А хіба запропонований урядом для обрахування посадового окладу прокурорів вдвічі нижчий коефіцієнт порівняно не тільки від суддівського, а навіть і службовців інших органів державної влади,  - не є позбавленням чи обмеженням прав прокурорів?!

Це робиться навіть тоді, коли прокуратуру в Конституції України віднесено до судової гілки, що підтверджує наявність подвійних стандартів у законодавчій політиці нашої нинішньої влади.

Про яке покращення ефективності діяльності органів прокуратури по організації і процесуальному керівництву досудовим розслідуванням, а тим більше – підтриманню публічного обвинувачення в судах, можна буде говорити, якщо слідчі та оперативні працівники правоохоронних органів, я вже не говорю про їх керівників, а також суддів, будуть одержувати значно більші зарплати ніж прокурор, на якому і лежить основний тягар по притягненню злочинців до кримінальної відповідальності?!

Після таких активних заходів нинішньої влади по подальшому знищенню прокуратури, в першу чергу, як кадрово, так і через погіршення матеріального забезпечення прокурорів, краще тоді мовчати про нашу інтеграцію, саме в Європу, де праця прокурорів одна з найбільш оплачуваних.

Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram.

18485508_432765090437116_7143097823702655490_n
Олексій Баганець Екс-заступник Генерального прокурора України, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, адвокат