Підсумовуючи навіть вищевикладені проаналізовані статдані, необхідно констатувати, що ні в одному з названих вище, в більшості своїй, простих у розкритті і доказуванні вини злочинів немає і близько тих «успішних» результатів у боротьбі із злочинністю, про які неодноразово заявляли раніше і продовжують до сьогодні стверджувати нинішні очільники МВС і Національної поліції. На жаль, цього негативу не помічає і Генеральний прокурор. В зв’язку з цим, змушений заперечити цим як минулим, так і нинішнім піар-акціям, таким висновком: нерозкритими за минулий рік залишились, як мінімум, від 50 до 80 % різних категорій злочинів, а в результаті бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури заподіяна потерпілим і державі моральна та матеріальна шкода, в більшості своїй, не відшкодована, а головне, що особи, які вчинили всі ці нерозкриті кримінальні правопорушення, так і не були встановлені та не притягнуті до кримінальної відповідальності, що закономірно породжує безкарність і рецидивну злочинність, сприяє підвищенню її організованості, а також формує в суспільстві обстановку вседозволеності та безумовно – погіршення правової культури.
Щодо протестів у Борисполі через незаконну забудову прибережної зони та намивання піску
Свідоме ігнорування вимог Декларації про державний суверенітет України, прийнятої Верховною радою України 24 серпня 1991 року та Указу Президента України про затвердження рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» – як одна із головних причин незадовільного нинішнього стану правопорядку та погіршення протидії злочинності і корупції в нашій державі, або Розкрите звернення до наших законодавців з приводу усунення причин погіршення протидії злочинності і корупції в державі
Дещо про причини фактичного згортання протидії економічній злочинності
Стан та проблеми протидії економічній злочинності на території України за 2019 рік (в порівнянні зі статистичними даними за 2016-2018 роки)
Висловлюю слова вітання та підтримки кожному судді, адже здійснення правосуддя вами сьогодні відбувається у надскладних умовах динамічних законодавчих та суспільних перетворень, в умовах сильного тиску з боку різних влад, високої соціальної напруги та дефіциту суддівських кадрів.
Більш красномовним свідченням погіршення ефективності діяльності антикорупційних органів у боротьбі із корупцією (НАБУ і САП) є той факт, що до суду в минулому році ними скеровано, Ви тільки вдумайтесь, всього 67 обвинувальних актів, в т.ч. із трьома повторно направленими, що майже аналогічно їх показникам 2018 року – 68 обвинувальних акти. При чому, обидві ці цифри втричі менші, чим у 2017 році – (185)! Але і ця відносно невелика цифра направлених до суду обвинувальних актів в 2019 році є відверто мізерною, бо становить всього 16% від загальної кількості закінчених детективами НАБУ проваджень про корупційні злочини!!!
В групі дописувачів сайту громадської організації «Союз юристів України» ознайомився із листом Міністерства внутрішніх справ з приводу можливого проведення координаційної наради керівників правоохоронних органів під головуванням Президента України з питань стану законності в державі, захисту та поновлення порушених прав і свобод людини і громадянина в Україні та протидії злочинності. Одразу відзначу, що я особисто підтримую проведення такого заходу і вважаю, що він конче потрібний в нинішніх умовах.
Якщо це готувалося для звіту перед дипломатичними представництвами іноземних держав чи інших іноземних кураторів України про наміри привести нашу прокуратуру до, так званих, «європейських стандартів», це одне. Але, якщо це дійсно програмний документ по удосконаленню її діяльності на майбутнє, то зміст даної Стратегії вибачте пустий!
Не дивлячись на щорічне погіршення ситуації навколо діяльності органів правопорядку, прокуратури і судів, в першу чергу, через постійні намагання їх «реформувати», що триває як мінімум останні 6-ть років, я продовжую свої дослідження проблеми дотримання прав і свобод громадян в сфері правоохоронної діяльності, на що ні попередня влада, ні нинішня взагалі не звертають будь-якої уваги.
Мене також вражає і 10-ти місячна перевірка НАЗК наявності конфлікту інтересу Бабікова на посаді першого заступника керівника Держбюро розслідувань. А це хіба не тримання його фактично «на гачку» у антикорупційної агенції? Невже закон «Про запобігання корупції» не передбачає розумних термінів для такої перевірки?
Про суттєве погіршення протягом останніх років стану дотримання конституційних прав і свобод громадян в діяльності слідчих прокуратури свідчить також і 80 виправданих в 2019 році судами осіб у розслідуваних ними кримінальних провадженнях, що значно більше у порівнянні із усіма 6-ма попередніми роками, причому цей негативний показник невпинно зростав щорічно, а по зрівнянню із тим же 2013 роком (2 особи) він виріс у 40 разів!!!
Я порадив би нинішньому Президентові України з’ясувати, коли і ким розроблено зміст проекту законів норми яких протирічили Основному закону нашої держави, хто їх погоджував і хто за них голосував, по якій причині були проігноровані застереження науково-експертного і юридичного управління ВР з цього приводу, які звернули вже тоді увагу на невідповідність частини норм цих проектів вимогам Конституції, і на якій підставі ці закони були підписані тодішнім Головою Верховної Ради і Президентом та чи були дотримані всі вимоги Закону «Про Регламент Верховної Ради України».
Проведений аналіз вищенаведеного законодавства дає достатні підстави зробити зовсім невтішний висновок про те, що, окрім Директора ДБР, жоден із названих керівників правоохоронних органів не зобов’язаний звітувати хоча б один раз на рік на сесії ВР, як про дотримання законності, так і особливо про стан дотримання прав і свобод громадян в їх діяльності, що стало б підставою для їх звільнення із займаних посад, у зв’язку із визнанням ВР їх роботи незадовільною. І це є однією із головних причин незадовільного стану дотримання прав і свобод громадян під час розкриття і розслідування злочинів протягом останніх 6-ти років, так званого, «реформування» органів правопорядку і прокуратури.
все це відбувається не тільки в результаті безграмотності нашої нинішньої влади як законодавчої, так і виконавчої, але і завдяки відсутності системи державного контролю і регулювання дорожнього руху, чим раніше займалася дорожня міліція і від чого сьогодні всіляко ухиляється Нацполіція та її придуманий елітний підрозділ – патрульна поліція. Невже так складно проаналізувати такі надмірно перевантажені ділянки автодоріг, щоб встановити там необхідні знаки дорожнього руху, так як це робиться хоча б на аварійно-небезпечних і то не завжди своєчасно?!
Хіба головна проблема в тому, як «обмивав» своє призначення новий обласний прокурор зі своїми підлеглими? Якщо підтвердиться, що це мало місце, тим більше, на робочому місці і в робочий час, необхідно вжити відповідних і принципових заходів реагування. В той же час, для мене більш актуальним і тривожним є та обставина, що на таку високу посаду призначили зовсім молоду людину, 30-ти річного віку, з досвідом роботи в органах прокуратури, начебто, лише 8 років, чого явно замало.
Ознайомився із проектом довгоочікуваного Закону «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у частині забезпечення реалізації функцій прокуратури», який в цілому підтримую. Зокрема, в ньому зроблена спроба привести КПК України у відповідність до Основного закону України в частині нових функцій органів прокуратури, які діють, Ви тільки вдумайтесь, з 2016 року, з часу внесення змін до Конституції нашої держави у зв’язку із, так званою, «судовою реформою» Петра Порошенка.
Серед тих вже багатьох рішень судів про скасування наказів Р.Рябошапки про звільнення «неатестованих» за рішенням створених ним же незаконних «конкурсних комісій» ( а їх я відслідковую і вивчаю) «кинулось в очі», як на мою думку, одне із найбільш красномовних і переконливих рішень Окружного адміністративного суду м.Києва від липня 2020 року про поновлення на посаду в Офісі Генерального прокурора одного із заступників начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності, який був звільнений із формулюванням як такий, що не пройшов атестацію.
Про нищівні наслідки як для прокуратури, так і для всіх органів досудового розслідування нашої держави, неконституційного закону, який був прийнятий нинішньою Верховною Радою серед першочергових законопроектів нинішнього Президента України, якого, я впевнений, відверто «підставили», я писав і говорив неодноразово.
Висловитись з цього приводу мене спонукало нещодавнє спілкування із журналістами, після призначення нового керівника прокуратури м.Києва.
Не можу не висловитись на цю тему, бо байдужість породжує не менше зло чим співучасть у будь-яких неблаговидних діях. Одразу скажу, що у мене із С.Піскуном в минулому були різні, в т.ч. і складні стосунки. Не буду до них повертатись бо це вже історія. Але, про одну його якість на посаді Генерального прокурора скажу: він не заохочував, а навпаки вимагав, щоб прокурори області були незалежними від інших гілок влади і навіть влаштовував показові покарання тим підлеглим, які підпадали під вплив місцевих керівників обласних державних адміністрацій. А якщо зрівняти останні 5-6 років, то навпаки вже дійшло до того, що голови ОДА підбирають собі керівників регіональних прокуратур і разом ходять в місцеві парки для перевірок, як викладена тротуарна плитка.
Приймаючи до уваги достатньо великий напрацьований матеріал, пропоную деякі думки із цього для інформування громадськості, та можливої дискусії, бо влада, в т.ч. і нинішня, всеодно не реагує на будь-які слушні пропозиції з цього приводу. Зупинюся на деяких причинах, які, на мою думку, суттєво впливають на стан дотримання законності і правопорядку на дорогах, в т.ч. і в столиці нашої держави.
Загальний стан злочинності та протидії їй на території України за 2019 рік (в порівнянні зі статистичними даними за 2013-2018 роки)
Вважаю, що правова невизначеність самого поняття «злодій в законі», введена цим Законом, може не тільки привести до зловживань правоохоронних органів при розслідуванні кримінальних правопорушень, але і стати знаряддям для здійснення шантажу, розправи і незаконного збагачення, оскільки визначення будь-якої особи саме «злодієм в законі» буде повністю залежати від особистого переконання слідчого і прокурора, а ще точніше – їх керівництва.
Чому ці «кадрові комісії» не перевіряють прокурорів на предмет їх розуміння покладених на них функцій, а продовжують штучно пошук причин, аби побільше не атестувати саме досвідчених прокурорів та набрати таких, які нічого не вміють, можуть взагалі ніколи не навчитись, але, готові слухняно виконувати команди чи побажання тих же іноземних посольств та їх агентів в нашому громадському середовищі, зацікавлених, насамперед, в руйнації української держави нехай і під такими благородними мотивами, як очищення тієї ж прокуратури від недоброчесних та не придатних працівників.
Якнайшвидше також потрібно внести зміни і до ст.214 КПК України про скасування вимоги про обов’язкове внесення до ЄРДР всіх без виключення заяв і повідомлень про злочини, залишивши такий порядок реєстрації лише для абсолютно очевидних (беззаперечних) фактів вчинення кримінальних правопорушень.
Ще раз наголошую: зміни до КПК України край необхідні, бо вони хоча б в якійсь міри можуть зупинити той параліч правоохоронних органів, який з кожним днем тільки посилюється.
Я і до сьогоднішнього дня вважаю, цей вирок незаконним і таким, що символізує відверте беззаконня в діяльності попередньої влади П.Поорошенка і аж ніяк не може свідчити про «реванш» Януковича і його найближчого оточення
Я особисто перевірив по Звітах Офісу Генерального прокурора ці дані, в результаті чого встановив, що кількість зареєстрованих в цей період часу умисних вбивств, досудове розслідування у яких здійснюється органами Національної поліції, складає 3 534, в той час, як за минулий рік було 3 259, тобто, їх число в цьому році теж збільшилося, а не зменшилось як заявив Міністр. Згідно статданих, із цієї кількості, начебто, в цьому році вручено повідомлень про підозру у 524 кримінальних провадженнях, що складає, знову ж таки, не 92%, а лише 16,1%, а до суду направлено всього 204 обвинувальних акти (або лише 5,8%), що теж аж ніяк не співпадає із 92%! Тобто, оприлюднені Міністром на сесії як власні досягнення, статдані зовсім не відповідають дійсності.
Ви тільки вдумайтесь, нинішній прокурор Київської області з відому Генерального прокурора звільнив з прокуратури цієї області нещодавно більше 40 прокурорів!!! Про який тоді рівень прокурорського нагляду можна говорити і що в таких умовах ми можемо очікувати від прокуратури, де стільки вакансій?!
У зв’язку з цим, інколи пронизує відчуття, що керівництво нашої держави живе у якійсь паралельній реальності! Президент дає вказівки Міністр, хоча той, не має ніякого відношення до розслідування кримінальних правопорушень. У свою чергу, Міністр внутрішніх справ не має повноваження керувати органами досудового розслідування, але його слухаються як слідчі, так і їх керівники, але при цьому, ніхто не хоче відповідати за дії поліцейських чи їх бездіяльність, хоча без їх погодження просто неможливе призначення навіть у районний відділ поліції. Просто парадоксальна ситуація, тому і говорю про театр абсурду!
Генеральна прокуратура України ще в листопаді 2014 року зверталась до Президента України зі своїм листом (в підготовці якого я особисто приймав участь) щодо недоцільності створення в такому вигляді НАБУ, яке буде вести досудове розслідування відносно одних і тих же високопосадовців, що і ДБР. Навівши конкретні доводи, в т.ч. і закладені в цьому негативні наслідки від подібного дублювання функцій та можливих конфліктів між ними в зв’язку з цим, в т.ч. і в частині з’ясування спорів про підслідність. Але тодішній Президент і більшість законодавців, які знаходились під тиском США і Європи, не бажали звертати увагу на джерела і причини існування корупції у вищих ешелонах органів державної влади і місцевого самоврядування нашої держави, прикриваючись помилковою ідеєю посилення боротьби із цим ганебним явищем, шляхом накопичення кількості антикорупційних органів.
Ставлю під сумнів і заяву Генерального прокурора про те, що саме «завдяки координаційним зусиллям Офісу Генерального прокурора» збільшилась кількість виявлених та розкритих злочинів. Доводжу до відома тих осіб, хто готував цей «звіт», що кількість зареєстрованих злочинів з року в рік, починаючи із 2017 року, навпаки зменшується, тому і в цьому році навряд чи ця тенденція зміниться, тим більше, що у прокурорів тепер відсутні повноваження виявляти приховані злочини від обліку. А потерпілі не всі повідомляють про вчинені відносно них кримінальні правопорушення, так як вже не довіряють ні поліції, ні прокуратурі.
Законний вихід тут єдиний, про що я наголошую давно: існування двох таких паралельних органів досудового розслідування як НАБУ і ДБР, з одними і тими ж суб’єктами переслідування, не є виправданим, не є раціональним, більше того постійно породжує суперечки з приводу підслідності тих чи інших злочинів, є обтяжливим для нашого бюджету і не сприяє боротьбі із корупцією у вищих ешелонах влади. Я давно пропоную ліквідувати НАБУ як самостійний орган і об’єднати його із ДБР. Для цього створивши в структурах останнього окреме Головне управління, забезпечивши при цьому належну систему стримувань і противаг, позбавивши його детективів надмірних повноважень та забезпечивши належний прокурорський нагляд, наділивши саме Генерального прокурора повноваженнями здійснювати перевірку діяльності всіх органів досудового розслідування, без виключення, з правом внесення документів прокурорського реагування на порушення законності в їх діяльності, аж до ініціювання питання про звільнення винних керівників із займаних посад.
Новий Генеральний прокурор, якби її не критикували «соросята», продовжує діяльність, спрямовану на повну руйнацію прокуратури. Навіть не дивлячись на те, що від своїх дій також буде змушена в майбутньому нести матеріальну відповідальність за заподіяну державному бюджету матеріальну шкоду, бо регіональні прокурори будуть посилатися на її лист-вказівку. На жаль.
Виникає закономірне запитання, чи збирається нова влада реагувати не тільки на процвітаючу контрабанду та перевезення вантажів понад норму, від чого страждає державний бюджет та місцеві територіальні громади, а і на знищені від такого потоку автовантажівок дороги в Україні?!
Читаючи інтерв’ю колишнього Генерального прокурора не можу втриматися, аби не прокоментувати дещо із цілого «комплексу» заяв про перемоги його команди та особисто його.
Зупинюся на деяких причинах, які, на мою думку, суттєво впливають на стан дотримання законності і правопорядку на дорогах, в т.ч. і в столиці нашої держави.
для мене вже не є дивним намагання притягнути до кримінальної відповідальності неоднозначну у своїй поведінці Тетяну Чорновол, тим більше, що сама фабула підозри, особливо щодо звинувачення у вчиненні умисного вбивства громадянина, який задихнувся в палаючому будинку, у мене викликає великі сумніви в його доведеності. Я не виключаю, що це є просто банальна помста їй за активну участь в подіях на Майдані, які явно проросійські сили абсолютно безпідставно та безграмотно називають «державним переворотом».
Потрібно негайно забезпечити притаманну всім європейським державам належну систему стримувань і противаг в сфері правоохоронної діяльності, відновивши для цього попередню конституційну функцію прокуратури у вигляді нагляду за додержанням законів всіма правоохоронними органами (в т. ч. і антикорупційними), які здійснюють оперативно-розшукову діяльність і досудове розслідування, наділивши для цього прокурора також повноваженнями по проведенню перевірок їх діяльності по боротьбі зі злочинністю та корупцією, в т.ч. і додержанням прав і свобод громадян.
Всі промови Р.Рябошапки і його заступника В.Чумака про нечувані ніколи успіхи в «реформуванні», в т.ч. і присутності іноземних функціонерів, звучать дуже пафосно, але насправді є неправдою і окозамилюванням! Та і статистика річ «вперта»!
Чи усвідомлює нинішній Генеральний прокурор зміст функцій органів прокуратури і взагалі чим повинні займатися органи прокуратури, особливо в нинішніх умовах?
Таким «перевіряючим» в САП повинен бути тільки представник «гранітоїдів», тобто довірена особа знову ж таки іноземних держав! І ще додам, як кажуть в народі, «ягодку на тортику»: саме цим представником «міжнародних донорів», скоріш всього, буде, наприклад, той же В.Шабунін чи його наближена особа, яка взагалі не володіє ні навичками в здійсненні організації досудового розслідування, ні тим більше – в прокурорському нагляді за додержанням законів на досудовому розслідуванні, але, в той же час, буде особисто, а не за законом, визначати і критерії та методику проведення зазначеної «оцінки», ще раз наголошую, саме «стану інституційної та операційної незалежності Спеціалізованої прокуратури». Тобто, головним в, так званій, «оцінці» діяльності антикорупційної прокуратури буде, все ж таки, її «інституційна і операційна незалежність», а не її ефективність по здійсненню як організації досудового розслідування детективами НАБУ, так і процесуального керівництва та нагляду з боку вищестоящих прокурорів за досудовим розслідуванням детективами НАБУ, або, тим більше, нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями цього правоохоронного органу, що і зобов’язана виконувати прокуратура, згідно своїх функцій, передбачених ст. 131-1 Конституції України. Цього ж таки пропоновані вище зміни до Закону України «Про прокуратуру» не передбачають.
Чому суспільство і влада не реагують на відвертий непрофесіоналізм правоохоронців? Чому і нинішня влада продовжує підбирати і призначати керівників правоохоронних органів, які завідомо не здатні забезпечити ні належну протидію злочинності, в т.ч. і корупції, ні суворе дотримання прав і свобод громадян, що неминуче призведе до погіршення кримінальної обстановки в державі?!
Хочу поділитися, хоча б частково, як особисто в мене «тануть» надії на зміни «на краще» в Україні. Зверніть увагу, чого тільки варті так звані «реформи» в органах прокуратури, про що я вже неодноразово писав, в тому числі і особисто нинішньому Президенту України, і говорив із журналістами та глядачами і слухачами особисто в телестудіях, по радіо і телефону, попереджаючи про їх катастрофічні наслідки? Як можна радіти від того, що в результаті неконституційного, непрофесійного так званого «тестування», а особливо «задушевних співбесід» з прокурорами центрального апарату Генеральної прокуратури України взагалі «далеких» від прокурорської діяльності членів «конкурсних комісій», цю «атестацію» пройшли із 1339 прокурорів лише 610, що складає 45%?!
Так чи розуміє новий Генеральний прокурор першочергові завдання органів прокуратури в нинішніх умовах?!
З якого «переляку» і на якій підставі в складі конкурсних комісій ГПУ повинні перебувати, так звані, представники від міжнародних неурядових організацій, проектів міжнародної – технічної допомоги та тим більше дипломатичних місій? Кого вони в дійсності представляють і в чиїх інтересах діють?
Не можу змовчати і не відреагувати на голослівні і непрофесійні заяви нинішніх Генерального прокурора Р. Рябошапки і його заступника В. Чумака з приводу незадовільної оцінки результатів роботи їх попередників по розслідуванню кровопролитних подій на Майдані в місті Києві та кримінальних проваджень, пов’язаних із корупцією, які інкримінуються бувшому Президенту України В. Януковичу і його найближчому оточенню.
Чи дотримується нова влада своїх обіцянок по наведенню правопорядку в державі, в тому числі і в частині боротьби із контрабандою, перевезення великогабаритним автотранспортом вантажів у відповідності до затверджених нормативів максимальної ваги?!
Сьогодні отримав відповідь із Офісу Президента України на свій відкритий лист від 11.10.2019 року на ім’я Володимира Олександровича Зеленського, в якому заступник начальника відділу підрозділу розгляду звернень громадян повідомив про те, що моє звернення передано до інформаційно-аналітичного відділу для вивчення і використання в роботі, а копію направлено, Ви не повірите, в Генеральну прокуратуру. Тобто, фактично, Президент України з моїм листом так і не був ознайомлений, його оточення мабуть не вважало це за потрібне, виходячи з того, що «не царскоє ето дєло» читати звернення своїх виборців.
Нинішня ситуація в прокуратурі з намаганням її нового керівника повністю звільнити під різними приводами практично всіх діючих прокурорів, незалежно від їх професійного досвіду та вміння працювати навіть у таких непростих умовах: в часи війни і економічної розрухи, розгулу злочинності, різних загроз національній безпеці нашої держави, матиме вкрай негативні наслідки, про що я хочу попередити безпосередньо Вас, пане Президенте, як гаранта нашої Конституції.
Чому в Україні з 2014 року і до сьогодні (на відміну від попередніх років) взагалі не звертають увагу на систематичні порушення правоохоронними органами прав і свобод громадян? Чи зможе зламати цю порочну практику новий Президент України як Гарант Конституції?
Змушений ще раз пояснити і Олексію Гончаренку, і його однодумцям з фракції «Європейська солідарність», наскільки доречні і своєчасні пропозиції Президента В.Зеленського
Ознайомившись з такими двома основними «напрацюваннями», начебто, Офісом Президента щодо так званого «реформування» органів прокуратури, а саме: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства», то мої враження від прочитаного розділились, а надії на покращення діяльності правоохоронних органів, в т.ч. і органів прокуратури по боротьбі із злочинністю та корупцією суттєво зменшились. Зокрема, з приводу задекларованого в названому законопроекті чергового «реформування» органів прокуратури вже під керівництвом нового Генпрокурора можу сказати, що реалізація цих нововведень направлена, в основному, на подальше руйнування цього колись єдиного потужного органу по нагляду за додержанням не тільки законів, а і головне – прав і свобод громадян. Саме на «вимивання» із прокуратури професійних кадрів, які ще там залишились після неодноразових «змін», в т.ч. і атестацій та конкурсів, які проводились командою тодішнього Президента П.Порошенко, направлені пропозиції щодо обмеження прав нинішніх прокурорів, які перебувають як на адміністративних посадах, так і на рядових, шляхом внесення змін в той же Кодекс законів про працю.
Нехай вже мене вибачає Р. Рябошапка, але він мені знову нагадав Ю.Луценка тим, що пообіцяв до кінця року винесення Антикорупційним судом декілька десятків вироків у справах НАБУ і САП, при цьому навіть послався на якийсь невідомий для нього документ, в якому, начебто, Україна взяла не себе зобов’язання до кінця року винести Антикорупційним судом 20 чи 25 вироків!
Я вже неодноразово стверджував, що НАБУ створено з фактично необмеженими повноваженнями, що сприяло тому, що воно виявилось безконтрольним та безнаглядним, створило підгруття для зловживань своїми службовими повноваженнями, а також відволікає його від виконання своїх основних функцій, а саме боротьби із корупцією у вищих ешелонах влади.
У відповідності до даних, наданих нам судовою адміністрацією України, обвинувальні вироки судами постановлено у 137 провадженнях про злочини, вчинені ОЗГ (з них, зверніть увагу, 54 вироки, це майже половина – із затвердженням угоди про визнання винуватості), та 14 – про злочини, вчинені ЗО (з них 8 вироків, більша половина – також із затвердженням угоди про визнання винуватості). Тобто, із усіх внесених у даної категорії злочинів 151 обвинувального вироку – 62, тобто майже половина, винесені без проведення судового розслідування, а ними лише були затверджені угоди про визнання винуватості, тобто викладені в цих обвинувальних актах судом не перевірялись докази про вчинення обвинуваченими злочинів в складі ОЗГ та ЗО. І тому, виходячи навіть із цих досліджень, зовсім не дивно, що за даними Всесвітнього економічного форуму Україна у 2017-2018 роках увійшла до списку країн з найвищим рівнем організованої злочинності і зайняла 113 місце в списку із 137! Для наглядності, в групі країн з найвищим рівнем організованої злочинності Україна опинилася поруч з державами Південної і Латинської Америки та Африки.
І про заяву ще одного радника ЗЕ Р. Рябошапки з приводу його обіцянки чи намірів зобов’язати слідчих і прокурорів протягом 2-х місяців закінчити розслідування кримінальних проваджень, щоб довести свою спроможність працювати і далі в прокуратурі, чисельність якої мають намір начебто знову скоротити. Інакше як популізмом це не назвати, бо терміни для закінчення кримінальних проваджень слідчими прокуратури встановлені законом, як мінімум, до 20 листопада 2019 року (якщо виходити із дати, з якої повинно було розпочати свою діяльність ДБР, а якщо керуватись тією датою, коли нове Бюро запрацювало, то до кінця листопада 2020 року).
В якійсь мірі можу зрозуміти «нового» члена вже команди теперішнього претендента на посаду Президента України, бо в нього дійсно є велика образа на ГПУ, яка зареєструвала відносно нього кримінальне провадження за фактом приховування майна у Великобританії. Але, причому тут весь склад конституційного органу (ГПУ), який «новоспечений» член команди В. Зеленського пропонує ліквідувати? Там же не тільки «птєнци» призначеного політика працюють.
Ліквідувати, як самостійний орган, Національне антикорупційне бюро України, об’єднавши його із Державним бюро розслідувань, створивши в ДБР окремий антикорупційний департамент (чи управління), який і перейме на себе всі функції та повноваження НАБУ, окрім тих, які порушують систему стримувань і противаг. Як варіант, створити Державне бюро військової юстиції, або наділити відповідними повноваженнями підрозділи військової служби правопорядку, яким будуть підслідні злочини проти порядку несення військової служби (військові злочини), окрім тих кримінальних правопорушень, які вчинені військовослужбовцями вищого офіцерського складу ЗСУ, СБУ, Державної прикордонної служби України, Державної спеціалізованої служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, що повинно залишатись у підслідності слідчих ДБР, до складу якого буде входити в майбутньому і НАБУ.
Аналізуючи протягом останніх 4 років всі зміни, які вносились до законодавства України з метою, так званого «реформування» правоохоронних органів, я давно прийшов до зовсім невтішного висновку про те, що як такої «реформи» в цій сфері не відбулося. Навпаки, нав’язані із-за меж нашої країни, так звані, «реформи», в першу чергу, під виглядом впровадження «європейських стандартів», повністю зруйнували правоохоронну систему як таку, а самі правоохоронні органи (як старі, так і нові) перетворились на, вибачте, безпорадні структури, які існують самі по собі, а в частині виконання покладених на них функцій держави по захисту конституційних прав і свобод громадян, забезпеченню принципу верховенства права та інших засад кримінального провадження – панує відвертий хаос!
Чим, наприклад, керувався Генпрокурор: бажанням чи мотивами політичної доцільності, чи попаритись на цій справі, чи це було, як і завжди результатом його професійної непридатності, але реєстрація і визначення підслідності за СБУ кримінального провадження за фактом вчиненого нападу на К. Гандзюк та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень на замовлення не витримує ніякої критики, в першу чергу, звичайно, чисто професійної. Як можна було додуматись за цим одним фактом злочину реєструвати два окремих кримінальних провадження, чи навіть виділяти із провадження за фактом цього злочину ще одне провадження, щоб перевіряти факт причетності до цього злочину замовника (замовників) в окремому провадженні від провадження досудового розслідування відносно організаторів і виконавців, якщо це протирічить навіть вимогам КПК, ст. 217 якого чітко говорить про те, що такі матеріали досудового розслідування не можуть бути виділенні в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування. Тобто, тільки вдумайтесь, слідчі Нацполіції відпрацьовували виконавців і організаторів злочину, проводили з ними слідчі дії як з підозрюваними, а слідчі СБУ в цей час виконували слідчі дії із цими ж особами як з свідками, щоб встановити чи були в цьому злочині замовники? Абсурд! Вже не говорю про те, що слідчим СБУ постійно потрібно було брати дозвіл в Нацполіції для проведення процесуальних дій із виконавцями і організаторами.
Я чудово розумів, коли давав згоду на захист інтересів народного депутат О. Вілкула на засіданні Регламентного Комітету ВР, де розглядали подання Генпрокуратури про дачу згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності, що це викличе невдоволення, перш за все, з боку ГПУ і інших провладних сил як відкритих, так і завуальованих, які із задоволенням хотіли б використовувати правоохоронні органи в боротьбі за владу. Так, в принципі, і сталося.
Система правоохоронних органів не просто розвалена, її не існує взагалі, прокурорський нагляд настільки обмежений, що прокурори, окрім хіба що їх очільника перетворились на простих статистів, а судовий та парламентський контроль за їх діяльністю відсутній, а тому сьогодні ніхто і не несе відповідальності за порушення конституційних прав громадян. Саме тому, я вважаю, що потрібно скасувати принцип квотного призначення керівників правоохоронних органів, припинити політизацію правоохоронців, встановити особисту відповідальність за роботу їх відомств
Протягом 2017 року, згідно навіть з статистичними даними Генеральної прокуратури, судами було виправдано, як мінімум, 431 особу, з яких мінімум як 81 особа трималася під вартою! За відсутністю події та складу злочину, а також достатності доказів вини у вчиненні злочину закрито 761 673 кримінальних проваджень! Фактично незаконно на стадії досудового розслідування слідчими названих органів були затримані без дозволу суду як мінімум 5 012 осіб, які були в подальшому звільнені з-під варти.
Більше того, у слідчих СБУ, ГПУ, НПУ і ДФС незакінченими (не розслідуваними) на кінець звітного періоду залишились, вдумайтесь тільки, 1 046 120 кримінальних проваджень, з яких лише у 6 843 випадках (0,65%) особам повідомлено про підозру!
Можна ще раз зробити невтішний висновок про наявність бажання у влади саме шляхом скасування депутатської недоторканності посилити вплив на Верховну Раду, зробити її більш «слухняною» та «зговірливою». А якби ж наш Президент був послідовний і такий «щирий» у своїх намірах і деклараціях, то тоді б одночасно із обмеженням недоторканності суддів, яких тепер не тільки можна притягувати до кримінальної відповідальності без будь-якої згоди Верховної Ради чи Вищої Ради правосуддя, а навіть і затримувати на місці вчинення злочину, та позбавленням повної недоторканності народних депутатів, проініціював би і зняття недоторканності із себе. Але, таких планів і бажань у нього немає, адже при такому об’ємі власних повноважень він матиме необмежений вплив не тільки на судову, але і на законодавчу владу (що вигідно для нього), що є неприпустимим і порушує конституційний принцип стримувань і противаг в системі розподілу державної влади.
Наполягаю, що ліквідація Департаменту спеціальних розслідувань продиктована іншими причинами, про які Генпрокурор мовчить. Не виключаю і тієї версії, яку оприлюднив той же Сергій Горбатюк, але, головним для мене та і всього суспільства є те, що така зміна організації роботи по розслідуванню злочинів на Майдані ще більше ускладнить досягнення позитивного результату. Як на мене, це ще раз підтверджує мої побоювання: правда про криваві події на Майдані так і залишиться не розгаданою, не доказаною, а всі основні винуватці у вчинені тих злочинів уникнуть відповідальності і покарання.
На моє глибоке переконання, як правоохоронця і прокурора з 38- річним досвідом роботи, за ці три роки існування НАБУ в суспільстві обговорювалась ціла низка проблем і недоліків в його діяльності, в тому числі і пов’язаних із поведінкою і деякими діями самого очільника Бюро, які дають всі підстави визнати діяльність цього антикорупційного органу неефективною, а виконання останнім покладених на нього службових обов’язків – неналежним, що, в свою чергу, може бути підставою для звільнення Директора НАБУ із займаної посади.
Наведені мною статистичні дані про розкриття умисних вбивств не відповідають переможним заявам очільників МВС та Нацполіції «про досягнуті успіхи» і будь-яких підстав у них говорити про суттєве покращення розкриття цієї категорії особливо небезпечних злочинів немає! Не можу також погодитись із тими «досягненнями», які вкотре пролунали на останньому брифінгу керівників ГПУ, СБУ та Нацполіції з приводу проведеної, начебто, блискавичної операції по попередженню умисного вбивства Аркадія Бабченка. Окрім того, я не погоджуюся саме з розкриттям умисного вбивства депутата Держдуми РФ Вороненкова, бо вбивцю виявив і застрелив його охоронець, а розтиражовані в ЗМІ повідомлення про винесення підозр ще 2-м чи 3-м особам не є беззаперечним фактом розкриття цього дійсно зухвалого злочину в центрі Києва.
Нехай мене вибачає Юрій Віталійович, але, він як і раніше в Україні, так і перебуваючи за кордоном, говорив, м’яко кажучи, неправду. Чи може його завели в оману підлеглі із числа так ним розрекламованих «нових облич» в центральному апараті ГПУ? Що ж відбулося в дійсності, які реальні результати в боротьбі із корупцією були здобуті в 2017 році?
Якщо у 2017 році до суду з обвинувальним актом скеровано 181 056 кримінальних правопорушень, що становить 34,5% від загальної їх кількості, у 2016 році – 138 330 кримінальних правопорушень (23,3%), у 2015 році – 163 795 правопорушень, що становило 28,9%, у 2014 році – 173 311 правопорушень (32,7%), то у 2013 році (до Революції гідності, до початку так званого «реформування» правоохоронних органів) – цей показник становив 205 561, або майже 40%!
За час правління нинішньої влади ні керівник МВС А. Аваков, ні Генеральний прокурор Ю.Луценко не звітували у Верховній Раді ні про стан злочинності в державі, ні про стан боротьби із нею, ні про причини погіршення ситуації на цих важливих напрямках діяльності правоохоронних органів, не підіймали у парламенті питання про вжиття заходів законодавчого характеру по виправленню криміногенної ситуації в державі. А про стан дотримання конституційних прав і свобод громадян на стадії досудового розслідування вони навіть ніколи не згадують.
Заслуговує на схвалення і змішана система відбору працівників у ЦАБ: коли такі заяви про вступ на службу традиційно подають кандидати та коли вже саме Бюро веде активний пошук потрібних кадрів, чого також немає в Україні. Значно спрощена і система прийняття (призначення) на службу, яка полягає виключно в проведенні кваліфікаційного іспиту, а саме: подачі кандидатом необхідних документів, які підтверджують необхідну освіту і кваліфікацію, проходження співбесіди та здійснення перевірки, визначеної положеннями про охорону секретної інформації. І все, ніяких громадських рад там немає, ніяких «гранітоїдів» з відбору кадрів до цього антикорупційного органу не залучають, як у нас.
А в зв’язку з тим, що ДБР не розпочало свою діяльність до закінчення п’ятирічного терміну, передбаченого КПК, бо на цей час зовнішня конкурсна комісія обрала лише директора Бюро і двох його заступників, ще раз наголошую: продовження органами прокуратури проведення досудового розслідування в такій ситуації є порушенням вимог кримінального процесу, в зв’язку з чим, всі докази, які будуть здобуті таким чином, неминуче будуть визнані судом недопустимими з усіма витікаючи ми наслідками, про які я вже неодноразово попереджав! Більше того, не створення ДБР призвело до масового порушення органами прокуратури вимог законодавства про свої повноваження та про підслідність злочинів, що в цілому призвело до перевантаження і до того завантажених слідчих підрозділів інших правоохоронних органів, особливо Нацполіції.
Хіба це не підтвердження факту помсти мені за активне розслідування кримінальних справ по Майдану і визнання того, що саме я міг добитись значно більших результатів в цій роботі ніж мої наступники, аби я не був тоді звільнений і служби?! Для відому, коли мій адвокат звернувся до Міністерства юстиції України, міністерства закордонних справ України, до Генеральної прокуратури України та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з проханням підтримки мене в судовому процесі моїх заперечень на цей заочний вирок, то всі ці відомства від мене просто відмахнулись. Я на них надії і не мав, це була ініціатива адвоката. Та мені і не потрібна їх «допомога», я свої права і інтереси буду захищати сам. Де ж також були наші «єврооптимісти», які так «переживають» за європейське майбутнє народу, який їх обрав до парламенту, коли відносно громадянина України, нехай і колишнього прокурора, за кордоном було винесено заочний обвинувальний вирок, а головне, чого добивались і добиваються як виконавці, так і особливо – замовники цього переслідування, це морально-психологічний тиск і цькування мене цим фактом «засудження» за виявлені саме при мені і зареєстровані кримінальні провадження відносно основних фігурантів тодішнього режиму про злочини, які вчинила попередня влада проти народу України, за активне розслідування цих справ і правильну організацію роботи по їх розслідуванню і т. д.?!
Дещо про об’єктивні і суб’єктивні причини відсутності бажаних результатів по розслідуванню злочинів, інкримінованих Януковичу В. Ф. і його найближчому оточенню, в т. ч. і вчинених на Майдані Незалежності в м. Києві, які й призвели як до уникнення винних осіб від кримінальної відповідальності, так і фактично до спотворення реальних подій в Україні в період кінця листопада-грудня 2013 року та січня-лютого 2014 року.
Не зайвим є нагадати нашим керівникам правоохоронних органів і про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 387 КК України, за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, вчинене працівниками оперативно-розшукового органу, що теж проглядається в діях керівництва НАБУ по допущенню працівників ФБР до проведення оперативно-розшукових заходів чи негласних слідчих (розшукових) дій, а тим більше – і слідчих дій по названих двох резонансних кримінальних провадженнях.
Олексій Баганець А хіба не відвертим шкідництвом та фактично усуненням оперативно-розшукових підрозділів правоохоронних органів від розкриття злочинів є введені в 2012 році норми КПК про наділення, Ви тільки вдумайтесь, саме слідчих повноваженнями на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, форми і методи проведення яких є таємними, а більшість слідчих навіть такого предмету у ВУЗах не вивчали! У той же час, оперативні працівники того ж, наприклад, карного розшуку, які можуть і вміють це робити, бо вони вивчали у своїх навчальних закладах цей предмет, навчались цьому «ремеслу» у своїх досвідчених наставників і набули відповідний досвід роботи, вже протягом 5 років усунуті фактично від самостійного проведення оперативно-розшукових заходів чи негласних слідчих (розшукових) дій після реєстрації кримінального провадження в ЄРДР, обмежившись лише виконання доручень слідчих і прокурорів!
Ви думаєте, що Генпрокурор повинен радіти, що функцію слідства у нього забрали. На мою думку, при такій ситуації плакати потрібно!
Хіба це не колапс правоохоронної системи України, коли до закінчення повноважень органів прокуратури по розслідуванню злочинів Державне бюро розслідувань так і не було створено? І що можна чекати від цього правоохоронного органу?
І НАБУ із САП, і нинішня влада на чолі із Президентом, куди відноситься і повністю залежна від нього ГПУ, переслідують зовсім іншу мету. В дійсності, обидві ці сторони бажають мати цей новий суд у своєму підпорядкуванні, або на крайній випадок – хоча б під своїм впливом.
Правоохоронцям (зокрема, Генеральній прокуратурі) вкрай необхідно роз’яснити суспільству і своїм колегам дійсну долю цих коштів та відкрити завісу таємничості щодо реальної «спецконфіскації коштів Януковича». До речі, оприлюднені заступником Генерального прокурора Єніном причини засекреченості вироку Краматорського міського суду по справі не витримують ніякої критики.
«Солодкі» розповіді про найбільш результативну спецоперацію Генпрокуратури і суду по цій, вибачте, утаємниченій справі не додають правоохоронцям авторитету. Як би хто про це не повторював із експертів телеефіру.
Чи дійсно є «перемогою» Генпрокуратури спецконфіскація так званих «коштів Януковича» в сумі 1,5 млрд. доларів США, за рішенням Краматорського міського суду Донецької області, та 200 млн. доларів США, за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси? Чи це, навпаки, являється проявом авантюризму і свавілля нинішніх правоохоронців та суду? Чи, все ж таки, це лише піар-акція політичного гравця, а нині – Генпрокурора Ю. Луценка? І насамкінець: якими наслідками для держави може обернутись в майбутньому така «діяльність» Генеральної прокуратури і названих судів по «спецконфіскації» чужого майна?
Відсутність реальних результатів у боротьбі із корупцією саме у вищих ешелонах влади пов’язана не з тим, що у нас не створено Антикорупційний суд, а з зовсім іншими причинами, на що ні Європа, ні США, ні їх профінансовані «грантоїди» не звертають уваги та і не хочуть цього робити
Перше, що викликало у мене здивування і не приховую – відверте розчарування, це поведінка і головне – агресивна наполегливість одного із головних «гранітоїдів», керівника так званого «Центру протидії корупції» Ш., який зі своєю групою підтримки, в основному, із членів Громадської ради при НАБУ, голослівно розхвалював результативність цього антикорупційного органу і одночасно безапеляційно, але не зовсім переконливо критикував Генеральну прокуратуру (яку дійсно є за що критикувати, але обґрунтованих доводів з цього приводу він не навів).
Олексій Баганець, для Резонансу Кожен із новообраних наших президентів намагався «перекроїти» Основний Закон, зробити його більш гнучким та зручним для себе з тим, щоб гарантувати собі, так званий, «імунітет» вічної влади (повноважень). Не виключенням стала і «конституційна реформа» за нинішньої влади, яка почалась з фальшстарту, а саме із внесення у червні 2016 року змін до Конституції України в частині правосуддя, а точніше прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», які, за визначенням багатьох експертів, направлені, перш за все, на значне розширення повноважень нинішнього Глави держави, а тому дійсно несуть у собі ризики майбутньої узурпації останнім влади
Поява на місці події високопоставлених керівників МВС і Нацполіції, які з розумним виразом обличчя контактували із очевидцями, з’ясовували у них обставини даної події, а тим більше активно коментували їх, висуваючи різні версії, не несло за собою ніяких юридичних наслідків (окрім піару, звичайно ж), в той же час я не побачив там професійних дій по організації огляду місця події та розкриття цього резонансного злочину компетентних і головне уповноважених для цього прокурора і слідчого, в проваджені яких і знаходиться це кримінальне провадження
Про який «нагляд» за Нацполіцією та іншими правоохоронними органами на цих нарадах вів мову Ю.Луценко мені не відомо, бо таких повноважень сьогодні ні він, ні підпорядковані йому прокурори не мають. Взяти хоча б вимоги очільника ГПУ до процесуальних керівників (як він їх полюбляє часто називати «процкерами») про необхідність перевіряти в органах поліції стан дотримання законів, які зобов’язують поліцію здійснювати нагляд за особами, які звільнились з місць позбавлення волі? Хіба важко команді нинішнього Генпрокурора ознайомити свого керівника із повноваженнями тих же процесуальних керівників і їх вищестоящих прокурорів, які передбачені ст. 36 Закону «Про прокуратуру»?
Переконаний і тепер, що із плином часу «справи Майдану» невпинно будуть згасати, обмежуючись виключно піаром конкретних осіб. Тому і з приводу висунутих підозр за цим фактом як Януковичу, так і особливо – Лавриновичу, можу визнати що реальної судової перспективи, на превеликий жаль, вони не мають, а названі мною недоліки органів досудового розслідування сприятимуть необґрунтованій реабілітації високопоставлених представників попереднього злочинного режиму
Олексій Баганець, адвокат Вражає відверта некомпетентність Генеральної прокуратури, яка протягом останнього року (мабуть випадково, це збігається із терміном перебування саме Ю. Луценка на посаді її керівника), намагається «перекроїти» закон України про кримінальну відповідальність на свій лад, а саме змінити зміст понять «злочину» і «суб’єкту злочину». Бо саме такими ж, вибачте, безграмотними і необґрунтованими виявилися і направлені Генпрокуратурою до ВР подання щодо притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів Довгого і Добкіна, а також на їх затримання і арешт.
Олексій Баганець, адвокат Таких відверто неправомірних заходів до громадян не застосовували навіть за часів Януковича, якого сьогодні притягують до кримінальної відповідальності, в т.ч. і за перевищення службових повноважень.
Ніяких привілеїв щодо підслідності злочинів у будь-якого правоохоронного не повинно бути, бо ми таким чином скоро перетворимося в таку собі латино-американську республіку, куди нас поступово і затягують (візьміть хоча б справжній натиск на владу з метою створення того ж Антикорупційного суду, який функціонує лише в Гватемалі, де, до речі, в її столиці протягом дня вчиняються більше 40 умисних вбивств)!
Причинами такої смертності та такої кількості ДТП були непродумані і швидкі «реформи» в системі МВС, коли абсолютно безпідставно та головне – шкідливо було ліквідовано Державну автомобільну інспекцію (ДАІ), а її всіх досвідчених співробітників названо корупціонерами та звільнено з органів. Бо якби «реформатори» подумали і попередньо з’ясували причини поборів зі сторони бувших даішників, то встановили б, що до таких ганебних діянь їх схиляло вищестояще керівництво по вертикалі, в т.ч. і МВС усіх часів, а зібрані кошти йшли наверх по інстанціях, а також мізерні заробітні плати, за які інспектори ДАІ могли лише купити собі буханку хліба та кусок дешевої ковбаси.
Не дивлячись на те, що саме застосування так званого «Закону Савченко» не було причиною зростання в Україні відсотка злочинності в декілька разів, як про це констатує цей суддя в своєму рішенні, я теж повністю погоджуюсь із його висновком про невдале, а може і навіть шкідливе реформування тієї ж Нацполіції. Ці проблеми, в дійсності, залишаються не поміченими, не обговореними та до цих пір не усуненими.
Виникає закономірне запитання до нашого керівництва держави та законодавчого органу – Верховної Ради України та інших «горе-реформаторів»: чому Україна не повинна була продовжувати здійснювати прокурорський нагляд за додержанням законів хоча б на пріоритетних для нас напрямках діяльності, хоча б за тими же органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, зокрема на таких пріоритетних напрямках: додержання прав громадян, охорони навколишнього природнього середовища, вимог бюджетного законодавства, в т.ч. і в сфері оборони, а тим більше – за діяльністю правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю і т.д.?
Про яку підозру Януковичу у створенні злочинної організації з метою захоплення державної влади можна говорити, якщо до сьогоднішнього дня до кримінальної відповідальності також не притягнуто жодного слідчого, прокурора чи суддю (мабуть і суддя Кірєєв явно поспішив, коли в 2014 році тікав з України), які фальсифікували кримінальні справи відносно опозиційних до режиму Януковича політиків
Усвідомлюючи всю складність розслідування таких надзвичайно резонансних злочинів, які були вчинені найвищими посадовими особами держави, особливо враховуючи величезну кількість учасників подій з обох сторін на Майдані, ті ж проблеми з їх ідентифікацією, і знаючи всі об’єктивні перешкоди, з якими зіштовхнулось слідство по цих провадженнях протягом вказаного періоду, я майже впевнений, що і в третю річницю розстрілу протестувальників та правоохоронців (18-20 лютого 2014 року) в середмісті столиці – будь-які позитивні результати в роботі органів досудового розслідування будуть відсутні.
Змушений нагадати шановним борцям з корупцією, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. А тому заявляю, що, виходячи із нинішніх даних в матеріалах кримінального провадження, зареєстрованого на підставі такої, за припущеннями правоохоронців, «чорної бухгалтерії» Партії регіонів, зібраних доказів вини того ж М. Охендовського не вбачаю
МВС України під керівництвом А. Авакова протягом перших 5-ти місяців навпаки чинило всілякі перешкоди слідчим ГПУ в розкритті злочинів на Майдані.
Всі проведені НАБУ так звані «перевірки майнового стану» бувшого Генпрокурора В. Шокіна, обставин придбання нерухомості народними депутатами С. Лещенком та С. Заліщук престижних квартир в центрі м. Києві, заяв того ж Лещенка про можливу належність будинку в м. Києві Генпрокурору Ю. Луценку, начебто, необгрунтованого преміювання членів НАЗК не ґрунтуються на вимогах закону і в черговий раз свідчить про перевищення Антикорупційним бюро наданих йому повноважень.
Про суттєве погіршення якості досудового розслідування, особливо в частині суворого додержання конституційних прав і свобод громадян – учасників процесу, про відсутність будь-якого нагляду за додержанням будь-якого закону з боку органів прокуратури на цій стадії, за що треба завдячити, перш за все, прийнятому в такому вигляді в жовтні 2014 року Закону «Про прокуратуру» та внесеним змінам до Конституції України в цьому році в частині так званої «судової реформи», де взагалі вже не згадується про нього, свідчать навіть попередні аналітичні дослідження цієї проблеми, про що чомусь уперто мовчать нинішні «реформатори», різноманітні експерти, які не зникають з екранів телевізорів, ті ж народні депутати, в т.ч. із профільних комітетів ВР, я вже не говорю про вищих посадових осіб держави, яких ця тривожна ситуація не хвилює.
На стадії досудового розслідування між правоохоронними органами повинен бути своєрідний «арбітр», яким і є Генеральний прокурор, і він повинен мати повноваження визначати та змінювати в необхідних випадках (їх треба прописати в КПК України) підслідність, в т.ч. і провадження про корупційні злочини, які підслідні НАБУ (тим більше, що на сьогодні воно може по суті розслідувати будь-які провадження, без згоди іншого органу досудового розслідування і без відома вищестоящих прокурорів, що є абсурдом і нісенітницею)
Проаналізувавши стан злочинності в Україні і стан протидії їй з боку держави за перше півріччя, відповідно, 2014-2016 рр. та з’ясувавши дійсні причини криміногенної ситуації, хотів би дещо детальніше зупинитись на одній із пропозицій вдосконалення діяльності правоохоронних органів
На превеликий жаль, протягом останніх двох років в суспільстві та ЗМІ більше говорять про проведення реформ в правоохоронних органах, вихваляючи їх успішність в системі МВС та, в основному, чомусь засуджуючи їх в органах прокуратури (причому, в обох випадках явно не об’єктивно), незрозуміло чому, в більшій мірі, тішаться створенням Національного антикорупційного бюро та його першими кроками, до речі, не завжди професійними, але, при цьому, чомусь ухиляються від дачі оцінок наслідкам такого, вибачте, «реформування», свідомо ігноруючи права і свободи та законні інтереси своїх майже 45 млн. громадян, які фактично опинилися наодинці із наростаючим криміналітетом
Визнаю, що сьогодні в ЗМІ, особливо в інтернет-виданнях, блукає дуже багато відверто неправдивої, в т.ч. і наклепцької, в більшості своїй – проплаченої, інформації і тому не вважаю за потрібне її постійно спростовувати. Але, вибачте, вже набридло чути надумані звинувачення в сторону ГПУ за часів в.о. її керівника О. Махніцького, не дивлячись на те, по квоті якої політичної сили він був призначений на цю посаду
Хотілося б звернути увагу громадян України на те, як розгорнута ще раніше компанія по дискредитації органів прокуратури України продовжується
Не дивлячись на те, що керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) є одночасно і заступником Генерального прокурора України, законодавці практично вивели його із підпорядкування останньому, чим фактично створили сприятливі умови для зрощування НАБУ і САП та, як наслідок, – їх повної безконтрольності.
На Полтавщині, на моїй малій Батьківщині, сталося екологічне лихо: у мальовничу, одну із найчистіших в Україні, річку Сулу в черговий раз попали нечистоти, від яких загинуло багато риби, раків та інших живностей, які пливуть вниз по Дніпру вже кілька днів, знищуючи флору і фауну на своєму шляху, створюючи величезний сморід, який чути на кілометри навкруги.
Підбиваючи підсумки започаткованої ще в жовтні 2014 року так званої «реформи прокуратури» (прийняття нового закону, кадрові зміни та перестановки, боротьба з корупцією в системі, прокурорське самоврядування і т.д.), яку проводять нинішнє керівництво держави, українські політики та новоявлені «експерти» вже майже півтора року, напрошується закономірне питання: чому вона не спрацювала? Що саме стало «каменем спотикання» та які критичні моменти упустили чи свідомо замовчали «реформатори», прикриваючись необхідністю «очищення» прокуратури від корупціонерів та її таким чином «оновлення»?
Хочеться декілька слів сказати про ситуацію, яка склалася навколо звільнень прокурора та керівника поліції у Миколаївській області. Відвідавши відповідну область з робочим візитом Президент України Петро Порошенко публічно заявив, що попросив у керівництва Генпрокуратури, МВС та Нацполіції звільнити з посад прокурора Миколаївської області В.Кривов’яза і начальника ГУ Національної поліції в Миколаївській області В.Гончарова.
В руслі судової реформи, окрім адвокатської монополії, триланкової судової системи, зміни статусу Верховного Суду України та адміністративних судів, що можна вважати позитивними нормами, мають місце факти неконституційного розширення повноважень глави держави, як найвищої посадової особи виконавчої влади, щодо формування однієї з гілок влади – судової