19 березень 2024, Вівторок, 09:36

Щодо удосконалення кримінального процесуального законодавства

3 Липня 2020г.
3465475568678

Олексій Баганець

Виступ на круглому столі з питань підготовки змін та доповнень до кримінального процесуального законодавства України

Однією із найбільш гострих проблем сьогодення є погіршення криміногенної обстановки в Україні, очевидне зниження активності протидії злочинності і корупції, а як результат – беззахисність громадян, суспільства і держави від злочинних посягань. Оскільки саме держава взяла на себе обов’язок гарантувати кожному громадянину захист його прав і інтересів та повне забезпечення належного правопорядку і дотримання законності, існує нагальна потреба в посиленні боротьби із злочинністю та корупцією, перш за все, через суттєве покращення діяльності правоохоронних органів.

Ну, а як по іншому можна сприймати щорічне зменшення з 2017 року кількості зареєстрованих кримінальних правопорушень (хоча в об’єктивності цієї статистики я відверто не вірю), в той час як розкриття злочинів з 2014 року з року в рік на цьому фоні тільки погіршується, нехай і в різних незначних відсотках, і по кількості вручених повідомлень про підозру, і особливо - за направленими до суду обвинувальними актами, та складає в середньому за 2019 рік приблизно 35 відсотків, при чому, залишки кримінальних проваджень у слідчих щорічно тільки збільшуються, не дивлячись навіть на рятівні в цьому плані «поправки Лозового», які дозволяють закривати і провадження про нерозкриті злочини, в разі не вручення конкретним особам повідомлень про підозру протягом 6,12 і 18 місяців!?

Або, ще така метаморфоза: не дивлячись на щорічне зменшення кількості повідомлених підозр та направлених до судів обвинувальних актів, з кожним роком збільшується кількість затриманих осіб, внесених слідчими і прокурорами до судів клопотань про проведення обшуків, тимчасових доступів до речей і документів, накладення арештів на майно громадян, про проведення НСРД, про застосування до підозрюваних виняткової міри запобіжного заходу тримання під вартою?!

Тому, не інакше як негайно потрібно відновлювати зруйновану протягом останніх 6-ти років саму систему правоохоронних органів на чолі із Генеральним прокурором, а для цього, наголошую, необхідно здійснити та провести цілий комплекс не тільки, друзі, законодавчих, а і організаційних, кадрових, координаційних та матеріально-технічних заходів, про що я детально виклав у своїй Концепції вдосконалення діяльності правоохоронних органів, яку видав у 2019 році.

Тепер якомога коротко щодо теми нашого сьогоднішнього зібрання з приводу нагальної потреби внести необхідні зміни хоча б до КПК України.

ЩОДО ГОСТРОЇ ПОТРЕБИ ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КПК УКРАЇНИ

Почну з головного: потрібно негайно привести норми Кримінального процесуального кодексу України і Закону України «Про прокуратуру» у відповідність до Основного закону нашої держави щодо повноважень прокурорів, які були змінені ще в червні 2016 року, але ці норми Конституції до сьогоднішнього дня не діють, дати офіційне роз’яснення таких понять змісту нових, підкреслюю, конституційних функцій прокурорів як «організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням» та «нагляд за негласними та іншими слідчими діями органів правопорядку».

Як по мені, то саме це дасть можливість забезпечити на практиці притаманну всім європейським державам належну систему стримувань і противаг в сфері правоохоронної діяльності і відновить, як мінімум, повноваження прокурорів по здійсненню саме реального нагляду за відповідністю дій та рішень слідчих, керівників органів досудового розслідування та оперативних підрозділів нормам Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та вимог інших актів законодавства, про що зазначено в ч.1 ст.9 КПК України.

Не дивлячись на те, що прокурори у відповідності до фактично ще діючих норм КПК України та Закону «Про прокуратуру», начебто, продовжують, так би мовити, «на папері» здійснювати «нагляд за додержанням законів на досудовому розслідуванні у вигляді процесуального керівництва», насправді ж, згідно вимог ст.36 КПК України, він покладений лише на прокурорів - процесуальних керівників, тобто, як правило, на рядових прокурорів, які здебільшого, особливо зараз, є найменш досвідченими і підготовленими.

ЯК ВІДНОВИТИ ЕФЕКТИВНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОКУРАТУРИ

Та і про який «нагляд за додержанням законів» можна вести мову, якщо процесуальні керівники сьогодні не мають будь-яких важелів впливу на нерадивих слідчих і оперативних працівників, чи, тим більше, на їх керівників, які не виконують навіть їх письмові вказівки?!

Ще менше навіть таких обмежених повноважень мають вищестоячі прокурори, а саме: визначити конкретного прокурора, який буде здійснювати процесуальне керівництво, або його замінити у цьому провадженні, змінити підслідність кримінального провадження лише в разі неефективності досудового розслідування, і то за винятком проваджень, які підслідні НАБУ, а також скасувати незаконну та необгрунтовану постанову слідчих та прокурорів, знову ж таки, за виключенням проваджень, підслідних НАБУ, відносно яких таким правом користується лише Генеральний прокурор, або виконуючий його обов’язки. І все.

Та і про який вплив на покращення діяльності органів досудового розслідування з боку того ж Генерального прокурора сьогодні можна говорити, якщо у нього є навіть заступник взагалі йому не підконтрольний?!

Тому, саме для забезпечення реалізації нагляду за додержанням наведеного вище законодавства всіма органами, які здійснюють досудове розслідування і оперативно-розшукову діяльність, прокурор повинен бути наділений необхідним обсягом прав і повноважень по реагуванню як на виявлені ним правопорушення з їх боку, так і на їх відверту бездіяльність у боротьбі із злочинністю та корупцією, шляхом внесення на їх адресу обов’язкових для виконання, документів прокурорського реагування (при чому, без різниці як ми їх назвемо), в яких прокурор повинен мати право вимагати від керівників органів правопорядку проведення перевірок та службових розслідувань в підпорядкованих їм підрозділах, за результатами яких притягувати винних службових та посадових осіб до відповідальності, а також негайного відновлення порушених прав і свобод громадян.

При цьому, ще раз наголошую, письмові вказівки прокурорів органам, які здійснюють досудове розслідування та оперативно-розшукову діяльність, повинні бути обов’язковими для них, а в разі їх невиконання без поважних причин повинна бути передбачена як для виконавців, так і їх керівників, дисциплінарна чи навіть кримінальна відповідальність. Інакше буде повний хаос!

Більше того, в разі неефективного здійснення досудового розслідування прокурор повинен мати право не тільки змінити слідчого чи орган досудового розслідування, а і у виняткових випадках прийняти таке кримінальне провадження до свого провадження і проводити особисто досудове розслідування, але, вже під процесуальним керівництвом вищестоящого прокурора.

Наголошую, що такі нововведення повинні стосуватись всіх кримінальних проваджень, в т.ч. і тих, які розслідують детективи НАБУ.

До речі, Генеральний прокурор та особа, яка виконує його обов’язки, вирішуючи спори про підслідність у зв’язку з неефективним проведенням досудового розслідування тими ж детективами НАБУ, повинен мати право і в таких випадках змінювати підслідність і підслідних їм кримінальних проваджень, що тільки слугуватиме покращенню ефективності боротьби із корупцією, особливо у вищих ешелонах влади. При цьому, пропоную негайно обмежити всеохоплюючу підслідність детективів НАБУ, заборонивши їм приймати до свого провадження справи про некорупційні кримінальні правопорушення та не вчинені підслідними їм суб’єктами.

«Хочу» чи «не хочу» приймати те чи інше кримінальне провадження не повинно належати до компетенції ні Директора НАБУ, який взагалі не є процесуальною особою, ні навіть керівника САП, бо він все таки лише заступник Генерального прокурора, а всі ці питання з приводу підслідності спори повинен вирішувати виключно лише Генеральний прокурор, чи особа яка виконує його обов’язки, в незалежності від того, подобається нам цей очільник чи ні!!!

Ще раз наголошую, в зв’язку з тим, що, як правило, здійсненням процесуального керівництва досудовим розслідуванням займаються, в основному, малодосвідчені прокурори, пропоную розширити повноваження вищестоячих прокурорів (керівників окружних прокуратур, прокуратур областей, Генерального прокурора та їх заступників), які, як правило, повинні бути більш досвідченими, а саме: витребувати, відповідно їх статусу, кримінальні провадження для перевірок і вивчення, заслуховувати звіти слідчих, процесуальних керівників та оперативних працівників про хід слідства та надавати, в разі наявності підстав, обов’язкові для виконання письмові вказівки, чи навіть самим особисто приймати участь у проведенні слідчих (розшукових) дій.

Саме по тій же причині, вважаю за потрібне якнайшвидше виправити кричущі помилки, які були допущені при прийнятті в 2012 році, вночі, приблизно 35 народними депутатами, при майже порожній залі Верховної Ради України, нового КПК України, яким навмисно допущено значне послаблення в здійсненні контролю та нагляду за дотриманням законності на стадії досудового розслідування, переклавши необгрунтовано значно більше таких повноважень прокурорів на слідчих суддів.

У зв’язку з цим, пропоную спростити передбачену КПК України процедуру проведення найбільш застосовуваних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, які не пов’язані із посяганням на конституційні права і свободи громадян та не містять охоронювану законом таємницю, зокрема, скасувавши передбачену ним необхідність обов’язкового попереднього погодження їх із слідчими суддями, враховуючи, що це тільки затягує проведення досудового розслідування та перешкоджає розкриттю злочинів, особливо, «по гарячих слідах» і в найкоротші терміни, через тривале проходження даної процедури в судах, перевантажує слідчих суддів і створює умови для поверхового вивчення ними підстав для вирішення зазначених звернень. В таких випадках нагляд за додержанням вимог законів при проведенні більшості слідчих і процесуальних дій повинен здійснювати процесуальний керівник, але, вже під контролем більш досвідченого вищестоящого прокурора.

Наприклад, я давно пропонував, як варіант, обов’язок перевіряти і узгоджувати обрання тих же мір запобіжного заходу, не пов’язаних із обмеженням свободи, та проведення тих же обшуків у юридичних осіб покласти на вищестоящих прокурорів, а призначення судових експертиз (окрім, звичайно, судово-психіатричної), надання дозволів на тимчасовий доступ до документів, речей і інформації, які не містять охоронюваної законом таємниці, та їх огляд - на процесуального керівника.

Щоб розвантажити слідчих суддів від зайвих контрольних функцій, необхідно надати саме вищестоящим прокурорам право продовжувати терміни досудового розслідування у провадженнях, де не встановлена особа підозрюваного, скасовувати та змінювати на стадії досудового розслідування незаконні, необгрунтовані та передчасні повідомлення про підозру, а також відкликати надісланий до суду (до початку судового розгляду) затверджений нижчестоящим прокурором – процесуальним керівником, обвинувальний акт (наприклад, із-за неповноти досудового розслідування, чи відсутності достатніх доказів вини підозрюваного), що буде необхідним додатковим запобіжником від можливого незаконного притягнення громадян до кримінальної відповідальності, не буде перевантажувати суди, де залишки нерозглянутих обвинувальних актів щорічно тільки зростають, та в свою чергу, запобігатиме тривалому порушенню прав громадян.

У зв’язку з цим, закономірно було б передбачити і можливість прокурора оскаржувати рішення суду першої інстанції про зняття підозри, що усуне зловживання цим правом деяких слідчих суддів та гальмування процесу боротьби із злочинністю та корупцією.

До першочергових пропозицій хочу віднести і необхідність зміни ст.37 КПК України щодо розмежування повноважень одного і того ж прокурора з моменту реєстрації в ЄРДР одного і того ж кримінального провадження і до прийняття по суті по ньому рішення судом, і не тільки із міркувань мінімізації корупційних ризиків та можливої неупередженості такого процесуального керівника в ході судового слідства, а, перш за все, по тій причині, що в Основному Законі нашої держави на прокурорів покладені дві окремі функції: як «підтримання публічного обвинувачення (хоча я впевнений у невідповідності даної назви), так і окремо «організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням», що дійсно не одне і теж. Приведення цієї норми КПК по розділенню цих функцій прокурора у відповідність до Конституції України підвищить ефективність першої і суттєво покращить якість другої. Тобто, я категорично впевнений, що одні прокурори повинні займатися організацією та процесуальним керівництвом досудовим розслідуванням кримінальних проваджень, а інші – підтриманням державного (публічного) обвинувачення в судах.

Тим більше, що така практика покладення цих окремих двох функцій на одного прокурора не принесла належних результатів, а навпаки – дезорганізувала – процесуальних керівників та перевантажила їх.

Якнайшвидше також потрібно внести зміни і до ст.214 КПК України про скасування вимоги про обов’язкове внесення до ЄРДР всіх без виключення заяв і повідомлень про злочини, залишивши такий порядок реєстрації лише для абсолютно очевидних (беззаперечних) фактів вчинення кримінальних правопорушень.

По всіх інших заявах і повідомленнях конче потрібно чи відновити чи інститут проведення дослідчих перевірок, чи запровадити якусь стадію «попереднього дізнання», встановивши конкретні їх строки в залежності від складності визначення достатніх даних про вчинення саме злочину (10,20 днів, чи 1 місяць), звичайно під наглядом вищестоящих прокурорів. Щоб значно знизити кількість неогрунтованих заяв і повідомлень про злочини, необхідно, в свою чергу, в КПК України передбачити обов’язкове зазначення у них всіх анкетних даних заявника та попередження його про кримінальну відповідальність, як мінімум, за завідомо неправдивий донос.

Хочеться комусь це чути чи ні, але, паралельно з викладеним вище, необхідно відновити повноваження прокурорів і по здійсненню нагляду за законністю і повнотою реєстрації всіма правоохоронними органами заяв і повідомлень про вчинення злочинів, щоб перешкодити розповсюдженим нині фактам приховування правоохоронцями, вчинених злочинів та ухилення від реєстрації і обліку кримінальних правопорушень.

До речі, вважаю за необхідне передбачити і можливість апеляційного оскарження прокурором ухвали слідчого судді про зобов’язання прокурора внести відомості про злочин в ЄРДР, щоб не допускати відвертого «засмічення» Реєстру необгрунтованими кримінальними провадженнями, що неминуче теж відволікає слідчих і прокурорів від реальної слідчої роботи.

Не дивлячись на введення із 01.07.2020 року інституту кримінальних проступків, пропоную також спростити існуючу процедуру досудового розслідування злочинів невеликої і середньої тяжкості, чи як тепер їх будуть називати «невеликої тяжкості», які на сьогодні у структурі злочинності складають приблизно ¾ від усіх кримінальних правопорушень, по яких направлені обвинувальні акти до суду, доручивши його проведення оперативним працівникам органів правопорядку.

Якомога швидше також треба відновити повноваження оперативних працівників самостійно, без доручення слідчого і прокурора, проводити в рамках ОРС оперативно-розшукові заходи щодо розкриття тяжких і особливо тяжких злочинів вже після їх реєстрації в ЄРДР і до направлення обвинувальних актів до суду, передбачивши в КПК можливість та процедуру надання здобутим таким способом матеріалам силу доказів вже у кримінальному провадженні. Доповнити ст.41 КПК України нормою і про те, що оперативні підрозділи зобов’язані у межах своєї компетенції сприяти слідчому і прокурору у розкритті кримінальних правопорушень, викритті винуватих осіб та притягненні їх до кримінальної відповідальності.

Одночасно з цим, потрібно скасувати якнайшвидше в повному обсязі всі, так звані, «поправки Лозового», які були направлені фактично на перешкоджання розкриттю і розслідуванню злочинів, в т.ч. і «по гарячих слідах» та в розумні строки, особливо, п.10 ч.1 ст.284 КПК України, який надає можливість закривати кримінальні провадження про нерозкриті злочини до закінчення строків давності.

Необхідно також доповнити КПК України нормою, яка зобовязувала б слідчого і прокурора встановлювати під час досудового розслідування причини і умови, які сприяли вчиненню злочину (злочинів), та вносити керівникам підприємств, установ, організацій письмові вимоги про їх усунення.

Обов’язково передбачити в КПК України можливість зупинення досудового розслідування у кримінальних провадженнях за не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, але, після виконання всіх можливих та необхідних слідчих (розшукових) дій та НСРД.

І коротко ще кілька важливих пропозицій.

Пропоную якомога швидше внести зміни до ст.93 КПК України щодо надання повноважень слідчим і прокурорам ініціювати призначення документальних перевірок і ревізій, чого вони на сьогодні фактично законом позбавлені.

Необхідно також передбачити можливість у невідкладних випадках, зокрема, повязаних із необхідністю оперативного розкриття тяжких і особливо тяжких злочинів, необхідністю збереження речових доказів вилучення за постановою слідчого, погодженою прокуророам, речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю, з послідуючим їх зверненням з відповідним клопотанням до слідчого судді (аналогічно, як і при проникненні в житло чи інше володіння особи).

У зв’язку із існуючою проблемою проведення обшуків не у житлі чи іншому володінні особи (наприклад, у приміщеннях установ, організацій та підприємств) передбачити і в таких виняткових випадках можливість проникнення туди без ухвали слідчого судді, щоб не дати змоги знищити речові докази, з послідуючим зверненням до слідчого судді.

Потрібно також внести зміни до КПК України і щодо організаційної форми діяльності органів досудового розслідування, щоб уникнути протирічь, які існують на даний час. Я маю на увазі слідчих, яким допомагають оперативні підрозділи, які існують в більшості органів правопорядку і саме на їх діяльність зорієнтований кримінальний процес, на противагу нав’язаних нам із-за океану детективам, діяльність яких по збору доказів взагалі не регламентована нашим КПК.

Головне, що на практиці в українських реаліях об’єднання в одній особі функції досудового розслідування і негласних слідчих (розшукових) дій не принесли позитивних результатів.

Більш детальні пропозиції маю викладені окремо, з якими можливо ознайомитися за цим посиланням.

В ОФІСІ ГЕНПРОКУРОРА ОБГОВОРИЛИ УДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

18485508 432765090437116 7143097823702655490 N
Олексій Баганець Екс-заступник Генерального прокурора України, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, адвокат