Останнім часом все частіше говорять про необхідність внесення край потрібних змін до Кримінального процесуального кодексу України, який фактично в багатьох випадках гальмує діяльність органів досудового розслідування і прокуратури, про що я говорю і пишу вже 8 років. Але, на жаль, мене не чують.
Зокрема, я вносив свої пропозиції щодо вдосконалення діяльності правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю та корупцією до Офісу Президента України, звідкіля мені навіть відповіді ніхто не надав.
Звертався я і до профільного Комітету ВР, на що мені навіть без підпису його Голови Д.Монастирського надійшла копія його супровідного листа, яким мої поради були направлені Генеральному прокурору.
До мене надійшла лише одна відповідь на мої пропозиції від заступника Генерального прокурора, який, в свою чергу, переслав їх до ВР. Тобто, ці два органи просто обмінялися моїми зверненнями до них.
І вона стосується, саме початку досудового розслідування, його порядку процесуального оформлення та забезпечення, при цьому, конституційного права громадян на оскарження будь-яких дій, рішень та бездіяльності органів влади.
Так, в новому КПК у частині визначення конкретних підстав та порядку реєстрації кримінального провадження не враховано (а може навіть і проігноровано) цілий ряд положень нині чинної Конституції України.
Зокрема, відповідно до ст. 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Більше того, у відповідності з Рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 постанова про порушення кримінальної справи щодо певної особи, винесена з недодержанням вимог КПК України, зокрема передбачених статтями 94-98 (тобто, без наявності приводів та підстав), може породити наслідки, які виходять за межі кримінально-процесуальних відносин, і завдати такої шкоди конституційним правам і свободам внаслідок несвоєчасного судового контролю, що поновити їх буде нездійсненим.
Тому, унеможливлення розгляду судом скарги на постанову про порушення кримінальної справи щодо певної особи на стадії досудового слідства, відкладення її перевірки судом на стадію попереднього розгляду кримінальної справи в суді або на стадію розгляду її по суті, відстрочка судового контролю обмежують конституційне право людини на судовий захист, який є гарантією всіх прав і свобод.
Таким чином, право на судовий захист є одним з конституційних прав.
Із огляду на викладені вище правові норми, закладені в КПК України 2012 року, які унеможливлюють розгляд судом на стадії досудового розслідування скарг на рішення слідчого та прокурора про початок кримінального провадження, обмежують право людини на судовий захист, закріплене частиною третьою статті 8, частинами першою, другою статті 55 Конституції України, та порушують вимоги статті 3, 21, частини другої статті 22, частини першої статті 64 Конституції України, тобто, є фактично неконституційними.
Більше того, у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що утвердження правової держави, відповідно до приписів ст. 1, ч. 3 ст. 8, ст. 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. При цьому, Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (п. 1 резолютивної частини Рішення від 25 листопада 1997 р. №6-зп, п. 1 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 р. №9-зп).
Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що з метою реалізації положень статті 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України.
Однак, виходячи із положень нині діючого КПК, досудове розслідування починається автоматично з моменту внесення слідчим або прокурором відповідних даних про отриману заяву чи повідомлення про злочин до Єдиного реєстру досудових проваджень, що фактично призводить до того, що зацікавлені особи позбавлені можливості в судовому порядку оскаржити законність та обґрунтованість такого рішення.
Більше того, сам Кодекс не передбачає такої можливості здійснення судового контролю за законністю цього рішення слідчого чи прокурора (ст. 303).
А з іншої боку - позбавляє осіб, щодо яких може бути незаконно (передчасно) розпочате досудове розслідування, права оскаржувати такі незаконні рішення до суду та в судовому порядку поновляти свої порушені конституційні права, тобто, зазначений новий порядок початку кримінального провадження суттєво обмежує конституційне право громадян, передбачене ст. 55 Конституції України.
Така вимога порушує також положення ст. 8 Конституції України, згідно якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти повинні прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
У даному випадку названі положення нового КПК, на мою думку, не тільки не відповідають Конституції України, але й суперечать їй.
Крім того, законодавець не врахував, що така редакція ст. 214 КПК України неминуче призведе як до перенавантаження слідчих підрозділів реєстрацією всіх без винятку заяв і повідомлень про злочини, а також розслідуванням безпідставних кримінальних проваджень, оскільки для підтвердження факту кримінального правопорушення необхідно буде не тільки отримати пояснення чи показання особи, а і проведення контрольних обмірів, документальних перевірок та ревізій, експертних досліджень, інвентаризації тощо.
Тобто, закріплена в КПК 2012 р. норма щодо обов’язкової реєстрації всіх без виключення заяв і повідомлень про злочини не дає відповіді, в тому числі і на такі питання:
- чи можна (і чи взагалі потрібно) розпочати кримінальне провадження за фактом, наприклад, привласнення чи розтрати майна матеріально-відповідальною особою, якщо не проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей;
- чи можна (і чи взагалі потрібно) розпочати кримінальне провадження за фактом, наприклад, контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, не провівши експертне дослідження на предмет віднесення вилучених речовин до таких;
- чи можна вести мову про достатні підстави для початку кримінального провадження, наприклад, за фактом ухилення від сплати податків, не провівши документальну перевірку на предмет дотримання вимог податкового законодавства;
- чи можна вести мову про заволодіння службовою особою коштами шляхом завищення обсягу виконаних будівельних робіт, не провівши ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства та контрольних обмірів виконаних робіт, а також, не встановивши дійсні обсяги виконаних будівельних робіт і їх вартість;
- чи можна розпочати кримінальне провадження за фактом умисного вбивства, якщо не проведено розтин трупа та не встановлена причина смерті;
- чи можна вести мову про початок кримінального провадження за фактом вчинення злочинів проти безпеки виробництва, якщо Держгірпромнаглядом не проведено відповідної перевірки і т.д..
Практика та здоровий глузд дає лише одну відповідь – ні, в жодному разі. Більше того, проведення досудового розслідування без встановлення таких обставин на стадії прийняття рішення про реєстрацію заяви чи повідомлення про злочин і початку досудового розслідування призведе до необґрунтованого застосування до певного кола осіб заходів процесуального примусу, в тому числі і незаконного та необґрунтованого обмеження їх конституційних прав, у разі з’ясування, як вищенаведені приклади, що нестача товарно-матеріальних цінностей відсутня, речовина не є наркотичною, зброя не є вогнепальною, причина смерті не є насильницькою тощо.
Законодавець не врахував, що чинним законодавством встановлені строки проведення ревізій та відомчих перевірок. Наприклад, ст. 11 Закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» зазначає, що тривалість позапланової виїзної ревізії не повинна перевищувати 15 робочих днів. Подовження термінів проведення планової або позапланової виїзної ревізії можливе лише за рішенням суду на термін, що не перевищує 15 робочих днів для планової виїзної ревізії та 5 робочих днів для позапланової виїзної ревізії.
Згідно зі ст. 82 Податкового кодексу України, тривалість позапланових документальних перевірок не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів.
Про явну неконституційність скасування законодавцем стадії дослідчої перевірки та порушення кримінальної справи, із зобов’язанням негайного вручення копії такої постанови особі, інтересів якої вона стосується, та надання їй можливості оскаржувати початок досудового провадження до суду, свідчать такі приклади. Так, відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про її проведення.
Крім того, такий підхід щодо обов’язкової реєстрації заяв і повідомлень про злочини неминуче призводить і до завідомо неправдивих повідомлень про злочини, і до зведення особистих чи бізнесових рахунків, і до незаконного кримінального переслідування за політичними мотивами і т.д.
У той же час, відсутність вимоги в ст.214 КПК України про обов’язкове винесення постанови про початок досудового розслідування протирічить і ст.110 КПК України, де чітко зазначено, що рішення слідчих і прокурорів приймаються у формі постанови.
Таким чином, вважаю за необхідне якомога швидше внести пропозицію про внесення змін і доповнень до КПК України, зокрема, про відновлення стадії перевірки заяв та повідомлень про злочини до початку досудового провадження, в тому числі із залученням інших працівників правоохоронних органів, за результатами якої необхідно буде приймати рішення про початок кримінального провадження або про відмову в кримінальному провадженні чи скерування заяви (повідомлення) про злочин за належністю, передбачивши, що прийняття таких рішень повинно бути обов’язково у формі постанови.
Також пропоную в ст. 214 КПК України вказати, що досудове розслідування, за наявності достатніх підстав, слідчим чи прокурором повинно розпочинатись після одержання заяви чи повідомлення про злочин негайно, але, не пізніше ніж протягом 3 днів. Протягом цього ж терміну необхідно також прийняти рішення про скерування заяви чи повідомлення за належністю або про відмову в кримінальному провадженні. У разі необхідності проведення додаткової перевірки заяви чи повідомлення про злочин, вона може бути проведена слідчим чи прокурором в строк до 10 днів. У тих випадках, коли необхідно проведення ревізій, документальних перевірок, контрольних обмірів тощо, строк проведення такої перевірки може продовжуватися прокурором ще на 10 днів. У виключних випадках, за наявності достатніх підстав, прокурор може продовжити термін досудової перевірки до 30 днів з дня надходження заяви чи повідомлення.
В зв’язку з викладеним, пропоную наступні зміни і доповнення до КПК України:
Стаття 214. Приводи і підстави до початку досудового розслідування
Приводами до початку досудового розслідування є:
1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;
2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину;
3) повідомлення, оприлюднені у ЗМІ;
4) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором ознак кримінального правопорушення.
Досудове розслідування може бути розпочате тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак кримінального правопорушення.
Стаття 214-1. Заяви і повідомлення про кримінальне правопорушення
Заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи окремих громадян про злочин можуть бути усними або письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник попереджається про кримінальну відповідальність за неправдиве повідомлення про злочин, про що відмічається в протоколі.
Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона подається. До початку кримінального провадження слід пересвідчитися в особі заявника, попередити його про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин і відібрати від нього відповідну підписку.
Повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових осіб повинні бути викладені в письмовій формі.
Повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину, можуть бути усними або письмовими.
Стаття 214-2. Обов'язковість прийняття заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення і порядок їх розгляду
Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
По заяві або повідомленню про кримінальне правопорушення прокурор, слідчий зобов'язані негайно, але не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) розпочати досудове розслідування;
2) відмовити в кримінальному провадженні;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Одночасно вживаються всі можливі заходи, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка повідомила про кримінальне правопорушення, слід вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника.
Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про кримінальне правопорушення до початку досудового розслідування, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або за їх письмовим дорученням органом правопорядку в строк не більше десяти днів шляхом відібрання письмових пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.
У разі, коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про кримінальне правопорушення шляхом проведення ревізій, документальних перевірок, інвентаризацій, контрольних обмірів тощо, строк проведення такої перевірки може бути продовжений прокурором до 20 днів з дня надходження заяви чи повідомлення.
У виключних випадках, за наявності достатніх підстав, прокурор вищого рівня може продовжити термін досудової перевірки до 30 днів з дня надходження заяви чи повідомлення.
Стаття 214-3. Порядок початку досудового розслідування
За наявності приводів і підстав, зазначених у статті 214 цього
Кодексу, прокурор, слідчий зобов'язані винести постанову про початок досудового розслідування, вказавши приводи і підстави для такого рішення, статтю кримінального закону, за ознаками якої проводитиметься досудове розслідування, а також дальше спрямування кримінального провадження.
Якщо на момент початку досудового розслідування встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, кримінальне провадження має здійснюватися щодо цієї особи.
Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
4) короткий виклад обставин, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) прізвище, ім’я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, та/або розпочала досудове розслідування;
7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.
Слідчий невідкладно у письмовій формі повідомляє прокурора про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п’ятою цієї статті.
Стаття 214-4. Вручення чи направлення копії постанови про початок досудового розслідування
Прокурор, слідчий зобов'язані вручити копію постанови про початок досудового розслідування особі, щодо якої порушено кримінальне провадження, та потерпілому негайно. При неможливості негайного вручення, копія постанови вручається не пізніше трьох діб з моменту її винесення.
У разі неможливості вручення зазначеним особам копії постанови про початок досудового розслідування протягом строків, визначених частиною 1 цієї статті, через їх хворобу, неможливість встановлення місця перебування чи з інших поважних причин, копія постанови вручається протягом трьох діб з моменту явки, приводу чи встановлення місця перебування цих осіб.
Якщо особа відмовляється одержати копію постанови про початок досудового розслідування, прокурор, слідчий складають відповідний протокол.
Представнику потерпілого, захиснику чи законному представнику підозрюваного копія постанови про початок досудового розслідування вручається або надсилається на їх письмову вимогу протягом трьох діб з моменту надходження такої вимоги.
Стаття 214-5. Відмова в кримінальному провадженні
При відсутності підстав для проведення досудового розслідування, прокурор, слідчий своєю постановою відмовляють у кримінальному провадженні, про що повідомляють заявника та інших зацікавлених осіб.
Стаття 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження
1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
1-1) рішення слідчого, прокурора у формі постанови про початок досудового розслідування та про відмову у кримінальному провадженні – заявником, потерпілим та його представником, підозрюваним та його захисником, особою, відносно якої прийняте таке рішення.
І якби ці проблеми в КПК були усунуті протягом цих останніх 8 років, тобто своєчасно, то і не було б тих «шоу» з використанням органів правопорядку, які супроводжуються масовим порушенням прав і свобод громадян, підривом авторитету органів досудового розслідування і прокуратури та керівників держави. Бо в результаті цього боротьба із злочинністю і корупцією фактично паралізована, обвинувальних вироків за резонансними кримінальними провадженнями немає і вони не скоро будуть.
Ще раз наголошую: зміни до КПК України край необхідні, бо вони хоча б в якійсь міри можуть зупинити той параліч правоохоронних органів, який з кожним днем тільки посилюється.
