Про реальний стан боротьби зі злочинністю — Резонанс - о коррупции, взятках, судьях, власти

07 август 2020, Пятница, 03:06

взятка декларация ДТП в Харькове задержание в Иванковичах Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Про реальний стан боротьби зі злочинністю

20 июля 2020г.

Олексій Баганець

Загальний стан злочинності та протидії їй на території України за 2019 рік (в порівнянні зі статистичними даними за 2013-2018 роки)

Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Забезпечення охорони прав та свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку, в т.ч. і захист їх від злочинних посягань, є однією із основних функцій держави. Недарма один із самих авторитетних реформаторів світу, бувший Прем’єр-міністр Сінгапуру Лі Куан Ю говорив: «Найбільше нам потрібна стабільність, визначеність, безпека, демократія не працює в умовах хаосу, закони не діють, коли немає порядку».

Тому, всі ці чинники суттєво впливають на міжнародний рейтинг і нашої країни та на свідомість наших громадян, які все більше відмовляються довіряти органам правопорядку та правосуддя. І мабуть мають для цього всі причини, бо станом на 2019 рік Україна посідала 150 сходинку між Північною Кореєю і Суданом із 163 позицій за міжнародним рейтингом найбезпечніших для життя країн під назвою Global Peace Index. Ви тільки вдумайтесь, в цьому рейтингу нас обігнали навіть такі країни як Центрально-Африканська Республіка та Сомалі! Для більш наглядного оцінювання нинішньої криміногенної ситуації в Україні повідомляю, що ще у 2014 році в цьому ж рейтингу ми займали 144 сходинку, з 2010 по 2013 році - 120, а у 2009 році ще більш привабливішу – 118! За тим же Рейтингом надійності поліцейських служб на кінець 2018 року ми знаходились на 101 місці з 137 наявних, нас обігнали навіть такі держави як Замбія, Ямайка, Уганда та Малави! І такі відверто негативні оцінки з приводу, як на мене, катастрофічної ситуації зі злочинністю і протидією їй в Україні нам виставляють авторитетні міжнародні організації. Натомість, і наша нинішня влада будь-яких висновків з цього приводу не робить і надалі продовжує руйнацію правоохоронних органів, що вже призвело до край негативних наслідків та суттєво продовжує погіршувати криміногенну ситуацію в державі.

Тому, на підтвердження своїх висновків щодо відвертої шкідливості такого, вибачте, «реформування» правоохоронних органів, яке відбувається в нашій державі протягом 6-ти років, щоб наглядно довести це і суспільству, і так званим «реформаторам» із вже нової влади, вже в котрий раз приводжу власний аналіз злочинності та протидії їй в Україні за 2019 рік, у порівнянні з попередніми роками.

Так, протягом минулого року в Україні всіма правоохоронними органами було зареєстровано 840 447 кримінальних правопорушень, що дещо менше у порівнянні з минулими роками (у 2018 році - 915 431, у 2017 році - 1 050 617, у 2016 році – 1 124 401, у 2015 році – 1 093 314, у 2014 році – 1 137 436, у 2013 році – 1 553 056). Найбільш криміногенними, як і раніше, залишаються такі регіони як: місто Київ 108 313 (у 2018 році - 116 506), Дніпропетровська 75 206 (у 2018 році - 80 724), Одеська 57 994 (у 2018 році - 69 319), Харківська 65 195 (у 2018 році - 67 649), Львівська 46 113 (у 2018 році - 51 864) та Запорізька 45 758 (у 2018 році - 49 849) області.

Разом з тим, одразу уточнюю, що наведені статистичні показники за минулі п’ять років, особливо за 2017-2019 роки, викликають у мене обґрунтований сумнів, адже реальна ситуація із вчиненням злочинів в нашій країні в дійсності лише погіршується, а не покращується, як це умисно намагаються подати керівники МВС та Нацполіції, в чому їм сприяє безпорадна прокуратура, про що, зокрема, йдеться і в публікації авторитетних експертів, докторів політичних наук Є. Невмержицького та Ф. Шульженко в тижневику «Юридичний вісник України» №15 за 12-18 квітня 2019 року під назвою «Суспільство і політична еліта України», де чітко зазначено, що 40,2% громадян, які потерпіли від злочинних посягань, за даними інтернет-видання Цензор-нет, не звертаються з заявами до поліції у зв’язку недовірою. І навіть в тих випадках, коли потерпілі зверталися до поліції і прокуратури із заявами про вчинення злочинів, в значній кількості із них правоохоронці ухиляються від їх реєстрації. Наприклад, вийшли жителі міста Києва з мирною акцією протесту на захист озера Качине в Дарницькому районі (перетин вулиці Здолбунівської і Петра Григоренка). Туди виїхала поліція для забезпечення громадського порядку. Але, в ході цієї мирної акції протесту там з’явились люди, які кидали каміння та били протестувальників. Але, поліція в цей момент стояла і мовчки спостерігала за тим, що відбувається, не намагаючись припинити ці протиправні дії. А ще на очах поліції зазначені молодики зруйнували паркан. Потерпілі громадяни зверталися до поліції, але, допомоги не отримали. Пізніше вони оскаржили бездіяльність поліції в суді. На питання судді: «Чому ви не захищали людей, троє із яких, все ж таки, зверталися до вас, бо реально в них були ушкодження?» представник поліції відповів: «Головне управління Національної поліції в місті Києві, як територіальний орган, не уповноважений здійснювати організацію охорони позивачів (тобто, цих трьох людей, які звернулися з позовом до поліції), оскільки, будь-яких договорів поліція з позивачами щодо надання послуг з їх фізичної охорони не укладала». І таких прикладів безліч.

Про небажання і ухилення правоохоронних органів реєструвати заяви і повідомлення про вчинення злочинів свідчать і дані судової адміністрації України, із яких чітко вбачається, що в минулому році до судів надійшло значно більше скарг на бездіяльність слідчого та прокурора - 76 033 (у 2018 році – 72 479, у 2017 році – 74 453, у 2016 році - 67 114, у 2015 році – 45 417), в т.ч. на бездіяльність слідчого та прокурора стосовно не внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - 41 176 скарг, що майже 55% від загальної кількості поданих скарг, з яких судом розглянуто та задоволено - 21 832 (або 53%)! Внесення таких даних за попередні роки звітність не передбачала, тому, на жаль, немає з чим порівнювати, щоб точно підтвердити цю негативну тенденцію протягом останніх 5-6 ти років. Але, враховуючи, що відсоток таких скарг в загальній їх кількості складає більше половини, можна сміливо допускати, що зростає і кількість таких скарг на бездіяльність слідчих і прокурорів, які не бажають реєструвати всі заяви і повідомлення про злочини.

На об’єктивність статданих про рівень злочинності може впливати і практика закриття кримінальних проваджень. Так, майже по кожному другому (396 317, або в 47,2%) із числа зареєстрованих в 2019 році кримінальних правопорушень вподальшому були прийняті рішення про закриття проваджень за реабілітуючими підставами, тобто за фактом відсутності події і складу злочину (для зрівняння: в 2018 році - 428 298 (46,8%), в 2017 році - у 526 706 (50,1 %), в 2016 році – у 531 797 (47,3%), в 2015 році – у 528 132 (48,3%), в 2014 році – у 608 297 (53,5%), в 2013 році – у 989 496 (63,6%)). Із цих статданих наглядно видно, що з кожним роком кількість закритих проваджень за цими підставами в цифровому вигляді зменшується, а кількість прийнятих рішень про закриття таких проваджень у відсотковому відношенні, починаючи із 2015 року, залишається майже на однаковому рівні, що також може свідчити про штучне регулювання стану злочинності в державі.

Таким чином, без урахування зареєстрованих кримінальних правопорушень, закритих в подальшому в зв’язку з їх не підтвердженням, загалом протягом 2019 року було обліковано 444 130 кримінальних правопорушень, що також менше, чим у попередні роки: в 2018 році – 487 133, в 2017 році – 523 911, в 2016 році — 592 604, в 2015 році — 565 182, у 2014 році – 529 139, у 2013 році — 563 560. Хоча, як видно, в 2015 і 2016 роках кількість таких злочинів, навпаки, зростала, а почала знижуватися саме із 2017 року. Одночасно з цим, треба окремо зазначити, що згідно статистичних даних, від вчинених у 2019 році злочинів потерпіло 301 792 особи ( у 2018 році - 344 780, у 2017 році – 374 238, у 2016 році – 444 617, у 2015 році – 412 689), у тому числі 5 471 дітей ( у 2018 році – 5 918, у 2017 році - 6 501, у 2016 році – 7 200, у 2015 році – 7 050), із яких 5 846 особи загинули ( у 2018 році – 6 233, у 2017 році – 6 303, у 2016 році – 6 988, у 2015 році – 8 663). І тут проглядається така ж тенденція: до 2016 року кількість таких осіб зростає, а з 2017 року починає знижуєтись.

Тобто, «на папері» вбачається, що, починаючи із 2017 року, криміногенна обстановка в країні, начебто, почала дещо покращуватись, але, інших об’єктивних даних, які б підтверджували цей факт, не існує. Саме про погіршення криміногенної обстановки в державі можуть свідчити і подальші аналітичні дослідження.

Так, якщо розглядати вчинені кримінальні правопорушення у розрізі ступеня їх тяжкості, то протягом 2019 року по державі також спостерігається деяке статистичне зменшення особливо тяжких злочинів - 15 368, в порівнянні з минулими роками: у 2018 році -15 691, у 2017 році - 16 586, у 2016 році - 19 021, у 2015 - 21 513 та у 2014 році - 25 872. Але і ця відмінність у цифрах не є свідченням поступового покращення криміногенної обстановки в Україні, бо критичні показники таких злочинів в попередні роки пов’язані, насамперед, з революційним періодом в країні в січні-лютому 2014 року та, тим більше, активними бойовими діями на сході України в 2014-2016 роках. Окрім того, якщо порівнювати ці статдані із попереднім дореволюційним періодом, то, навпаки, в 2014-2019 роках спостерігається значне зростання кількості особливо тяжких злочинів (наприклад, в тому ж 2013 році їх було зареєстровано 13 776, а в 2010 році ще менше –12 094). До того ж, треба врахувати і ту немаловажливу обставину, що в той час і територія України була значно більшою, ніж зараз, а тому, в тодішніх статданих про рівень злочинності обліковувалися і особливо тяжкі кримінальні правопорушення, вчинені на території анексованого Криму та на окупованих нині територіях Донецької і Луганської областей, які протягом останніх п’яти років в статзвітності нашої держави не враховуються.

Також, зовсім не про покращення криміногенної обстановки в 2019 році свідчить і той факт, що із облікованих в минулому році 15 368 особливо тяжких злочинів лише у 4 878 випадках (або у 31,7%) конкретним особам було повідомлено про підозру, а ще менше по них направлено до суду обвинувальних актів - 3 005 (або всього 23,5%), до того ж в залишку на кінець звітного періоду залишилось нерозслідуваними 11 726 кримінальних проваджень даної категорії або 76,3%!!!! Саме в цій частині аналізу слід звернути увагу і на критично вражаючу обставину про те, що протягом минулого року слідчими правоохоронних органів було закрито проваджень, Ви тільки вдумайтесь, у 110 276 особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, що майже в 10 разів більше ніж їх було обліковано у 2019 році, причому – 110 198 із них закриті за ч.1 п.п.1,2,4,6 ст.284 КПК України, тобто, майже всі - за відсутністю події і складу злочину, а також невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді! Не дивлячись на те, що в статзвітах відсутня розшифровка саме цієї цифри, я більш чим упевнений, що до цієї кількості, в основному, входять ті провадження, по яких такі рішення прийняті завдяки, так званим, «поправкам Лозового» до КПК України, саме у зв’язку з тим, що закінчились строки передбачені ст. 219 КПК України, але жодній особі не було вручено підозру, або у встановлений термін після вручення повідомлення про підозру обвинувальний акт не було направлено до суду! Це дало можливість залишити нерозкритими таку величезну кількість, ще раз підкреслюю, особливо тяжких кримінальних правопорушень і таким чином допомогти уникнути кримінальної відповідальності та покарання величезній кількості особливо небезпечних злочинців, а з іншого боку – позбавило потерпілих від цих злочинів права на відшкодування заподіяних їм матеріальних і моральних збитків! Адже, лише 04.10.2019 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо вдосконалення окремих положень КПК», який скасував частину «поправок Лозового», але, на жаль, залишив в силі сумнозвісний п.10 ч.1 ст. 284 КПК України!

Майже про аналогічну ситуацію свідчать статистичні дані і про кількість облікованих тяжких злочинів, яких зареєстровано в минулому році також дещо менше, чим у попередні роки - 140 468 ( в 2018 року - 167 986, в 2017 році - 198 074, в 2016 році - 213 521, 2015 році - 177 855, в 2014 році - 154 216, 2013 році - 156 131.Але, в той же час, зверніть увагу, що із числа облікованих у 2019 році тяжких злочинів лише у 48 024 випадках (або всього у 34,1%) конкретним особам повідомлено про підозру та ще менше – 41 001 обвинувальних актів у кримінальних правопорушеннях даної категорії направлені до суду (а це всього 29,1%). Тобто, розкриття і цієї категорії злочинів залишається явно незадовільним. І це при тому, що в залишку на кінець звітного періоду не розслідуваними залишились 96 320 таких кримінальних проваджень або 68,5%! На жаль, зазначені цифри також немає можливості порівняти із попередніми роками, оскільки такі показники про цей вид кримінальних правопорушень в статзвітах раніше об’єднувались із цифрами про особливо тяжкі злочини.

До цього треба додати і той факт, що протягом минулого року було закрито провадження у 14 458 тяжких кримінальних правопорушеннях, з яких 14 019 – саме за реабілітуючими підставами, що може свідчити як про незадовільний рівень ефективності діяльності слідчих та прокурорів, так і про відверту шкідливість, так званих, поправок «Лозового».

Якщо ж аналізувати злочини середньої тяжкості, то у 2019 році їх було обліковано 177 811, що також менше, чим у попередні роки: у 2018 році - 196 688, у 2017 році - 202 424, у 2016 році – 236 418, у 2015 році – 236 792, у 2014 році – 215 792 і навіть у 2013 році – 231 983. З числа облікованих у 2019 році злочинів середньої тяжкості повідомлено особам про підозру лише у 81 685 випадках (або у 45,9%), що більше, чим у вчиненні тяжких і особливо тяжких злочинів, але, явно замало, виходячи із незначної складності в їх розслідуванні, та 76 468 обвинувальних актів у таких провадженнях направлено до суду (або 43%), а на кінець звітного періоду не прийнято кінцевих рішень у 98 644 кримінальних провадженнях даної категорії, або в 55,4%. Але, і в цій категорії, знову ж таки наголошую, нескладних в доказуванні злочинів також звертає на себе увагу, підкреслюю, величезна кількість закритих протягом року кримінальних проваджень - 152 083, що також майже дорівнює кількості облікованих в минулому році злочинів цієї категорії! До того, із них - 151 623 проваджень, тобто, майже всі закриті саме за реабілітуючими підставами! Ще раз повторюю: в статзвітах будь-якого пояснення цього явища також не дається, адже керівники покуратур і органів досудового розслідування, яким вигідно таким чином приховувати свою неспроможність розкривати злочини, на мою думку, навмисно узагальнюють цифру закритих проваджень, щоб таким чином приховати свої недоліки, некомпетентність і реальну криміногенну ситуацію, а також шкідливі наслідки від застосування, так званих, «поправок Лозового». Тобто, і в цій категорії злочинів із статзвіту не видно, скільки із них закрито у зв’язку з тим, що закінчилися строки розслідування, передбачені ст.219 КПК України, протягом яких жодній особі не повідомлено про підозру, або такі строки закінчилися після повідомлення підозри, але обвинувальний акт до суду не було направлено! Той факт, що результати розслідування злочинів даної категорії є дещо кращі, чим розслідування тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень, свідчить не тільки про низький рівень професійної підготовки слідчих та прокурорів, а і неналежну організацію їх роботи по проведенню досудового розслідування в цілому, про штучне корегування злочинності та приховування тяжких і особливо тяжких злочинів від обліку, які дійсно складніше розкривати, а, тим більше, збирати по них і перевіряти докази винуватості чи невинуватості підозрюваних і обвинувачених. І нічого дивного в цьому немає, бо прокурорський нагляд за дотриманням законів під час обліку і реєстрації злочинів ліквідований, що неминуче, я ще раз наголошую, заподіяло величезної шкоди державі, суспільству і окремим громадянам!

Про цю ж тенденцію може свідчити і той факт, що кількість зареєстрованих в 2019 році злочинів невеликої тяжкості становила 110 483, що, навпаки, більше ніж у 2018 році -106 768 та у 2017 році - 106 827, але, менше, чим у 2016 році – 123 644, у 2015 році – 129 022, у 2014 році - 133 259 та у 2013 році – 161 669. В той же час, із числа облікованих у 2019 році таких злочинів лише у 37 104 випадках (що становить всього 33,5%) особам повідомлено про підозру та ще менше - лише 34 101 обвинувальних актів із них направлено до суду (або 30,8%)! І це при тому, що мова іде про найбільш прості у доказуванні злочини! До цього треба додати і той факт, що на кінець звітного періоду не прийнято процесуальних рішень у 74 429 таких кримінальних провадженнях або у 67,3%! До речі, і в цій нескладній в розслідуванні категорії злочинів протягом минулого року було закрито 120 911 кримінальних проваджень, тобто, більше ніж їх було обліковано! І знову ж таки, це при тому, що дійсних причин і підстав для прийняття таких рішень в статзвітах не розкривається. За 2019 рік було закрито саме за реабілітуючими підставами величезну кількість кримінальних проваджень: 120 911 злочинів невеликої тяжкості, 151 623 - середньої тяжкості, 14 019 - тяжких і 110 198 особливо тяжких, а всього 396 751, тобто майже 400 000 кримінальних правопорушень!!!

Таким чином, із викладених вище статистичних даних напрошується, як мінімум, кілька невтішних висновків: більшість скоєних в 2019 році та тих, які перейшли у цей звітний період із минулих років, кримінальних правопорушень найбільш суспільно небезпечних категорій (тяжких і особливо тяжких) залишились не розкритими, а особи, які їх вчинили, не встановленими і не притягнутими до кримінальної відповідальності, а відповідно і не покараними, заподіяні ними матеріальні і моральні збитки, в т.ч. і громадянам, не відшкодовані, наведена вище величезна кількість закритих проваджень за реабілітучими обставинами (майже 400 000) сформувалась саме завдяки як існуванню, так званих, «поправок Лозового», які зобов’язують слідчих і прокурорів закривати провадження, по яким не встановлені особи, які їх вчинили, так і неналежної організації роботи слідчих і прокурорів по розкриттю і розслідуванню злочинів; з усіх облікованих в 2019 році 444 130 кримінальних правопорушень лише у 171 691 випадках (або у 38,6%) особам повідомлено про підозру і то, в основному, цей показник загального розкриття злочинів визначений за рахунок кримінальних правопорушень середньої тяжкості, розкриття і розслідування яких, як правило, не представляє собою великої складності, а до суду направлено ще менше – всього 154 585 обвинувальних актів (або тільки 34,8%)! Але, навіть і ці відносно невеликі показники розкриття злочинів не свідчать про об’єктивний стан протидії злочинності, бо, як вище наводилися дані, частина вчинених кримінальних правопорушень правоохоронними органами не реєструється і явно приховується.

Більше того, зверніть увагу, що питома вага направлених обвинувальних актів до суду по категоріям злочинів становить, Ви тільки вдумайтесь: всього 2% - про особливо тяжкі злочини, 26% - про тяжкі злочини, 50% - про злочини середньої тяжкості, тобто майже половина, та 22% - про злочини невеликої тяжкості! Таким чином, основні свої зусилля органи досудового розслідування і прокуратура в минулому році зосередили на розслідуванні злочинів саме середньої тяжкості, що не представляють собою, ще раз повторюю, великої складності в розслідуванні та аж ніяк не стимулюють наших правоохоронців підвищувати свою професійну майстерність. А однією із причин незадовільного стану протидії злочинності є відсутність прокурорського нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування, в результаті чого тепер керівники органів правопорядку корегують показники роботи слідчих підрозділів тієї ж Національної поліції.

Для прикладу можна ознайомитись із відео, що міститься на просторах мережі Facebook, де два поліцейські керівники Харківщини ведуть «перепалку» через те, що районний відділ поліції не змогли закінчити 40 кримінальних проваджень, як було раніше між ними узгоджено, у зв’язку із тим, що такий «план» був явно завищеним. Про які тоді розкриття і розслідування особливо тяжких і тяжких злочинів можна говорити, якщо на їх закінчення потрібно значно більше часу, чим на кримінальні правопорушення середньої і невеликої тяжкості!

Ще більш негативним показником діяльності правоохоронних органів по протидії злочинності є залишки на кінець 2019 року в кількості 281 119 кримінальних правопорушень без прийнятих рішень (це із тих, що зареєстровані у 2019 році, тобто із 444 130). Ви тільки уявіть, що чекає нашу державу в майбутньому, якщо правоохоронні органи будуть і надалі так працювати, коли з року в рік будуть залишатися не розслідуваними без прийнятого рішення 11 726 особливо тяжких кримінальних правопорушень, 96 320 тяжких, 98 644 середньої тяжкості та 74 429 невеликої тяжкості (що разом дорівнює – 281 119)? Зокрема, без прийнятого рішення залишилися 4 468 умисних вбивств, 129 005 крадіжок, 5 889 грабежів та 799 розбійних нападів! А якщо сюди додати сумарно 400 000 закритих в минулому році проваджень, в основному, завдяки існуванню «поправок Лозового» (а вони складають більше 90% від усіх облікованих в минулому році), то тільки можна уявити, скільки таким способом було приховано від розкриття злочинів та скільки постраждалих від таких злочинних посягань громадян залишились без відповідного захисту держави і скільки злочинців, в т.ч. і суспільно небезпечних, залишилися не покараними?!

Край низьким та навіть критичним є і щорічне погіршення відсотку розкриття кримінальних правопорушень минулих років, тобто, тих злочинів, які були зареєстровані до 2019 року — який склав всього 1,6% (для порівняння: в 2018 році – 1,9%, в 2017 році він складав 2,7%, в 2016 році - 3,6%, а в 2014 році взагалі - 10,8% та майже 12% у 2013 році)! Взагалі, загальна картина розкриття і розслідування кримінальних правопорушень минулих років виглядає таким чином, що на початок 2019 року у 1 161 961 кримінальних правопорушеннях не було прийнято жодного процесуального рішення (про закінчення слідства, зупинення або закриття), а на кінець минулого року ця кількість становила не набагато менше – 1 079 181 кримінальних правопорушень. І це, знову ж таки, навіть без урахування тих нерозкритих злочинів, провадження по яких протягом звітного періоду були закриті завдяки існуванню, так званих, «поправок Лозового»!

Таким чином, як убачається із проаналізованих статистичних даних про результати роботи правоохоронних органів за останні майже 6 років, навіть неозброєним оком видно, що цифри розкриття і розслідування злочинів, як мінімум, за останні 2-3 роки явно штучно коригуються нинішніми керівниками правоохоронних органів, перш за все МВС і Нацполіції, з метою приховування реального стану криміногенної обстановки в державі та, відповідно, своєї неспроможності забезпечити належну протидію злочинності, щоб таким способом покращити свій власний імідж задля збереження себе на займаних посадах. Вважаю також, що таким способом як попередня, так і нинішня влада намагається приховати катастрофічні наслідки до цих пір триваючих, так званих, «реформ» в правоохоронних органах, а в дійсності – фактичного руйнування в результаті цього всієї правоохоронної системи, що загрожує в цілому і національній безпеці нашої держави.

Більш детального аналізу потребує і стан розкриття особливо резонансних і найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень, в першу чергу, проти життя та здоров’я громадян, проти власності та громадського порядку, угонів автотранспорту, у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, корупційних, а також вчинених у сфері організованої злочинності.

Так, за правовою кваліфікацією умисне вбивство у 2019 було обліковано 5 465 кримінальних правопорушень, що більше чим у 2017 році – 5 145, і вдвічі більше чим у 2009 - 2 478 та 2010 роках - 2 356, але, менше чим у інші попередні роки (5 557 у 2018 році, 5 992 у 2016 році, 8 224 у 2015 році, 11 466 у 2014 році), з яких лише у 1 304 провадженнях (що становить всього 23,8%) конкретним особам було повідомлено про підозру. Тобто, рівень розкриття цих найбільш суспільно небезпечних злочинів проти особи щорічно погіршується (для порівняння: у 2017 році у 1 381, у 2016 році у 1 403, у 2015 році у 1 507, у 2014 році у 1 760 та у 2013 році у 1 779)! Ще гірший показник розкриття цих особливо тяжких злочинів за направленими до суду обвинувальними актами –– всього 834, що становить лише 15,2%!!!

Для порівняння: навіть у 2018 році до суду обвинувальних актів у цій найбільш суспільно небезпечній категорії злочинів було направлено більше - 858, у 2017 році - 908, у 2016 році - 914, у 2015 році - 1 046, у 2014 році – 1 166 та у 2013 році – 1 293, тобто кількість розкритих умисних вбивств за направленими до суду обвинувальними актами теж суттєво погіршується з року в рік протягом останніх 6-ти років!!! А до цього треба додати, що на кінець 2019 року не було прийнято рішень у 4 468 кримінальних правопорушеннях про умисні вбивства (що становить 81,7%), тобто, подавляюча більшість найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень проти особи залишились в минулому році не розкритими, а як результат - вбивці залишились не встановленими і не покараними, а головне – готовими до вчинення нових, ще більш жорстокіших та зухваліших злочинів!!!

Як і в попередні роки, продовжує залишатись критичною ситуація із розкриттям злочинів проти власності. Так, за фактами крадіжок у 2019 році було обліковано 197 564 правопорушення, що дещо менше ніж в попередні роки (у 2018 році - 238 492, у 2017 році - 261 282, 2016 році - 312 172, у 2015 році – 273 756, у 2014 року – 226 833, у 2013 році – 242 769), але, про підозру конкретним особам у таких злочинах повідомлено лише у 70 763 провадженнях (що складає всього 35,8%), тобто відсоток розкриття цих суспільно небезпечних та особливо дошкульних і чутливих як для більшості громадян, так і для держави та юридичних осіб, кримінальних правопорушень залишається також на низькому рівні. Про це свідчить і той факт, що до суду по цій категорії злочинів направлено ще менше обвинувальних актів — 66 687, або лише 33,7%, тобто їх розкриття за цією ознакою ще гірше(!). І це при тому, що на кінець 2019 року слідчими і прокурорами не було прийнято рішень, Ви тільки вдумайтесь, у 129 005 кримінальних правопорушеннях даного виду, що становить 65,2% від облікованих!

Більше того, в черговий раз звертаю увагу на ту обставину, що чималу частку з числа усіх крадіжок продовжують складати саме квартирні крадіжки, від чого потерпають, в першу чергу, саме беззахисні, прості громадяни. Так, у 2019 році було обліковано 16 634 таких кримінальних правопорушень, що статистично дещо менше показників попередніх років: 2018 року - 20 228, 2017 року - 25 171, 2016 року - 27 204, у 2015 році - 21 379, 2014 році – 18 992, у 2013 році – 17 450. Разом з тим, рівень їх розкриття залишається вкрай низьким, так як про підозру конкретним особам у їх вчиненні було повідомлено лише у 3 740 випадках, або у 22,5%, а по направленим до суду обвинувальним актам у цих провадженнях цей показник ще менший —3 494, що складає всього 21% від загальної кількості облікованих злочинів даної категорії!!! Треба також мати на увазі, що на кінець 2019 року слідчими не прийнято рішень у 13 018 таких кримінальних правопорушеннях, або у 78,2%, тобто залишок нерозкритих квартирних крадіжок у громадян продовжує залишатись досить великим, тому вже і не дивно, що значна частина постраждалих громадян не звертається до поліції із заявами про такі злочини, а тому, як результат, і відзначається деяке статистичне зменшення кількості зареєстрованих злочинів даної категорії, чого насправді немає.

За правовою кваліфікацією грабіж у 2019 році було обліковано 11 160 правопорушень, що теж дещо менше ніж у попередні 5 років (у 2018 році - 13 838, у 2017 році - 18 130, у 2016 році - 27 199, у 2015 році – 22 108, у 2014 році – 20 541, у 2013 році – 22 695), з яких у 5 519 провадженнях (49,4%) особам повідомлено про підозру. Не про покращення стану розкриття цих злочинів свідчить і той факт, що у попередні роки підозрюваних у таких злочинах викривалось значно більше: у 2018 році – 5 988, у 2017 році – 6 827, у 2016 році - 6 703, у 2015 році – 7 174, у 2014 році – 7 638, а у 2013 році – майже удвічі – 9 313! Так як ці злочини відносяться, як правило, до категорії очевидних, їх розкриття не може влаштовувати суспільство, так як кількість направлених в минулому році до суду обвинувальних актів по таким провадженням була ще меншою – 5 064 (або, всього 45,3%)! Саме про зниження ефективності у боротьбі навіть із цими, в основному, очевидними кримінальними правопорушеннями свідчать і статдані за минулі роки, коли кількість направлених до суду обвинувальних актів у таких злочинах теж була набагато більшою: у 2018 році – 5 470, у 2017 році - 6 174, у 2016 році – 5 932, у 2015 році – 6 398, у 2014 році – 6 768, а у 2013 році навіть 8 704!

За фактами розбою у 2019 році правоохоронцями було обліковано 1 883 кримінальних правопорушень, що, знову ж таки, дещо менше ніж у минулих роках (у 2018 році - 2 263, у 2017 році - 3 006, у 2016 році - 3 904, у 2015 році – 3 556, у 2014 році – 3 895, у 2013 році – 2 856, у 2010 році – 4 029, у 2009 році – 5 103), по яким у 1 330 випадках (70,6%) особам було повідомлено про підозру. Але і ці статдані не є переконливими, бо у попередні роки, знову ж таки, кількість виявлених підозрюваних у вчиненні таких злочинів була також більшою (у 2018 році - 1 424, у 2017 році - 1 762, у 2016 році - 1 870 , у 2015 році – 1 843, у 2014 році – 1 812, у 2013 році – 1 971). Не була досить високою і активність розслідування таких кримінальних правопорушень, бо до суду обвинувальних актів по таким злочинам направлено ще менше — 1 020 (54,1%), в той час як у попередні роки цей показник також був значно вищим: у 2018 році - 1 167, у 2017 році - 1 414, у 2016 році – 1 501, у 2015 році – 1 457, у 2013 році – 1 723. Окрім того, слідчими на кінець 2019 року не прийнято рішень у 799 таких кримінальних правопорушеннях, або у 42,4%, що свідчить про те, що майже кожен другий розбій, які, в більшості своїй, також являються очевидними, правоохоронцями не розкривається, а особи, які їх вчиняють, в результаті такого розслідування уникають кримінальної відповідальності!

Ще гірша ситуація із розкриттям і розслідуванням фактів шахрайств, яких у 2019 році було обліковано 32 358, що теж менше чим у попередні 5 років (у 2018 році – 33 290, у 2017 році - 37 014, у 2016 році — 46 019, у 2015 році – 45 904, у 2014 році – 41 963, 2013 році — 47 142, але, значно більше чим у 2009 і 2010 роках, відповідно, 24 879 та 23 219), з яких лише у 8 241 випадків (25,4%) конкретним особам було повідомлено про підозру, що, знову ж таки, менше ніж у попередні 2013-2015 та 2017-2018 роки (12 645, 10 599, 9 605, 10 275 і 8 241 відповідно), за виключенням 2016 року, коли таких підозр було – 7 971. Ще гіршою є ситуація із розкриттям цих злочинів по направленим до суду обвинувальним актам - всього 6 865 (або лише 21,2%), що, майже на одному рівні із 2016 роком (6 379), але, значно менше чим у 2013-2015 і 2017-2018 роках, відповідно, 11 310, 8 775, 8 154, 8 662, 7 019. На кінець 2019 року також не було прийнято рішень у 24 695 таких кримінальних правопорушеннях, або у 76,3%, тобто, залишок нерозкритих і не розслідуваних таких злочинів проти власності, від яких особливо страждають, в основному, прості громадяни, також залишається суттєво великим.

На фоні погіршення показників у протидії злочинності проти власності, зменшилась, за виключенням 2018 року (3 344), і кількість виявлених у минулому році фактів хуліганства – 3 401 (для порівняння: у 2017 році – 3 437, у 2016 році - 3 973, у 2015 році – 4 120, у 2014 році – 4 962 та у 2013 році – 6 315), тобто злочинів, які вчиняються, як правило, в громадських місцях і здебільшого на очах у інших громадян та є очевидними. Причому, їх виявлення щорічно зменшується. Ще гіршим результатом діяльності правоохоронних органів по протидії цим злочинам проти громадського порядку є кількість розкритих кримінальних правопорушень даної категорії: про підозру конкретним особам повідомлено лише у 1 733 випадках (50,9%), що теж менше, в т.ч. і значно, чим у 2015 році - 1 742, у 2014 році - 2 207 та у 2013році - 3 139, відповідно, але, дещо більше чим у 2018 році - 1 645, 2017 році - 1 722 та 2016 році - 1 530. По направленим до суду обвинувальним актам про ці злочини ситуація ще гірша – 1 371 (40,3%), що теж свідчить про явне зниження результативності діяльності правоохоронних органів по зрівнянню із попередніми роками (у 2018 році - 1 413, у 2017 році - 1 481, у 2015 році – 1 472, у 2014 році – 1 896 та у 2013 році – 2 888), окрім, знову ж таки, 2016 року, коли їх було - 1 312. Аж ніяк не позитивним результатом такої діяльності слідчих і прокурорів є і залишок цих кримінальних правопорушень, по яким на кінець 2019 року не було прийнято кінцевих рішень у - 1 853, або 54,5%. Тобто, більша половина таких простих в доказуванні, очевидних, як правило, злочинів залишаються нерозкритими і не розслідуваними в повному обсязі.

Щодо кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, то протягом 2019 року, за даними прокуратури правоохоронцями було виявлено 28 774 злочинів цієї категорії, що більше чим у 2018 році – 27 007, у 2016 році – 23 029, у 2105 році – 25 908, але, менше чим у 2017 році – 29 010, у 2014 році – 30 494 та у 2013 році – 33 982, а по зрівнянню із 2009 і 2010 роками - навіть вдвічі, відповідно, 57 624 і 56 878. Про підозру конкретним особам повідомлено у вчиненні 19 091 (або, 66,3%) таких кримінальних правопорушень, що більше чим у 2018 році – 18 307 та у 2016 році -13 872, але, менше чим у 2017 році – 20 675, у 2015 році -19 767 та 2014 році – 24 902. Не краща ситуація із розкриттям цих злочинів і по направленим до суду обвинувальним актам - 17 276 (або, 60%), причому, в цю цифру входять і кримінальні провадження, зареєстровані в минулих роках, що більше чим у 2018 та 2016 роках, відповідно, 16 889 та 12 720, але, менше чим у 2017 році -18 963, у 2015 році -18 633 та у 2014 році – 22 883. Про незадовільну роботу правоохоронців у боротьбі із цим видом злочинів є і той факт, що протягом 2019 року закрито - 21 585 таких злочинів (в цю цифру входять і кримінальні провадження, зареєстровані в минулих роках), що перевищує, в т.ч. і значно, кількість таких рішень, прийнятих у минулих роках (для прикладу: у 2018 році – 20 310, у 2016 році – 15 460, у 2015 році – 14 004, у 2014 році – 15 008), окрім хіба що 2017 року, коли їх була приблизно така ж кількість (21 759).

Отже, правоохоронними органами майже з кожним роком виявляється все менше злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Зменшується, в основному, і кількість повідомлень конкретним особам про підозру у їх вчиненні та направлених до суду обвинувальних актів. Одночасно з цим, збільшується з кожним роком кількість не розслідуваних кримінальних правопорушень даної категорії та закритих проваджень, що призводить до уникнення винних осіб від кримінальної відповідальності і тим самим породжує у них бажання вчиняти злочини даної категорії.

І не дивно, бо майже в 2-3 рази по зрівнянню, наприклад, із 2009-2010 роками, знизився і показник виявлення незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збуту наркотичних засобів (ст.307). Так, якщо у 2019 році таких злочинів виявлено 6 382, то у 2013 році – 9 430, а у 2010 році – 16 955 та у 2009 році – 16 672, тобто майже втричі більше! Із числа виявлених злочинів даної категорії в минулому році повідомлено про підозру – 4 303 особам (або, 67%), що значно менше чим у 2015 році – 5 064 та 2014 році - 6 366, але, більше чим у 2018 році – 3 472, у 2017 році – 3 064 та у 2016 році - 869. В той час, до суду направлено – 3 334 обвинувальних актів (або, 52%), що також менше чим у 2017 році – 4 414, у 2015 році – 4 712 та у 2014 році – 5 539, але, дещо більше показників 2018 – 2 802 та 2016 років – 634. Залишок на кінець 2019 року таких правопорушень становив - 2 927 (або, 45,9%), що більше чим у всі попередні роки: у 2018 році – 2 564, у 2017 році – 2 524, у 2016 році – 1 614, у 2015 році – 1 738, у 2014 році - 589. Знову ж таки, виявлення злочинів даної категорії в минулому році, по зрівнянню із 2010-2009 роками, зменшилося майже в три рази, а кількість проваджень, по яких не прийнято жодного рішення, на кінець року навпаки суттєво збільшилась.

Майже аналогічну ситуацію відображає і стан протидії правопорушенням, пов’язаним із незаконним виробництвом, придбанням, перевезенням наркотичних засобів без мети збуту (ст.309): якщо у 2019 році їх було виявлено 18 623, то у 2017 році – 20 071, тобто більше. Ще більше - у 2010 і 2009 роках, відповідно, 30 747 та 31 885!!! Повідомлено про підозру у вчиненні таких злочинів у 2019 році – 11 853 особам, що теж менше чим у 2018 році -12 081, у 2017 році – 14 342 та 2014 році - 13 827, але, дещо більше чим у 2016 році – 10 360 та у 2015 році – 10 967. В той час, до суду направлено – 11 297 обвинувальних актів, що менше чим у 2018 році – 11 607, у 2017 році – 13 623 та 2014 році - 13 014, але, більше чим у 2016 році – 9 726 та 2015 році -10 431. Залишок таких проваджень на кінець 2019 року також збільшився - 7 082 (для прикладу: у 2018 році - 6 179, у 2017 році – 6 095, у 2015 році – 4 150, у 2014 році - 7 082), за виключенням 2016 року, коли їх було – 7 421.

Ці дані свідчать про суттєве зниження результативності у боротьбі із незаконним обігом наркотичних засобів, в першу чергу, через низький рівень кваліфікації працівників правоохоронних органів і прокуратури та явно недолугі «реформи», які в сфері правоохоронної діяльності проводяться протягом останніх 6-ти років!

І це в той час, коли незаконний обіг наркотичних засобів не втратив свою суспільну небезпечність, тим більше, що такі злочини не почали менше вчинятись. Тому, немає будь-яких сумнівів в тому, що саме через нефаховість нових, в результаті проведення, так званих, «реформ», поліцейських цього профілю, в т.ч. і через призначення на найвищі посади в таких підрозділах людей, які явно не володіли і не володіють необхідними навиками у розкритті і документуванні таких злочинів, протидія цим злочинам значно погіршилась. Про це, зокрема, свідчать і положення Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року, в якій чітко було зазначено, що «поширення наркоманії та наркозлочинності в Україні за останні десять років стало однією з найгостріших суспільних проблем, нерозв’язання якої призводить до заподіяння шкоди здоров’ю людини, негативного впливу на соціальну сферу, а також є загрозою національній безпеці держави».

Вже котрий рік викликає обґрунтовану тривогу і статистика розкриття та розслідування таких злочинів як незаконне заволодіння транспортними засобами, результати досудового розслідування по яких також відверто незадовільні з року в рік. Так, у 2019 році було обліковано 5 467 таких кримінальних правопорушень, по яким підозру було вручено конкретним особам лише у 2 022 випадках, що становить всього 37%, що також значно менше, ніж у попередні роки (у 2018 році - 2 284, у 2017 році – 2 663, у 2016 році - 2 832, у 2015 році – 3 130, у 2014 – 3 367 та у 2013 році – 3 277), при чому цей показник також щорічно погіршується, а до суду направлено обвинувальних актів по цьому виду злочинів ще менше –1 697, або всього 31% (для зрівняння: у 2018 році - 1 948, у 2017 році – 2 262, у 2016 році – 2 832, у 2015 році – 2 699, у 2014 році – 2 816, а у 2013 році – 2 960, тобто майже вдвічі), що теж свідчить про суттєве щорічне погіршення результативності органів досудового розслідування.

Далі скажу більше. За даними Судової адміністрації України у 2019 році у судах розглядалося 4 013 обвинувальних актів про незаконне заволодіння транспортними засобами щодо 4 986 осіб (у 2018 році – 3 870, у 2017 році – 3 806, у 2016 році - 3 475, у 2015 році – 3 235), тобто, їх кількість в провадженні судів з року в рік тільки зростає, з яких у звітному періоді надійшло 2 037, що менше чим у попередні роки (у 2018 році – 2 201, у 2017 році – 2 565, у 2016 році – 2 643, у 2015 році – 2 634). Кількість розглянутих судами в минулому році проваджень даної категорії становить 1 714 (у 2018 році – 1 835, у 2017 році – 2 119, у 2016 році – 2 201, у 2015 році – 2 382), з яких із постановленням вироку 1 475 (у 2018 році – 1 596, у 2017 році – 1 825, у 2016 році – 1 902, у 2015 році – 2 087), що теж менше, чим у попередні роки, за якими засуджено 1 728 осіб, що теж значно менше у порівнянні із попередніми роками (у 2018 році - 1 885, у 2017 році – 2 179, у 2016 році – 2 324, у 2015 році – 2 698)!

Таким чином, результативність роботи органів досудового розслідування та прокурорів по викриттю угонів автотранспорту і притягнення винних осіб до відповідальності щорічно погіршується, саме головне: - все менше обвинувачених несе справедливе кримінальне покарання за вчинене, що в цілому негативно позначається і на стані захисту прав громадян від злочинних посягань.

Підсумовуючи навіть вищевикладені проаналізовані статдані, необхідно констатувати, що ні в одному з названих вище, в більшості своїй, простих у розкритті і доказуванні вини злочинів немає і близько тих «успішних» результатів у боротьбі із злочинністю, про які неодноразово заявляли раніше і заявляє до сьогодні нинішній очільник МВС. В зв’язку з цим, змушений заперечити цим як минулим, так і нинішнім піар-акціям таким висновком: нерозкритими за минулий рік залишились, в середньому, від 50 до 80 % різних категорій злочинів, а в результаті бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури заподіяна потерпілим і державі моральна та матеріальна шкода, в більшості своїй, не відшкодована, а головне, що особи, які вчинили всі ці нерозкриті кримінальні правопорушення, так і не були встановлені та не притягнуті до кримінальної відповідальності, що закономірно породжує безкарність і рецидивну злочинність, сприяє підвищенню її організованості, а також формує в суспільстві обстановку вседозволеності та безумовно – погіршення правової культури.

Саме в зв’язку з цим, не менш важливим напрямком діяльності держави, а особливо в нинішніх умовах, є протидія організованій злочинності.

Вже котрий рік підряд я продовжую стверджувати про те, що саме після ліквідації спеціальних підрозділів МВС по боротьбі із оргзлочинністю та фактичного припинення дії Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби із організованою злочинністю» повністю втрачені не тільки величезний масив накопиченої більше чим за 20 років безцінної, підкреслюю, інформації про діяльність організованих злочинних груп та злочинних організацій в Україні, в т.ч. і з міжнародними зв’язками, а разом з нею і самі фахівці в галузі боротьби із організованими формами злочинності, які вміли документувати діяльність організованих злочинних груп і злочинних організацій (далі - ОЗГ і ЗО) оперативно-розшуковим шляхом, а тим більше, тепер, коли оперативні підрозділи за своєю ініціативою мають право проводити оперативно-розшукові заходи лише з метою розкриття злочинів, які тільки готуються, та осіб, які їх готують; також позабуті або навіть навмисно відкинуті форми і методи організації роботи по збору, перевірці і оцінці доказів винуватості підозрюваних і обвинувачених у таких надзвичайно складних у розкритті та, тим більше, доказуванні кримінальних правопорушень. Замість цього наші нинішні «реформовані» правоохоронні органи, в т.ч. і новостворені, в своїй практичній діяльності по боротьбі із організованою злочинністю (особливо це проявляється при складанні підозр і обвинувальних актів) своє невміння та низький професійний рівень підміняють використанням припущень і відвертих фантазій про обставини вчинення злочинів у складі ОЗГ чи тим більше ЗО, які в суді не знаходять і, я впевнений, не будуть знаходити в майбутньому свого об’єктивного підтвердження. І поясню чому.

Так, за даними статистичних звітів Генеральної прокуратури, упродовж 2019 року всіма правоохоронними органами (окрім НАБУ), начебто, було викрито 293 організованих злочинних групи, що дійсно дещо більше, чим у 2013-2018 роках (у 2018 році – 288, у 2017 році – 210, у 2016 році – 136 та 185 - у 2013 році), але, в той же час, набагато менше ніж у 2010 – 397 та у 2009 роках – 379, а також 16 злочинних організації, що також більше показників 2016-2018 років (3, 5, 12).

При цьому, звертає на себе увагу і той факт, що із загального числа виявлених у 2019 році організованих злочинних груп та злочинних організацій 29 були, начебто, із корумпованими зв’язками, що також більше чим у 2018 році – 21, у 2017 році – 25, у 2016 – 15 та у 2015 році – 17, але, знову ж таки, менше чим у 2014 році – 32 та, тим більше, у 2013 році – 33.

Разом з тим, в 2019 році зменшилась кількість виявлених організованих злочинних груп та злочинних організацій з міжнародними зв’язками - 6 (в 2018 році – 7, в 2017 році – 11, в 2016 році (18), а по зрівнянню із 2010 роком, коли їх було виявлено 40, менше ніж у 6-ть разів!!!

Окрім того, згідно статданих, у 2019 році загалом, начебто, у складі ОЗГ та ЗО вчинено 2 437 кримінальних правопорушень, що менше, чим у 2018 - 2 513, у 2010 – 3 135 та 2009 роках – 3 514, але більше ніж у два попередніх роки: у 2017 році - 1 727 та в 2016 році – 1 235.

Разом з тим, про підозру у вчиненні цих злочинів у 2019 році повідомлено 1 160 особам, тобто, менше чим у половині зареєстрованих кримінальних правопорушень даної категорії, з яких відносно лише 214-ти підозрюваних судом обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що свідчить про невелику суспільну небезпеку, як самих виявлених злочинів, так і осіб, які їх вчинили, або про недостатньо зібрану доказову базу!! Більше того, в минулому році слідчими і прокурорами направлено до суду всього 316 обвинувальних актів у провадженнях даної категорії (стосовно 1 260 осіб), що в цифровому вигляді теж більше ніж у попередні післяреволюційні роки (у 2018 році – 314, у 2016 році - 166, у 2015 році – 176 та у 2014 році – 213), але, знову ж таки, майже вдвічі менше ніж у 2010 році - 453 та, тим більше, у 2005 році – 561! Разом з тим, треба мати на увазі і той факт, що навіть ця кількість направлених до суду обвинувальних актів даної категорії складає всього 13% від загальної кількості кримінальних правопорушень, начебто, вчинених у складі ОЗГ чи ЗО за 2019 рік. Про яку тоді боротьбу із організованою злочинністю можна говорити по таких надто мізерних показниках?!

По-друге, треба нагадати, що більш об’єктивним показником позитивної діяльності правоохоронних органів по боротьбі із організованою злочинністю є не стільки кількість винесених підозр чи навіть направлених в минулому році до суду обвинувальних актів з такою кваліфікацією злочинів, а результати їх судового розгляду: у скількох провадженнях обвинувальним вироком суду підтвердився факт учинення кримінального правопорушення саме в складі ОЗГ і ЗО, скільки обвинувачених у таких справах були виправдані судами; відносно скількох підозрюваних кримінальні провадження були закриті прокурорами за реабілітуючими підставами на стадії досудового розслідування. Проте, отримати таку інформацію та відповіді на ці питання нам, на жаль, не вдалося, бо офіційні звіти ГПУ відверто приховують ці дані від суспільства, ставлячи «нулі» в таких розділах, що є свідомим і умисним маніпулюванням статистикою з метою приховати свою бездіяльність на цьому напрямку та професійну неспроможність нинішніх слідчих і прокурорів.

В той же час, у відповідності до наданої судовою адміністрацією України інформації, у 2019 році до суду всіма органами досудового розслідування було направлено 294 обвинувальних акти у провадженнях про злочини, вчинені організованими злочинними групами, тобто менше, чим про це звітувала Генеральна прокуратура (316), але, вже чомусь відносно 2 687 осіб (ймовірно, тут враховані і особи, підозри яким були вручені в минулі роки), та 47 – про злочини, вчинені злочинними організаціями, щодо 430 осіб. Обвинувальні вироки судами в минулому році постановлено у 120 провадженнях про злочини, вчинені ОЗГ, що менше чим у 2018 році (137), з яких, зверніть увагу, 41 вирок - із затвердженням угоди про визнання винуватості, та 12 - про злочини, вчинені ЗО, яких 8 вироків – також із затвердженням угоди про визнання винуватості. Таким чином, виходить, що із усіх 132 обвинувальних вироків за вчинення злочинів у складі ОЗГ і ЗО майже 50 вироків, тобто фактично половина, були винесені судами без проведення судового розслідування, викладені в цих обвинувальних актах докази про вчинення злочинів саме в організованих формах судом по суті не перевірялись. На превеликий жаль, і судова адміністрація також не повідомила про те, у скількох провадженнях в суді не підтвердилась попередня кваліфікація злочину, в скількох із них суд не знайшов підтвердження вчинення злочину саме в організованих формах, що теж би більш об’єктивно свідчило про реальний стан боротьби із організованою злочинністю. До цього треба додати, що судами в минулому році у провадженнях даної категорії виправдано 17 обвинувачених (10 - ОЗГ, 7 - ЗО) !!! Заради об’єктивності уточнюю, що до цього числа винесених в 2019 році обвинувальних і виправдальних вироків можуть відноситись і ті обвинувальні акти, які направлялись до судів раніше минулого року. Окрім того, у 25 провадженнях про злочини, вчинені ОЗГ, та у 3 про злочини, вчинені ЗО, судами приймались рішення про повернення таких обвинувальних актів прокурору для доопрацювання, але, нам не відомо, чи направлялись вони прокурорами повторно до суду, чи ні. Такі статдані у звітах також відсутні.

Одночасно з цим, треба зазначити, що у 2019 році злочинами цієї категорії завдано матеріальних збитків на суму 1 162 227,90 мільярдів гривень, з яких у ході досудового розслідування відшкодовано лише 623 761,15 мільйонів гривень, тобто питома вага відшкодування у таких провадженнях становила 53,6%, що також свідчить більш про негативну оцінку результатів діяльності правоохоронних органів по боротьбі і з оргзлочинністю, чим про позитив.

І тому, виходячи навіть із цих, наскільки це було можливо, досліджень, зовсім не дивно, що за даними Всесвітнього економічного форуму Україна у 2017-2018 роках увійшла до списку країн з найвищим рівнем організованої злочинності і зайняла 113 місце в списку із 137! Для наглядності, в групі країн з найвищим рівнем організованої злочинності Україна опинилася поруч з державами Південної і Латинської Америки та Африки. Водночас, за висновками експертів Всесвітнього економічного форуму, зробленого на основі опитування керівників компаній, що працюють в Україні, наша держава в 2019 році посіла 81 місце зі 137 держав світу у рейтингу впливу організованої злочинності на бізнес.

І насамкінець. На підставі вищевикладеного, варто наголосити, що як би нинішні правоохоронці не маскували та не приховували дійсний стан злочинності та не намагались завести людей в оману про свої надумані «досягнення» у викритті злочинців, в тому числі «корупціонерів», я вважаю, що суспільство повинно усвідомлювати, що реально стан боротьби із злочинністю є критичним, невідворотність покарання не забезпечена.

Вже котрий рік викликає обґрунтовану тривогу і статистика розкриття та розслідування таких злочинів як порушення правил дорожнього руху, результати досудового розслідування по яких також відверто незадовільні з року в рік.

Про це в іншому, окремому звіті…

Джерело

Олексій Баганець Екс-заступник Генерального прокурора України, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, адвокат