Свобода полягає в тому, щоб залежати тільки від законів (Вольтер)
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Недарма один із самих авторитетних реформаторів світу, бувший Прем’єр-міністр Сінгапуру Лі Куан Ю говорив: «Найбільше нам потрібна стабільність, визначеність, безпека; демократія не працює в умовах хаосу; закони не діють, коли немає порядку».
Тому, всі ці чинники суттєво впливають на міжнародний рейтинг нашої держави та на свідомість наших громадян, які з кожним роком все більше відмовляються довіряти як органам правопорядку та прокуратури, так і правосуддю. І мабуть мають для цього всі причини, бо станом на червень 2020 рік Україна посідала 148 сходинку між Венесуелою та Нігерією із 163 позицій за Міжнародним рейтингом найбезпечніших для життя країн під назвою Global Peace Index. Ви тільки вдумайтесь, в цьому рейтингу нас обігнали навіть такі Африканські країни як Зімбабве та Нігерія! Для більш наглядного оцінювання нинішньої криміногенної ситуації в Україні повідомляю, що ще у досить непростому 2014 році в цьому ж рейтингу ми займали 144 сходинку, з 2010 по 2013 році - 120, а у 2009 році ще більш привабливішу – 118! І такі відверто негативні оцінки з приводу очевидного погіршення криміногенної ситуації зі станом злочинності і протидією їй в Україні нам виставляють авторитетні міжнародні організації. Натомість наша нинішня влада, як, до речі, і попередня, протягом останніх 2-х років будь-яких висновків з цього приводу не робить, не тільки не реагує на бездіяльність органів правопорядку, в т.ч. і новостворених, а і надалі продовжує відверту руйнацію, в першу чергу, органів прокуратури і судів, що в цілому вже призвело до край негативних наслідків та суттєво продовжує погіршувати криміногенну ситуацію в державі.
Тому, на підтвердження своїх висновків щодо відвертої шкідливості такого, вибачте, «реформування» правоохоронних органів і судів, яке відбувається в нашій державі вже сьомий рік підряд, щоб наглядно довести це і суспільству і, так званим, «реформаторам» із вже нової влади, котрі не усвідомлюють катастрофічних наслідків від таких «змін», в котрий раз приводжу власний аналіз злочинності та протидії їй в Україні за 2020 рік, у порівнянні з попередніми роками.
Так, протягом минулого року в Україні всіма правоохоронними органами було зареєстровано 784 096 кримінальних правопорушень, що дещо менше, в т.ч. і майже вдвічі, у порівнянні з минулими роками (у 2019 році - 840 447, у 2018 році - 915 431, у 2017 році - 1 050 617, у 2016 році – 1 124 401, у 2015 році – 1 093 314, у 2014 році – 1 137 436, у 2013 році – 1 553 056). Найбільш криміногенними, як і раніше, залишаються такі регіони як: місто Київ 88 199 (у 2019 - 108 313, у 2018 році - 116 506), Дніпропетровська 67 663 (у 2019 році -75 206, у 2018 році - 80 724), Харківська 60 611 (у 2019 році - 65 195, у 2018 році - 67 649), Одеська 50 967 (у 2019 році - 57 994, у 2018 році - 69 319), Київська - 47 808 (у 2019 році – 36 346), Запорізька 44 597 (у 2019 році - 45 758, у 2018 році - 49 849) та Львівська 37 185 (у 2019 році - 46 113, у 2018 році - 51 864) області.
Разом з тим, одразу уточнюю, що наведені статистичні показники за минулі шість років, особливо за 2017-2020 роки, викликають у мене обґрунтований сумнів, адже реальна ситуація із вчиненням злочинів в нашій країні в дійсності лише погіршується, а не покращується, як це вперто намагаються подати керівники МВС та Нацполіції України, в чому їм сприяє і безпорадна прокуратура, про що, зокрема, йдеться в дослідженні Центру Разумкова, за даними якого, станом на травень минулого року більшість українців (58%) не довіряли поліції, 73,4% - прокуратурі (до речі, це дослідження проводили ще до резонансних подій у Кагарлику та Броварах, а які зараз ці показники - можемо лише здогадуватися). І навіть в тих випадках, коли потерпілі безпосередньо зверталися до поліції і прокуратури із заявами про вчинення злочинів, в значній кількості випадків із них правоохоронці ухиляються від їх реєстрації. Наприклад, одержавши повідомлення про крадіжку товарно-матеріальних цінностей із сільського магазину, працівники Кагарлицького відділу поліції Київської області не виконали вимогу про обов’язкову реєстрацію даного повідомлення про злочин в ЄРДР, а відповідно і не було призначено слідчого, не повідомлено відповідного прокурора про початок досудового розслідування, а тому і не призначено процесуального керівника у кримінальному провадженні за даним фактом. Не дивлячись на те, що злочин вже вчинено, але, досудове розслідування не розпочато, працівники Кагарлицького відділу поліції без будь-яких правових підстав розпочали не передбачену законом дослідчу перевірку за цим фактом, хоча виконувати будь-які процесуальні дії за даним фактом ні слідчий, ні прокурор їм доручень не давали.
Це свідчить про розповсюджену практику приховування Національною поліцією вже вчинених кримінальних правопорушень, які не розкриті, бо, як правило, реєструються лише ті, по яких встановлені особи, які їх вчинили! І таких фактів безліч!
Візьміть хоча б наявний в мережі інтернет звуковий запис чітких вказівок керівника слідчого управління однієї із областей поліції, як саме знизити рівень "негативу" в області. Цитую дослівно: «Хлопці, так робота не буде. Запам'ятайте всі, від завтра все внесення в ЄРДР (Єдиний реєстр досудових розслідувань, - ред.), починаючи від 125-ої і закінчуючи трупом з природною смертю, виключно за моїм погодженням. Всі почули? Щоб завтра не було, що хтось не почув. Все, що ви будете планувати вносити в ЄРДР, все погоджуєте зі мною. Не може бути така негативна картина», - категорично зазначила вона.
Або, візьміть відповідь від 14.04.2020 року керівника одного із місцевих відділів поліції Дніпропетровщини заявниці про те, що її звернення про ймовірне її згвалтування невідомим хлопцем було зареєстроване до відповідного журналу в поліції (зверніть увагу – не в ЄДРДР) за №1299, але, так як вона пізніше в ході «перевірки» звернулася із заявою про її припинення, поліція списала її заяву про вчинення злочину до справи ВП!!!
І тепер не дивно, що згідно звіту Kantar online TRACK, який проводить регулярне вимірювання рівня довіри до різних інституцій та якості їхньої роботи, більшість респондентів (опитано 1 000 осіб у віці 18-55 років протягом 16-30 червня 2020 року) не довіряли поліції (63%), низько оцінювали роботу поліції (61%) і лише 12 % осіб вважали, що у разі порушення їхніх прав поліція допоможе їх захистити.
Крім того, про небажання і ухилення правоохоронних органів реєструвати всі заяви і повідомлення про вчинення злочинів свідчать і дані Судової адміністрації України, із яких чітко вбачається, що в минулому році до судів надійшло значно більше скарг, чим у попередні роки, на бездіяльність слідчого та прокурора – 77 113 (у 2019 році - 76 033, у 2018 році – 72 479, у 2017 році – 74 453, у 2016 році - 67 114, у 2015 році – 45 417), в т.ч. і стосовно не внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - 37 826 скарг, що складає майже 50% від загальної кількості поданих скарг (у 2019 році – 55%), з яких судом розглянуто та задоволено – 22 853 (або 60,4%), що більш ніж у 2019 році – 21 832 (або, 53%)! Фіксування саме цих даних за попередні роки (2013-2018) статзвітність не передбачала, тому, на жаль, немає з чим порівнювати, щоб ще більш переконливо підтвердити цю негативну тенденцію протягом останніх 5-6 ти років.
До речі, на об’єктивність статданих про рівень злочинності може впливати і практика закриття слідчими і прокурорами кримінальних проваджень. Так, більш чим у половині - 423 474 (або 54%) зареєстрованих в 2020 році кримінальних правопорушень вподальшому були прийняті рішення про закриття проваджень за реабілітуючими підставами, тобто, за фактом відсутності події і складу злочину (для зрівняння: в 2019 році – 396 317 (47,2%), в 2018 році - 428 298 (46,8%), в 2017 році - у 526 706 (50,1 %), в 2016 році – у 531 797 (47,3%), в 2015 році – у 528 132 (48,3%) і в 2014 році – у 608 297 (53,5%). Із цих статданих наглядно видно, що, починаючи із 2016-2017 років, з кожним роком кількість закритих проваджень за цими підставами в цифровому вигляді, начебто, зменшувалась в той час як у відсотковому відношенні, навпаки, щорічно тільки зростає, що також додатково вказує на штучне регулювання стану злочинності в державі.
Таким чином, без урахування зареєстрованих кримінальних правопорушень, закритих в подальшому в зв’язку з їх не підтвердженням, загалом протягом 2020 року було обліковано 360 622 кримінальних правопорушень, що також менше, чим у попередні роки: в 2019 році – 444 130, в 2018 році – 487 133, в 2017 році – 523 911, в 2016 році — 592 604, в 2015 році — 565 182, у 2014 році – 529 139, у 2013 році — 563 560. Але, знову ж таки, відслідковуючи тенденції, можна константувати, що в 2015 і 2016 роках кількість облікованих злочинів, навпаки, щорічно тільки зростала, а почала знижуватися саме із 2017 року, тобто, з того часу, коли почалося штучне регулювання злочинності. Одночасно з цим, треба окремо зазначити, що, згідно статистичних даних, від вчинених у 2020 році злочинів потерпіло 234 816 осіб ( у 2019 році - 301 792, у 2018 році - 344 780, у 2017 році – 374 238, у 2016 році – 444 617, у 2015 році – 412 689), у тому числі 5 521 дітей ( у 2019 році - 5 471; у 2018 році – 5 918, у 2017 році - 6 501, у 2016 році – 7 200, у 2015 році – 7 050), із яких 5 235 особи загинули ( у 2019 році – 5 846, у 2018 році – 6 233, у 2017 році – 6 303, у 2016 році – 6 988, у 2015 році – 8 663), хоча зрозуміло, що і ці цифри явно занижені, бо і тут проглядається така ж тенденція: до 2016 року кількість таких осіб зростає, а з 2017 року починає відповідно знижуватись.
Саме про штучне корегування статистики свідчать і такі аналітичні дані. У 2020 році, у відповідності до звітів, всіма правоохоронними органами повідомлено про підозру у 167 098 із 360 622 облікованих кримінальних правопорушень, що становить 46,3% від загальної кількості, у 2019 році – у 171 691 із 444 130 облікованих як злочини, що становило всього 38,6% від загальної кількості, у 2018 році – у 191 856 із 487 133 облікованих як злочини, що становило 39,4% від загальної кількості, у 2017 році - у 198 477 кримінальних правопорушеннях із 523 911 облікованих як злочини, що становило 37,8% від загальної кількості, у 2016 році — у 159 480 кримінальних правопорушеннях із 592 604 облікованих, що становило всього 26,9%, у 2015 році — у 188 099 кримінальних правопорушеннях із 565 182 облікованих, що становило 33,3%, у 2014 році – у 199 263 кримінальних правопорушеннях з 529 139 облікованих (37,6%). Таким чином, виходить, що починаючи із 2017 року, кількість повідомлених підозр щорічно зменшується, тобто результативність діяльності органів досудового розслідування тільки погіршується, хоча у відсотковому відношенні, навпаки, начебто, покращується (з 37,8% в 2017 році до 46, 3% в 2020 році) і це при тому, що значна частина вчинених кримінальних правопорушень, без сумніву, явно приховується.
Таж сама тенденція і в частині направлених до суду обвинувальних актів.
Якщо у 2020 році до суду скеровано з обвинувальним актом 148 332 кримінальних правопорушень, що становить 41,1 % від загальної їх кількості, у 2019 році - 154 585 кримінальних правопорушень, що становило 34,8% від загальної їх кількості, у 2018 році - 173 257 кримінальних правопорушень, що становило 35,6% від загальної їх кількості, у 2017 році - 181 056 кримінальних правопорушень, що становило 34,5% від загальної їх кількості, то у 2016 році — 138 330 кримінальних правопорушень , що становило 23,3%, у 2015 році — 163 795 правопорушень, що становило 28,9% і у 2014 році – 173 311 кримінальних правопорушень (32,7%). Тобто, кількість обвинувальних актів, направлених до суду з 2017 року, тільки зменшується, хоча відсоток їх протягом цього періоду, в основному, зростав і в минулому році становив 41,1%! І це при тому, що з 2017 року щорічно зменшувалась і кількість облікованих кримінальних правопорушень.
Тому, і виходить так, що «на папері», починаючи із 2017 року, криміногенна обстановка в країні, начебто, покращується, однак, результативність протидії злочинності насправді лише погіршується, про що свідчать об’єктивні дані про зростання кількості злочинів у Дніпропетровській, Донецькій, Луганській областях, в т.ч. і найбільш зухвалих, таких як обстріл автобуса в Харківській області, стрілянина в Броварах та Українці, захоплення заручників – це лише мала частка резонансних кримінальних правопорушень, злочинів, які були вчинені у 2020 р. Саме про щорічне погіршення, насправді, криміногенної обстановки в нашій державі можуть свідчити і подальші аналітичні дослідження.
Так, якщо розглядати вчинені кримінальні правопорушення у розрізі ступеня їх тяжкості, то протягом 2020 року по державі також спостерігається деяке статистичне зменшення зареєстрованих особливо тяжких злочинів - 13 199, в порівнянні з минулими роками: у 2019 році - 15 368, у 2018 році -15 691, у 2017 році - 16 586, у 2016 році - 19 021, у 2015 - 21 513 та у 2014 році - 25 872. Але, і ця відмінність у цифрах не є свідченням поступового покращення криміногенної обстановки в Україні, бо, по-перше, критичні показники таких злочинів в попередні роки були пов’язані, насамперед, з революційним періодом в країні в січні-лютому 2014 року та, тим більше, активними бойовими діями на сході України в 2014-2016 роках. По-друге, саме про такі висновки свідчать і статдані в попередні дореволюційні роки, коли таких злочинів реєструвалось набагато менше (наприклад, в тому ж 2010 році їх було 12 094 та майже аналогічна кількість - 13 776 в 2013 році). А по-третє, треба врахувати і ту немаловажливу обставину, що в той час і територія України була значно більшою, ніж зараз, а тому, в тодішніх статданих про рівень злочинності обліковувалися і особливо тяжкі кримінальні правопорушення, вчинені на території нині анексованого Криму та на окупованих територіях Донецької і Луганської областей, які протягом останніх п’яти років в статзвітності нашої держави не враховуються.
Зовсім не про покращення криміногенної обстановки в 2020 році свідчить і той факт, що із облікованих в минулому році 13 199 особливо тяжких злочинів лише у 5 691 випадках (або у 43,1%) конкретним особам було повідомлено про підозру, а ще менше по них направлено до суду обвинувальних актів – 4 033 (або всього 30,5%), до того ж в залишку на кінець звітного періоду залишилось нерозслідуваними 8 772 кримінальних проваджень даної категорії або 66,4%!!!! Саме в цій частині аналізу слід звернути увагу і на критично вражаючу обставину в тому, що протягом минулого року слідчими правоохоронних органів було закрито проваджень, Ви тільки вдумайтесь, у 119 873 особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, що майже в 10 разів більше ніж їх було обліковано у 2020 році, причому – 110 198 із них закриті за ч.1 п.п.1,2,4,6,9-1 ст.284 КПК України, тобто, за відсутністю події і складу злочину, а також невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді! До цього треба додати, що за пунктом 10 цієї ж статті було закрито 23 провадження, у яких закінчились строки, передбачені ст.219 КПК України, але особи, які вчинили кримінальні правопорушення, так і не були встановлені, або після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, а обвинувальний акт, так і не було надіслано до суду про фактично нерозкриті особливо тяжкі злочини!!! Можна лише уявити скільки осіб, які вчинили найбільш суспільно небезпечні кримінальні правопорушення не були притягнуті до кримінальної відповідальності і не покарані?!
Майже про аналогічну ситуацію свідчать статистичні дані і про кількість облікованих тяжких злочинів, яких зареєстровано в минулому році також дещо менше, чим у попередні роки – 125 165 ( у 2019 році - 140 468, у 2018 року - 167 986, у 2017 році - 198 074, у 2016 році - 213 521, у 2015 році - 177 855, у 2014 році - 154 216). Але, в той же час, звертає на себе увагу та обставина, що із числа облікованих у 2020 році тяжких злочинів лише у 51 894 випадків (або у 41,5%) конкретним особам повідомлено про підозру (у 2019 році – 48 024 (або 34,1%), у 2018 році – 57 770 (або34,3%) та ще менше – 43 169 обвинувальних актів (або всього 34,5%) у кримінальних правопорушеннях даної категорії направлені до суду (у 2019 році – 41 001 (або 29,1%), у 2018 році – 50 120 (або 29,8%). Тобто, розкриття і цієї суспільно небезпечної категорії злочинів залишається явно незадовільним. І це при тому, що в залишку на кінець звітного періоду не розслідуваними залишилась достатньо велика кількість - 78 842 таких кримінальних проваджень або 63 % (у 2019 році – 96 320 (або 68,5%), у 2018 році – 113 954 (або 67,8%)! На жаль, зазначені цифри також немає можливості порівняти із попередніми роками, оскільки такі показники про цей вид кримінальних правопорушень в статзвітах раніше об’єднувались із цифрами про особливо тяжкі злочини, що теж дає можливість приховувати негативні тенденції в сфері дослідження злочинності.
До цього треба додати і той факт, що протягом минулого року було закрито провадження у 19 539 тяжких кримінальних правопорушеннях, з яких 19 203 – саме за п.п.1,2, 4,6,9-1 ч.1 ст.284 КПК України, тобто, за реабілітуючими обставинами, а за п.10., ч.1 ст.284 КПК України – 38 фактично нерозкритих злочинів даної категорії – 38.
Якщо ж аналізувати злочини середньої тяжкості, то у 2020 році було обліковано 53 141, що також менше, причому значно, чим у попередні роки: у 2019 році – 177 141, у 2018 році - 196 688, у 2017 році - 202 424, у 2016 році – 236 418, у 2015 році – 236 792, у 2014 році – 215 792 (хоча для такого спаду є і об’єктивні причини – зміна законодавства, введення в дію кримінальних проступків).
З числа облікованих у 2020 році злочинів середньої тяжкості повідомлено особам про підозру у 24 864 випадках (або у 47%), що дещо більше, чим у вчиненні тяжких і особливо тяжких злочинів, але, явно замало, виходячи із незначної складності в їх розслідуванні, а ще менше обвинувальних актів у таких провадженнях направлено до суду - 21 047 (або 39,6%). Тим більше, що на кінець звітного періоду не прийнято кінцевих рішень у 31 160 кримінальних провадженнях даної категорії, або в 68%! Але, і в цій категорії, знову ж таки наголошую, нескладних в доказуванні злочинів також звертає на себе увагу, підкреслюю, величезна(!) кількість закритих протягом року кримінальних проваджень -16 692, що також майже дорівнює кількості облікованих в минулому році злочинів цієї категорії!
До того, із них майже всі – 16 597 проваджень закриті за .п.1,2, 4,6,9-1 ч.1 ст.284 КПК України, тобто за реабілітуючими підставами, та плюс до цього за п.10. ч.1 ст.284 КПК України, тобто, нерозкритих кримінальних правопорушень, – 32.
На превеликий жаль, ще раз повторюю: в статзвітах і за 2020 рік (як і в останні кілька років) будь-якого пояснення цього явища також не дається, адже нинішні керівники прокуратури і органів досудового розслідування, на мою думку, навмисно узагальнюють цифру закритих проваджень, щоб таким способом приховати свої недоліки, некомпетентність і реальну незадовільну криміногенну ситуацію в державі, не уточнюючи, яку кількість проваджень закрито із числа злочинів, зареєстрованих в 2020 році, і тих, які були зареєстровані в минулих роках. Той факт, що результати розслідування злочинів даної категорії є, начебто, дещо кращі, чим у кримінальних провадженнях про тяжкі і особливо тяжкі кримінальні правопорушення, свідчить не тільки про низький рівень професійної підготовки слідчих та прокурорів, а і неналежну організацію їх роботи по проведенню досудового розслідування в цілому, про штучне корегування злочинності та приховування тяжких і особливо тяжких злочинів від обліку, які дійсно складніше розкривати, а, тим більше, збирати по них і перевіряти докази винуватості чи невинуватості підозрюваних і обвинувачених. І нічого дивного в цьому також немає, бо прокурорський нагляд за дотриманням законів під час обліку і реєстрації злочинів був навмисно ліквідований, що неминуче, я ще раз наголошую, заподіяло величезної шкоди державі, суспільству та окремим громадянам і суттєво повпливало як на стан злочинності, так і особливо протидії їй!
До того ж, наведені статдані, суттєво різняться по зрівнянню із позаминулим роком, через те, що 22.11.2018 року до КПК України були внесені зміни, які набрали законної сили 01.07.2020 року. Нагадую, що даними змінами прибрано із класифікації злочини середньої тяжкості та невеликої тяжкості, до нетяжких злочинів, (якими тепер є діяння, передбачене КК України, за вчинення якого встановлюється основне покарання у вигляді штрафу в розмірі не більше ніж 10 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 тис. грн) або позбавлення волі на строк не більше ніж 5 років (ч. 4 ст. 12 КК України)) увійшла переважна більшість злочинів середньої тяжкості, а лише невелика частина їх відійшла у кримінальні проступки та тяжкі злочини. З огляду на такі зміни в законодавстві та те, що статзвітність не предбачає фіксування інформації про те, а скільки ж злочинів середньої тяжкості залишилось після цього в цифрах нетяжких та скільки із них перейшло у тяжкі злочини і кримінальні проступки, фізичної можливості провести саме більш результативне зрівняння немає.
Про цю ж тенденцію може свідчити і той факт, що кількість зареєстрованих в 2020 році злочинів невеликої тяжкості становила 98 283, що, теж дещо менше ніж у 2019 році - 110 483, у 2018 році -106 768 та у 2017 році - 106 827, у 2016 році – 123 644, у 2015 році – 129 022 та 2014 році - 133 259. В той же час, із числа облікованих у минулому році таких злочинів лише у 30 038 випадках (що становить всього 30,6%) конкретним особам повідомлено про підозру та ще менше - лише 27 924 обвинувальних актів із них направлено до суду (або 28,4%)! І це при тому, що мова йде про найбільш прості у доказуванні злочини! До цього треба додати і той факт, що на кінець звітного періоду не прийнято процесуальних рішень у 69 160 таких кримінальних провадженнях або у 70,4%!!!
До речі, і в цій нескладній в розслідуванні категорії злочинів протягом минулого року було закрито теж величезну кількість - 140 748(!) кримінальних проваджень, тобто, більше ніж їх було обліковано (з них за п.п. 1,2,4,6, 9-1 ч.1 ст.284 КПК України було закрито 140 665, а за абзацом 2 п.10 ч.1 ст.284 КПК України, тобто, нерозкритих злочинів - 12!
Таким чином, підводячи підсумки результативності діяльності органів досудового розслідування і прокуратури за минулий рік можна сказати, що ними було закрито саме за реабілітуючими підставами величезну кількість кримінальних проваджень: 140 665 злочинів невеликої тяжкості, 16 597 - середньої тяжкості, 19 203 - тяжких і 119 801 особливо тяжких, а всього 296 266, тобто, майже 300 000 кримінальних правопорушень!!! При цьому, за п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, коли строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру та після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, а обвинувальний акт так і не було надіслано до суду, було закрито (23+38+32+12) =105 кримінальних проваджень, в т.ч. і про 61 особливо тяжкий і тяжкі злочини, тобто, про фактично нерозкриті злочини. Хоча я впевнений, що їх в дійсності набагато більше.
Таким чином, із викладених вище статистичних даних напрошується, як мінімум, кілька невтішних висновків: подавляюча більшість скоєних в 2020 році та тих, які перейшли у цей звітний період із минулих років, кримінальних правопорушень найбільш суспільно небезпечних категорій (тяжких і особливо тяжких) залишились не розкритими, а особи, які їх вчинили, не встановленими і не притягнутими до кримінальної відповідальності, а відповідно і не покараними, заподіяні ними матеріальні і моральні збитки, в т.ч. і громадянам, не відшкодовані, наведена вище величезна кількість закритих проваджень за реабілітуючими обставинами (майже 300 000) сформувалась саме завдяки як існуванню, так званих, «поправок Лозового», які зобов’язують слідчих і прокурорів закривати провадження, по яким не встановлені особи, які їх вчинили, так і неналежної організації роботи слідчих і прокурорів по розкриттю і розслідуванню злочинів; із зареєстрованих в 2020 році (звичайно, без урахування прихованих і не зареєстрованих) 360 622 кримінальних правопорушень лише у 167 098 випадках (або у 46,3%) особам повідомлено про підозру і то, а до суду направлено ще менше – всього 148 332 обвинувальних актів (або тільки 41,1%)! Але, навіть і ці відносно невеликі показники розкриття злочинів не свідчать про об’єктивний стан протидії злочинності, бо, як вище наводилися дані, частина вчинених кримінальних правопорушень правоохоронними органами не реєструється і явно приховується.
Більше того, зверніть увагу, що питома вага направлених обвинувальних актів до суду по категоріям злочинів становить, Ви тільки вдумайтесь: всього 4,2% - про особливо тяжкі злочини, 44,9% - про тяжкі злочини, 21,9% - про злочини середньої тяжкості та 29% - про злочини невеликої тяжкості (по зрівнянню із 2019 роком, де було особливо тяжких – 2%, тяжких– 26%, 50% - злочинів середньої тяжкості, 22% - злочини невеликої тяжкості)! Таке значне коливання питомої ваги направлених обвинувальних актів не може пояснюватись покращенням роботи правоохоронних органів і прокуратури, а лише відвертим приховуванням злочинів від реєстрації та змінами законодавства (змінами до КК України), які дозволили перемістити значну частину злочинів із середньо-тяжких у тяжкі та кримінальні проступки.
Тому продовжую наполягати, що однією із головних причин незадовільного стану протидії злочинності, є відсутність прокурорського нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування, в результаті чого тепер керівники органів правопорядку безкарно, на свій розсуд, корегують показники роботи слідчих підрозділів, в першу чергу, тієї ж Національної поліції. Для прикладу можна ознайомитись із відео, що міститься на просторах мережі Facebook, де два поліцейські керівники Харківщини ведуть «перепалку» через те, що один із районних відділів поліції не зміг закінчити 40 кримінальних проваджень, як було раніше між ними узгоджено, у зв’язку із тим, що такий «план» був явно завищеним.
Ще більш негативним показником діяльності правоохоронних органів по протидії злочинності є залишки на кінець 2020 року в кількості 204 754 кримінальних правопорушень без прийнятих рішень (це із тих, що зареєстровані у 2020 році, тобто, із 360 622), що більше закінчених у 2020 році – 155 868. Ви тільки уявіть, що чекає нашу державу в майбутньому, якщо правоохоронні органи будуть і надалі так працювати, коли з року в рік будуть залишатися не розслідуваними без прийнятого рішення 135 594 кримінальних правопорушень (тобто, злочинів), з яких, за фактами смерті та зникнення безвісті (ст.ст.115-118 КК) – 2 869 ( з них очевидних умисних вбивств – 424), умисних тяжких тілесних ушкоджень 314 (з них, що спричинили смерть потерпілого – 103), крадіжок – 80 081 (з них, з квартир – 7 267), грабежів - 2 995, розбійних нападів – 474, а також 69 160 кримінальних проступків (тобто, всього - 204 754). А якщо сюди додати сумарно майже 300 000 закритих в минулому році проваджень (а вони складають майже 100% від усіх облікованих в минулому році), то тільки можна уявити, скільки таким способом було приховано від розкриття злочинів та скільки постраждалих від таких злочинних посягань громадян залишились без відповідного захисту держави, а тим більше, скільки злочинців, в т.ч. і особливо суспільно небезпечних, залишилися не покараними?! Як по мені, то держава явно не виконує покладені на неї обов’язки!!!
Край низьким та навіть критичним є і щорічне погіршення відсотку розкриття кримінальних правопорушень минулих років, тобто, тих злочинів, які були зареєстровані до 2020 року, який склав мізерний відсоток - всього1,4% (для порівняння: в 2019 році - 1,6%, в 2018 році – 1,9%, в 2017 році - 2,7%, в 2016 році - 3,6%, а в 2014 році взагалі - 10,8% та майже 12% у 2013 році)! Взагалі, загальна картина розкриття і розслідування кримінальних правопорушень минулих років виглядає таким чином, що на початок 2020 року у 1 076 473 кримінальних правопорушеннях не було прийнято жодного процесуального рішення (про закінчення слідства, зупинення або закриття), а на кінець минулого року ця кількість становила не набагато менше – 993 642 кримінальних правопорушень. І це, знову ж таки, після декриміналізації значної частини злочинів, які перейшли в категорію кримінальних проступків, навіть без урахування тих нерозкритих злочинів, провадження по яких протягом звітного періоду були закриті!
Як убачається із проаналізованих статистичних даних про результати роботи правоохоронних органів за останні майже 6 років, навіть неозброєним оком видно, що цифри розкриття і розслідування злочинів, як мінімум, за останні 3-4 роки явно штучно коригуються нинішніми керівниками правоохоронних органів, перш за все, МВС і Нацполіції, з метою приховування реального стану криміногенної обстановки в державі та, відповідно, своєї неспроможності забезпечити належну протидію злочинності, щоб таким способом покращити свій власний імідж задля збереження себе на займаних посадах. Вважаю також, що таким способом як попередня, так і нинішня влада, намагаються приховати катастрофічні наслідки до цих пір триваючих, так званих, «реформ» в правоохоронних органах, а в дійсності – фактичного руйнування в результаті цього всієї правоохоронної системи, що загрожує в цілому і національній безпеці нашої держави.
Більш детального аналізу потребує і стан розкриття та розслідування особливо резонансних і найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень, в першу чергу, проти життя та здоров’я громадян, проти власності та громадського порядку, дотримання правопорядку на автошляхах, угонів автотранспорту, у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, корупційних, а також злочинів, вчинених організованими злочинними групами і злочинними організаціями.
Так, за правовою кваліфікацією умисне вбивство у 2020 було обліковано 3 809 кримінальних правопорушень, що менше, в т.ч. і значно, чим у попередні роки (5 465 у 2019 році, 5 557 у 2018 році, 5 145 у 2017 році, 5 992 у 2016 році, 8 224 у 2015 році, 11 466 у 2014 році), з яких лише у 1 242 провадженнях (що становить всього 32,6%) конкретним особам було повідомлено про підозру. Тобто, кількість розкритих найбільш суспільно небезпечних злочинів проти особи – умисних вбивств, не дивлячись на постійне їх скорочення серед зареєстрованих, щорічно, в основному, тільки погіршується (для порівняння: у 2017 році у 1 381, у 2016 році у 1 403, у 2015 році у 1 507, у 2014 році у 1 760 та у 2013 році у 1 779)!
Ще гірший показник розкриття цих особливо тяжких злочинів за направленими до суду обвинувальними актами –– всього 799, що становить також катастрофічно низький відсоток - лише 21 %!!!
Для порівняння: навіть у 2019 році до суду обвинувальних актів у цій найбільш суспільно небезпечній категорії злочинів було направлено більше – 834, у 2018 році - 858, у 2017 році - 908, у 2016 році - 914, у 2015 році - 1 046, у 2014 році – 1 166 та у 2013 році – 1 293, тобто, кількість розкритих умисних вбивств і за направленими до суду обвинувальними актами теж тільки погіршується з року в рік протягом останніх 7-ти років!!! А до цього треба додати, що на кінець 2020 року не було прийнято рішень у 2 863 кримінальних правопорушеннях про умисні вбивства (що становить 75,2 %), тобто, подавляюча більшість найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень проти особи залишились в минулому році не розкритими, а як результат - вбивці залишились не встановленими і не покараними, а головне – готовими до вчинення нових, ще більш жорстокіших та зухваліших злочинів!!! Тому і не дивно, що останніми роками, вчиняється все більше зухвалих та жорстоких умисних вбивств. Наприклад, 30 квітня 2020 року школярці Христині Пьяновій завдали не менше 20 ударів ножем. Від отриманих ран дівчинка померла на місці. Тоді вбивця обезголовила свою жертву.; 21 травня 2020 року компанія друзів відпочивала на орендованому ставку. Його господарем був Анатолій Захаренко. Під впливом алкоголю між гостями і орендарем спалахнула бійка. Знавіснілий господар схопив мисливську рушницю і розстріляв своїх гостей. В результаті трагедії загинули 7 осіб. Частина з них була вбита уві сні.; 2 лютого 2020 року пластичного хірурга Андрія Сотника застрелили у дворі його будинку. І таких випадків можна назвати безліч.
Як і в попередні роки, продовжує залишатись критичною ситуація із розкриттям злочинів проти власності. Так, за фактами крадіжок у 2020 році було обліковано 138 562 правопорушення, що теж статистично менше, в т.ч. і значно, ніж в попередні роки (у 2019 році - 197 564, у 2018 році - 238 492, у 2017 році - 261 282, 2016 році - 312 172, у 2015 році – 273 756, у 2014 року – 226 833, у 2013 році – 242 769). Заради об’єктивності, Хоча на цей показник могли вплинути і зміни в законодавстві, коли частина із вчинених в 2020 році крадіжок перейшла в категорію кримінальних проступків. Але, про підозру конкретним особам у таких злочинах навіть у такій ситуації повідомлено лише у 61 227 провадженнях (що складає всього 44,2%). Тобто, кількість розкритих цих суспільно небезпечних та особливо дошкульних і чутливих як для більшості громадян, так і для держави та юридичних осіб, кримінальних правопорушень не тільки продовжує залишатись на низькому рівні, але і щорічно зменшується у порівнянні із попередніми роками (у 2019 році – 70 763, у 2018 році – 83 688, у 2017 році – 84 756, 2016 році - 68 265, у 2014 року – 70 519, у 2013 році – 72 954). Про це свідчить і той факт, що до суду по цій категорії злочинів направлено ще менше обвинувальних актів — 56 627, (або 41%), тобто, їх розкриття і за цією ознакою погіршилось. Звертає на себе увагу і та обставина, що результативність їх розкриття погіршується із року в рік: у 2019 році – 66 687, у 2018 році – 79 151, у 2017 році – 79 031, 2016 році - 62 539, у 2014 року – 64 624, у 2013 році – 69 207. І це при тому, що на кінець 2020 року слідчими і прокурорами не було прийнято рішень, Ви тільки вдумайтесь, у 80 081 кримінальних правопорушеннях даного виду, що становить 58% від зареєстрованих у 2020 році!
Більше того, в черговий раз звертаю увагу на ту обставину, що чималу частку з числа усіх крадіжок продовжують складати саме квартирні крадіжки, від чого потерпають, в першу чергу, саме беззахисні, прості громадяни. Так, у 2020 році було обліковано 10 470 таких кримінальних правопорушень, що теж статистично менше, в т.ч. і значно, показників попередніх років: 2019 року -16 634, 2018 року - 20 228, 2017 року - 25 171, 2016 року - 27 204, у 2015 році - 21 379, 2014 році – 18 992, у 2013 році – 17 450. В той же час, не дивлячись на таку тенденцію, в т.ч. і внесені в минулому році законодавчі зміни в Кримінальний кодекс України, рівень їх розкриття залишається вкрай низьким, так як про підозру конкретним особам у їх вчиненні в 2020 році було повідомлено лише у 3 381 випадках (або у 32% ), в той же час, як у попередніх роках їх розкривалось значно більше (у 2019 році – 3 740, у 2018 році – 4 597, у 2017 році – 5 869, у 2016 році – 4 995, у 2014 році – 4 763). По направленим до суду обвинувальним актам у цих провадженнях цей показник ще менший — 3 060, або всього 29%, що значно гірше минулих років (у 2019 році – 3 494, у 2018 році – 4 307, у 2017 році – 5 443, у 2016 році – 4 553, у 2014 році – 4 261, у 2013 році – 4 148 )!!! Треба також мати на увазі, що на кінець 2020 року слідчими не прийнято рішень у 7 267 таких кримінальних правопорушеннях, або у 69,4%, тобто, залишок нерозкритих квартирних крадіжок у громадян продовжує залишатись досить великим, тому і не дивно, що значна частина постраждалих громадян не звертається до поліції із заявами про такі злочини, з чим пов’язане, в першу чергу, і статистичне зменшення кількості зареєстрованих злочинів даної категорії, чого насправді давно вже немає.
За правовою кваліфікацією грабіж у 2020 році було обліковано 7 492 кримінальних правопорушень, що теж менше, навіть і набагато, ніж у попередні роки (у 2019 році - 11 160, у 2018 році - 13 838, у 2017 році - 18 130, у 2016 році - 27 199, у 2015 році – 22 108, у 2014 році – 20 541, у 2013 році – 22 695), з яких у 4 809 провадженнях (64,2%) особам повідомлено про підозру. В той же час, на фоні, начебто, благополучної тенденції, про зворотнє свідчить той факт, що у попередні роки підозрюваних у таких злочинах викривалось значно більше: у 2019 році – 5 519, у 2018 році – 5 988, у 2017 році – 6 827, у 2016 році - 6 703, у 2015 році – 7 174, у 2014 році – 7 638, а у 2013 році – майже удвічі – 9 313! Більше того, щорічно кількість розкриття злочинів даної категорії цим показником лише тільки погіршується!!! Так як ці злочини відносяться, як правило, до категорії очевидних, нинішній рівень їх розкриття не може влаштовувати суспільство, в т.ч. і через кількість направлених в минулому році до суду обвинувальних актів по таким провадженням - лише 4 300 (або, всього 57,4%)! Саме про зниження ефективності у боротьбі навіть із цими, в основному, очевидними кримінальними правопорушеннями свідчать і статдані за минулі роки, коли кількість направлених до суду обвинувальних актів у таких злочинах теж була набагато більшою: у 2019 році - 5 064, у 2018 році – 5 470, у 2017 році - 6 174, у 2016 році – 5 932, у 2015 році – 6 398, у 2014 році – 6 768, а у 2013 році навіть вдвічі - 8 704!
За фактами розбою у 2020 році правоохоронцями було обліковано 1 360 кримінальних правопорушень, що, знову ж таки, теж менше, в тому числі і набагато, ніж у минулих роках (у 2019 році -1 883, у 2018 році - 2 263, у 2017 році - 3 006, у 2016 році - 3 904, у 2015 році – 3 556, у 2014 році – 3 895, у 2013 році – 2 856, у 2010 році – 4 029, у 2009 році – 5 103), по яким у 1 100 випадках (80,9%) особам було повідомлено про підозру. Але і ці, на перший погляд, благополучні статдані не є переконливими, бо у попередні роки, знову ж таки, кількість виявлених підозрюваних у вчиненні таких злочинів була також більшою (у 2019 році - 1 330, у 2018 році - 1 424, у 2017 році - 1 762, у 2016 році - 1 870 , у 2015 році – 1 843, у 2014 році – 1 812, у 2013 році – 1 971), причому, знову ж таки, щорічно ця результативність тільки погіршується. Не була досить високою і активність розслідування таких кримінальних правопорушень, бо до суду обвинувальних актів по таким злочинам направлено ще менше — 839 (61,7%), в той час як у попередні роки цей показник також був значно вищим: у 2019 році – 1 020, у 2018 році - 1 167, у 2017 році - 1 414, у 2016 році – 1 501, у 2015 році – 1 457, у 2014 році – 1 723. Окрім того, слідчими на кінець 2020 року не прийнято рішень у 474 таких кримінальних правопорушеннях, або у 34,8%, що свідчить про те, що майже кожен третій розбій, які, в більшості своїй, також являються очевидними, правоохоронцями не розкривається, а особи, які їх вчиняють, в результаті такого «розслідування» уникають кримінальної відповідальності!
Ще гірша ситуація із розкриттям і розслідуванням фактів шахрайств, яких у 2020 році було обліковано 26 830, що теж менше чим у попередні роки (у 2019 році - 32 358, у 2018 році – 33 290, у 2017 році - 37 014, у 2016 році — 46 019, у 2015 році – 45 904, у 2014 році – 41 963, 2013 році — 47 142), з яких лише у 8 713 випадків (32,5%) конкретним особам було повідомлено про підозру, що, знову ж таки, менше ніж у попередні 2013-2015 та 2017 роках (12 645, 10 599, 9 605, 10 275) та дещо більше, чим у 2016, 2018-2019 роках (7 971, 8 241 і 8 241 відповідно). Ще гіршою є ситуація із розкриттям цих злочинів по направленим до суду обвинувальним актам - всього 7 277 (або лише 27,1%), що, майже на одному рівні із 2016, 2018, 2019 роками (6 379, 7 019, 6 865), але, значно менше чим у 2013-2015 та 2017 роки, відповідно, 11 310, 8 775, 8 154, 8 662. На кінець 2020 року також не було прийнято рішень у 19 141 таких кримінальних правопорушеннях, або у 71%, тобто, залишок нерозкритих і не розслідуваних таких злочинів проти власності, від яких особливо страждають, в основному, прості громадяни, також залишається суттєво великим.
На фоні погіршення показників у протидії злочинності проти власності, зменшилась і кількість виявлених у минулому році фактів хуліганства – 2 513 (для порівняння: у 2019 році - 3 401, у 2018 році – 3 344, у 2017 році – 3 437, у 2016 році - 3 973, у 2015 році – 4 120, у 2014 році – 4 962 та у 2013 році – 6 315), тобто злочинів, які вчиняються, як правило, в громадських місцях і, здебільшого, на очах у інших громадян та є очевидними. Причому, їх виявлення щорічно також зменшується. Ще гіршим результатом діяльності правоохоронних органів по протидії цим злочинам проти громадського порядку є кількість розкритих кримінальних правопорушень даної категорії: про підозру конкретним особам в минулому році повідомлено лише у 1 458 випадках (58%), що теж менше, в т.ч. і значно, чим у 2019 році - 1 733, у 2018 році - 1 645, у 2017 році - 1 722, у 2016 році - 1 530, у 2015 році - 1 742, у 2014 році - 2 207 та у 2013 році - 3 139, відповідно. По направленим до суду обвинувальним актам про ці злочини їх розкриття ще гірше - лише 1 239 (49,3%), що теж свідчить про явне зниження результативності діяльності правоохоронних органів по зрівнянню із попередніми роками (у 2019 році - 1 371, у 2018 році - 1 413, у 2017 році - 1 481, у 2016 році – 1 312, у 2015 році – 1 472, у 2014 році – 1 896 та у 2013 році – 2 888). Аж ніяк не позитивним результатом такої діяльності слідчих і прокурорів на цьому напряму є і залишок цих кримінальних правопорушень на кінець 2020 року - 1 195, або 47,5%! Тобто, майже половина таких простих в доказуванні, очевидних, як правило, злочинів залишаються нерозкритими і не розслідуваними в повному обсязі.
Щодо викриття і розслідування кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, то протягом 2020 року, за даними прокуратури, правоохоронцями було зареєстровано 28 204 злочинів цієї категорії, що більше чим у 2018 році – 27 007, у 2016 році – 23 029 та у 2015 році – 25 908, майже на одному рівні із 2019 роком - 28 774 та дещо менше, чим у 2017 році – 29 010, у 2014 році – 30 494 та у 2013 році – 33 982, а по зрівнянню із 2009 і 2010 роками - навіть вдвічі, відповідно, 57 624 і 56 878. Про підозру конкретним особам повідомлено у вчиненні 19 574 (або, 69,4%) таких кримінальних правопорушень, що майже на рівні 2019 року - 19 091, більше чим у 2018 році – 18 307 та у 2016 році -13 872, але, менше чим у 2017 році – 20 675, у 2015 році -19 767 та 2014 році – 24 902. Не краща ситуація із розкриттям цих злочинів і по направленим до суду обвинувальним актам – 17 530 (або, 62,1%), (причому, в цю цифру входять і кримінальні провадження, зареєстровані в минулих роках), що більше чим у 2016 та 2018-2019 роках, відповідно, 12 720, 16 889,17 276, але, менше чим у 2017 році -18 963, у 2015 році -18 633 та у 2014 році – 22 883. Саме про незадовільну роботу правоохоронців у протидії цим суспільно небезпечним кримінальним правопорушенням свідчить і факт закриття в минулому році 24 716 таких злочинів (в цю цифру входять і кримінальні провадження, зареєстровані в минулих роках), що перевищує, в т.ч. і значно, кількість таких рішень, прийнятих у попередні роки (у 2019 році – 21 585, у 2018 році – 20 310, у 2016 році – 15 460, у 2015 році – 14 004, у 2014 році – 15 008).
Тобто, можна зробити висновок, що органами правопорядку майже з кожним роком виявляється все менше злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; в основному, зменшується і кількість повідомлень конкретним особам про підозру у їх вчиненні та направлених до суду обвинувальних актів. В той же час, з кожним роком збільшується кількість не розслідуваних кримінальних правопорушень даної суспільно небезпечної категорії та закритих проваджень, що призводить до уникнення винних осіб від кримінальної відповідальності і тим самим породжує безкарність та рецидивні прояви, а тим більше – вчинення їх в організованих формах.
І не дивно, що у 2020 році було виявлено лише 8 507 фактів незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збуту наркотичних засобів (ст.307), із яких про підозру повідомлено 6 169 особам (або, 72,5%), що дещо більше чим у 2019 році - 4 303, у 2018 році – 3 472, у 2017 році – 3 064, у 2016 році – 869 та у 2015 році – 5 064. В той же час, до суду направлено ще менше обвинувальних актів – 4 962 (або, 58%), що теж дещо більше, чим у 2019 - 3 334, 2018 – 2 802, набагато більше чим у 2016 році – 634 та приблизно на одному рівні із 2017 роком – 4 414 та 2015 роком – 4 712. Залишок на кінець 2020 року нерозслідуваних таких правопорушень становив - 3 382 (або, 39,7%), що, в свою чергу, більше чим у всі попередні роки: у 2019 році - 2 927, у 2018 році – 2 564, у 2017 році – 2 524, у 2016 році – 1 614, у 2015 році – 1 738, а по зрівнянню із 2014 роком - майже в шість разів (589)!!! Більше того, виявлення злочинів даної категорії в минулому році, по зрівнянню із 2009-2010 роками зменшилося майже в три рази, а кількість проваджень, по яких не прийнято жодного рішення, на кінець минулого року, навпаки, суттєво збільшилась.
Майже аналогічну ситуацію відображає і стан протидії правопорушенням, пов’язаним із незаконним виробництвом, придбанням, перевезенням наркотичних засобів без мети збуту (ст.309): якщо у 2020 році їх було виявлено 15 874, що є значно меншим, не тільки по зрівнянню із 2009 роком – 31 885 та 2010 роком – 30 747, але, і 2019 роком - 18 623 та 2017 роком – 20 071. Значно менше в минулому році було і повідомлено про підозру у вчиненні таких злочинів – 10 358 особам (або, 65,2%) по зрівнянню із попередніми роками (у 2019 році - 11 853, у 2018 році -12 081, у 2017 році – 14 342, у 2016 році – 10 360, у 2015 році – 10 967 та 2014 році - 13 827). Аналогічно менше було і направлено до суду обвинувальних актів - 9 802 (61,7%), по зрівнянню із 2019 роком - 11 297, у 2018 роком – 11 607, у 2017 роком– 13 623, 2015 роком -10 431 та 2014 роком - 13 014.
Ці дані також свідчать про зниження результативності у боротьбі із незаконним обігом наркотичних засобів, в першу чергу, через низький рівень кваліфікації працівників правоохоронних органів і прокуратури та тривалі, так звані, «реформи», які майже повністю зруйнували правоохоронну систему!
І це в той час, коли незаконний обіг наркотичних засобів не тільки не втратив свою суспільну небезпечність, а навпаки набрав загрозливого характеру. Тому, немає будь-яких сумнівів в тому, що саме через нефаховість нових, в результаті проведення, так званих, «реформ», в першу чергу, поліцейських цього профілю, в т.ч. і через призначення на найвищі посади в таких підрозділах людей, які явно не володіли і не володіють необхідними навиками у розкритті і документуванні таких злочинів, протидія цим злочинам значно погіршилась, не дивлячись на всі намагання органів правопорядку приховати ці тенденції, звичайно при потуранні органів прокуратури.
Вже котрий рік викликає обґрунтовану тривогу і статистика розкриття та розслідування таких злочинів як незаконне заволодіння транспортними засобами, результати досудового розслідування по яких також відверто незадовільні з року в рік. Так, у 2020 році було обліковано 4 522 таких кримінальних правопорушень, по яким підозру було вручено конкретним особам лише у 2 125 випадках, що становить всього 47%, що також менше, в т.ч. і значно, ніж у попередні роки (у 2018 році - 2 284, у 2017 році – 2 663, у 2016 році - 2 832, у 2015 році – 3 130, у 2014 – 3 367 та у 2013 році – 3 277), при чому, цей показник погіршується щорічно, а до суду направлено обвинувальних актів по цьому виду злочинів ще менше – 1 798, або всього 39,8% (для зрівняння:, у 2018 році - 1 948, у 2017 році – 2 262, у 2016 році – 2 832, у 2015 році – 2 699, у 2014 році – 2 816, а у 2013 році – 2 960, тобто майже вдвічі), що теж свідчить про суттєве щорічне погіршення результативності органів досудового розслідування і прокуратури!
Далі скажу більше. За даними Судової адміністрації України, у 2020 році у судах розглядалося 4 288 обвинувальних актів щодо 5 355 осіб, про незаконне заволодіння транспортними засобами (у 2019 році - 4 986, у 2018 році – 3 870, у 2017 році – 3 806, у 2016 році - 3 475, у 2015 році – 3 235) тобто, їх кількість в провадженні судів з року в рік, в основному, тільки зростає, з яких у звітному періоді надійшло лише 2 077, що також менше, в т.ч. і значно, чим у попередні роки (у 2018 році – 2 201, у 2017 році – 2 565, у 2016 році – 2 643, у 2015 році – 2 634)! Кількість розглянутих судами в минулому році проваджень даної категорії становило всього 1 648, що також менше, в т.ч. і значно, чим у попередні роки (у 2019 році - 1 714, у 2018 році – 1 835, у 2017 році – 2 119, у 2016 році – 2 201, у 2015 році – 2 382), з яких із постановленням вироку - 1 409, що теж менше чим у минулі роки (у 2019 році - 1 475, у 2018 році – 1 596, у 2017 році – 1 825, у 2016 році – 1 902, у 2015 році – 2 087), за якими засуджено 1 657 осіб, що теж в т.ч. і значно, менше, у порівнянні із попередніми роками (у 2019 році - 1 728, у 2018 році - 1 885, у 2017 році – 2 179, у 2016 році – 2 324, у 2015 році – 2 698)! І знову ж таки, кількість розглянутих судами кримінальних проваджень даної категорії та кількість засуджених за їх вчинення осіб з кожним роком тільки зменшується!
Таким чином, результативність роботи органів досудового розслідування та прокурорів по викриттю угонів автотранспорту і притягненню винних осіб до кримінальної відповідальності щорічно тільки погіршується, а саме головне, що все менше і менше обвинувачених несе справедливе кримінальне покарання за вчинене, що в цілому негативно позначається і на загальному стані захисту прав громадян від злочинних посягань.
Підсумовуючи навіть вищевикладені проаналізовані статдані, необхідно констатувати, що ні в одному з названих вище, в більшості своїй, простих у розкритті і доказуванні вини злочинів немає і близько тих «успішних» результатів у боротьбі із злочинністю, про які неодноразово заявляли раніше і продовжують до сьогодні стверджувати нинішні очільники МВС і Національної поліції. На жаль, цього негативу не помічає і Генеральний прокурор. В зв’язку з цим, змушений заперечити цим як минулим, так і нинішнім піар-акціям, таким висновком: нерозкритими за минулий рік залишились, як мінімум, від 50 до 80 % різних категорій злочинів, а в результаті бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури заподіяна потерпілим і державі моральна та матеріальна шкода, в більшості своїй, не відшкодована, а головне, що особи, які вчинили всі ці нерозкриті кримінальні правопорушення, так і не були встановлені та не притягнуті до кримінальної відповідальності, що закономірно породжує безкарність і рецидивну злочинність, сприяє підвищенню її організованості, а також формує в суспільстві обстановку вседозволеності та безумовно – погіршення правової культури.
І насамкінець. На підставі вищевикладеного, варто наголосити, що як би нинішні правоохоронці не маскували та не приховували дійсний стан злочинності та не намагались завести людей в оману про свої надумані «досягнення» у викритті злочинців, в тому числі «корупціонерів», я вважаю, що суспільство повинно усвідомлювати, що реально стан боротьби із злочинністю в державі на сьогодні є критичним, загрожує національній безпеці, бо невідворотність покарання за скоєне не забезпечена. Зокрема, про це свідчать і аналітичні дослідження з питань протидії корупції, організованій злочинності та злочинності у сфері економічної і господарської діяльності, про що будуть представлені окремі звіти.
Вже котрий рік викликає обґрунтовану тривогу і статистика розкриття та розслідування таких злочинів як порушення правил дорожнього руху, результати досудового розслідування по яких також відверто незадовільні з року в рік. Про це теж в іншому, окремому звіті…
Переглянути відео можна за посиланням
Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram
