Декого зі слідчих у «справах майдану» я волів би бачити на лаві підсудних – і, сподіваюся, таки побачу. Загальний контекст мого бажання описує чергова серія «Допуск по формі 1».
В матеріалах справи відсутні, докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 відповідно до закону за власні кошти зобов`язаний придбати чи виготовити засіб індивідуального захисту, зокрема респіратор або захисну маску, чи йому було профінансовано витрати на придбання чи виготовлення засобів індивідуального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів і при таких умовах він порушив заборону до 24 квітня 2020 р. з 6 квітня 2020 р. перебувати в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно
У середовищі, близькому до МВС, циркулює пояснення – мовляв, ця нова редакція статті 325 КК України покликана надати можливість саджати на домашній арешт особливо буйних громадян, що ладні порушувати правила «карантину». Тим не менш, побіжний аналіз понаголосованого Верховною Радою показує, що ніякої відповідальності порушникам не світить.
Подав проект постанови про недовіру нинішньому Генпрокурору. Останньою краплею стало те, що Юрій Луценко зараз заходився догоджати новій владі, скасував свої попередні рішення про гальмування справи проти Ложкіна, Гонтарєвої, Філатова (відмивання брудних грошей Януковича) і зараз жваво публікує підозри означеним персонажам.
Унікальна стратегія української влади у протистоянні з Росією: цілу п’ятирічку воювати з державою-агресором, і при цьому сумлінно виконувати усі перед ним зобов’язання, плекати його бізнес на нашій території тощо. Хто проти цього – рука Москви!
Якщо щодня плювати у парламент на радість Порошенку, то жодний його генерал-лизоблюд не буде покараний, і будуть провали і на фронті, і у спцслужбах (як з Семочко), і у тилу горітимуть артсклади регулярно. Безконтрольність, відсутність відповідальності – от головна риса нинішнього режиму. Від непокараних злочинів на Майдані і аж до нинішніх катастроф. За моїми даними, у Ічні не було встановлено систему захисту від безпілотників. Її купили за наші з вами гроші, але тримали у ящиках, попри вказівку розгорнути і запустити.
Після того, як з ініціативи нинішнього генерального прокурора, а на той час — очільника парламентської фракції “Блок Петра Порошенка” Юрія Луценка, а також народних депутатів з-поміж провідних борців з корупцією до статті 368-2 КК України були внесені докорінні зміни, тепер, точніше — з 26 квітня 2015 року — покаранню за незаконне збагачення підлягають не ті чиновники, які нахапались майна, вартість якого перевищує їхні легальні доходи, а ті, які не можуть довести наявність законних підстав для придбання такого майна у власність.
Ігор Луценко, Дзеркало тижня Безконтрольність цілком улаштовує тих співробітників керівної ланки НАБУ, які зацікавлені працювати й керувати в ручному режимі і на власний розсуд. Значною мірою відповідальність за неналежне виконання вимог законодавства посадовцями НАБУ лежить і на Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. Цей орган мусив би бути запобіжником проти порушень КПК України співробітниками НАБУ, але щось його роботи як запобіжника, на жаль, не видно.
Звісно, ця вся метушня не має жодного стосунку до подолання корупції. Так звану велику корупцію можна ліквідувати, тільки змінивши Конституцію, прибравши безкарність Президента і його можливості втручатися у роботу різних гілок влади – по суті, створити класичну буржуазну демократію з незалежними гілками влади.
Все, що ми вимагаємо тут – це суду по закону. Винний Микола чи ні – нехай розбирається слідство і суд. Але нинішні події – це, схоже, не про те, щоб розібратися і встановити істину. Виглядає все як одна з провокацій, щоб поглибити внутрішню напругу в країні. І це на руку тим, хто керує силовиками. Звідси і ці штурми спецзагонів поліції, котрі не сприймають навіть самі поліцейські. Комусь потрібна криза, і вирішили використати справу Коханівського.
Це мовчазний договорняк між Аваковим та Порошенком. Аваков активно захищає катів Майдану силами нацполіції та тітушок, а судова система, підконтрольна Порошенку, ці справи відверто саботує. Працює лише групка ентузіастів у Генпрокуратурі, котрі за допомоги журналістів та активістів намагається ламати спротив і просувати розслідування. Тобто розслідування іде, загалом, силами громадськості. Топ-керівники ж потихеньку ставлять палки в колеса.
Ситуація, коли кримінальна справа безрезультатно розслідується впродовж 7 років – це сумний випадок. Активісти Партії Регіонів повинні не гроші зі спортсменів збирати, а відповісти перед законом за свої злочини. Навіть якщо вони є друзями й колишніми партнерами по бізнесу міністра внутрішніх справ.
Основні джерела отримання корупційного доходу чиновниками Мінмольдспорт не міняються вже років десять. Це: грошові побори зі спортсменів; продаж спортивних звань; продаж неіснуючих в Україні спортивних звань на кшталт «рекордсмен України» (до речі, ця послуга користується чималим попитом у заможних чоловіків, які не мають відношення до спорту, не знають, що такого звання не існує, але хочуть похизуватись перед знайомими жінками); розкрадання коштів державного бюджету, що виділяються на розвиток певних видів спорту; проведення фіктивних спортивних заходів на платній основі під виглядом державних.
Підтримати Істоміна прийшли багато фронтовиків, в тому числі декілька справжніх (справжніх) героїв України. Це ті, хто пройшли Іловайськ, Саур-Могилу, Дебальцеве, Широкіне і т.п. Від бувалої в бувальцях польової форми у залі апеляційного суду на Солом’янській площі було зелено, як у вигорілому донецькому степу.
В історичному музеї нашої державності, поруч з іншими артефактами, мусять стояти дві фігури. Перша – це Віктор Федорович Янукович, друга – Ігор Іванович Гіркін.