Усім відомий футбольний (баскетбольний, волейбольний, гандбольний тощо) принцип, яким мають керуватися тренери, запрошуючи іноземного виконавця в свою команду: він має бути на "дві голови" сильніший за наших гравців.
Арсен Аваков для «Слуги народу» є політичним іноземцем, але він дійсно професіонально на «дві голови» вищий в кабмінівській команді. Тому й «грає», при цьому систематично забиває голи, іноді відмічаючись дублями й хет-триками (житомирські, київські, луганські пожежі; затоплення в Закарпатті, на Буковині; карантинна ізоляція «уханських українців»…).
Протягом останніх років саме міністр забезпечує відносну стабільність в роботі, зберігає керованість багаточисельних підрозділів, підтримує порядок у відомстві.
Хто ж буде звільняти чи саджати на лавку запасних такого гравця?
Усе правильно в даному випадку робить Президент, адже ніхто поки що не зміг запропонувати хоча би рівноцінну заміну пану Авакову.
Безперечно, у Міністерстві внутрішніх справ немало проблем, у тому числі ціла купа корупційних і загальнокримінальних явищ (княжицькі, кагарлицькі, переяслав-хмельницькі справи наглядне тому підтвердження).
Але хіба в інших міністерствах та відомствах їх менше? Ні, а у деяких – набагато більше правопорушень, особливо злочинів у сфері державних закупівель - там системно й практично відкрито дербанять бюджет.
Чому ж раз за разом піднімається питання про звільнення Арсена Авакова? Тут справа, як вбачається із аналізу ситуації, в особі міністра. Адже більшість новообраних і новопризначених «молодих-нових» посадовців не бажають бачити поряд із собою сильного політика і управлінця (ще й не з їх команди), який має своє бачення, свою думку, свої рішення та вміє їх обґрунтовувати і відстоювати. Це по-перше.
По-друге. Все ж визначальною причиною періодичних інформаційних атак на А. Авакова вважаю іншу складову. Він не може, в тому числі з огляду на їх корупційність, у повній мірі задовольнити офіційні й неофіційні запити (звернення, прохання, вимоги, пропозиції) народних депутатів, олігархів, представників ОПУ, Кабміну, різного роду «рішал» від влади і олігархату стосовно вирішення їх особистих чи корпоративних питань. Не забувайте – Міністерство внутрішніх справ об’єднує відомства, які серед самих витребуваних корупціонерами: національна поліція, прикордонна служба, міграційна служба, служба надзвичайних ситуацій…
Тому й «поганий» для відповідних українських еліт (особливо проросійських) політичний легіонер Арсен Аваков, але «грає» він кваліфіковано та патріотично, спробуй замінити його посеред складного матчу, який і так складається поки що не на користь влади.
Звичайно, професіоналів, які би могли втримати кермо такого потужного відомства, достатньо, але більшість (мені це відомо безпосередньо від них) небезпідставно бояться можливого провалу й наступної невідворотної політичної відповідальності. Окрема група не проходить за своїми морально-вольовими якостями, або із-за негативного бекграунду, що заважає їм підняти крила і повноцінно злетіти.
Правда також в тому, що деяких сильних професіоналів оточення Президента України не хоче бачити (зацікавлені більше в «своїх людях», ніж в професіоналах) на значимих посадах у правоохоронній системі, зокрема в кримінальній юстиції, й блокується інформація щодо них та не підпускають їх особисто до Президента України Володимира Зеленського.
