На сторінках Резонансу хочу розглянути з одного боку теоретичну проблему, але насправді це питання може стосуватися кожного, а тому хотілося б почути думки з цього приводу. Особливо цікаво – критичні зауваження.
Просто просив би саме задуматися над озвученим мною питанням, відкинувши наскільки це можливо стандартні кліше бачення.
У Кримінальному кодексі України посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян зустрічається понад 300 разів.
Ним класифікуються проступки і злочини, встановлюється тяжкість останніх, при з’ясуванні наявності складу певного злочину визначається сума збитків, призначається міра покарання тощо.
Натомість частина перша статті 2 Кримінального кодексу України вказує, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
А от усі шість частин статті 3 Кримінального кодексу України хочу навести повністю, виділяючи найбільш важливі для подальших роздумів місця.
Отже законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим Кодексом, включаються до нього після набрання ними чинності.
Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.
Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Хоча частиною шостою доповнено статтю 3 Кримінального кодексу України лише цього року, але й вона має неухильно виконуватися.
А тепер повернемося до отого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Чим він визначається і яким Законом встановлюється?
Цей розмір регулює пункт 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України де вказано, що «Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року».
Тобто як розмір штрафу при визначенні кримінального покарання, так й склад відповідного злочину чи кримінального проступку визначає не Кримінальний кодекс України, а норма Податкового кодексу України!
Натомість згідно з вимогами статті 1 Податкового кодексу України сфера його дії розповсюджується виключно на регулювання відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема цей Кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом також визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.
Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов’язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Встановлення і скасування зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, їх розмірів та механізмів справляння здійснюються відповідно до Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином Податковий кодекс України жодним чином не може визначати склад злочину.
Навіть за умови притягнення до кримінальної відповідальності за умисну несплату податків, Податковий кодекс України має застосовуватися слідчим лише у частині, що стосується правильності визначення податкового зобов’язання та додержання процедури такого визначення. Аналогічно мають розцінюватися дії особи щодо додержання вимог Податкового кодексу України при адмініструванні податків. Тобто його норми носять прикладний характер.
Проте чи є певний розмір умисно несплачених податків злочином має визначати уже виключно Кримінальний кодекс України.
Чому законодавець не включив положення пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України до складу Кримінального кодексу України відповісти важко. Утім він цього не зробив.
Тож виходить, що при визначенні розміру збитків, а відтак й складу відповідного злочину та його правильної кваліфікації, орган досудового розслідування, органи прокуратури і суд послуговуються не лише Кримінальним кодексом України, а ще й Податковим кодексом України, що прямо внутрішньо суперечить статтям 2 і 3 Кримінального кодексу України.
Крім того незрозуміло, чому до Кримінального кодексу України не включено норму, що збитки мають визначатися саме на момент скоєння злочину чи проступку, а зміна розміру тієї ж податкової соціальної пільги не впливає на кваліфікацію?
Ми в цьому питанні досі послуговуємося позицією суду. Утім наскільки вона узгоджується зі статтею 5 Кримінального кодексу України, що встановлює обов’язок застосування закону, який пом’якшує відповідальність чи взагалі скасовує кримінальну відповідальність?
Розмір податкової соціальної пільги встановлюється чим власне? Законом. Це майже завжди Закон України про Державний бюджет України на певний рік.
Якщо ми беремо за основу, що кримінальну відповідальність може встановлювати ще й Податковий кодекс України, то чому зміна розміру вказаної пільги не має застосовуватися до кваліфікації?
Логіка досить примарна, як на мене.
З огляду на це вважаю, що Верховній Раді України слід негайно розробити відповідний законопроект та ліквідувати ці питання саме у тексті Кримінального кодексу України.
Очікую, шановні читачі, на Ваші зауваження та пропозиції.
Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram
