Катерина Одарченко, для ІА "ЗРАДА"
Україна протягом останніх років занурилась в економічну депресію, яка характеризується тривалою негативною динамікою ВВП, зайнятості, обвалом курсу гривні та інфляційним ростом цін. В результаті, під удар поставлені не тільки якість життя громадян сьогодні, а взагалі, одне з ключових конституційних прав, а саме: право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. І от що цікаво, окремі дії влади направлені зовсім не на виправлення цієї ситуації, а навпаки.
Багато хто каже про реформи, однак реформи є насправді ефективними не тоді, коли ми піднімаємось на декілька щаблів у якомусь невизначеному рейтингу. А коли ці реформи відчувають прості громадяни у своєму повсякденному житті. А за це відповідальні усі гілки влади.
Наприклад, що стосується депутатських ініціатив. На розгляд цього скликання Верховної Ради внесено аж 7736 законопроектів. Зрозуміло, що через складність процесу та нестачу коштів на якісну аналітичну роботу над цими проектами у народних депутатів інколи банально не вистачає часу чи бажання. Натомість є сенс «протягти» відверто лобістські законопроекти, які не дуже вже й вигідні суспільству, але захищають інтереси великого бізнесу. Наприклад, законопроект, який обмежує право на покупки іноземних товарів в Інтернеті вище 150 євро. Якщо такий законопроект приймуть, в нас фактично не буде доступу до якісних товарів, через те, що великі торгові мережі стимулюють матеріально деяких народних депутатів. Таких невигідних ініціатив безліч - як приклад можна взяти ще гальмування процесу зниження вартості мита за ввезення автомобілів (що вигідно українським автомобільним монополістам) або ж ті самі ініціативи з обмеження митного ліміту міжнародних відправлень.
Нагадаємо, що 17 липня 2017 року групою народних депутатів було подано два законопроекти (№ 6755 та №6756) про внесення змін до Митного та Податкового кодексів щодо так званих "заходів з детінізації оподаткування ввезення товарів в окремих випадках". Ці законопроекти, прикриваючись Угодою про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом в частині наближення митного законодавства (хоча по-суті не маючи нічого із нею спільного), запропонували обмежити безмитне ввезення в Україну товарів як в ручній поклажі, так і через міжнародні поштові та міжнародні експрес-відправлення.
Зокрема, пропонується обмежити ввезення товарів без сплати митних платежів на суму не більше 500 Євро перший раз протягом місяця, на суму до 300 Євро – другий раз протягом місяця, та оподаткування митом за ставкою 10% та ПДВ за ставкою 20% кожен наступний раз протягом місяця. Також пропонується обмежити пересилання громадянами товарів із-за кордону до 150 Євро протягом місця, а не протягом дня, як це є зараз. Така ініціатива була також підхоплена урядом, хоча і в дещо модифікованому вигляді.
Варто відзначити, що в країнах ЄС не стягується податки і митні зборів з посилок між країнами-учасницями європейського співтовариства. Крім заборони митних зборів і рівнозначних зборів між державами-членами, торговельна політика ставить за мету одноманітне регулювання податків, які впливають на внутрішню торгівлю ЄС. Таким чином, внутрішній ринок ЄС уже є мотивованим на транскордонний товарообіг. Поріг існує лише для посилок з-за меж ЄС.
Розглянемо конкретні приклади. Серед покупок в Інтернеті домінують електронні пристрої. Митна політика Польщі стимулює процеси купівлі і продажу таких товарів. Так, можна спостерігати відсутність оподаткування на експорт товарів, внутрішньогалузеві поставки товарів, міжнародні транспортні послуги, комп'ютерне обладнання та приладдя для сліпих, пристрої передачі цифрових даних. Таку ж тенденцію ми можемо спостерігати і в Італії. Митна політика ЄС побудована на стимулюванні міжнародного товарообігу і позбавленні громадян від надмірних податків.
Важливими аспектом торгівельної політики ЄС є акцизний збір. Цей податок встановлюється на високорентабельні, або окремо визначені вироби, чи на товари, які завозяться з-за кордону. У різних країнах перелік підакцизних виробів і ставки оподаткування встановлюються по-різному (це прерогатива держави). У зв'язку з цим у країнах ЄС постала проблема уніфікації акцизного збору, для того, щоб не допустити помітної різниці в цінах підакцизних виробів. Для цього передбачається, що в країнах-членах ЄС не вводитимуться нові акцизи, а також не збільшуватимуться ті ставки, які зараз запроваджені (у тому числі й на паливо).
Натомість, в Україні держава хоче змінити митну політику, що призведе до непорозуміння з боку представників ЄС. Реформування Митного кодексу має базуватися на основних соціально-економічних проблемах країни і бути спрямованим на міжнародну співпрацю з ЄС. Доцільний нормативно-правовий документ допоможе усунути надмірні адміністративні бар'єри у митній сфері, а відтак стимулюватиме удосконалення нових митних технологій. Набуття Україною статусу члена ЄС вимагає швидкої модернізації. Поки ж діяльність митної служби з формування прибуткової частини державного бюджету виявляє помітний дисбаланс митного регулювання в бік суто фіскальних завдань на шкоду торгово-політичної і торговельно-економічної складових митно-тарифної політики України.
А нещодавно із черговою ініціативою щодо регулювання обмежень безмитного ввезення в Україну товарів та нібито для досягнення компромісу вже виступив Кабінет Міністрів України. У своєму варіанті законопроекту (який, проте, наразі у Верховній Раді не зареєстрований) Кабмін пропонує:
- звільнити від оподаткування митними платежами товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 430 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного і морського сполучення (зараз ліміт становить 1000 Євро);
- звільнити від оподаткування митними платежами товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 300 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного і морського сполучення, пункти пропуску через державний кордон України [зокрема, автомобілем або через піші пункти пропуску] (хоча зараз ліміт становить 500 Євро). Крім того, проект передбачає виконання обох наступних умов для такого звільнення: (і) особа, яка ввозить товари на митну територію України, була відсутня в Україні більше, ніж 24 години та (іі) в’їжджає в Україну не частіше одного разу протягом 120 годин. У разі недотримання хоча б однієї із умов, звільнення від оподаткування митними платежами застосовується лише до товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує 50 Євро. Таким чином, тепер не вийде з’їздити «на закупи» до умовного Перемишля чи Жешува, оскільки пропонують не лише зменшити вартість товарів, які можна із собою привезти, але у вартість поїздки тепер доведеться закладати додатково ніч у готелі щоб вкластися у норму із 24 годинами поза межами України, що автоматично робить практично будь-яку поїздку нерентабельною;
- звільнити від оподаткування митними платежами лише перші три міжнародні поштові та/або міжнародні експрес-відправлення протягом одного календарного місця на адресу одного одержувача. За усі наступні відправлення протягом цього календарного місяця доведеться заплатити повну вартість митних платежів, а саме: 10% ввізне мито та ПДВ (за ставкою, встановленою Податковим кодексом).
Так, можливо, порівняно із липневими законопроектами народних депутатів такі ініціативи Кабінету Міністрів і виглядають кроком уперед, однак якщо співставити їх положення із тією ситуацією, яка є в українському законодавстві прямо зараз – це очевидний крок назад. Для багатьох жителів прикордонних регіонів поїздки закордон на товарами – єдиний шанс зводити кінці з кінцями (не плутати легальні ввіз/вивіз товарів із нелегальним ввезенням – контрабандою), для інших – можливість отримати товари, які в Україні відсутні (за допомогою міжнародних поштових та експрес-відправлень та інтернет-магазинів). Як би там не було, але це – можливість вибору, яку в українців хочуть забрати і нав’язати послуги великих компаній, чиї інтереси активно лобіюються як у Верховній Раді, так і в Кабінеті Міністрів.
При цьому влада не гребує застосовувати й певні маніпулятивні технології. Наприклад, ініціатори цих проектів відзначають, що у випадку їх прийняття надходження до Державного бюджету України значно зростуть (потенційні надходження вимірюються мільярдами гривень), проте ці цифри не підтверджують жодними розрахунками. Навіть навпаки! Існують експертні думки, що у випадку зміни правового регулювання вказаного вище кола правових відносин суми надходжень до Державного бюджету України не просто не зможуть досягнути заявлених розмірів, але й взагалі можуть спричинити збитки.
Світовій практиці відомі такі випадки. Наприклад, у 2016 році в США збільшили свій безмитний ліміт для посилок з $200 до $800, оскільки витрати на адміністрування оформлення та оплату зборів за посилки з митом перевищували надходження від цих платежів. Натомість, протилежна ситуація у Канаді, де ліміт всього $20. Виходять дуже цікаві факти з адмініструванням процедур оформлення та справляння зборів за посилки з митом. Так, в своєму інтерв'ю керуючий директор eBay Canada Andrea Stairs наводить цікаві факти: «на обслуговування оформлення посилок з вартістю товару в діапазоні від $20 до $80 федеральний уряд Канади витрачає понад $160 млн, щоб зібрати тільки $40 млн зборів. І зараз гостро стоїть питання про підготовку моделі з підняття безмитного ліміту до раціональної оцінки».
Що стосується України, то Державній фіскальній службі може просто не вистачити ресурсів (як людських, так і матеріальних), щоб вести персоніфікований реєстр отримувачів відправлень, а також забезпечити документальний супровід всіх відправлень, які підпадуть під оподаткування митом у випадку встановлення ліміту на кількість відправлень з розрахунку на одного одержувача.
Крім того, наслідком таких новацій може стати те, що замість "захисту" внутрішнього ринку, законопроект призведе до збільшення нелегального ввезення в країну товарів. За прикладом далеко ходити знову ж таки, не треба: після зниження ліміту безмитного ввезення товарів в Білорусі, це відразу призвело до стрімкого падіння кількості офіційних міжнародних посилок. Зате з'явилося безліч «сірих» компаній, які надають послуги безмитного ввезення товарів на територію цієї країни, наприклад, з Aliexpress. Представники таких компаній фізично замовляють товари в інші прикордонні до Білорусії області, приїжджають туди, наприклад, на електропоїздах або автобусах, забирають свої посилки і їдуть до Білорусі, де вже по локальному тарифу розсилають посилки їх одержувачам.
Таким чином, від впровадження обмежень на кількість відправлень, отриманих однієї особою на місяць, в програші будуть всі:
1) українські споживачі, багато з яких вже звикли купувати товари за кордоном. У разі прийняття цієї ініціативи, кожна така покупка буде обходитися їм дорожче. Крім того, українці будуть змушені не тільки платити мито, але і, найголовніше, - витрачати час і сили на оформлення цих мит. Тим більше, що, на відміну від Грузії, яку часто співставляють із Україною, в Україні поки немає простого і чіткого механізму оплати споживачем цих митних зборів. Якщо в Грузії митний інспектор бачить, що вартість товару в відправленні більше, ніж ліміт, він висилає на електронну адресу одержувача рахунок-фактуру, де зазначено, що протягом місяця одержувачу потрібно сплатити мито. Але посилку ніхто не затримує, вона відразу ж йде на доставку. В Україні покупець зможе забрати посилку тільки після того, як оплатить мито.
2) поштово-логістичні компанії, в тому числі і Укрпошта, для яких ринок електронної комерції - перспективний і надзвичайно важливий ресурс для зростання. Якщо зараз ринок міжнародних відправлень зростає, то з прийняттям якогось із згадуваних вище законів цей тренд, швидше за все, зміниться на протилежний. Це означає, що разом із зниженням доходів компаній поштово-логістичної галузі, знизяться їх податкові відрахування в бюджет, що також перекреслює аргумент ініціаторів таких проектів про ніби-то неймовірні кошти, які українських бюджет недоотримує. Крім того, компаніям галузі доведеться за свій рахунок зберігати на складах товари, поки покупець не заплатить мито, що призведе до зростання операційних витрат.
3) держава. Як ми вже згадували вище, встановивши ліміт на кількість отриманих відправлень, що можуть бути переміщені через кордон без оподаткування, Україна не обов'язково отримає великі надходження до бюджету. А якщо врахувати недоотримані кошти від сплати податків поштово-логістичними компаніями, а також потенційні витрати на адміністрування посилок та ведення реєстрів одержувачів відправлень, то державний бюджет узагалі може отримати збитки.
З огляду на наведене вище, а також відповідно до ситуації в суспільстві - значного та відчутного зниження матеріального становища за останні декілька років серед пересічних громадян та зниження купівельної спроможності населення, встановлення ліміту на кількість відправлень, що можуть бути отримані одним одержувачем з-за кордону, не відповідає викликам часу. Зокрема, таке зниження сповільнить обертання грошової маси всередині країни, знизить якість товарів для кінцевого споживача, підвищить вартість (ціну) товарів для кінцевого споживача; знизить соціально - економічне становище населення; підвищить витрати на час та вартість оформлення митними органами посилок; підвищить навантаження на митні органи. При цьому, розвиток ринку та купівельної спроможності громадян надає в підсумку значно вищий приріст для економіки й бюджету, ніж розширення спектру митних платежів.