Убийте мене, не можу зрозуміти, чому наших чиновників завжди тягне туди, де не потрібно їм бути, де їх просто не чекають.
Наприклад, заступник Міністра закордонних справ Євгеній Єнін 8 червня 2020 року роздає ексклюзивні коментарі у зв’язку із «визначальною» подією – початком в Нідерландах другої сесії розгляду справи про збиття над Донбасом пасажирського літака. При цьому він не коментує сам процес, а ворожить на кавовій гущі. Мовляв, я Вам з висоти свого досвіду розкажу, що буде, якщо щось буде…
Й нахироманив журналістам таке.
1. "У разі набуття чинності обвинувального вироку, зазначені особи можуть бути затримані на території будь-якої держави світу та екстрадовані до Нідерландів для відбуття покарання…".
Тут до ворожки ходити не треба, якщо й не всі розуміють наукові основи виконання покарання у кримінальному процесі, то, без сумніву, будь-кому не важко передбачити такий результат для засуджених.
2. Іншою опцією у такому разі, стверджує заступник Міністра, є передача вироку для виконання у РФ, хоча "вона менш ймовірна в умовах збереження чинного політичного режиму в Росії…".
По перше. Якщо ми про теорію, то потрібно, щоб Російська Федерація звернулась із відповідним клопотанням про це (уявляєте такий сценарій?).
По друге. Там один із обвинувачених громадянин України – в яку «опцію» його поміщаєте?
По третє. Невже ви такої поганої думки про голландців, щоб вони «щуку кинули у річку».
3. Мабуть, правосуддю таки доведеться чекати, що обвинувачені виїдуть за межі РФ – в кінці кінців приходить до висновку пан Єнін. «Водночас, в історії людства неодноразово траплялись випадки, коли злочинці якимось чином потрапляли на територію тих держав, де вони можуть бути піддані арешту та в подальшому відбути покарання. Вірю, що справедливість є в цьому світі!».
Тут складно не погодитись – люди мають право на мрії, але державні службовці такого рангу мають говорити мовою фактів.
Тож давайте про суть справи, до завершення якої ой як далеко.
ЗУПИНИТИ МІЖНАРОДНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ ВЖЕ НЕМОЖЛИВО
Не потрібно дивитися в очі суддям гаазького суду, щоб визначити - процес рухається складно, замість пришвидшення він постійно гальмується. Відсутність на лаві підсудних обвинувачених осіб, а також неможливість отримати показання безпосередньо від свідків реальних подій - породжують все більше й більше питань, які віддаляють фіналізацію справи.
Й найголовніше, що тривожить суддів.
Процесуально не встановлені організатори цього особливо тяжкого злочину (політичні заяви про відповідальність Росії, а саме вищого військово-політичного керівництва цієї країни, в доказову базу не впхнеш).
У судовій практиці як України, так й інших держав безліч випадків, коли виносяться вироки виконавцям без встановлення осіб, які організували той чи інший злочин.
Але ж у нашому випадку безпосередні виконавці (екіпаж ЗРК «Бук») також не встановлені.
Чи достатньо буде юридичної волі у суддів і політичної сміливості в Європейської спільноти з огляду на іміджеві втрати, щоб завершити такий резонансний процес вироком лише щодо помічників (в законі вони іменуються пособниками)?
Не впевнений.
ЄВГЕНІЙ ЄНІН ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КЕРІВНИЦТВА РФ ЗА ПОРУШЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
