» Іноземці? Дайте два! Або чому активісти так «поведені» на закордонних фахівцях?

19 сентябрь 2020, Суббота, 08:16

Іноземці? Дайте два! Або чому активісти так «поведені» на закордонних фахівцях?

3 июля 2020г.
0
Фото: Фейсбук
Фото: Фейсбук

Антоніна Славицька

Цю історію можна вкласти в один абзац. Але я приділю їй більше уваги. Президент Зеленський нарешті «озадачив» знамениту «раду реформ» під керівництвом Саакашвілі конкретним дорученням: скласти концепт судової реформи.

Концепт ще не складено, текст не представлено, але активісти вже не знаходять собі місця. Їм здається, що такий концепт нагадуватиме законопроект самого Зеленського, котрий глава держави зареєстрував під номером 3711.

Цей законопроект, з точки зору активістів, є поганим тим, що частково (підкреслюю: частково!) усуває міжнародних експертів від наших реформ. Тоді як чим більше закордонних наглядачів та кураторів – тим краще.

Це, звісно, іронія. А тепер серйозно.

Колись дуже популярним був мем про «вашингтонський обком» – таку собі мало не масонську ложу з американського істеблішменту, яка керує подіями в Україні. В кожному жарті, як то кажуть, є доля жарту, а решта – правда. Те, що Україна як пост-колонія знаходиться під сильним впливом Заходу, не для кого не є секретом.

От тільки тепер «вашингтонський обком» варто перейменувати в «обком МВФ».

Надто часто і надто багато нам нагадують про наші обов’язки перед Міжнародним валютним фондом. Обов’язки, які вже давним давно вийшли за рамки суто фінансових. Скидається на те, що тепер, аби отримати копійчане (в конвертації до тих сум, які отримують інші країни) фінансування, ми маємо переписати весь наш внутрішній сценарій, і не в найкращій бік.

Власне кажучи, ті активісти, котрі засуджують президента Зеленського за його модель судової реформи, теж кивають на МВФ. Україна, мовляв, обіцяла Міжнародному валютному фонду «очистити» Вищу раду правосуддя, а тепер «очищення» не буде і наші фінансові донори розсердяться.

Додам до цього (хоча це вже сюжет з іншої опери), що вони обіцяють розсердитися і у зв’язку із відставкою з посади голови НБУ Якова Смолія. Байдуже до того, яку насправді роль відіграв цей управлінець у нинішньому стані банківської системи України, головне те, що він подобається МВФ.

А, отже, автоматично стає священною коровою.

Не знаю, як вам, а мені не надто затишно жити з постійною оглядкою на те, що сподобається, а що не сподобається МВФ. Особливо, якщо сфера контролю з боку Фонду весь час розширюється і торкається навіть окремих звільнень чи написання законів.

До речі, про закони. Що не так із законопроектом Зеленського і чи дійсно він такий поганий?

Документ, що вийшов з-під президентського пера, зветься «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування». В його пояснювальній записці мова йде про те, що мета законопроекту – привести законодавство у відповідність із рішеннями Конституційного Суду. Бо раніше, а саме 11 березня 2020-го, КС вже частково забракував судову реформу Зеленського.

Новий законопроект містить ряд новацій порівняно із попередньою редакцією, однак я зупинюся лише на тих, за які президента піддають особливо жорсткій критиці.

Отже, що важливо?

Важливо те, що в законопроекті №3711 немає згадки про комісію з питань доброчесності та етики, яка була у реформі Зеленського і яка могла б впливати на оцінку роботи та склад Вищої ради правосуддя (ВРП).

Президент натомість дає ВРП більше автономності і пропонує, щоб вона призначала новий склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (16 членів) за результатами відкритого конкурсу. Конкурсну комісію він хоче створити із суддів і міжнародних експертів: по три представники від кожної групи.

Причому судді мають бути запропоновані Радою суддів України, а міжнародні експерти – визначені Вищою радою правосуддя на підставі пропозицій міжнародних та іноземних організацій, які надають Україні міжнародну технічну допомогу чи провадять свою діяльність у сфері юстиції та/або у сфері судової влади та/або у сфері запобігання і протидії корупції.

Отже, іноземці таки включені в тіло судової реформи, єдине, що їх не буде при формуванні комісії з питань доброчесності та етики, бо й сама така комісія як додаткова ланка з проекту випадає. Для активістів це означає лише те, що, на їхню думку, знову не відбудеться повного перезавантаження Вищої ради правосуддя і відокремлення судів від «політичного впливу». А вся влада буде зосереджена в руках ВРП.

У зв’язку із цим такі «ГОшки», як Автомайдан, Центр протидії корупції та Фундація DEJURE вимагають (саме вимагають!) від депутатів наступне:

1. Не приймати законопроект №3711 у першому читанні, поки його не буде доопрацьовано за участі громадських та міжнародних експертів (тобто за їх участі);

2. Під час доопрацювання законопроекту передбачити очищення ВРП від «не доброчесних» членів та нову процедуру добору членів ВРП із залученням міжнародних експертів і громадськості.

Та якщо з міжнародними експертами все більш-менш зрозуміло, то хто тоді та сама «громадськість», котра має вирішити долю цього законопроекту? Щось мені підказує, що тут на увазі маються все той самий Автомайдан, Центр протидії корупції на чолі з його перпетуум мобіле Віталієм Шабуніним та інші фонди і фундації. Всі вони живляться солідним та соковитим грантовим прикормом – під пильним наглядом все тих же іноземних спонсорів.

Але не хочу сказати, що іноземці – це завжди погано, бо не страждаю на ксенофобію у жодному з її проявів. Та я хочу нагадати, що судова реформа була почата ще при Петрові Порошенку. Якими є її наслідки особисто для колишнього гаранта?

А вони є такими, що екс-президент став фігурантом більш ніж у двадцяти кримінальних провадженнях, і його невдоволення роботою як правоохоронних структур, так і судів збирає не лише підтримку від однодумців, а й питання від критиків: так а хто ж ці суди реформував?

Між тим кому-кому, а Порошенкові точно не дорікнеш тим, що він ігнорував чинник міжнародної допомоги при проведенні внутрішніх реформ. Такого десанту «іноземних фахівців» (і не лише у правоохоронній царині, але й у інших сферах) Україна не знала ані до нього, ані після.

Натовп не задіяних у Грузії, Балтії та Сполучених Штатів діячів як Мамай пронісся Україною, встигнувши витоптати те, що якимсь дивом вціліло до них. Деякі наслідки діяльності цих реформаторів ми розгрібаємо і по цей день.

А відтак не будемо абсолютизувати участь іноземців у будь-яких наших процесах. Бо ця участь є доволі неоднозначною. Інша справа, якщо вони і приїздять сюди з певною деструктивною метою, а реформаторська діяльність – це лише прикриття. Тоді варто прямо говорити про посилення зовнішнього впливу, не маскуючи таку мету благими намірами.

І на завершення, ще раз повертаючись до, власне, судової реформи. Нагадую, в останніх рекомендаціях Венеціанської комісії взагалі мовилося про те, що постійне існування системи участі міжнародних експертів з наданням вирішальної ролі у відборі складу Вищої ради правосуддя може піднімати питання конституційного суверенітету.

Саме таким бачить роль всіх цих комісій Венком, а про формування списку дозволених активістами іноземців у її висновках чомусь – ані слова.

Дивно, чи не так?

зображення_viber_2020-07-02_09-15-38
Антоніна Славицька Народний депутат України, фракція "ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ", членкиня Комітету  з питань антикорупційної політики Верховної Ради України