24 березень 2024, Неділя, 01:00

Павло Петренко – голова Верховного Суду!? Або кадри, які вирішують все

24 Жовтня 2016г.
Petrenko

Всеволод Розумовський, для «Резонансу»

В одному з нещодавніх інтерв’ю заступник Глави Адміністрації Президента України Олексій Філатов, відійшовши від загальнодержавної політики декомунізації, словами Й. Сталіна назвав кадри запорукою успішності судової реформи: «Кадри вирішують все - від цього і потрібно відштовхуватися».

Та мабуть складно не погодитися з цією тезою.

Які ж кадрові зміни очікують новий Верховний Суд? Хто має бажання пройти так званий відкритий конкурс та поповнити штат найвищого суду у системі судоустрою України? Чи будуть майбутні судді ВС неупереджені та політично нейтральні?

Нова редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дає можливість стати суддею Верховного Суду особі, яка жодного дня ним не працювала. Так, законом передбачено, що суддею Верховного Суду може бути  особа, яка у сукупності (або окремо) має 10 років стажу наукової роботи у сфері права за наявності наукового ступеню та/або досвід професійної діяльності адвоката.

Незважаючи на відсутність аналогічних положень у країнах розвиненої демократії, вітчизняні політики назвали таку новелу «революційною». Проте, сьогодні цілком очевидно, що вказані законодавчі зміни мали на меті оновити склад Верховного Суду «своїми людьми».

Поки Вища кваліфікаційна комісія суддів розміщую на своєму сайті  зразки анкет та програму підготовки для участі у конкурсі на посаду судді ВС, ім’я майбутнього Голови Верховного Суду вже відома більшості представників юридичної спільноти. Давній соратник Арсенія Яценюка, «відомий реформатор» або просто «Паша –юрист» - Міністр юстиції Павло Петренко.

Про високий «фаховий»  рівень Міністра юстиції обізнаний майже кожний. Детальний опис професійних та ділових якостей Павла Петренка був неодноразово відображений не лише в значній кількості публікацій у ЗМІ, а й у петиції на сайті Президента про його звільнення.

Що власне привертає увагу? А те, що нинішній Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів Сергій Козьяков призначений на посаду саме Міністром юстиції Павлом Петренком. За таких умов, доводи про те, що у суб’єкта призначення голови ВККСУ є значні шанси одержати перемогу в конкурсі на посаду судді Верховного Суду, знаходять тим самим додаткове підтвердження.

Однак, Голову Верховного Суду обирає Пленум скажете ви, і дійсно, на перший погляд, можна припустити, що висновок про майбутнього керівника ВС Павла Петренка виглядає дещо передчасним. Разом з тим, наші джерела в Адміністрації Президента вказують, що фракція Народний Фронт  матиме квоту 50% в формуванні майбутньому складу ВС. І за таких умов, Павло Петренко, на жаль, дійсно може очолити Верховний Суд.

Головою Касаційного господарського суду, який діятиме у складі ВС бачить себе наразі Голова Вищого господарського суду України Богдан Львов. Богдан Юрійович мабуть вважає, що активна участь у робочих групах  при Президентові, та вихваляння так званих президентських реформ стане запорукою успішної перемоги у конкурсі на посаду судді ВС з подальшим призначенням на адміністративну посаду. Проте жодний громадський активіст  чи борець з корупцію, чомусь не задався питанням: а власне з ким міг домовлятися член Вищої ради юстиції чи його посередник, яким нещодавно повідомили про підозру, про сприяння щодо вирішення господарської справи у трьох судових інстанціях?

Мабуть сміливість та впевненість Богдана Львова, не лише дозволяє в ручному режимі змінювати колегії суддів в позапроцесуальний спосіб, чому б позаздрили навіть Артур Ємельянов та Віктор Татьков, а й дає йому підстави вже сьогодні складати списки «прохідних» та відданих кандидатів до свого касаційного суду.

Водночас, бажаючих скласти конкуренцію Богдану Львову чимало – вже два діючих члена Вищої ради юстиції, призначені по квоті Президента Порошенка, також бачать на посаді Голови Касаційного господарського суду ВС свій подальший кар’єрний зріст.

Реального переможця в цій «запеклій боротьбі» дізнаємось незабаром.

Достеменно невідомо, чи спробує власні сили у конкурсі на посаду судді ВС очільник Вищого адміністративного суду України Олександр Нечитайло, проте його заступник Михайло Смокович, один із трьох суддів, які визнали незаконною постанову парламенту про притягнення до відповідальності депутата-корупціонера від Радикальної партії Ігоря Мосійчука, має таку амбіцію. І, у разі майбутньої підтримки вже відомого нам Павла Петренка, також має і всі шанси. І  знов-таки також, як і Богдан Львов, Михайло Смокович вже складає списки майбутніх відданих владі кандидатів Касаційного адміністративного суду ВС.

Мабуть не схоче розлучатися з «теплим» місцем судді Верховного Суду, й його останній очільник Ярослав Романюк. Складно не згадати, що до того колапсу, якій відбувається в судовій системі сьогодні, саме Ярослав Романюк, як ніхто інший доклав чималих зусиль, йдучи на поводу у влади та демонструючи свою неспроможність та боягузтво в питаннях протистояння тиску на суд та підриву авторитету судової системи. Нагадаємо, що в справі «Бочан проти України», Європейський Суд з прав людини назвав рішення Верховного Суду України щодо заявниці, яке виносив в тому числі Я.Романюк,  «грубим свавіллям»  та констатував порушення 6 статті Європейської конвенції. Відповідна скарга щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності Ярослава Романюка та ще п’ятьох суддів Верховного Суду України за цими фактами й досі на розгляді Вищої ради юстиці.

Залежний суддя – вірний суддя, але не закону й справедливості. Та чи буде корисним діючий владі Ярослав Романюк, чи залишитися він при посаді – знов-таки покаже час, особливо з огляду на те, що свою основну задачу – розвал судової системи – Ярослав Михайлович досить успішно виконав. Однак можливо він розраховує, що це зарахується йому в карму.

Ще одним бажаючим поповнити лави нового Верховного Суду є відомий виграшем своєї справи в ЄСПЛ суддя Олександр Волков. Все ж Олександр Федорович виграв справу проти України у Європейському суді з прав людини виключно у зв’язку із процедурними та інституційними порушеннями під час його звільнення з посади судді. Того ж факту, що Волков, будучи суддею Верховного Суду України, неодноразово переглядав рішення, ухвалені іншим суддею, який був братом його дружини, так само як останній розглядав справу, де стороною був Волков, тобто факту порушення ним присяги судді  -  спростовано не було. Також неозброєним оком помітний зв’язок Олександра Волкова із сумнівно відомим народним депутатом Сергієм Пашинським, адже під час виконання ним повноважень Глави Адміністрації Президента, Волкова було призначено на посаду керівника Головного управління з питань судоустрою та правової політики АП. Зв‘язок з діючою Адміністрацією Президента Порошенка можна побачити й у включенні О. Волкова до складу Ради з питань судової реформи, як власне і Богдана Львова.

Беззаперечно, Олексій Філатов може бути не згодним з кандидатурою Павла Петренка як майбутнього очільника Верховного Суду, вважаючи, що саме він як ніхто, краще за інших виконував би повноваження керівника найвищого судового органу. Однак, його присутність на цій посаді не забезпечить голоси Народного Фронту для ухвалення тих чи інших потрібних Президенту та Кабміну законів.

Як бачимо, реформи тривають, а рівень прозорості та відкритості в їх реалізації зашкалює до межі.