До чого призведуть фантазії співробітників правоохоронних органів, які останнім часом все більше з’являються в процесуальних документах?
Наприклад. 1. Для надання відповідної форми «повідомленню про підозру» слідчі й детективи часто-густо доповнюють фактичні дані елементами, які існують лише в їх уяві. 2. Для надання ознак законності затримання особи описують обставини таким чином, що торішній злочин виглядає, як вчинений кілька годин тому.
Й свіженький факт. Для кримінального провадження щодо «плівок Лероса», яке доручено Державному бюро розслідувань, Офіс Генерального прокурора, окрім шахрайства, зареєстрував:
- 2 ч. ст. 344 – втручання в діяльність державного діяча, вчинене особою з використанням свого службового становища;
- ч. 2 ст. 328 – розголошення державної таємниці, що спричинило тяжкі наслідки;
- ч. 1 ст. 364 – перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Ніяк не можу зрозуміти, де там «реєстратори» знайшли:
а) державного діяча, в діяльність якого втручаються;
б) носіїв державної таємниці, які могли б її розголосити та спричинити тяжкі наслідки;
в) працівників правоохоронних органів, які б перевищували владу або службові повноваження…
Запитуєте, при чому тут зґвалтування (ст. 152 Кримінального кодексу України)?
А при тому, що осіб, які вчинили дії сексуального характеру, пов’язані із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи – я також не можу знайти в історії з «плівками Героса»…
Хоча, якщо ви уважно слухали записи, ознак цього злочину там більше, ніж трьох вищенаведених!