Процедура переведення суддів як спосіб вирішити проблему дефіциту кадрів - Резонанс - о коррупции, взятках, судьях, власти

29 апрель 2020, Среда, 13:22

взятка декларация ДТП в Харькове задержание в Иванковичах Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Процедура переведення суддів як спосіб вирішити проблему дефіциту кадрів

16 марта 2020г.
0

Вища рада правосуддя минулого тижня затвердила консультативний висновок щодо законопроекту № 2823 від 30 січня 2020 року, внесеного народним депутатом України Бабієм Р.В. Народні обранці пропонують удосконалити процедуру відрядження суддів і у такий спосіб подолати проблему дефіциту кадрів у судах. ВРП зі свого боку запропонувала підійти до вирішення цього питання комплексно.

Судова влада – єдина влада, позбавлена права законодавчої ініціативи.

Вцілому законопроект отримав схвальні відгуки членів Ради. Нагадаю, що право надавати обов’язкові для розгляду парламентом консультативні висновки щодо законопроектів Вища рада правосуддя отримала в результаті конституційної реформи 2016 року.

До цього рішенням Конституційного Суду України Верховний Суд України було позбавлено права законодавчої ініціативи. Із цим рішенням судова влада – єдина з трьох гілок влади – втратила право законодавчої ініціативи взагалі. Запрошення до комітетів суддів у якості консультантів і зараз залишається несистемним. Як результат, представники судової системи ледь зовсім не позбулися можливості впливати на зміст та спрямування законодавчої діяльності. Визнання неконституційним частини новел закону 193-IX є одним із найпоказовіших прикладів не зовсім хороших для країни наслідків відсутності системної співпраці гілок влади у законодавчій сфері.

Утім така співпраця могла б бути надзвичайно корисною, адже суддя бачить наслідки правозастосування прийнятого законодавства і може в повній мірі спрогнозувати, як законодавчі новели будуть застосовані на практиці. Судді також володіють знаннями щодо масиву судової практики і можуть запропонувати законодавчий спосіб вирішення багатьох проблем правового регулювання.

Врешті частково справедливість було відновлено зі змінами 2016 року та наданням ВРП права на консультативні висновки щодо законопроектів. Закон щоправда містить чіткий перелік питань, ухвалення яких без думки Ради, неможливо – це питання, які стосуються судоустрою і статусу суддів.

Відрядження судді як спосіб вирішити проблему дефіциту суддів

Сьогодні на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оприлюднено текст рішення ВРП № 744/0/15-20, ухваленого 12 березня 2020 року, про надання консультативного висновку до проекту Закону України Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо відрядження суддів в порядку тимчасового переведення судді до іншого суду» (реєстраційний № 2823 від 30 січня 2020 року), внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народним депутатом України Бабієм Р.В.

Народні обранці пропонують, враховуючи наявність кадрової проблеми, збільшити максимально можливий строк відрядження судді та удосконалити процедуру відрядження суддів шляхом надання права Вищій раді правосуддя продовжувати строк відрядження суддів до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя. Наразі цей строк складає 1 рік. Законопроект пропонує надати ВРП право збільшувати ще на 1 рік строк відрядження судді за зверненням голови суду, у якому суддя перебував у відрядженні, та заяви судді на продовження строку відрядження.

З одного боку ініціатива досить хороша. Адже нинішня ситуація з відрядженнями досить складна. Рік минає дуже швидко, а конкурсна процедура добору судді займає більше двох років. Таким чином, після завершення строку на відрядження судді в суді знову виникає дефіцит кадрів і доводиться починати з початку усю процедуру, в якій задіяні аж три державні інституції.

На думку Вищої ради правосуддя, слід виключити ситуації зловживання правом звернення на продовження строку відрядження. Наприклад, передбачивши граничну кількість звернень (1 раз) і граничний строк відрядження (2 роки).

ВРП пропонує врегульовувати законодавчі прогалини комплексно

Водночас, у своєму консультативному висновку ВРП вийшла за межі оцінки пропонованих змін і вказала, яким чином бачить удосконалення у чинному законодавстві процедури відрядження судді.

Аналіз повноважень різних інституцій у цій процедурі показує, що на законодавчому рівні функція Вищої кваліфікаційної комісії суддів України фактично зводиться лише до внесення подання про відрядження судді до Вищої ради правосуддя.

На Державну судову адміністрацію України покладено основні питання щодо визначення підстав для відрядження судді, обставини, які підтверджують їх встановлення; кількості суддів, що дасть змогу відновити здійснення судом правосуддя та/або врегулювати навантаження; строк відрядження, а також найменування судів, з яких можна відрядити суддів без суттєвого впливу на середній рівень судового навантаження та доступ до правосуддя в цих судах.

За ВРП залишається функція прийняти рішення при тому, що відповідальності за усю процедуру (за те чи вчасно зреагували усі інші інституції) ВРП не несе.

При цьому Закон 193-IX поклав саме на ВРП відповідальність за формування ВККСУ. З огляду на законодавчі зміни щодо порядку формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та її повноважень, з метою оперативного розгляду питань щодо відрядження суддів доцільно у ВРП вважають за доцільне зосередити повноваження щодо відрядження судді у Вищій раді правосуддя.

Що про це кажуть у Венеційській комісії?

У свій час це питання було предметом вивчення експертів Європейської комісії за демократію через право (Венеційської комісії). У своєму висновку щодо пропозицій стосовно внесення змін до проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції щодо посилення незалежності суддів України» Венеційська комісія зазначила: «Здається нелогічним передати повноваження з переведення суддів органу під назвою «кваліфікаційна комісія», в той час цей орган позбавляють компетенції вносити пропозиції щодо посади судді. Якщо Вища кваліфікаційна комісія суддів буде збережена як окремий орган, вона повинна опікуватися кваліфікацією, а не переведенням суддів. В ідеалі, в цілях забезпечення узгодженого підходу до судової кар’єри ВККСУ повинна стати частиною ВРЮ, можливо, як підрозділ, що відповідає за добір кандидатів на суддівські посади. Хоча не існує жодного європейського стандарту, який би визначав, що питання щодо призначення та кар’єри суддів повинні розглядатися єдиним органом» (Висновок Європейської комісії за демократію через право (Венеційська комісія) щодо пропозицій стосовно внесення змін до проекту закону про внесення змін до Конституції України щодо посилення незалежності суддів України (№ 797/2010 від 10 грудня 2013 року).

У численних висновках Венеційська комісія наполягала на тому, що система судового врядування повинна бути узгодженою, та рекомендувала спростити структуру органів судового врядування в Україні, зокрема, стосовно паралельного існування Вищої ради правосуддя, яка є конституційним органом, і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка має свою правову основу лише в законі (Висновок Європейської комісії за демократію через право (Венеційської комісії) щодо змін до законодавчих актів, які регулюють статус Верховного Суду та органів суддівського врядування (№ 969/2019 від 9 грудня 2019 рок).

Що пропонує ВРП?

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя пропонує у частині першій статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріпити норму, що у зв’язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, виявленням надмірного рівня судового навантаження у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв’язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, за рішенням Вищої ради правосуддя, ухваленим з урахуванням рекомендацій Державної судової адміністрації України, суддя може бути, за його згодою, відряджений до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя.

Крім цього, пропонується у частині третій статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачити норму, якою визначити, що переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися за рішенням Вищої ради правосуддя без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Такі законодавчі зміни, на думку ВРП, нададуть змогу пришвидшити врегулювання питання щодо заповнення вакантних посад суддів, забезпечать рівномірне навантаження в судах та дадуть змогу реагувати у поточному порядку на проблеми функціонування судової системи, пов’язані із дефіцитом чи надмірним навантаженням.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя в межах компетенції підтримала законопроект № 2823 та запропонувала більш комплексне вирішення проблемних питань процедури відрядження судді.

Рішення Вищої ради правосуддя від 12 березня 2020 року № 744/0/15-20 «Про надання консультативного висновку до законопроекту № 2823» оприлюднено на офіційному веб-сайті ВРП.

Тепер слово – за парламентом.

РІШЕННЯ КСУ «ЗМІЦНЮЄ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ НЕ ЛИШЕ ВЕРХОВНОГО СУДУ, АЛЕ Й УСЬОГО СУДІВНИЦТВА УКРАЇНИ», — БУКІККІО

Оксана Лисенко Керівник Прес-центру Судової  влади України