В суспільстві склалися непрості відносини між перевізниками та учасниками бойових дій. На рівні місцевих демократій та громад учасники бойових дій оскаржують не завжди добросовісну поведінку водіїв громадського транспорту стосовно забезпечення виконання вимог закону, а в окремих випадках учасники бойових дій змушені в брутальній формі домагатися дотримання перевізниками гарантованого законодавством права на пільговий (безкоштовний) проїзд в громадському транспорті.
Під час впровадження весняно-літнього карантину та супутніх з ним обмежувальних заходів на всій території України, попри декларовані співчуття та підтримку ветеранів російсько-української війни, місцеві владоможці та містечкового розливу чиновники швидко скористалися нагодою позбавити ветеранів війни права на реалізацію безкоштовного проїзду. Порушення права тисяч ветеранів було возведено в ранг офіційної політики міських властей та здійснено без огляду на авторитет закону. Ветерана в нахабний спосіб, без жодних сентиментів до його ветеранського здобутку і статусу, було позбавлено законом гарантованого права, одночасно зобов'язуючи до мовчазного і покірного виконання протиправних рішень міських влад.
До цих пір влада не запропонувала ветеранству (учасникам АТО-ООС, учасникам Великої вітчизняної війни) будь яких сатисфакцій за скоєне правопорушення, а набутий досвід протиправної поведінки спонукає перевізників голосніше та нахабніше обговорювати доцільність повного скасування пільгового (безкоштовного) проїзду для учасників бойових дій. Антиветеранські правопорушення не були помічені більшістю профільних відомств та неурядовими організаціями.
Вражає не поведінка чи вимоги перевізників, не хамство та негідність водіїв, не якість перевезень. Вражає змовницька поведінка муніципального чиновника, його ворожість до встановлених ветеранам пільг, його підступність в порушенні прав особливої, соціально вразливої групи, чисельністю в близько 370 тисяч осіб.
В лютому 2020 року Конституційний суд ухвалив рішення, в якому зазначив, що держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов’язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов’язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Водночас невиконання державою соціальних зобов’язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність закону, підриває довіру до держави.
«Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність закону, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов’язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації», – зазначається у рішенні Конституційного суду.
Влада особливо не переймається виконанням рішень суду та дотриманням вимог діючого законодавства. На неї не справляє враження діюча нормативно-правова платформа. Численні випадки неправомірних відмов перевізників в безкоштовному проїзді учасникам бойових дій жодного разу не були належно осуджені, відповідно до статті 133-1 Кодексу про адміністративні правопорушення, якою встановлено адміністративну відповідальність за безпідставну відмову від передбаченого законом пільгового перевезення громадян. Обов'язок забезпечення (виконання) права на пільги стосовно безкоштовно проїзду покладається на транспортне підприємство відповідно до Закону України «Про транспорт».
Варто пам'ятати, що згідно частини 4 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» учасники бойових дій користуються правом безоплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі) в межах адміністративного району за місцем проживання за наявності посвідчення встановленого зразка.
Відповідно до п. 7 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається пільга, зокрема безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка.
Учасники бойових дій мають зважати на те, що жодного обмеження чисельності пільговиків під час здійснення перевезення не передбачено законом. Будь яка вимога водія щодо перевезення обмеженої кількості пільговиків в салоні транспорту, є незаконною. Підставою отримання права на безкоштовний проїзд є посвідчення учасника бойових дій, інваліда війни та талони на проїзд (видаються разом з посвідченням), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни». Згідно рішень окремих місцевих рад в деяких місцях безкоштовний проїзд може надаватися на підставі довідки про безпосередню участь в АТО-ООС.
Ви маєте право. Пам'ятайте про це.
Щасливої дороги, учасники АТО!
Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram.
