» Щодо можливого порядку призначення директорів ДБР та НАБУ

20 апрель 2021, Вторник, 10:09

Щодо можливого порядку призначення директорів ДБР та НАБУ

19 марта 2021г.
0
1522840122-2100

Олег Шрам

До питання директорів ДБР та НАБУ.

В 2014-2015 роках Верховна Рада України, ухвалюючи Закон «Про НАБУ» та «Про ДБР», встановила, що призначати керівників цих правоохоронних органів має Президент України.

Це очевидно суперечило вимогам Конституції, оскільки повноваження Президент, який є главою держави і гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина, визначені в Конституції і для наділення його новими повноваженнями спочатку необхідно було внести відповідні зміни в Основний Закон, а вже потім прописувати їх у профільному законодавстві.

Крім того, такі нові повноваження Президента впливали на встановлений в Конституції принцип поділу влади та на систему стримувань та противаг між гілками влади.

І НАБУ, і ДБР по своїй суті є органами виконавчої влади, а вищим органом цієї гілки влади в нашій країні це Кабінет Міністрів України, а не Президент.

В 2019 новообрані Президент та Парламент вирішили виправити ситуацію шляхом внесення відповідних змін до Конституції, якими зокрема передбачалося закріплення повноважень Президента одноосібно призначати на посади та звільняти з посад директорів НАБУ і ДБР.

Проте, 16 грудня 2019 року Конституційний Суд у своєму Висновку № 7-в/2019 встановив, що запропоновані зміни не відповідають вимогам Конституції України.

Наведу одну цитату із цього Висновку: «суспільство, в якому права і свободи людини і громадянина не гарантовано та не здійснено поділу влади, не має конституції в її сутнісному розумінні. Таким чином, Конституція України буде відповідати своїй природі та функціональному призначенню лише тоді, коли поділ влади та гарантії прав і свобод будуть адекватно відображені в її тексті й належним чином реалізовуватимуться на практиці»

Далі, в серпні 2020 Конституційний Суд цілком очікувано визнав неконституційним Указ Президента 2015 року про призначення директором НАБУ Ситника А.С., а потім, в вересні, і окремі положення самого Закону «Про НАБУ», в яких були закріплені не передбачені Конституцією повноваження Президента.

Перед владою постало питання врегулювання правового статусу цих двох правоохоронних органів та визначення суб’єкта призначення їх керівників.

Одразу до Парламенту були внесені ряд законопроектів, якими пропонувалося визначити НАБУ та ДБР центральними органами виконавчої влади, а право призначати та звільняти їх директорів надати Уряду.

Цілком логічно: Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади, а НАБУ і ДБР входять до цієї системи зі статусом центральних органів виконавчої влади і ,відповідно, підпорядковуються Уряду.

Але ж на НАБУ та ДБР покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування всіх кримінальних правопорушень, вчинених главою Уряду та міністрами, народними депутатами, керівниками центральних органів влади, державними службовцями категорії А, суддями, працівниками правоохоронних органів і т.д.

Єдина відмінність: НАБУ протидіє певному переліку корупційних правопорушень, ДБР – всім іншим.

Погодьтесь, ласий шматок. Тому, абсолютно зрозуміло, що жодна гілка влади добровільно не відмовиться від контролю (прямого чи опосередкованого) за діяльністю цих двох правоохоронних органів та їх очільників.

Як наслідок, 237 народних депутатів «Слуги народу» запропонували в певній мірі і на перший погляд компромісний варіант: призначати і звільняти керівників цих органів має Президент, але за погодженням із Парламентом.

Таким чином на теперішній час у влади є два варіанти, один швидкий (НАБУ і ДБР підпорядковуються Уряду, який і призначає їх керівників), для ухвалення якого потрібні голоси простої більшості народних обранців, другий – значно триваліший, який залежить від Конституційного Суду та потребує залучення інших парламентських сил.

Проте, є ряд питань, на які варто було б вже отримати відповіді.

1. Автор змін до Конституції та представник Президента в Конституційному Суді Федір Веніславський заявив, що нові директори НАБУ і ДБР будуть обиратися на прозорому конкурсі.

Питання: навіщо тоді Верховна Рада повинна давати свою згоду на їх призначення, якщо кандидати і так будуть обрані за результатами відкритої конкурсної процедури? В чому логіка, навіщо така згода?

2. Уряд в своєму проекті пропонує, щоб до конкурсної комісії з обрання директора НАБУ за квотою Кабміну включалися представники міжнародних організацій, з якими наша країна на підставі міжнародних договорів співпрацює в сфері протидії корупції.

Але ж аналогічна норма в Законі «Про ДБР» не працює. Уряду, Президенту та парламентарям достовірно відомо, що міжнародні організації з січня минулого року так і не надали своїх представників для їх включення за квотою Кабміну до складу комісії з обрання нового директора ДБР.

Питання: навіщо Уряд пропонує процедуру, яка очевидно не працює, і, не менш важливо, як це співвідноситься з положеннями Основного Закону, де встановлено, що єдиним джерелом влади є народ України і участь в управлінні державними справами мають наші громадяни, а не іноземці?

3. В Законі «Про НАБУ» та «Про ДБР» передбачений вичерпний перелік підстав для звільнення їх директорів.

Питання: навіщо Верховна Рада має давати свою згоду на звільнення директора НАБУ чи ДБР, наприклад, у разі його засудження за вчинення злочину, набуттям громадянства іншою державою, у випадку визнання недієздатним, неможливістю виконання обов’язків за станом здоров’я та навіть у разі смерті?

4. Як влада планує вирішити питання про забезпечення контролю за діяльністю цих директорів, які згідно із Законом мають нести всю відповідальність за діяльність очолюваних ними правоохоронних органів?

Так, ці правоохоронні органи і їх керівники, враховуючи сферу їх діяльності, мають бути незалежними від зовнішніх впливів, а законодавство має містити необхідні та достатні гарантії такої незалежності.

Але їх незалежність не є абсолютною, їх діяльність має ґрунтуватися на дотриманні та виконанні вимог Конституції та законів нашої держави. Як наслідок, крім прав та повноважень, мають бути і реальні механізми контролю за їх діяльністю і санкції за вчинені порушення.

Яким шляхом піде влада, покаже лише час. Проте, чим довшим буде зволікання у вирішенні питання, тим довше НАБУ та ДБР будуть займатися переважно імітацією діяльністю, а боротьба зі злочинністю та корупцією залишатиметься гаслом та інструментом політичної боротьби. І насамкінець, запуск процедури внесення змін до Конституції щонайменше надає владі можливість відтермінувати на невизначений час вирішення питання відсутності з січня минулого року директора ДБР та питання призначеного всупереч вимогам Конституції та внесеного до реєстру корупціонерів директора НАБУ.

Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram

89823080_4034293579945875_8967205416928804864_o
Олег Шрам Адвокат, ексрадник директора Державного бюро розслідувань, голова правління ГО «Рада громадського контролю»,