Напевно вас як і мене вразила нещодавня подія: 11 лютого цього року на станції київського метро «Університет» відбулась бійка. Та не просто бійка – семеро осіб віком від 15 до 21 року під керівництвом свого тренера (а всі вони професійно займаються бойовими єдиноборствами) у відповідь на зауваження перехожих зчинили жорстку бійню. І як наслідок – двоє перехожих отримали серйозні травми. Постраждалими виявились офіцери військової контррозвідки СБУ.
Це не просто наша буденність, де підлітки відчувши силу та безкарність, ловлять кураж, порушуючи громадський порядок. Це наслідки впевненості у тому, щоб не сталось, щоб не накоїли – їх «відмажуть».
Декілька разів я переглянула відео події з різних камер. Розпочалось усе з того, що група підлітків перескочила через турнікети у метро та заважаючи оточуючим, побігла до ескалатору. Вже має місце неповага до суспільного правопорядку та закону, адже підлітки свідомо вчинили адміністративне правопорушення за ст. 135 КУпАП (безквитковий проїзд). Вочевидь - отримали зауваження та обурились. Зібрались у холі платформі, куди прибувають поїзди, і чекали. Чекали на тих, хто зробив їм зауваження.
У підлітків був час подумати, охолонути та усвідомити свою неправоту. У тренера була можливість сприяти уникненню конфлікту. Та цього не відбулось. І як наслідок – множинні травми, а одна людина у реанімації у край важкому стані.
Так хто ж винен у тому, що сталось? Хто має понести відповідальність?
Беззаперечно, будь яка особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Саме тому - надати оцінку даній події, дослідити докази та здійснити ряд інших процесуальних дій (в тому числі - встановити винних) має суд. Однак, ми не можемо говорити про необхідну самооборону зі сторони підлітків – вони спокійно знаходились на платформі, їх життю та здоров’ю нічого не загрожувало. А тому - їх напад на офіцерів СБУ не можна назвати захистом, що відповідав небезпечності посягання та обстановці, яка склалася. Також – давайте не забувати, що нападники під час бійки не отримали жодних серйозних травм.
На сьогодні маємо розпочате досудове розслідування за ч.2 ст. 296 КК України:
«1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, -
…
2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років»
Також, виходячи із наслідків бійки, можна припустити, шо у діях підлітків до того ж наявні усі ознаки складу кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України, де мова йдеться про умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб (під умисним тяжким тілесним ушкодженням розуміють умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину).
Однак чітко визначити можна виключно за умови належного та всебічного розслідування справи, встановлення усіх фактів події та ряду експертиз й висновків.
Якщо ж ми будемо говорити про перспективи цієї справи, слід враховувати не тільки вік зазначених осіб, а й ступінь участі кожної особи у вчиненому. Обтяжуючою обставиною має стати факт професійного зайняття бойовими видами спорту та наслідки бійки для постраждалих осіб. Бо глибинну філософію самбо та дзюдо ці «спортсмени» так і не опанували, однак свою силу та бойове мистецтво випробовують на повну, із тяжкими наслідками для оточуючих.
Ситуацію посилює тривале мовчання нападників та їх родин – можливо, скоро ми почуємо якусь неймовірну версію події зі сторони їх захисника.
Крім того, ЗМІ виявили досить цікавий факт: на сторінці клубу JC Ippon Kiev спочатку з’явилась заява про те, що офіцери СБУ перебували у стані сп’яніння та почали чіплятись до спортсменів, що і стало причиною бійки. Однак – згодом пост дивним чином зник, а сторінка клубу була почищена. Родини постраждалих вбачають у зазначених вище фактах бажання «зам’яти» справу.
В будь-якому випадку слід надати цій ситуації ще більшого розголосу та встановити суспільний контроль зі сторони небайдужих громадян та їх об’єднань, інакше – ми так і не зможемо відповісти на запитання: в Україні діє сила права чи право сили?
Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram
