Необхідно розуміти, що у випадку загострення ситуації в ООС чи іншої збройної агресії проти України при веденні інтенсивних бойових дій, проведенні повномасштабних військових операцій, правоохоронну діяльність у ЗС та інших військових формуваннях фактично нікому буде здійснювати, що неминуче призведе до суттєвого погіршення військової дисципліни, а це, у кінцевому рахунку, негативно впливатиме на обороноздатність України. Очевидно, виходячи із наявних реальних воєнних загроз з боку РФ, сьогодні потрібно терміново вживати комплекс заходів для зміцнення обороноздатності України. Серед цих заходів не останнє місце займає створення дієвої системи військової юстиції, оскільки належне підтримання законності і правопорядку у військових формуваннях є однією із запорук ефективного виконання ними завдань із захисту держави від збройної агресії. Під час такої реформи безперечно корисним буде і врахування досвіду функціонування військової юстиції у зарубіжних країнах, зокрема, у Республіці Польща.
Відсутність у КПК України процесуальних фільтрів, які б унеможливлювали повторні однакові скарги, зумовлює те, що одні й ті самі заяви про вчинення кримінального правопорушення і, відповідно, скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, дізнавача направляють по декілька разів, змінюючи лише дату їх подання. Наприклад, протягом періоду з 05.09.2010 до 01.03.2020 р. від одного заявника тільки до Вищого антикорупційного суду надійшло 179 скарг на бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
По сути руководители прокуратур, их подразделений получат возможность не будучи процессуальными руководителями не только давать указания, но и самостоятельно пользоваться всеми полномочиями по уголовному производству.
Як військового юриста, насамперед, мене цікавить організація системи військової юстиції у країнах, котрі вже понад три десятиліття перебувають в умовах перманентного воєнного конфлікту. Акцентую, що у кожній із цих країн існують органи військової юстиції. Але їхні системи мають свою специфіку, зумовлену особливостям правових систем цих держав.
Якщо прийняти дану Стратегію та почати її виконувати (це доведеться робити), то чи зменшиться корупція – питання велике і проблематичне, а от те, що НАБУ може перетворитися на НКВС – цілком ймовірно. Точно так, як замість суду ми отримаємо «особиє совєщанія», а будь-який папірець стане «царіцєй доказатєльств».
Проведений аналіз вищенаведеного законодавства дає достатні підстави зробити зовсім невтішний висновок про те, що, окрім Директора ДБР, жоден із названих керівників правоохоронних органів не зобов’язаний звітувати хоча б один раз на рік на сесії ВР, як про дотримання законності, так і особливо про стан дотримання прав і свобод громадян в їх діяльності, що стало б підставою для їх звільнення із займаних посад, у зв’язку із визнанням ВР їх роботи незадовільною. І це є однією із головних причин незадовільного стану дотримання прав і свобод громадян під час розкриття і розслідування злочинів протягом останніх 6-ти років, так званого, «реформування» органів правопорядку і прокуратури.
Ще раз наголошую: зміни до КПК України край необхідні, бо вони хоча б в якійсь міри можуть зупинити той параліч правоохоронних органів, який з кожним днем тільки посилюється.
Генеральна прокуратура України ще в листопаді 2014 року зверталась до Президента України зі своїм листом (в підготовці якого я особисто приймав участь) щодо недоцільності створення в такому вигляді НАБУ, яке буде вести досудове розслідування відносно одних і тих же високопосадовців, що і ДБР. Навівши конкретні доводи, в т.ч. і закладені в цьому негативні наслідки від подібного дублювання функцій та можливих конфліктів між ними в зв’язку з цим, в т.ч. і в частині з’ясування спорів про підслідність. Але тодішній Президент і більшість законодавців, які знаходились під тиском США і Європи, не бажали звертати увагу на джерела і причини існування корупції у вищих ешелонах органів державної влади і місцевого самоврядування нашої держави, прикриваючись помилковою ідеєю посилення боротьби із цим ганебним явищем, шляхом накопичення кількості антикорупційних органів.
Запит до Державного бюро розслідувань про інтерв’ю з першим заступником Директора ДБР Олександром Бабіковим я направила ще наприкінці січня. Минуло три місяці. Відверто, навіть перестала очікувати на відповідь, аж раптом мені зателефонували з Держбюро та запросили на зустріч.
Таким «перевіряючим» в САП повинен бути тільки представник «гранітоїдів», тобто довірена особа знову ж таки іноземних держав! І ще додам, як кажуть в народі, «ягодку на тортику»: саме цим представником «міжнародних донорів», скоріш всього, буде, наприклад, той же В.Шабунін чи його наближена особа, яка взагалі не володіє ні навичками в здійсненні організації досудового розслідування, ні тим більше – в прокурорському нагляді за додержанням законів на досудовому розслідуванні, але, в той же час, буде особисто, а не за законом, визначати і критерії та методику проведення зазначеної «оцінки», ще раз наголошую, саме «стану інституційної та операційної незалежності Спеціалізованої прокуратури». Тобто, головним в, так званій, «оцінці» діяльності антикорупційної прокуратури буде, все ж таки, її «інституційна і операційна незалежність», а не її ефективність по здійсненню як організації досудового розслідування детективами НАБУ, так і процесуального керівництва та нагляду з боку вищестоящих прокурорів за досудовим розслідуванням детективами НАБУ, або, тим більше, нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями цього правоохоронного органу, що і зобов’язана виконувати прокуратура, згідно своїх функцій, передбачених ст. 131-1 Конституції України. Цього ж таки пропоновані вище зміни до Закону України «Про прокуратуру» не передбачають.
16 жовтня 2019 року в газеті “Голос України” оприлюднено Закон України № 187-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства». Відповідно до розділу II “Прикінцеві положення” цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, повідомляє портал Судової влади України.