З початком роботи Вищого антикорупційного суду (далі – ВАС), почали втілюватись побоювання правозахисників та адвокатської спільноти відносно того, що вказаний суд буде, скоріше, політичним органом, що виконує суспільний запит на обвинувальні вироки, аніж справедливим взірцем правосуддя в Україні.
Це черговий крок, який ілюструє повну бездіяльність Державного бюро розслідувань та його нових очільників, а також нової очільниці Офісу генерального прокурора Ірини Венедіктової, яка, за дивним збігом обставин, до цього як раз очолювала ДБР, яке розвалює справу.
Чи дійсно судді винні у тому, що обвнувачені були звільнені з-під варти, і чи дійсно таке звільнення має загрозливі наслідки для суспільства? Для відповіді на вказані питання необхідно детально і фахово розібратись у нормах процесуального законодавства України. При цьому, Генеральному прокурору, який вперто не бажає усувати недоліки відсутності юридичної освіти, це непогано було б зробити, до оприлюднення власної позиції щодо оцінки роботи судів.
Саме від затримання Савченко Надії Вікторівни і слід відштовхуватись при визначенні останнього за часом злочину в даній справі, отже дану справу має розглядати суд у межах юрисдикції якого знаходиться будівля Верховної Ради України – Печерський районний суд м. Києва.
Незважаючи на завершення слідства та вимоги закону, захисникам Надії Савченко не надано доступ до матеріалів слідства. Зокрема, 13.08.2018 року слідчий у даному провадженні вибірково надав для ознайомлення лише частину матеріалів та повідомив, що решта буде надана тоді, коли захисники ознайомляться з вже наданими, оскільки саме такий порядок визначили слідчі з прокурором.
Судовий процес над Надією Савченко в Україні точно не більш законний, аніж у Росії.
Кримінальне провадження щодо Надії Савченко набирає все більших політичних обертів, в результаті чого прокуратура задіює все значніші важілі тиску на суддів, яких потім сама ж і покриває, та більш широко використовує можливості для зловживань.
Будь-який новий епізод чи нове провадження, внесені після введення в дію змін, незалежно від майбутнього їх об’єднання, виділення, тощо, має розслідуватись з урахуванням нововведень, адже в момент внесення до ЄРДР розпочинається розслідування і саме в цей момент на нього починає розповсюджуватись дія змін.
Існування двох взаємовиключних норм не тільки є нелогічним, а й незаконним, оскільки порушує визначальний правовий принцип, тому, з огляду на загальні засади кримінального процесу, у випадку вирішення питання щодо можливості оскарження повідомлення про підозру у кримінальних провадженнях, які існували на момент набрання чинності п.п.11-27, 45 пункту 7 § 1 розділу 4 Закону, слід керуватися саме ст. 5 КПК України, яка розширює права особи.