Володимир Лютий, для Резонансу
Багато хто, напевно, здивується самій постановці цього питання. Адже Сергій Головатий є відомим в Україні політичним діячем, вважається професійним юристом, двічі був міністром юстиції, багато разів ставав народним депутатом. Але таке питання неминуче постає, якщо виходити із суті вимог, які Конституція пред’являє до судді Конституційного суду.
Статтею 148 Конституції встановлено, що суддею КС може бути громадянин України, який володіє державною мовою, на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ятнадцять років, високі моральні якості та є правником із визнаним рівнем компетентності.
27 лютого 2018 року президент Порошенко призначив С.Головатого суддею КС. Підписавши указ про призначення, глава держави тим самим констатував, що С.Головатий повністю відповідає вказаним конституційним вимогам.
Водночас існують обґрунтовані сумніви щодо того, що С.Головатому притаманні високі моральні якості і що він є правником із визнаним рівнем компетентності. Підставою для таких сумнівів є багато фактів з попередньої його діяльності, у т. ч. ті, яким було дано офіційну оцінку.
Зокрема, йдеться про факти, які свідчать про стійку світоглядну упередженість С.Головатого до правосуддя, вияв неповаги до суду і суддів, ігнорування конституційних приписів і норм міжнародного права щодо незалежності суду та неприпустимості втручання у його діяльність. Хіба може допускати такі дії високоморальна людина, яка є правником із визнаним рівнем компетентності?
Натомість, як це випливає з офіційних документів, С.Головатий не лише допускав такі дії, а вчиняв їх систематично упродовж багатьох років.
«Тому що компетентний»
Так, 2 грудня 2005 року Рада суддів України звернулася до президента, голови Верховної Ради, прем’єр-міністра України з приводу неетичної і протиправної поведінки С.Головатого. У зверненні, зокрема, зазначено, що:
«Міністр юстиції С.Головатий, який представляв інтереси Президента України у конкретній справі і був учасником процесу, вважаючи судове рішення незаконним, замість того щоб використати передбачені чинним законодавством процедури його оскарження, в листопаді 2005 р. вдався у засобах масової інформації до безпрецедентних некоректних і образливих висловлювань і звинувачень на адресу суддів, які розглядали справу, всього суддівського корпусу держави, керівництва Верховного Суду України.
Міністр юстиції публічно звинувачував суддів, які приймали рішення, у вчиненні злочину, закликав до порушення проти них кримінальної справи. Він бездоказово звинувачував увесь судійський корпус у суцільній корумпованості, у грубій формі висловлював сумніви у спроможності апеляційного і касаційного суду належно розглянути справу і погрожував на їх адресу, допускав висловлювання на межі нормативної лексики та заяви, якими підривав авторитет судової гілки влади. Його немотивовані висновки про те, що «суддівська мафія нагорі з найвищим судовим керівництвом» «взяла державну владу у свої руки», «керує країною», що в Україні керує не влада, а «суддівська сваволя», неодноразово звучали в теле- і радіоефірі. При цьому міністр переконував українських громадян у суцільній корумпованості судової системи, марності їх сподівань на судовий захист, безвідповідальності суддів, закликав до недовіри суддям, ставив під сумнів доцільність існування інститутів правової захищеності суддів.
Рада суддів України розцінює зазначені висловлювання, образи, звинувачення міністра юстиції України не тільки як прояв неповаги до суддів і бажання їх дискредитувати, а і як намагання вчинити непроцесуальний тиск на тих суддів, котрі в подальшому розглядатимуть справу в апеляційному, а можливо – і в касаційному порядку. Своїми діями, як вважає Рада суддів України, він завдає шкоди не тільки авторитету судової гілки влади, а й авторитету Президента України, інтереси якого представляв під час розгляду зазначеної справи в суді, Міністерства юстиції, очолюваного ним, міжнародному іміджу України».
У зв’язку з наведеним Рада суддів України закликала президента, голову Верховної Ради і прем’єр-міністра «вжити негайних заходів до виправлення становища та забезпечення конституційних гарантій незалежності судової гілки влади, а також до вирішення питання про відповідність С.Головатого займаній посаді».
У червні 2006 року екс-голова Київської облдержадміністрації Є.Жовтяк написав відкритого листа до міністра юстиції С.Головатого, у якому звинуватив останнього у розв’язанні «безпрецедентної кампанії тиску на суд та дискримінації судової системи України» у зв’язку із скасуванням судом указу президента про його (Є.Жовтяка) звільнення з посади. Автор листа зазначив, що те, чим займається міністр юстиції С.Головатий, – «привласнення функцій суду, вплив на суддів, неповага до суддів і судів» – тягне за собою відповідальність, у т.ч. кримінальну. Звертаючись до С.Головатого, Є.Жовтяк резюмував: «Своїми діями і висловами ви продемонстрували, яка величезна прірва пролягла між вашими написаними за підручниками промовами для Європейських інституцій і вашим швондерівським світоглядом, яким ви послуговуєтесь всередині держави».
Після вказаних інцидентів президент В.Ющенко у серпні 2006 року звільнив С.Головатого з посади міністра юстиції.
«Тому що послідовний»
Але з С.Головатого, як кажуть у народі, «як з гуся вода». Попри своє вкрай негативне ставлення до судів і суддів у 2007 році він вирішив стати… суддею Європейського суду з прав людини.
Коли про це стало відомо, Рада суддів України звернулася до Парламентської асамблеї Ради Європи щодо обрання на посаду судді Європейського суду з прав людини від України.
У своєму звернені Рада суддів вказала, що кандидатура С.Головатого не відповідає критеріям, визначеним статтею 21 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судді Європейського суду повинні мати високі моральні якості, кваліфікацію, необхідну для призначення на високу суддівську посаду, чи бути юристами з визнаним рівнем компетентності.
Вищий орган суддівського самоврядування у зверненні до ПАРЄ зазначив, що «обов’язковою умовою здійснення справедливого правосуддя будь-яким судом є неупередженість і об’єктивність суддів. Попередня ж діяльність С.Головатого в політичній і правових сферах дає підстави для сумнівів у тому, що здійснення ним повноважень судді Європейського суду буде об’єктивним.
Особливу тривогу суддівського корпусу викликає відверта неповага С.Головатого до суду як правової інституції та суддів як носіїв судової влади, ігнорування ним загальновизнаних і гарантованих міжнародно-правовими документами ООН, Ради Європи, а також Конституцією України положень щодо незалежності та недоторканності суддів при здійсненні правосуддя.
За таких обставин перебування С.Головатого на посаді судді Євросуду може негативно позначитися на діяльності цієї установи, підірвати її високу репутацію як об’єктивної та справедливої міжнародної правової інституції, завдати шкоди авторитету України».
Тому Рада суддів України висловила прохання до ПАРЄ урахувати зазначені обставини при ухваленні рішення про призначення судді Європейського суду від України.
Про неприпустимість призначення С.Головатого суддею ЄСПЛ заявили частина делегатів України в ПАРЄ, а саме народні депутати України С.Соболєв, О.Бондаренко, Є.Суслов, Р.Зварич та О.Герасим’юк. У квітні 2010 року вони направили до ПАРЄ лист, у якому вказали, що «глибоко стурбовані тим фактом, що Україна може бути представлена в Європейському суді з прав людини Сергієм Головатим, який не відповідає моральним та професійним критеріям, які передбачені в статті 21 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Таку ж позицію зайняв голова комітету Верховної Ради України з питань євроінтеграції Б.Тарасюк, який направив відповідний лист щодо неприпустимості призначення С.Головатого на посаду судді ЄСПЛ до Європейської народної партії – найчисельнішої на той час фракції ПАРЄ.
Як відомо, тоді С.Головатого не було обрано суддею Європейського суду з прав людини.
Але він й далі продовжував свою діяльність у дусі зневажливого ставлення до судів і суддів. Дійшло до того, що це питання у 2013 році був змушений розглянути уже з’їзд суддів України. Виступаючи на XI з’їзді суддів України, перший заступник голови Верховного суду Я.Романюк відзначив, що «неприпустимі висловлювання стосовно суддів прозвучали у виступі колишнього міністра юстиції, а нині – співголови Комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права С.П.Головатого. В ефірі телеканалу «Інтер» він… вживав щодо суддів такі грубі вислови, які я також не можу собі дозволити процитувати. Відповідне звернення з’їзду суддів до Президента України у зв’язку з цими висловлюваннями С.П.Головатого, який позиціонує себе як поборник верховенства права, пропонується в проекті рішення».
Окремим пунктом свого рішення з’їзд суддів України постановив: «Звернутися до Президента України щодо фактів дискредитації судової влади, що мали місце під час публічних висловлювань співголови Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права Головатого С.П., які підривають суспільну довіру і повагу до правосуддя, та щодо можливості Головатого С.П. очолювати зазначену Комісію».
Викладене породжує ряд закономірних питань.
Перше: чи можна описану поведінку особи вважати високоморальною, а саму особу – правником із визнаним рівнем компетентності? Хіба С.Головатий, який, як вище зазначив очільник ВС, позиціонує себе як поборник верховенства права, не знав норм міжнародних актів, Конституції та законів України, які зобов’язують усіх, а тим більше державних посадовців найвищого рівня ставитися з повагою до суду і суддів, не допускати втручання у їх діяльність, протиправний вплив тощо?
Звичайно знав! Бо у своїх трактатах про верховенство права він про це тільки й пише. Цим і сформував свій імідж як проєвропейського політика і правника. Але між його деклараціями і реальними діями, як підкреслює Є.Жовтяк, «пролягла величезна прірва».
Друге: чи міг С.Головатий після призначення на посаду судді КС кардинально змінити свої світоглядні установки, у т.ч. стосовно судів, суддів і судової влади загалом? Тобто, чи міг він з особи, яка ігнорує основи функціонування незалежного суду, враз «перетворитися» у високоморального суддю із визнаним рівнем компетентності? Очевидно, що ні. Передусім, тому, що вже пізно – у такому віці суть людини вже не змінюється. Вона може вміло приховувати своє справжнє єство, підлаштовувати свою позицію під конкретну ситуацію, змінювати її разом із зміною обставин тощо. Власне, саме такі навички упродовж своєї політичної і юридичної кар’єри С.Головатий неодноразово й демонстрував.
«Тому що високоморальний»
Про політичне флюгерство С.Головатого писалося багато. Наразі варто навести приклад зі сфери судочинства. У березні 2012 року в одному зі своїх інтерв’ю, відповідаючи на питання журналіста щодо зміни у вересні 2010 року Конституційним судом Конституції України, С.Головатий категорично заявив: «Я ніколи не мирився та ніколи й не змирюся з порушенням Конституції та верховенства права. Якщо КС вийшов за межі повноважень, ухвалюючи рішення про надання юридичної сили Конституції старого зразка, для мене це однозначно – вихід за межі верховенства права. КС у цьому вийшов за межі своїх повноважень».
Прочитавши таку пафосну безапеляційну заяву, що характеризує її автора як великого фундатора верховенства права, не поспішайте плескати в долоні. Бо, як вчергове виявляється, вірити С.Головатому на слово – себе не поважати. Як нещодавно повідав широкому загалу А.Портнов (який при В.Януковичу був посвячений у таємниці Банкової), у 2010 році С.Головатий, щоб особливо сподобатися В.Януковичу і зайняти хоч який-небуть важливий пост, «взяв участь у розробці, просуванні, а потім і особистому підписанні конституційного подання про відміну Конституції 2004 року (узурпація Януковичем влади), яке зараз розслідується ГПУ і по якому ряд людей заарештовували і розшукували».
Отже, виходить, що у 2010 році С.Головатий як «правник із визнаним рівнем компетентності» бере участь у підготовці конституційного подання щодо відміни Конституції в редакції 2004 року і як народний депутат-член фракції Партії регіонів підписує це подання, а вже через два роки (коли стало зрозуміло, що в Партії регіонів йому «нічого не світить») він уже як громадянин «з високими моральними якостями» піддає обструкції рішення КС, яке було прийняте відповідно до подання, у підготовці і підписанні якого він брав участь.
Хіба це не показує моральну сутність С.Головатого, який наразі є суддею КС і вершить у його складі конституційну долю України?
У згаданому вище інтерв’ю, С.Головатий поставив діагноз вітчизняному конституціоналізму, заявивши, що «Конституційний суд ухвалив багато рішень на руйнування Конституції 1996 року. Відносно Конституції України від давно вже перетворився на гробокопача, на її руйнівника… Зараз українська конституційна система істотною мірою відійшла від європейських стандартів внаслідок руйнівної діяльності з боку КС». А на запитання журналіста «Навіть, якщо приймуть усі підготовлені вами закони, найболючіша проблема: де взяти морального суддю?» С.Головатий відповів: «Мораль не можна виписати законами. Вона існує поза законами… Питання в тому – коли ж нарешті в Україні запанує мораль у суспільстві і суспільство стане таким, яке ми зможемо назвати високоморальним… Це питання кожного до себе».
Кажучи про те, що мораль – «це питання кожного до себе», С.Головатий, вочевидь, має на увазі кожного… крім себе. Бо себе він, безперечно, вважає взірцем моральності. Тому і подався у судді КС. Таким же С.Головатого вважає і президент П.Порошенко, який призначив його на цю посаду, не зважаючи на викладені та інші факти. Таким чином, видається, що проблему «де знайти морального суддю» стосовно КС на державному рівні вирішено. Тепер залишилося лише чекати доленосних рішень цього суду, які будуть ухвалюватися за участі «високоморального та компетентного» судді С.Головатого. Немає сумнівів у тому, що у Конституційному суді він проявить себе з того ж боку, з якого неодноразово проявляв себе у парламенті та на посаді міністра юстиції.