20 ноябрь 2018, Вторник, 22:22

взятка декларация ДТП в Харькове Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

«Справа 31 серпня» як доказ провалу реформи МВС

29 июля 2016г.
0

 Між тим, результати та сам характер розслідування обставин тих подій вже дозволяють говорити щонайменше про повний провал так званої реформи МВС, яка досі є предметом постійних хвастощів постмайданної української влади. Якби Україна була правовою державою, це був би вирок самій правоохоронній системі в першу чергу.

Найближчим часом суд приступить до розгляду справи по суті. Відразу обмовлюся, що раніше справа була розділена на два окремих кримінальних провадження. У тому з них, яке стосується безпосередньо вибуху гранати, слідство було завершено 7 липня, а двоє поки що підозрюваних - Ігор Гуменюк та Сергій Крайняк - залишаються за гратами та ще не отримали звинувачень. Даним кривавим епізодом кілька місяців тому зайнялася Генпрокуратура, відібравши естафетну паличку у Нацполіціі.

Як розсипалася справа

Розслідування обставин трагедії біля Ради з самого початку відбувалося в руслі абсолютного правового свавілля. Про це свого часу багато говорилося в ЗМІ, на прес-конференціях і в соцмережах. Загальна кількість підозрюваних ще донедавна складала три десятки людей. Але вже навесні поточного року від кримінального переслідування була звільнена майже половина з них.

В їхніх діях був елементарно відсутній склад злочину. Незважаючи на це, більшість з тих, до кого тепер немає питань в людей у формі, протягом довгих місяців перебували переважно за гратами, в кращому випадку - під домашнім арештом. Відповідальності за людське здоров'я, витрачене під час перебування в жахливих умовах київських ІТТ та СІЗО, за змушення носити електронні браслети на ногах не поніс ніхто. З боку правоохоронців і суддів не було навіть вибачень.

Вже колишній підозрюваний в масових заворушеннях 31 серпня 2015 року Ігор Сосна про свій арешт та тримісячне тримання під вартою. Як виявилось, 18-річний волонтер ніякий не терорист та відсідив взагалі ні за що.

Ті ж, кому ще належить захищатися в судах, звинувачуються сьогодні за чотирма різними статтями КК України. Зокрема, за опір представникам влади (ст.342 ч.2) та насильство щодо правоохоронців (ст.345 ч.2). Ще один звинувачується в незаконному придбанні та зберіганні 40 патронів калібру 7,62 (ст.263 ч.1).

Смішно, але, за версією слідства, 64 повністю екіпірованих і озброєних спецзасобами правоохоронця були побиті зусиллями півтора десятка представників громадянських активістів. Саме така кількість постраждалих заявлена в обвинувальному акті, затвердженому ГПУ. Загиблі від вибуху і поранені осколками нацгвардійці в це число не входять.

Однак, найважчою та загальної для всіх обвинувачених статтею є ст.294 ч.1, яка передбачає покарання не тільки за активну участь в масових заворушеннях, але і за їх організацію. Санкція за дане правопорушення загрожує покаранням у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років.

Один з обвинувачених у справі 31 серпня, народний депутат Юрій Сиротюк: "Суд над Захисниками Конституції буде найбільшим политично вмотивованим процесом за роки незалежності".

Між тим, за весь час слідства співробітники спочатку міліції, а потім і поліції так і не змогли знайти підтверджень словам Арсена Авакова про організований і заздалегідь спланований характер заворушеннь під Радою. Та й як їх можна було відшукати, якщо багато хто з нас до випадкових зустрічей в автозаках і коридорах СІЗО взагалі не були знайомі один з одним. Я, наприклад, з числа підозрюваних знав лише двох осіб - своїх товаришів і земляків Михайла Кріворучкіна і Михайла Баліоза. Стосовно обох слідство вже припинено.

Організація без організаторів, або намір як злочин

У вересні 2015 року Аваков публічно назвав дії мітингувальників провокацією з метою дестабілізувати ситуацію в країні і занурити її в масштабне насильство. Тоді своєю голослівною заявою очільник МВС свідомо задав тон розслідуванню правоохоронців, які почали не так доводити, скільки фабрикувати кримінальну справу. Протягом розслідування їхні клопотання про продовження строків слідства подавалися в слухняний владі суд тричі. Причому останній раз в червні місяці - після офіційного відкриття матеріалів кримінального провадження для ознайомлення - що виглядало, м'яко кажучи, дивно. Вочевидь, самі детективи добре розуміли всю ефемерність зібраної ними доказової бази.

Після майже трьох місяців перебування за гратами депутат Ізяславської районної ради і доброволець Ігор Олійник також перестав був цікавим слідству - обвинувачення йому так і не висунули

Спочатку в матеріалах справи нас всіх без винятку нарекли "прихильниками" партії "Свобода". Однак, довести, що всіх обвинувачених об'єднувало ще щось, крім гострого неприйняття злочинної ідеї влади про зміну Конституції на свою користь, поліцейським не вдалося. Крім того, в лютому поточного року суд зобов'язав Авакова публічно спростувати свою заяву про причетність лідера "Свободи" Тягнибока до сутичок під Радою 31 серпня 2015 року. Отже сенс штучно пов'язувати всіх підозрюваних з цією партією відпав сам собою. Тому в подальшому, при пред'явленні обвинувачення, слідчі відмовилися від старого формулювання, обмежившись визначенням "представники різних політичних партій та активісти громадських організацій".

На сьогоднішній день загальна для всіх обвинувачених у масових заворушеннях фабула скоєного правопорушення укладається всього в три абзаци тексту. Мовляв, прийшли під Раду, "реалізуючи своє право збиратися мирно і заздалегідь сповістивши орган місцевого самоврядування" (цитата з обвинувального акта), розмістилися навпроти кордону силовиків, а після оголошення результатів голосування народних депутатів, пішли на штурм будівлі парламенту.

Фото-9Абсурд, але від самого початку нам ставилось в провину вже те, що ми "навмисно" та "агресивно", "грубо порушуючи громадський порядок"... підійшли до шеренги військовослужбовців. Тобто, всерйоз розбиратися в причинах, що могли спровокувати сутички протестувальників з міліцією і нацгвардійцями, слідчі навіть не збиралися. Щоправда, у тексті звинувачення побіжно згадуються якісь вкрай обдаровані особи, які за лічені хвилини організували масові заворушення, але вони, після закінчення довготривалого слідства, так і залишилися невстановленими.

"Нєту тєла, но єсть дєло"

Дозволю собі проілюструвати всю подальшу неспроможність аргументів слідства, які не витримують ніякої юридичної критики, на прикладі інкримінованих особисто мені епізодів. За рідкісними винятками мій випадок різниться з рештою лише несуттєвими нюансами.

Народний депутат, адвокати та громадські активісти про фальсифікацію "Справи Захисників Конституції"

В обвинувальному акті зазначено, що я завдавав ударів ногами та гумовим кийком по щитах і різних частинах тіла якихось безіменних нацгвардійців. В матеріалах справи немає жодної згадки про те, кого саме я нібито бив і які тілесні ушкодження отримали потерпілі. Більш того, в документах відсутні не тільки висновки СМЕ, а й... сам потерпілий.

Від самого початку в висунутій мені підозрі фігурував один єдиний потерпілий - заступник начальника Печерського райвідділу київської міліції Чернявський В.В. Однак, в матеріалах моєї справи відсутня його заява про вчинення щодо нього правопорушення, що автоматично виключало визнання за ним статусу потерпілого. Десь "загубився" і висновок судмедекспертів. Протокол допиту Чернявського слідчим не містив жодних посилань на те, в рамках якої кримінальної справи надавав свідчення "потерпілий". Все це є грубим порушенням чинного кримінально-процесуального законодавства.

Але найголовніше в тому, що в пред'явленому мені звинуваченні серед шести десятків прізвищ Чернявський зовсім відсутній. Але ж протокол його допиту протягом всієї осені 2015-го був одним з основних серед і без того мізерних аргументів слідчих, що нібито обгрунтовували необхідність мого утримання в неволі!

Свідки за викликом

Весь час в матеріалах кримінального провадження значилося прізвище єдиного свідка, що надав свідчення проти мене. Оперуповноважений Лазебний В.І. нібито бачив як я бив правоохоронців. Знову ж таки безіменних. Однак, доблесний міліціонер, в порушення моїх законних прав, чомусь впізнавав мене по фотокартках. Яка в цьому була необхідність, якщо з моменту затримання я постійно перебував під вартою? Більш того, в його показах говориться про мене, як про неголеного чоловіка у чорній футболці із зображенням звіра. При цьому на чотирьох фотокартках, пред'явлених йому для впізнання, моєї футболки взагалі не видно, а на решті зображень чоловіки одягнені або не в футболки, або чисто виголені.

Уже в лютому поточного року, мабуть, для посилення доказової бази, проти мене дав свідчення ще один свідок - колишній оперуповноважений міліції, а тепер уже полісмен Джус С.Я. Про це я дізнався виключно з матеріалів справи. Годі збагнути, але цей так званий "свідок" також упізнавав мене, вже звільненого з в'язниці та перебуваючого під домашнім арештом, по фотокарткам. Його свідчення були слово в слово калькою з показів Лазебного, а на фотографіях до порівняння були вже нові особи, але одягнені в сорочки. Одне слово, прогрес з боку поліції.

Фото1

По цим фотокарткам Лазебний та Джус "впізнавали" підозрюваного - "неголеного чоловіка в чорній футболці з забраженням звіра"

Грубі порушення КПК, проявлені під час впізнання підозрюваного, моментально ставлять під сумніви достовірність показів свідків і переводять їх до розряду неприпустимих доказів.

Додам також, що в моєму обвинувальному акті вперше з'явився новий епізод. Нібито я, безпосередньо після подій біля Ради, кидав каміння в міліцію поруч з готелем "Київ", який розташований поблизу ВР. Знову ж таки невідомо в кого, куди влучив та яких ушкодженнь завдав. Згадок про це немає навіть в протоколах допитів Лазебного і Джуса.

Справи - нові, менти - старі

srxoUAK6lMIІнших же обґрунтувань моєї провини в більш ніж чотирьох десятках томах справи немає - здебільшого це суцільна макулатура для створення ілюзії виконаної роботи. Все інше - виключно процесуальні документи, а також фото, відео та дані експертиз, які доводять лише те, що я був присутнім на акції протесту, а згодом озброівся гумовим кийком. Цього я жодного разу і не заперечував з моменту мого затримання. Однак, пояснив на допиті, що змушений був захищати себе і людей за моєю спиною, яких жорстоко били силовикі.

Особливе обурення викликає і те, що за одні й ті ж самі дії мене, як і решту моїх "подільників", звинувачують за різними статтями Кримінального кодексу, що напряму суперечить всім нормам чинного законодавства. Пересічний правознавець з будь-якої цивілізованої країни довго приходив би в себе від шоку після ознайомлення з оприлюдненими мною в статті кричущими фактами свавілля. В нас же це все чомусь зветься гучним словом "реформи". До речі, підлеглі Деканоїдзе займалися розслідуванням обставин трагедії 31 серпня навіть довше, ніж їх попередники з міліції.

На превеликий жаль, сьогодні вже з упевненістю можна константувати те, що катастрофічна ситуація, що склалася у вітчизняній правоохоронній системі в минулі роки, анітрохи не поліпшилась із приходом нової влади. На "службі" в народу, як і раніше залишаються вірні пси режиму, готові на все заради примхи своїх високих хазяїв. В першу чергу - карати неугідних владі патріотів. Серед звинувачених є чимало відомих опозіційних политиків, активістів Майдану та добровольців.

Весь список виглядає так: Сергій Бойко, Віктор Бурлик, Костянтин Василець, Гліб Громов, Сергій Кіншин, Володимир Райф, Ігор Сабій, Юрій Сиротюк, Богдан Тицький, Артем Фурманюк, Максим Дескат, Едуард Леонов, Олексій Логвін, Ігор Швайка та Ігор Плохой.

Артем Фурманюк Журналіст