Рідкісне естетичне задоволення я отримав 17 вересня 2018 року від того видовища, що розгорнулось на вулиці Різницькій в Києві. Професійні «громадські активісти» на кшталт Корчинського взяли в облогу Генпрокуратуру, вимагаючи від генерального, прости господи, прокурора, щоби він не перешкоджав друзям Авакова продавати «особам кавказької національності» посвідки на право постійного проживання в Україні.
А відбулось ось що. Члени кавказької діаспори з числа громадян Росії, які проживають в Україні та користуються особливою прихильністю міністра внутрішніх справ Авакова, налагодили торгівлю посвідками на постійне проживання для іноземців, які в себе на батьківщині мають проблеми з законом.
Це було зробити тим простіше, що Аваков як міністр контролює діяльність Державної міграційної служби й ще в 2014 році став видавати паспорти всіляким шахраям на кшталт Кості Грішіна (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко).
ПРО НОВІ ШТРИХИ КРИМІНАЛЬНОГО МИНУЛОГО КОСТЯНТИНА ГРІШІНА ТА ЙОГО ПЕРШОГО «ХРЕСНОГО БАТЬКА»
Зокрема в 2016 році ці друзі Авакова пообіцяли організувати дозвіл на проживання в Україні своєму земляку на прізвище Тумгоєв – громадянину Росії, який переховувався в Туреччині у зв’язку з тим, що найманцем воював у Сирії в складі терористичної організації. Змінити країну проживання цьому Тумгоєву було потрібно тому, що в нього закінчувався термін дії російського паспорта.
Кавказька діаспора в Україні пообіцяла Тумгоєву вирішити його проблеми, Тумгоєв прилетів у Харків, але в аеропорту був затриманий і відправлений за ґрати (він на той час вже був оголошений у міжнародний розшук), а замість того, щоби видати йому посвідку на проживання, Україна розпочала процедуру екстрадиції бойовика на історичну батьківщину.
Тоді друзі Авакова залучили друзів генерального, прости господи, прокурора й звернулись по допомогу до адвокатів «Харківської правозахисної групи». Не є секретом, що керівник цієї групи Євген Захаров вже багато років перебуває з Юрієм Віталійовичем у особливих піар-стосунках і ще 10 років тому закликав журналістів не оприлюднювати злочини, які коїв Луценко, оскільки це «ллє воду на млин Партії Регіонів».
Більш того, Захаров публічно виступав на захист кричущих порушень прав людини, які допускала українська влада при екстрадиції іноземців, і закликав видавати в Росію політичних опонентів Путіна навіть якщо вони отримали в Україні офіційний статус біженців. Якщо в Євгена Юхимовича погано з пам’яттю, то я нагадую: саме такою була в 2008 році його позиція в «справі Гангана» – російського біженця Михайла Гангана, якого Луценко, будучи міністром внутрішніх справ, намагався подарувати самарському губернатору Артюхову. Екстрадицію Гангана зупинили двоє людней – вже покійний координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман і я – попри заклики Захарова не заважати придуркуватому міністру.
ПОЧЕМ УКРАИНСКИЕ НАРДЕПЫ ЗАЩИЩАЮТ КАЗАХСТАНСКУЮ МОШЕННИЦУ?
Але цього разу Захаров взявся забезпечити сирійського найманця Тумгоєва посвідкою на проживання в Україні. Однак питання не вирішив. Бо Євгену Юхимовичу треба було просто піти до Луценка, домовитись про припинення екстрадиції й купити в Держміграційній службі рішення про надання Тумгоєву статусу біженця – такі рішення коштують не дуже дорого й продаються під машкарою захисту чеченських гомосексуалістів (це зараз модна тема). Натомість Захаров вирішив зекономити, став писати скарги в Європейський суд з прав людини, що, цілком природно, завершилось екстрадицією Тумгоєва, оскільки ЄСПЛ ніяких порушень прав людини не побачив. Єдине, що вдалось зробити адвокатам – затягнути процес екстрадиції на два роки через процедуру судового оскарження відмови Держміграційної служби надати російському бойовику статус біженця.
Тоді ображені на Захарова та Луценка «особи кавказької національності», які пообіцяли Тумгоєву безпроблемне проживання в Україні, запустили рекламну кампанію, запевняючи, що росіянин, начебто, воював не в Сирії, а на Сході України в складі якихось «добровольчих батальйонів». Зрозуміло, що подібні розповіді розраховані лише не людей, які не здатні користуватись Єдиним державним реєстром судових рішень і не можуть знайти розміщену в ЄДРСР справу №820/83/18 за позовом Тумгоєва до Держміграційної служби. У матеріалах, наданих адвокатами Тумгоєва, ніде нема ані слова про те, що він був добровольцем в Україні. Навпаки: Тумгоєв підкреслював, що є цивільною людиною, ніколи не брав і не збирається брати в руки зброю. А своє небажання повертатись додому він пояснював незгодою з висуненим йому обвинуваченням.
Втім, нехай тепер генеральний, прости господи, прокурор сам розбирається зі своїм Захаровим, якому він колись обіцяв посаду Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Я Луценка та Захарова ще 10 років тому попереджав, що їхня «правозахисна» діяльність добром не закінчиться.
А ось кому я висловлюю своє співчуття – так це друзям Авакова, які торгували посвідками на право постійного проживання в Україні. Після того, як вони взяли гроші з сирійського найманця Тумгоєва й не змогли виконати свою обіцянку, у них можуть виникнути серйозні проблеми. Що, власне, і засвідчили події під Генпрокуратурою, на штурм якої «особи кавказької національності» випустили Корчинського й Ко з вимогою надати російським громадянам можливість безперешкодно проживати в Україні.
ПОЛИЦИЯ НАЧАЛА РАССЛЕДОВАНИЕ БЕСПОРЯДКОВ ВОЗЛЕ ГПУ ПО ДВУМ СТАТЬЯМ УК
