4 червня 2020 року Верховна Рада ухвалила закон про відповідальність за злочини, вчинені «злочинною спільнотою», який вводить в поле карної діяльності поняття нових суб’єктів, зокрема, і таких як "вор у законі". Тобто, по суті, в законодавчу площину введено фактично злочинний жаргон, адже слова "вор" немає в українській мові.
Трішки історії. Поняття "злодія" чи то пак "вора в законі" походить з часів становлення системи радянської організованої злочинності десь ще у 30-х роках минулого століття. Тоді частина ув'язнених у таборах злочинців, які переважно "спеціалізувались" на злочинах проти власності - злодії, грабіжники, квартирні крадії - проголосили себе своєрідною "елітою", окремою кастою кримінального світу, так би мовити - "чесними ворами". Тодішні "чесноти" ґрунтувались на неухильному дотриманні негласного кодексу, так званих, "понять". Серед основних: відмова від співпраці з правоохоронними органами, адміністрацією в'язниць та загалом офіційною владою, заборона на службу в армії чи політичну діяльність, саморегулювання поведінки в місцях позбавлення волі, пропаганда кримінальних «цінностей», залучення молоді та регулярні відрахування в "общак" - фонд взаємодопомоги ув'язненим злочинцям.
З часом правила змінювались. Так, упродовж років статус "вора в законі" можна було отримати лише в місцях позбавлення волі, після засудження за відповідний так би мовити - "чесний" злочин.
Але, упродовж останніх трьох десятиліть це правило в злочинному світі пом'якшили і кримінальних авторитетів тепер уже "коронують" на "сходках" на волі.
Змінилась і кримінальна спеціалізація організованої злочинності: якщо на початку "ворами" могли називатися лише злодії та грабіжники, яким заборонялось займатися комерційною діяльністю, то в 1970-х роках в сферу впливу радянської організованої злочинності потрапили нелегальні бізнесмени - "цеховики". Відтоді до спеціалізації "ворів" входить рекет та контроль над нелегальним та напівлегальним бізнесом, так зване, "кришування", та відмивання коштів.
Як вже склалось, особливість статусу "вора в законі" полягає в тому, що ці особи самі не вчиняли активних злочинних дій, але, кожен з них створював цілу піраміду прибічників, чим і представляє підвищену суспільну небезпеку навіть по зрівнянню з тими ж керівниками злочинних організацій і угрупувань.
Тепер щодо прийнятого Закону.
ВПЕРШЕ НА ЗАКОНОДАВЧОМУ РІВНІ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ «ЗЛОДІЙ В ЗАКОНІ» ТА «СХОДКИ»
Так, згідно його положень, стаття 255 Кримінального кодексу України в новій редакції визначає, що створення злочинної організації, керівництво нею або її структурними частинами караються позбавленням волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.
Участь у злочинній організації карається позбавленням волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Якщо такі дії вчинені службовою особою з використанням службового становища, вони караються позбавленням волі на строк від 8 до 13 років і теж з конфіскацією майна.
В той же час, створення злочинної спільноти, тобто, об’єднання двох чи більше злочинних організацій, та керівництво такою спільнотою караються позбавленням волі вже на строк від 10 до 15 років з конфіскацією майна.
У відповідності до нової статті 255-1, КК України, умисне встановлення або поширення в суспільстві злочинного впливу карається позбавленням волі на строк від 7 до 10 років з конфіскацією майна.
Зазначений Закон також встановлює кримінальну відповідальність за організацію або проведення злочинного зібрання (сходки). Так, нова стаття 255-2 ККУ визначає, що організація або сприяння у проведенні злочинного зібрання (сходки) представників злочинних організацій або організованих злочинних груп, або осіб, які здійснюють злочинний вплив, для планування вчинення одного або більше злочинів, матеріального забезпечення чи координації злочинної діяльності, у тому числі розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом, або сфер злочинного впливу, а також участь у такому зібранні (сходці), у тому числі з використанням засобів зв’язку, - караються позбавленням волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.
Згідно статті 255-3 КК України, від 3 до 7 років позбавлення волі передбачається за звернення за застосуванням злочинного впливу до особи, яка завідомо для винного може здійснювати злочинний вплив, зокрема, до особи, яка перебуває у статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі "вора в законі", з метою застосування нею такого впливу.
КІНЕЦЬ ЕПОХИ «ЗЛОДІЇВ В ЗАКОНІ»?
Таким чином, як ми бачимо, законодавець цими змінами до Кримінального Кодексу ввів цілий ряд неоднозначних понять, а саме: «особа, яка здійснює злочинний вплив,, або є особою, яка перебуває в статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, в т.ч. і в статусі «вора в законі», а саме «особи, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям, координує злочинну діяльність інших осіб, які здійснюють злочинний вплив».
Навіть виходячи із цих нововведень, я належу саме до тих експертів, які не дуже вірять в ефективне застосування цього Закону. Сама ідея нового виду кримінального правопорушення непогана, хоча б виходячи з того, що вона мала на увазі з самого початку визначити, так хто ж такі «злодії в законі». Але, як завжди у нас, прийнятна ідея псується некваліфікованої реалізацією. Ті люди, які готували цей закон, знову забули порадитися з тими, хто розбирається в цій проблематиці, перш за все, фахівцями не тільки в галузі кримінального права, але і кримінального процесу та криміналістики.
Тому, на жаль, цей закон може виявитися марним і аж ніяк не сприятиме посиленню боротьби із організованою злочинністю.
Поясню, чому: Закон не містить чітких визначень, завдяки яким доказам хоч хтось за цими статтями може бути притягнутий до кримінальної відповідальності. Наприклад, внесені зміни так і не запропонували чіткої відповіді: так хто такий «злодій в законі».
Законодавець для його визначення використовує такі розпливчасті терміни як «авторитет», «інші особисті якості і можливості» і т.д., що і викликає закономірне запитання: як в ході досудового розслідування можна підтвердити саме такий «авторитет», якими доказами можна довести наявність «визнання в злочинному світі» і т.д.? Багатозначні оціночні поняття не можуть бути присутніми в кримінальному кодексі, бо їх практично буде неможливо підтвердити в ході досудового розслідування з тим, щоб доказати вину цих осіб.
Ну яким чином, наприклад, можна здобути докази про те, що конкретна особа «здійснює злочинний вплив і координує злочинну діяльність інших осіб, які здійснюють злочинний вплив»?
Ви скажете: показаннями свідків, але, вони отримають доказову силу лише після їх підтвердження в суді. А ми знаємо, який тиск може чинитись на таких свідків, я вже мовчу про залякування і підкуп.
До цього треба додати, що вже пройшло кілька років після шкідливої (невиправданої) ліквідації спеціальних підрозділів МВС по боротьбі із організованою злочинністю, в результаті чого, величезний масив безцінної інформації про діяльність представників організованого злочинного світу, в т.ч. і тих, хто по ідеї і підпадає під це нове поняття в КК Україні, бездарно розгублений, справжні фахівці, які мали досвід і вміння досліджувати діяльність ОЗГ і злочинних організацій, безслідно і непоправно втрачені.
ЧОМУ АВАКОВ ЗНИЩИВ ГУБОЗ? СТАН БОРОТЬБИ З ОРГЗЛОЧИННІСТЮ (ВІДЕО)
Окрім того, прийняттям нового закону протидію організованій злочинності ним не посилили. Буде проблемою на практиці довести, що та чи інша особа є «злодієм в законі», чи ні. Зрозуміло, що таких посвідчень ніхто і нікому не видає. Якогось реєстру «злодіїв в законі» ні в державі, ні в кримінальному середовищі теж не існує. Ті, хто «коронує» цих «злодіїв», цивільною мовою, чи зводить цього злочинного авторитета в ранг «злодія в законі», будь-який папірець про це не складають, відеофіксації чи протоколів цієї події не ведуть. Так, це теоретично можна задокументувати, але, лише шляхом проведення тих же оперативно-розшукових заходів, тобто, ще до реєстрації конкретного кримінального провадження в ЄРДР.
А чи можуть сьогодні похвалитись оперативні працівники тієї ж Нацполіції, результативністю заведення та реалізації оперативно-розшукових справ і скільки всього за рік за їх ОРС було зареєстровано кримінальних правопорушень, які тільки готуються?! Впевнений, що ні, і така негативна практика існує з часу введення в дію нового КПК України, тобто, з листопада 2012 року.
Окрім того, сам злочинний авторитет, який може і бути «злодієм в законі», ніколи цього факту не визнає на допиті. Вибачте, і що далі!?
Більше того, той чи інший «злодій в законі» міг бути таким, наприклад, в 90-х роках, а зараз він вже перестав ним бути. Наведу конкретний приклад. Злодій в законі Олександр Северів. Відома пісня покійного М.Круга «Владимирский централ» була присвячена саме йому. Правда, спочатку слова в цій пісні звучали «Володимирський централ, Саша Північний», але, потім останній попросив співака замінити ці слова на «вітер північний». Дійсно, останній довгий час, начебто, був авторитетним «злодієм в законі» в Росії, але, потім його «розкоронували» за те, що один раз, відбуваючи покарання, він написав скаргу до державної установи про наявність підстав для його умовно-дострокового звільнення. Разом з тим, майже половинна злочинного світу Росії, України, Азербайджану, Вірменії, Грузії продовжують його вважати злодієм в законі.
Це теж буде проблемою для органів досудового розслідування, чи - зможуть вони визначити, цей «злодій в законі» є справжній чи ні?
І це при тому, що на сьогодні роль «злодіїв в законі» зводиться до функцій третейських суддів всередині злочинного світу, коли його представники з'ясовують стосунки між собою.
З ПОЧАТКУ РОКУ В УКРАЇНІ ЗАТРИМАНО ЧОТИРЬОХ «ЗЛОДІЇВ У ЗАКОНІ» ТА ОДНОГО — ЗАСУДЖЕНО, — ДСР
У той же час, як на мене, на криміногенну ситуацію в країні більше впливає вулична злочинність - неконтрольовані крадіжки, грабежі, розбої, особливо враховуючи нинішню плачевну економічну ситуацію в країні, безробіття, в тому числі і в результаті тривалого карантину, коли люди втратили роботу, джерела заробітку і треба якимось чином годувати свої сім'ї. Погоджуюсь, що і в результаті цього багато з наших громадян, хто опинився в даній ситуації стане на злочинний шлях, щоб таким чином задовольнити свої потреби.
Друга суттєва загроза - це рейдерство, захоплення підприємств, фірм, установ, але, це теж роблять не злодії в законі. Це реалізовують абсолютно, на перший погляд, теж далекі від злочинного світу люди - економісти, юристи, використовуючи звичайних виконавців, які виступають в ролі тих же представників охоронних фірм, і так далі. Виконання рішення суду також організовують економісти і юристи, а вже з цим рішенням виконавці приходять безпосередньо на об'єкт, який захоплюють фізично. І тут злодії в законі теж ні при чому.
Третя загроза - це топ-корупція у вигляді одержання неправомірної вигоди, розкрадань з держбюджету, в армії, на будівництві, в т.ч. і автодоріг, і так далі, але, це теж виконують не «злодії в законі».
Окрім того, що ще хотілося б сказати. До внесення нових змін в КК України існувала ст. 225, яка вже передбачала кримінальну відповідальність за створення і участь у діяльності злочинних організацій, теорія та практика застосування якої також не була ідеальною, бо не була позбавлена суперечностей у з’ясуванні тих же об’єктивних ознак цього злочину. Але, всеодно, на мою думку, існуючих в цій нормі приписів було достатньо, щоб забезпечити притягнення до кримінальної відповідальності як керівників, так і учасників злочинних угрупуваннь навіть такої підвищеної організованості, як злочинна спільнота, та того ж «злодія в законі»; єдине, що для цього потрібно було мати більш високий рівень професійної підготовки та взаємодії між слідчими та прокурорами, з одного боку, та оперативними працівниками, з іншого.
ИНОГДА ОНИ ВОЗВРАЩАЮТСЯ, ИЛИ РОЖДЕСТВЕНСКИЕ КАНИКУЛЫ АНТИМОСА
Внесені зміни в КК України також не дають змоги належним чином провести відмежування таких суміжних форм співучасті як «злочинна організація» та «злочинна спільнота». Відтак, і процес доказування створення саме «злочинної спільноти» зведено до доведення факту об’єднання двох і більше злочинних організацій, що на практиці буде майже неможливо, і який завжди можна буде поставити під сумнів.
У звязку з викладеним, ще раз наголошую, що прийняття даного закону не було предметом першої необхідності. На мою думку, спочатку треба було прийняти ряд інших законів, спрямованих на посилення боротьби як із організованою злочинністю, так і зі злочинами проти життя і здоров'я громадян, корупцією, внести край необхідні зміни до КПК України, які б спрощували процедуру збирання і закріплення доказів, а також забезпечити покращення діяльності органів досудового розслідування і прокуратури, а не навпаки, як це зроблено у нас, через незаконне звільнення професійно придатних правоохоронців через нав’язані ззовні так звані «реформи».
Що стосується безпосередньо цього закону, я також вважаю, що введені три нових статті Кримінального кодексу не те, що зайві, вони шкідливі і згубні для нинішнього стану протидії злочинності. По-перше, введення в обіг положення «про злодіїв в законі», на мій погляд, тільки зміцнить авторитет, таких ватажків злочинного світу, різних смотрящих, злочинних авторитетів і так далі. Цим самим, як на мене, держава фактично визнала, нехай і негативний, але все таки авторитет цих «злодіїв в законі» і їх вплив на формування криміногенної ситуації. Робити цього не потрібно було.
Я знайомився із аргументацією представників МВС і Нацполіції про необхідність введення спеціальної кримінальної відповідальності для таких ватажків злочинного світу. Але, знову ж таки, на мою думку, ці аргументи не витримують ніякої критики. Скоріш всього, це було зроблено для того, щоб мати законні спрощені механізми для встановлення контактів поліцейських до самих «злодіїв в законі» та можливості впливати на них! А можливості, можуть бути різними.
Скоріш всього, подати такий законопроект до ВР нашого Президента хтось надоумив і я навіть здогадуюсь хто саме. На жаль, радники Президента України в цих питаннях, не зовсім володіють ситуацією, не зовсім розбираються в криміногенній ситуації в державі та її складових і тому зовсім не прогнозують шкідливі наслідки цих нових норм.
Наприклад, у нас донедавна існувала кримінальна відповідальність для суддів за винесення неправосудного рішення, але, на практиці, таких обвинувальних вироків майже не виносилось. Тому, для розповсюдження піару, та популізму цей закон може і допоможе, а з приводу користі для держави, суспільства і громадян, тим більше, в посиленні боротьби саме з організованою злочинністю, я глибоко сумніваюсь.
Наприкладі нинішнього законотворення сьогодні у мене особисто складається враження, що саме безнадійна праця в цьому напрямку це робота Головних юридичного та науково-експертного управлінь Верховної Ради. Я давно прийшов до висновку, що наші депутати не читають того, що пишуть їм ці експерти права.
Окрім того, за висновком саме парламенських фахівців в галузі права, цей закон написаний якось наївно, на емоціях, а також залишає багато можливостей для суб'єктивного тлумачення, яке не використаєш у суді. З цим я також повністю згоден, більше скажу: посилювати боротьбу з організованою злочинністю в нашій державі край необхідно, але, для цього потрібно використовувати справжніх фахівців як - науковців, аналітиків, так і досвідчених практиків, які могли б це порадити зробити виключно кваліфіковано і грамотно.
Я теж думаю, що ухвалюючи закон проти "злодіїв в законі", Україна, скоріш всього, орієнтувалася на досвід Грузії. Проте, між Україною і Грузією існує, як мінімум, кілька принципових відмінностей.
По-перше, Грузія маленька в порівнянні з Україною країна, там було простіше зробити зачистку цього прошарку злочинного світу.
По-друге, облави в Грузії провели зацікавлена в таких результатах належним чином мотивована поліція.
По-третє, для ієрархів кримінального світу була побудована навіть окрема в'язниця. А у нас куди саджати «злодіїв в законі»: в колонії, якими вони ж самі керують?
По-четверте: на той час в Грузії статус "злодія в законі" вважався непорушним і саме для цієї країни він і був найбільш характерним зі всіх країн бувшого СРСР, і аж ні як не для України, де і до сьогодні такої проблеми, вибачте, не існує.
«ЗЛОДІЯ У ЗАКОНІ» НА ПРІЗВИСЬКО «ТЕНГО ГАЛЬСЬКИЙ» ВИДВОРЕНО ЗА МЕЖІ УКРАЇНИ
І останнє, на чому мені хотілося б зупинитись. Я особисто вважаю, що цей закон прийнятий саме для нашої поліції, якій весь час щось заважає працювати: то їм погані суди, які злочинців відпускають на волю, то "поправка Савченко", то прокурорський нагляд, а зараз ось - відсутність механізмів проти «злодіїв в законі».
Я також приєднуюсь до тих експертів, які вважають, що зараз на "злодіїв в законі" акцентують увагу з тим, щоб відволікти суспільство від більш серйозних проблем у боротьбі із організованою злочинністю, де дійсно після ліквідації УБОЗів відсутні реальні результати.
А щодо того, що самі «злодії в законі» їхали і будуть їхати в Україну на «переділ» та на «сходки», то це не тому, що у нас погані закони.
А навпаки – що у нас відсутня правоохоронна система, не працюють спеціальні підрозділи по боротьбі із організованою злочинністю, тобто, злочинці такого рівня не бояться переслідування з боку поліції і прокуратури, які просто беззсилі. Таким чином, ми знову продовжуємо боротися з симптомами, а не з причиною цієї хвороби.
Ще раз наголошую: за оцінками самої ж Національної поліції, в Україні постійно, начебто, знаходиться від 15 до 25 злодіїв в законі, що складає - 10% від загальної їх чисельності.
За відкритою інформацією, вони контролюють угруповання квартирних злодіїв, барсеточників, викрадачів автомашин, тіньовий ринок алкоголю, наркотиків, переміщення контрабандних товарів, тіньовий гральний бізнес.
Але, з ними боротися в рамках дії Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» та КПК України наша поліція не бажає, тому і був придуманий цей закон, який може лише дозволити їм вибирати, кого саме із потенційних осіб, які можуть підпадати під неконкретне визначення Закону, (наприклад, підвищеного кримінального впливу), а кого "не помітити".
До вироку, може, справа і не дійти, але, нерви можуть і «помотати». Я вже мовчу про корупційні ризики.
В той же час, на противагу поліцейським і прокурорам, адвокатам добавиться роботи, адже спростувати суб'єктивізм в їх судженнях буде легше, ніж конкретні факти.
Підводячи підсумки своїх бачень цього нового Закону і нової проблеми від нього для наших правоохоронців, вважаю, що правова невизначеність самого поняття «злодій в законі», введена цим Законом, може не тільки привести до зловживань правоохоронних органів при розслідуванні кримінальних правопорушень, але і стати знаряддям для здійснення шантажу, розправи і незаконного збагачення, оскільки визначення будь-якої особи саме «злодієм в законі» буде повністю залежати від особистого переконання слідчого і прокурора, а ще точніше - їх керівництва.
У зв'язку з вищевикладеним, допускаю, що неправомірний вплив і незаконні кримінальні переслідування правоохоронними органами, в т.ч. і неугодних осіб, тим більше при відсутності прокурорського нагляду за додержанням законів, можуть значно посилитися.
НОВА УКРАЇНСЬКА ПОЛІЦІЯ: ВІДСТУПАТИ НІКУДИ — ПОЗАДУ МОСКВА!
Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram.
