» Антикорупційна реформа: проблеми та шляхи виходу з кризи

25 январь 2021, Понедельник, 06:16

Антикорупційна реформа: проблеми та шляхи виходу з кризи

23 ноября 2020г.
0
DW

Олена Олійник

Серед питань, які сьогодні найбільше цікавлять суспільство загалом та юристів зокрема, стоїть питання здійснення в країні антикорупційної реформи.  Можна спитати: чому саме здійснення, а не її продовження?

Відмітимо, що на жаль, заходи, які здійснювались державою в цьому напрямку зазнали поразки. Про це свідчать й останні рішення КСУ щодо відміни кримінальної відповідальності за окремі кримінальні правопорушення, наслідки такого рішення не лише для антикорупційних органів, а й для суспільства загалом тощо. 

Так, наприклад, якщо проаналізувати діяльність НАЗК, створення якого позиціонувалось як створення одного із головних органів, який буде не лише моніторити (як він це робить зараз), але й викорінювати корупцію в державних органах, то коефіцієнт його діяльності на сьогодні становить приблизно 15-18% (зважаючи на кількість рішень суду за розглядом протоколів про вчинення корупційних правопорушень). 

Не набагато краще ситуація з НАБУ та іншими правохоронними органами, наділеними повноваженнями в сфері боротьби з корупцією. Адже кошти на утримання таких органів виділяються з державного бюджету величезні, а вироків практично не має!

Де ж вихід, спитаєте Ви? 

На мою думку, по-перше, всю систему правоохоронних органів необхідно переформатувати (перезавантажити), з огляду на те, що «вдихати життя в це мертовнароджене немовля» не має жодного сенсу. По-друге, необхідно щоб посадовці, які будуть займатися вирішенням цієї ситуації задалися питанням: для чого це робиться? Тобто головне питання тут: не «що необхідно робити для виходу з кризи», а «для чого це необхідно робити»?

Якщо ж державні посадовці своїми ситуативними невиваженими рішеннями намагаються просто втихомирити суспільство, заспокоїти західних партнерів, утримати владу в своїх руках тощо, у такому випадку потрібно прийняти до уваги законопроєкт про відновлення довіри до КСУ за основу й зробити вигляд, що все знову стало добре. 

А може все ж таки прийшов час вирішити проблему глобально?

І відповісти на питання: для чого нам потрібно побороти корупцію, які заходи та методи ми готові для цього застосовувати, які ресурси готові витратити й хто повинен відповідати за здійснення антикорупційних заходів в державі???

У такому випадку потрібно взяти на себе відповідальність й професійно та виважено, не зважаючи на думку окремих індивидів чи організацій, які жодного відношення не мають до юриспруденції чи політики, однак дуже активно себе поводять на цій ниві, прийняти відповідальні рішення, які стосуються безпосередньо суспільної, політичної та економічної кризи. 

Отже, не потрібно завалювати Верховну Раду численними законопроєктами по відновленню довіри до КСУ, адже саме рішення про відновлення окремих статей в КК поставить під сумнів існування цієї важливої державної інституції й похитне довіру до неї суспільства.

Необхідно переглянути саму систему антикорупційних органів та методи їх діяльності. 

Хотілось би також зазначити, що в світовій практиці існує чимала кількість моделей (прикладів) проведення в країні антикорупційної реформи.

Однак, вітчизняних можновладців цікавлять лише ті моделі, які однозначно не покажуть себе ефективними, адже кожен з них знаходиться в зоні ризику.

Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram

ШИБЕНИЦЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ

photo_2020-11-22_21-04-35
Олена Олійник Професор кафедри кримінально-правової політики та кримінального права Інституту права Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, кандидат юридичних наук, доцент