Я в который раз пишу, что главная причина разрушения ГП «Антонов» и отсутствие конкурентоспособных самолетов – это некомпетентное руководство ГП «Антонов» и отрасли и выведение значительных (около 920 млн. долларов) средств за 15 лет, но никому в высших эшелонах нынешней власти до этого нет дела.
Я дуже поважаю Ігоря Сікорського, це геніальний конструктор. Але у мене питання: де були керівники ДП «Антонов» коли в Києві вирішувалося питання про назву аеропорту «Жуляни» іменем І.І. Сікорського? Невже О.К. Антонов або П.В. Балабуєв, які реально зробили для авіабудівної галузі України все, і завдяки яким до цих пір жевріє ДП «Антонов», не гідні того, щоб на їхню честь назвали, наприклад, аеропорт в Борисполі?
Ще в листопаді 2017 року до керівництва ДП «Антонов» звернулися представники Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ) з пропозицією про співпрацю по літаку Ан-7ХХ. До кого вони тільки з українських чиновників за цей час не зверталися, але задарма. Ніхто навіть не захотів на професійному рівні розглянути цю пропозицію. Річ у тому, що цей проект розробляли не спеціалісти в галузі авіабудування, а фахівці з вантажних перевезень, а тому він потребує значних змін на які я неодноразово вказував розробникам з ОАЕ. Якщо ці пропозиції опрацюють відповідні фахівці, то це може бути дуже цікавий проект для авіабудівної галузі України!
На початку червня 2019 року після закінчення другого туру виборів Президента України та призначення керівників Офісу президента України та секретаря РНБО я звернувся до глави держави із інформацією про катастрофічний стан авіабудівної галузі
Коли інші країни демонструють величезні досягнення в авіа-і ракетобудуванні, вивченні планет сонячної системи, інтернеті і т.д. і т.п. нинішня українська влада демонструє в Європі тінь літака Ан-225 створеного 30 років тому в СРСР. Напевно, таке досягнення може вразити тільки уяву порохоботов!
Наприкінці 2018 року минає 30 років з моменту перших польотів орбітального корабля «Буран» (15.11.1988 р) та літака Ан-225 (21.12.1988 р). Літак Ан-225 створювався в першу чергу для авіаційно – космічних систем, а зовсім не для перевезення вантажів усередині фюзеляжу. Ось цей перспективний напрямок Україна бездарно провалила!
Складається враження, що керівництво ДП «Антонов» не зацікавлене в серійному виробництві літаків і перед ними не стоїть таке завдання. Незалежно від того, чи будуються чи продаються українські літаки чи ні, вони отримують величезні (200 тис – 460 тис грн на місяць) зарплати за рахунок коштів авіакомпанії і літають на різні міжнародні виставки разом з секретарками для променаду. Так навіщо їм ще напружуватися? Тому вони розповідають казки українським громадянам в ЗМІ в репортажах з виставки Фарнборо-2018 про нереальні характеристиках неіснуючого літака Ан-188, про якісь міфічні літаки Ан-1х8 NEXT, про замовлення на літак-напівфабрикат Ан-178 від Азербайджану, Китаю, ОАЕ і про спільне будівництво електричних і гібридних ЛА з якоюсь конторою зі Швейцарії. А також про те, що Боїнг буде поставляти запчастини на літаків марки «Антонов». Це аналогічно тому, як на вітчизняний автомобіль Ланос поставляв запчастини Мерседес?!
Анатолій Вовнянко, для Резонансу У публікації «Некомпетентне керівництво руйнує ДП «Антонов»» автор показав, як українську авіапромисловість довели до катастрофічного стану за останні 13 років. У цій статті буде коротко розглянуто, чи є можливість зберегти цю високотехнологічну авіаційну галузь в Україні.
Підбиваючи підсумки 2017 роки для ДП «Антонов» можна констатувати – вони катастрофічні. Ні на виставці в Ля Бурже ні на виставці в Дубаї і взагалі за весь рік не було підписано жодного реального контракту на покупку літаків Ан-178, Ан-132, Ан-148, Ан-158 і ін.. Точно так само як і за 2 попередніх роки керівництва нових «менеджерів». На початку року в керівництва ДП «Антонов» ще була надія, що Саудівська Аравія продовжить роботи по самолетуАн-132, але, як то кажуть, нема дурних. Також немає замовлень і на літаки Ан-74 і Ан-140, які вироблялися на ХДАВП. Під питанням – чи буде Казахстан проводити подальші роботи по добудові одного літака Ан-74Т-200А, за які ще в 2015 році сплачено аванс $ 15 млн., тому що Україна показала себе ненадійним партнером. Це при тому, що провідні виробники літаків підписали в Дубаї контракти на поставки 900 магістральних літаків на десятки мільярдів доларів. Докерувалися!